ТОП 10:

Змістовний модуль І. Діагностика зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства



ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять та самостійної роботи для студентів магістратури

спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит” денної форми навчання

 

 

       

 

 

Чернігів ЧДТУ 2012
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

 

 

 

 

ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять та самостійної роботи для студентів магістратури

спеціальності 8.03050901 “Облік і аудит” денної форми навчання

 

 

    Обговорено і рекомендовано на засіданні кафедри обліку і аудиту протокол № 1 від 28 серпня 2012 р.

 

 

Чернігів ЧДТУ 2012


Економічна діагностика. Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи для студентів магістратури спеціальності 8.03050901 – “Облік і аудит” / Укладачі: Онищенко В.П., Волот О.І. – Чернігів: ЧДТУ, 2012. — 67 с.

 

 

Укладачі: Онищенко Віктор Петрович, к.е.н., доцент

Волот Олена Ігорівна, ст. викладач

 

Відповідальний за випуск: Лень Василь Степанович,

заступник завідувача кафедри обліку i аудиту, кандидат економічних наук

 

 

 

 

Рецензент: Акименко Олена Юріївна, кандидат економічних наук, доцент

 

ЗМІСТ

Вступ. 5

Змістовний модуль І. Діагностика зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства 6

1. Предмет і завдання курсу. 6

2. Діагностика конкурентного середовища підприємства та оцінювання стратегічного протистояння підприємств-конкурентів. 8

3. Діагностика конкурентоспроможності підприємства. 20

4. Оцінка конкурентоспроможності продукції 27

5. Діагностика виробничого потенціалу. 31

6. Управлінська діагностика. 33

Змістовний модуль 2. Дівартості підприємства (бізнесу) 36

7. Діагностика майна та ринкова ціна підприємства. Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. 36

Змістовний модуль 3. Фінансова діагностика та діагностика безпеки та економічної культури підприємства. 43

8. Фінансова діагностика. 43

9. Діагностика економічної безпеки підприємства. 57

10. Діагностика економічної культури. 58

Перелік тем для індивідуальної роботи студентів. 60

Вимоги щодо написання індивідуальної роботи. 63

Рекомендована література. 65

Додатки……………………………………………………………………………...67

 


Вступ

Дисципліна “Економічна діагностика” вивчає процес визна­чення стану підприємства як економічної організації через кількісні параметри та якісні характеристики його функціонування.

Основна мета дисципліниформування системи знань, умінь і навиків щодо використання методичного апарату еконо­мічного діагностування для визначення стану підприємства. Ця сфера професійних робіт фахівця набуває особливого значення нині, у період системних трансформацій економіки України. Для прийняття підприємствами стратегічних рішень у конкурентному середовищі потрібні якісно нові аналітичні обґрунтування. Під­готовка їх фахівцями та професіоналами-економістами вимагає належного методичного забезпечення, а також відпрацювання навичок у процесі підготовки відповідних працівників та керів­ників нової генерації.

В результаті вивчення курсу “Економічна діагностика” студент має знати:

- місце, сутність та роль економічної діагностики в системі управління;

- методичні особливості проведення діагностики галузі, підприємства, продукції;

- основні методологічні підходи до оцінки потенціалу підприємства;

- особливості економічної вартості підприємства як цілісного майнового комплексу;

- сутність управлінської діагностики та організацію її проведення;

- основні моделі фінансової діагностики, їх характеристику;

- методичний апарат діагностування економічної безпеки та культури підприємства.

Студент повинен вміти:

- за допомогою методів, прийомів та способів економічного діагностування оцінювати конкурентоспроможність галузі, підприємства, продукції, узагальнюючі результати виробництва, прогнозувати появи нових факторів, напрямків, тенденцій у виробничо-господарської діяльності підприємств;

- оволодіти основами формування і проведення економічного діагностування;

- оволодіти навичками побудови місій, цілей ефективно діючого організаційного, фінансово-економічного, соціально-психологічного та інформаційно-аналітичного забезпечення економічного діагностування;

Дисципліна “Економічна діагностика” посідає важливе місце у підготовці фахівців з економіки та підприємництва. Вона тісно пов'язана з такими дисциплінами, як “Еконо­міка підприємства”, “Стратегія підприємства”, “Економічний аналіз”, “Фінансовий аналіз”, “Стратегічне управління” та ін.

