Суть і значення нормування праці.

норми праці – норми виробітку, обслуговування, часу, чисельність - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в процесі проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій.
Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов та скорочення затрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці та сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.
Завданнями нормування праці є:
- встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
- впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
- розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
- проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці;
- перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та проведення організаційно технічних заходів;
- впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці

44. Обєкти нормування праці.

Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи. Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці. Елементами операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка — це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід — це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи.

Норми затрат праці

На підприємствах застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:

а) норми часу, які визначають кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт;

б) норми виробітку, які визначають кількість продукції, котру треба виготовити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;

в) нормоване завдання, що визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях,
а й в нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми обслуговування, які визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою;

д) норми чисельності робітників, за якими встановлюють кіль­кість робітників тієї чи іншої категорії, потрібну для виконання певного обсягу робіт;

е) норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.

Норми затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості поділяються на технічно обґрунтовані й дослідно-статистичні.

Методи встановлення норм.

Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітич­ний, укрупнений, мікроелементний.

Сутність сумарного дослідно-статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи.

За розрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції.Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, великосерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт.

За допомогою мікроелементного методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементи, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їх структуру.

 

Хронометраж операцій

Хронометраж.операцій вик-ся на п-ві технолог. вир-ва, де можна кожну технолог.операцію розділити на елементи.

Вик-ся для встановлення норм виробітку при впровадженні нових технологій.

Етапи хронометражу:1)Підготовка хронометражу: (вибір О-та спост-ня; обирають працівника, результат якого кращий ніж у ін.; готується хронокарта, де відбувається поділ хронолог. карти на ел-ти тех..операцій та к-ть вимірів, призначаються фіксажні точки, чітко виз-ся моменти поч..дії та зак-ня операції; виз-ся необхідна к-ть вимірів; обирається м місце для спостерігача, щоб він не заважав робітнику; розробка ознайомлення з метою спост-ня як робітникі,в так і керівництво інструктують про вик-ня готових тех..засобів устат-ня)2)Проведення спост-ня: (спостерігач у спостережному листі записує моменти зак-ня кожної операції; в окремій табл..запис-ся помилкові та дефектні виміри)3)Обробка даних (у аналог.хронокарту запис-ся трив-ть кожного ел-ту операції; очищення хроноряду від дефектних або помилкових виробів; перевірка кожного хроноряду на стійкість)4)Доводиться, які потрібно проводити дії, щодо реал-ї програми підвищ.прод-ті праці та вик-ня рац.методів хронометражу; розгул-ся з погляду еф-ті вик-ня роб.часу рац.підходи щодо зміни режимів праці та відпочинку

Мета хронометр.операції – встан-ня факт.норми роб.часу для оцінки рац-ті його вик-ня, а також встан-ня новихз форм вит-т ппри впровадженні нових тех..ліній та запров-ня нових режимів праці та відпочинку.