Види суперечностей та шляхи їх подолання.

Суспільне виробництво постійно знаходиться в русі. Загальною рисою цього руху є процес постійного розвитку суспільного виробництва. У зв'язку з цим виникає питання про внутрішнє джерело цього руху. Таким джерелом виступають суперечності.

Кожне явище має протилежні сторони, які, утім, тісно пов'язані між собою і являють певну цілісність. Існування цієї цілісності (явища) можливе тільки за умов вирішення й подолання суперечностей.

Прикладом може бути протилежність між потребами суспільства і станом розвитку його виробництва, а відтак, і можливостями цього виробництва щодо задоволення потреб суспільства. Вирішення цієї суперечності стає основою розвитку суспільства, але на місце вирішеної суперечності з'являється нова суперечність, вирішення якої знову просуває суспільство вперед шляхом прогресу, і так нескінченно. Таким чином, розв'язання суперечностей і є джерелом саморозвитку явищ. Ця взаємодія, як відомо, цілком визначається законом єдності і боротьби протилежностей.

Суперечності постійно притаманні явищам, мають свою власну логіку розвитку. Спочатку на якийсь даний момент між сторонами явища існує тотожність, потім вона змінюється на відмінність, а згодом переростає в суперечність, у конфлікт, який має бути розв'язаним.

Економічні суперечності мають певну структуру, і в цьому розумінні мова може йти і про їх систему. Це можуть бути загальноекономічні суперечності, до яких можна віднести суперечності між споживанням та виробництвом, між продуктивними силами та виробничими відносинами. Дещо менший за рівнем зріз суперечностей - це суперечності міжгалузеві. Прикладом може бути суперечність між рівнем розвитку металургійної і металообробної галузей і т.ін. Існують також внутрішньогалузеві суперечності і суперечності, притаманні окремому підприємству.

Способи вирішення суперечностей можуть бути різними. Так, стихійне розв'язання конфлікту між виробництвом і споживанням може бути здійснено внаслідок економічної кризи. Цей спосіб небажаний для суспільства, бо пов'язаний зі знищенням частки продуктивних сил або з їх неповним використанням. Більш прийнятним для суспільства є таке вирішення суперечностей, яке передбачає найменш конфліктний його варіант. Це може бути здійснено державою за рахунок удосконалення господарчого механізму шляхом пристосування, наприклад, потреб до можливостей суспільного виробництва і т.ін.

Критерії економ. прогресу.

Важливе значення серед економ. критеріїв належить рівню розв. роб. сили.; засобів праці(сировина); предметів праці; науки, інформації, методів організації виробн., високий рівень проф. підготовки роб. сили і ефективна заміна людської праці високотехнологічними засобами виробництва – стимулює і одним із головних чинників економ. прогресу. Основними критеріями є все-таки людина, її потреби, інтереси, цілі. Отже, для розв. економіки важливе значення має крім матеріальних цінностей, і духовний потенціал сусп., який є складовою нац. багатства країни. Задоволення економ. потреб – важливий критерій. Саме досягнення в економ. сфері і є критерієм соц.-економ. процесу. 1) рівень розв. засобів виробництва(зростання продукт. праці – зростання нац. багатства); 2)предметів праці (вз.дія між засобами виробн.. і робітниками); 3) роб. сили (розв-к людини, її потреб і інтересів) 4) науки; 5) форм і методів організації вир-ва; 6) ступінь викор-я людьми сил природи; 7 ) інформація; 8) сусп. кооперація (вплив. на продукт. праці). Також зрост-я дод. продукту є основою для збіл-я нац. доходу, ВВП.

 

ТСВ і його структура.

ТСВ – це історично – визначений спосіб поєднання різних компонентів у сист. продукт. сил, насамперед людини та техн. засобів праці. Сутністю ТСВ є тип зв*язку між людиною – працівником і засобами праці. Початк. ТСВ будувався на руч. праці (сапа або лопата). ТСВ в Укр. переважно ґрунтується на машиній і ручній праці. Якщо судити ТСВ по рівню знарядь праці, можна виділити 3 основні: - домаш. спос. виробн. (удоскон. знаряддя праці); - машинний спос. вироб. (машина знаряддя, машина двигун, передавальний механізм). – спосіб виробн. на основі 4-х ланкової системи машин. Розрізняють: інструментальний ТСВ та індустріальний – поява машинного виробництва.

 

13. Цив. та формац. підходи …

Прихильники формаційного підходу виділяють в історичному розв. людства послідовні сусп. формації – первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну та комуністичну. В основі зміни формацій лежить суперечність між продукт. силами і вироб. віднос., розв*язання якої передбачає революційні зміни відносин власності та формування якісно нових виробн.. відносин.

У межах цивіліз. підходу розгляд. історичний рух сусп. від однієї до ін. цивілізації. Маються на увазі до індустріальна, індустріальна та постіндустріальна цивілізації. Прихильники цивіліз. підходу доводять рівномірність домінуючого впиву на рух сусп. різних факторів (економ., соц., правових, культурних, релігійних). Окремі автори пов*язують перехід від однієї до іншої цивілізації з розвитком та удосконаленням технологічного способу виробництва.

Економ. система сусп.

Екон. с-ма – це форма організації економіки, а також сукупність взаємопов*язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економ., що утв. певну цілісну економ. структуру сусп., яка має заг. мету. Е.С. залеж. від її елементів: 1) продуктивні сили суспільства, представлені особистими, речовинними, соціальними факторами;
2) техніко-економічні відносини;
3) соціально-економічні відносини;
4) господарський механізм.

 

Форми господарювання.

Істоично 1-ю економ. формою господ. було натур. виробництво. Натур. вироб. – тип господар., за якого продукти праці признач. для задоволення власних потреб виробництва, для сожив. всередині господарства, де вони вироблені. В умовах натур. форми організації суб*єктами, які визначають, що виробляти, для кого виробляти і як організовувати виробництво, є власники – працівники. Причиною розпаду натур. вироб. і виникн. товарного є сусп. поділ праці та відносна відокремл. виробн. на основі чого виник. приватна форма власн.. Товарне виробн. – тип господар., при якому продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб*єктами не для власних, а для сусп.. потреб, які визн. ринком. При товарному виробн. організація економ., повністю залежить від ринку, який вирішує, що виробляти, як виробляти і для кого виробляти, це озн., що товарне виробн. є ринковим виробництвом. Товарне виробн.. проходить 2 етапи: просте і розвинуте. При простому виробник сам виготов. товар і привласнює результат власної праці. При розв. власник засобів виробн.. наймає найманих виробників, які виготов. продукцію і привласнює результат чужої не оплач. праці.