Набуті знання та вміння застосовуються під час дипломного проектування.


Предмет і завдання курсу

Теоретичні відомості

Діагностика – у загальному розумінні це розпізнавання стану об’єкта за прямими та непрямими ознаками.

Термін "діагностика" запозичений з медицини. Слово "діагноз" (від грецького "diagnosis") означає розпізнавання, визначення, тобто процес дослідження об'єкта діагнозу з метою одержання результату – діагнозу – висновку про стан об'єкта.

Економічна діагностика – визначення стану об’єкта, що досліджується (економічної організації), за прямими та непрямими ознаками.

Економічна діагностика підприємства– оцінка економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів, неповної інформації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків ухвалення поточних управлінських рішень. Підсумком діагностики на основі оцінки господарського стану і його ефективності є ґрунтовні висновки, необхідні для прийняття термінових, але важливих рішень , наприклад, про цільове кредитування, про купівлю чи продаж підприємства, про його закриття, реорганізацію тощо.

Економічна діагностика близька до економічного аналізу, але вони не є тотожними. Існує різниця за цілями, завданнями, інструментарієм. Аналіз встановлює кількісне значення параметрів, виявляє відхилення різних параметрів від норми. Діагностика, яка орієнтована на пізнання економічних протиріч, основну увагу приділяє інтерпретації тих або інших економічних результатів діяльності підприємства.

Об’єктомекономічної діагностики є будь-яка економічна організація, зазвичай підприємство.

Предметомдіагностики є кількісна та якісна ідентифікація стану підприємства.

Завдання діагностики: обґрунтування заходів, управлінських рішень, спрямованих на налагодження діяльності досліджуваного об’єкта і способів їх реалізації

Таким чином , у зону уваги аналітика, що займається діагностикою потрапляє як мікро-, так і макрорівень. Це й відрізняє економічну діагностику від звичайного економічного аналізу. Зокрема, економічна діагностика включає в себе визначення конкурентоспроможності підприємства, визначення стану його економічної безпеки тощо.

Економічна діагностика, крім методів економічного аналізу використовує статистичні методи, зокрема: спостереження, зведення і групування даних, варіації і форми розподілу величин, методи вимірювання взаємозв’язків та динаміки тощо. Для прогнозування розвитку подій використовуються економіко-математичні моделі. Також економічна діагностика використовує евристичні методи, наприклад методи Дельфі, круглого столу та інші експертні методи.

У ході економічного діагностування аналітик має справу з різними джерелами інформації. До внутрішніх джерел належать:

1. Облікові джерела: бухгалтерська звітність, фінансова звітність, статистична звітність, оперативно-технічна звітність, податкова звітність

2. Позаоблікові джерела: матеріали ревізій та внутрішнього аудиту, протоколи виробничих нарад, зборів трудових колективів, комісій, засідань правління, накази та розпорядження керівного складу, доповідні та пояснювальні записки, довідники службового користування, програми, плани, проекти розвитку підприємства, патенти, ліцензії

До зовнішніх джерел відносять: відкриту інформацію з офіційних джерел та засобів масової інформації, звітів, статистичних та інших довідників, реклами, Інтернет, інформація державних та недержавних національних та міжнародних інформаційних служб, неконфіденційна та конфіденційна інформація, отримана від носія інформації у довірчому порядку.

2. Питання для обговорення.

1. Місце економічної діагностики в управлінні підприємством.

2. Сутність та функціональне призначення економічної діагностики.

3. Методи, прийоми та способи, що використовуються в економічній діагностиці.

4. Інформаційні джерела економічної діагностики.

5. Відмінність економічної діагностики та економічного аналізу.

6. Наявність макро- та мікросередовища економічної діагностики.

7. Види економічної діагностики.

8. Взаємозв’язок економічної діагностики з іншими дисциплінами (бухгалтерський облік, економічний аналіз, фінансовий аналіз, управлінський облік, маркетинг, стратегія підприємства, менеджмент).

9. Взаємозв’язок економічної діагностики та дипломної роботи.

