Поняття, сутність і класифікація резервів.

Слово «резерв» походить від французького "reserve" – запас.

Економічна сутність резервів і їх об'єктивний характер можуть бути правильно розкриті на основі загального закону економії часу. Економія часу із суспільної точки зору виражається в скороченні витрат живої й уречевленої праці, тобто в більш раціональному використанні матеріалів, трудових і фінансових ресурсів.

Під господарськими резервами розуміють можливості кількісного та якісного зростання показників за рахунок раціонального застосування ресурсів. Використання резервів пов'язане з великими можливостями прискорення НТП як головного важеля підвищення інтенсифікації й ефективності виробництва.

Резерви в повному обсязі можна виміряти розривом між досягнутим рівнем використання ресурсів і можливим рівнем, виходячи з накопиченого виробничого потенціалу підприємства.

В економіці розрізняють два поняття резервів:

- резервні запаси (сировини, матеріалів), наявність яких необхідна для планомірного безупинного розвитку господарства;

- резерви як ще невикористані можливості розвитку виробництва, поліпшення його кількісних показників.

Для кращого розуміння, полегшення пошуку, більш повного виявлення та використання резерви класифікують за різними ознаками:

1. За просторовою ознакою:

1.1. Внутрішньогосподарські, котрі виявлені і можуть застосовуватися тільки на досліджуваному підприємстві. Наприклад, втрати робочого часу та матеріальних ресурсів через низький рівень організації й технології виробництва, безгосподарність тощо.

1.2. Галузеві резерви, що можуть бути виявлені на рівні галузі. Наприклад, розроблення нових систем машин, нових технологій, поліпшених конструкцій, виробів і т.д. Пошук цих резервів знаходиться у компетенції галузевих об'єднань, міністерств.

1.3. Регіональні резерви, ті що можуть бути виявлені в межах географічного району (використання місцевої сировини і палива, енергетичних ресурсів тощо).

1.4. Загальнодержавні резерви – ліквідація диспропорцій у розвитку різних галузей виробництва, зміна форм власності, системи керування національною економікою. Використання цих резервів передбачає проведення заходів на загальнодержавному рівні.

2. За ознакою часу:

2.1. Невикористані резерви – це втрачені можливості підвищення ефективності виробництва щодо плану наявних досягнень науки і передового досвіду.

2.2. Поточні резерви – можливості поліпшення результатів діяльності, що можуть бути реалізовані протягом найближчого часу. Вони повинні бути збалансовані за всіма видами ресурсів.

2.3. Перспективні резерви розраховані звичайно на довгий час. Їх використання пов'язане зі значними капітальними вкладеннями, перебудовою виробництва, зміною технологій виробництва і т.д.

3. За стадіями життєвого циклу виробу резерви бувають:

3.1. На передвиробничій стадії вивчається потреба у виробі, властивості, які йому притаманні, розробляються конструкція виробу, технологія його виробництва, проводиться підготовка виробництва. Тут можуть бути виявлені резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення конструкції виробу, вдосконалення технологій його виробництва, застосування більш дешевої сировини і т.д. Саме на цій стадії об'єктивно містяться найбільші резерви зниження собівартості продукції.

3.2. На виробничій стадії відбувається освоєння нових виробів, технології, а потім здійснюється масове виробництво продукції. На цьому етапі величина резервів знижується за рахунок того, що вже проведено роботи зі створення виробничих потужностей, придбання необхідного устаткування, налагодження виробничого процесу. І корінна зміна вже не можлива без великих утрат. Тут виявляють і використовують резерви, пов'язані з поліпшенням організації праці, скороченням простоїв устаткування, економією та раціональним використанням сировини і матеріалів.

3.3. Експлуатаційна стадія поділяється на гарантійний період, коли виконавець зобов'язаний ліквідувати виявлені споживачем недоліки, та післягарантійний. Тут резерви пов'язані з більш продуктивним використанням виробу і зниженням витрат (наприклад, економія електроенергії, палива, запчастин тощо), вони залежать в основному від якості виконаних робіт на перших двох стадіях.

4. За стадіями процесу відтворення резерви бувають:

4.1. У сфері виробництва (основні).

4.2. У сфері обігу: запобігання різним утратам продукції на шляху від виробника до споживача, а також зменшення витрат, що пов'язані зі збереженням, перевезенням, продажем готової продукції, придбанням виробничих запасів.

5. За видами ресурсів виділяють резерви, пов'язані з більш ефективним використанням основних засобів виробництва; предметів праці; трудових ресурсів.

6. За характером впливу на результати виробництва:

6.1. Екстенсивні – ті, котрі пов'язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріали, праця тощо);

6.2. Інтенсивні – ті, які пов'язані з найбільш повним і раціональним використанням наявного виробничого потенціалу.

7. За рівнем витратоємності освоєння резервів:

7.1. Найменших витрат вимагає освоєння резервів за рахунок скорочення втрат сировини і готової продукції.

7.2. Більш значних витрат потребує впровадження досягнень науки і передової практики.

7.3. Найбільш вагомих витрат вимагає реконструкція й технічне переозброєння виробництва.

8. За способами виявлення резерви поділяються на:

8.1. Явні – ті, котрі легко виявити за матеріалами бухгалтерського обліку і звітності.

8.1.1. Безумовні пов'язані з недопущенням безумовних утрат сировини та робочого часу (нестача і псування продукції та матеріалів на складах, виробничий брак, утрати від списання боргів, виплачені штрафи й ін.).

8.1.2. До умовних утрат належать перевитрати всіх видів ресурсів порівняно з діючими нормами на підприємстві. Умовними вони вважаються тому, що норми, які служать базою для порівняння, не завжди оптимальні.

8.2. До прихованих резервів відносяться ті, котрі пов'язані з упровадженням досягнень НТП та передового досвіду і які не були передбачені планом.

9. За часом виникнення:

9.1. Резерви не враховані при розробленні планів (ознака недостатньої обґрунтованості й напруженості виконання планів).

9.2. Резерви, що виникли після затвердження плану (вони пов'язані зі швидкими темпами НТП, появою нових рішень).