Ознаки класифікації та види державних позик

 

Ознака класифікації	Вид позики
За правом оформлення	На підставі угод (безоблігаційні); забезпечені випуском цінних паперів
За місцем розміщення	Внутрішні; зовнішні
Залежно від статусу позичальника (емітента)	Державні; місцеві
Залежно від термінів погашення	Короткострокові (поточні, як правило, до 1року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові позики (понад 5 років)
За видами дохідності	Відсоткові позики; безвідсоткові (дисконтні) позики; виграшні позики
За характером обігу цінних паперів	Ринкові; неринкові
За формою випуску	Готівкові; безготівкові
За способом погашення	Ординарні; серійні; з достроковим погашенням
За видами забезпеченості	Заставні; беззаставні

 

За формою випуску державних позик розрізняють:

- готівкові (супроводжуються емісією державних цінних паперів);

- безготівкові позики (проводяться шляхом записів на відповідних рахунках в електронному депозитарії).

За способом погашення позики поділяються на:

- ординарні (погашення може проходити одночасно для всіх випущених позик);

- серійні (погашення здійснюється частинами через певні проміжки часу);

- з достроковим погашенням. До дострокового погашення держава може вдатися лише за наявності відповідних коштів.

Залежно від забезпеченості державні позики поділяють на:

- заставні, що забезпечуються державним майном чи конкретними доходами;

- беззаставні, що не маютьконкретного матеріального забезпечення, а їх надійність визначається авторитетом держави.

Оформлення внутрішніх державних позик може здійснюватися двома видами цінних паперів – облігаціями і казначейськими зобов’язаннями (векселями).

Облігація є борговим зобов’язанням держави, по якій у встановлені терміни повертається борг і виплачується дохід у формі відсотка або виграшу. Облігації можуть бути знеособленими (для покриття бюджетного дефіциту) і цільовими (під конкретні проекти).

Облігація має номінальну вартість – позначену суму боргу – і курсову ціну, по якій вона продається і перепродується залежно від її прибутковості, надійності і ліквідності. Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю є курсовою різницею.

Казначейські зобов’язання (векселі), мають характер боргового зобов’язання, направленого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі відсотків. Казначейськими зобов’язаннями, як правило, оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейські ноти), облігаціями – середньо та довгострокові позики.

Одним із перспективних джерел залучення позикового капіталу державою є вихід на світові фінансові ринки. Акумулювати кошти із зовнішніх джерел можна шляхом:

- розміщення єврооблігацій;

- залучення фідуціарних позик;

- емісії облігацій державної зовнішньої позики.

Єврооблігації – це боргові зобов’язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками з метою отримання довгострокових кредитів на євроринку.

Єврооблігації мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості:

- вони розміщуються на ринках кількох країн одночасно;

- валюта єврооблігації є іноземною як для кредитора, так і для боржника (за винятком банків США);

- гарантом позики виступає емісійний синдикат, створений банками кількох країн, який переважно і розміщує єврооблігації.

Фідуціарні позики – позики, що випускаються одними суб’єктами (переважно іноземними комерційними банками), а відповідальність за них несе інший суб’єкт(Україна в особі Міністерства фінансів).

Таким чином, державним кредитом є сукупність достатньо різноманітних форм і методів фінансових відносин. Кожна держава обирає найдоцільніший і прийнятний для неї спосіб реалізації специфічного виду фінансових відносин – державного кредиту.

Державний кредит вимагає особливого контролю. Цей контроль розповсюджується як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення.

Залучення позик повинне грунтуватися на двох принципах: мінімізація вартості позики і встановлення стабільності державних цінних паперів на фінансовому ринку.