10. Методи аналізу даних та сфери їх застосування в економічній діагностиці.

 

 


Теоретичні відомості

Кожне підприємство, обираючи свою стратегію, повинно врахову­вати всі елементи галузі та ринку.

Галузь— це сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипну сировину та матеріали, характеризу­ються спільністю виробничо-господарської діяльності (технологічних про­цесів, складу обладнання, близьким складом та кваліфікацією кадрів).

Зовнішнє середовище – це сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Внутрішнє середовище організації – це сукупність факторів, які формують її довгострокову прибутковість і перебувають під безпосереднім контролем керівників та персоналу організації.

Стратегічні зони господарювання (далі СЗГ) – це групування зон бізнесу, засноване на виділенні стратегічно важливих елементів, загальних для всіх зон. Такі елементи можуть включати частково співпадаючий ряд конкурентів, відносно близькі стратегічні цілі, можливість єдиного стратегічного планування, загальні ключові фактори успіху, технологічні можливості. Управлінське значення концепції СЗГ полягає в тому, що вона дає можливість диверсифікованим підприємствам раціоналізувати організацію різних сфер бізнесу. Класифікація СЗГ також дає можливість спростити процедуру розробки стратегії підприємства і взаємодії сфер його діяльності в різних галузях. Для виділення СЗГ рекомендують використовувати методики, які втілені у матрицях Boston Consulting Group (матриця БКГ), General Electric та інших.

У загальній характеристиці галузі особливо виділяються риси, які дають уявлення про продукт і ступінь його диференційованості, про кількість і відносні розміри виробників та споживачів, наявність ефекту від масштабу та рентабельність виробництва.

Для характеристики галузі можуть бути використані такі показники:

- прибутковість галузі;

- значення продукції для суспільства;

- характер конкуренції та кількість підприємств у галузі (наявних і потенційно можливих);

- темпи зростання/ спаду самої галузі (бар'єри входу, виходу, голо­вні позитивно/ негативно діючі фактори - економічні, соціальні, технічні, фаза "життєвого циклу");

- потужність галузі (надлишок/ нестача продукції);

- технічний рівень виробництва (середній чи необхідний);

- технології, що застосовуються, їхня конкурентоспроможність (па­тенти, ноу-хау) порівняно із світовим досвідом;

- потрібний рівень якості для забезпечення конкурентоспроможно­сті продукції;

- стандартність продукції в галузі;

- структура витрат на робочу силу, сировину та матеріали, на під­тримку наявного технічного рівня, розвиток;

- організаційно-управлінські особливості процвітаючих підпри­ємств галузі (тривалість виробничого циклу, спеціалізація, коопе­рація, концентрація, централізація та ін.);

- канали розподілу та специфіка системи збуту;

- оптимальний розмір конкурентоспроможного підприємства;

- фінансова система;

- вимоги до рівня кваліфікації та досвіду персоналу;

- екологічні обмеження та ін.

Також може бути використана методика Харрісона для оцінки привабливості галузі (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Оцінка привабливості галузі

Критерії Питома вага Рейтинг Оцінка
4 = 2×3
1. Вплив постачальників 0,10    
2. Вплив споживачів 0,10    
3. Вплив товарів-замінників 0,03    
4. Міцність бар'єрів входу 0,10    
5. Рівень конкуренції 0,15    
6. Рівень і тип регулювання з боку держави 0,10    
7. Вплив соціально-активних груп (підприємців) 0,03    
8. Відношення громадськості до галузі 0,03    
9. Швидкість технологічних нововведень 0,03    
10. Вплив профспілок 0,06    
11. Відношення фінансових організацій та посередників до галузі 0,03    
12. Темпи зростання 0,04    
13. Прибутковість 0,10    
14. Ефективність функціонування у період економічного спаду 0,10    
Всього 1,00    

Примітка. Рейтинг: оцінка від 1 до 5. 5 – найвищий рейтинг. Рейтинг виставляється експертом. Найбільш привабливою галуззю буде галузь з найбільшою оцінкою.


На його основі

 

Акронім SWOT був вперше введений в 1963 р. в Гарварді на конференції з проблем бізнес-політики професором K. Andrews. Оскільки SWOT аналіз в загальному вигляді не містить економічних категорій, його можна застосовувати до будь-яких організацій, окремих людей і країн для побудови стратегій в найрізноманітніших областях діяльності. SWOT-аналіз — аналіз в стратегічному плануванні, що полягає в розділенні чинників і явищ на чотири категорії:

- сильних (Strengths); слабких (Weaknesses) сторін проекту;

- можливостей (Opportunities), що відкриваються при його реалізації, та небезпек (Threats), пов'язаних з його здійсненням.

Можлива схема проведення SWOT-аналізу:

1) провести аналіз зовнішнього середовища підприємства і скласти список зовнішніх можливостей і загроз для підприємства;

2) провести аналіз внутрішнього середовища підприємства і скласти список сильних і слабких сторін підприємства;

3) установити зв'язки між сильними і слабкими сторонами підприємства і зовнішніми можливостями і погрозами;

4) запропонувати можливі варіанти стратегій розвитку підприємства на базі проведеного SWOT-аналізу.

Аналіз зовнішнього середовища. Фактори зовнішнього середовища та їх вплив на підприємство заносимо в таблицю 2.2.

 

Таблиця 2.2 – Фактори зовнішнього середовища та їх вплив

Група факторів Опис проблем Ступінь впливу Які зміни, що прогнозуються, мають вплинути на підприємство
Незначний Середній Значний
Політичні          
Фінансово-економічні          
Виробничо-технологічні          
Соціальні          
Екологічні          

 

Для аналізу середовища безпосереднього оточення та конкурентного середовища в галузі застосовується метод зваженої оцінки впливу чинників, результати якого представляються у вигляді таблиці 2.3.

В першу колонку таблиці вписуються окремі фактори середовища; у другу – вага фактора (відносна важливість), обумовлений експертним шля­хом, при цьому сума ваг усіх факторів повинна дорівнювати 1, в третю – оцінка в балах ступеня впливу фактора на організацію, що присвоюється експертом відповідно до обраної шкали (наприклад, від –10 до +10). Зва­жена оцінка впливу фактора на організацію визначається як добуток ваги фактора на його бальну оцінку, отримана величина записується в четверту колонку таблиці.

 


Таблиця 2.3 – Визначення зваженої оцінки ступеня впливу факторів середовища на підприємство

Фактори середовища     Вага Оцінка Зважена оцінка
А Б В=А×Б
1.Можливий показник зростання галузі 2.Легкість входження нових фірм у галузі 3.Інтенсивність конкуренції у галузі 4.Рівень використання товарів-замінників 5.Рівень впливу покупців 6.Рівень впливу постачальників 7.Рівень технологічності в галузі 8.Показник інноваційної діяльності в галузі 9…..( перелік можна продовжити за потребою)…      
Усього: 1,0    

 

За результатами аналізу зовнішнього середовища необхідно скласти список зовнішніх можливостей і загроз, розташованих по знижен­ню ступеня їх впливу на організацію (таблиця 2.4).

 

Таблиця 2.4 – Зовнішні можливості і загрози

Можливості Загрози
1.    
2.    
3.    
...    

 

Аналіз внутрішнього середовища.Аналіз внутрішнього середовища підприємства полягає в обстеженні основних функціональних зон підприємства з метою виявлення її стратегічно сильних і слабких сторін. Схема проведення аналізу внутрішнього середо­вища аналогічна описаній раніше схемі аналізу зовнішнього середовища і включає виявлення найбільш значимих факторів внутрішнього середови­ща, характеристику їх стану і тенденцій розвитку, оцінку напрямку і сту­пеня впливу факторів на організацію.

Отримані результати аналізу внутрішнього середовища підприємства необхідно представити у вигляді списку сильних і слабких сторін підприємства, упорядкованих по зниженню ступеня їхньої значимості (див. таблиця 2.5).

Таблиця 2.5 – Сильні і слабкі сторони підприємства

Параметр оцінки Сильні сторони Слабкі сторони
1. Виробництво    
2. Персонал      
3. Науково-дослідні розробки    
4. Маркетинг    
5. Організація управління    
6. Фінанси    

Списки слабких і сильних сторін підприємства, а також зовнішніх мож­ливостей і загроз використовуються для побудови матриці SWOT(рисунок 2.3).

Матриця SWOT дозволяє простежити можливі сполучення характе­ристик зовнішнього середовища (можливості і загрози), що записуються у верхній частині матриці, із сильними і слабкими сторонами підприємства, що записуються з лівої сторони матриці. У результаті утворяться 4 поля (див. рисунок 2.3).

 

    Можливості 1. 2. 3. Загрози 1. 2. 3.
Сильні сторони 1. 2. 3.   І «Сила і можли­вості» II «Сила і загро­зи»
Слабкі сторони 1. 2. 3. III «Слабкість і можливості» IV «Слабкість і за­грози»

Рисунок 2.3 – Матриця SWOT

 

Необхідно уважно проаналізувати всі можливі комбінації характеристик зовнішнього і внутрішнього середовища і вписати в кожне поле матриці варіанти стратегій, які рекомендуються для успішного розвитку підприємства:

- на поле 1 – стратегії, що використовують сильні сторони підприємства для реалізації можливостей, які з'явилися на ринку;

- на поле 2 – стратегії, що використовують сильні сторони підприємства для усунення загроз зовнішнього середовища;

- на поле 3 – стратегії, які мінімізують слабкі сторони підприємства, використовуючи зовнішні можливості;

- на поле 4 – стратегії, які мінімізують слабкості підприємства і зов­нішні загрози.

Недоліки SWOT-аналізу:

- SWOT-аналіз є просто інструментом для отримання наочної структурованої інформації, він не містить чітких рекомендацій або конкретних сформульованих відповідей. Далі – робота аналітика;

- простота SWOT-аналізу оманлива, його результати надзвичайно залежні від повноти і якості вихідної інформації. Для об'єктивного SWOT-аналізу потрібні експерти з глибоким розумінням тенденцій розвитку ринку та його поточного стану, або здійснити великий обсяг роботи по збору та аналізу первинної інформації.

- у процесі формування таблиць можуть бути допущені механічні помилки (втрата важливих факторів або включення зайвих, некоректна оцінка вагових коефіцієнтів та інше).


Практичні завдання

Завдання 2.1.У листопаді 2011 року на шести нафтопереробних заводах України було перероблено 833 тис. тон нафти, а саме:

1. ЗАТ Укртатнафта – 216,7 тис. т

2. ВАТ «Лукойл - Одеський НПЗ – 194,5 тис. т

3. ВАТ «Херсонський НПК» - 94,3 тис. т

4. ВАТ «Лінос» - 255,6 тис. т

5. ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» - 53,3 тис. т

Розрахувати показники концентрації ринку та зробити висновки.

Завдання 2.2.В табл. 2.6 наведені 10 найбільших за обсягами страхових премій страхових компаній, що займалися загальним страхуванням (non-life) та страхуванням життя (life) на ринку України в 2007 р. Всього 382 діючих компаній загального страхування у 2007 р. отримали страхових премій на суму 17 224,3 млн. грн. Всього 65 діючих компаній страхування життя у 2007 р. отримали страхових премій на суму 783,9 млн. грн.

 

Таблиця 2.6 – Лідери страхового ринку України в 2007 р. (докризовий рік)

Страхові компанії non-life Страхові компанії life
Назва компанії Страхові премії, тис. грн. Назва компанії Страхові премії, тис. грн.
Лемма 757635,4 Аліко АІГ Життя 187 291,7
Аванте 723935,1 ТАС 70 223,9
Оранта 693642,0 БРАМА ЖИЗНЬ 68 897,6
Дженералі Гарант 527838,5 Дженералі Гарант. Страхування життя 55 687,5
Днепроінмед 493101,9 Ренесанс життя 38 486,7
ІНГО Україна 425472,4 АСКА-ЖИЗНЬ 30 989,0
Кремень 334475,1 Блакитний поліс 30 235,6
АСКА 333009,3 Фортіс. Страхування життя 22 756,8
Українська пожежно-страхова компанія 329022,7 Лемма-Віте 21 889,0
СГ ТАС 257087,9 ПЗУ Україна. Страхування життя 15 009,6

 

Необхідно: 1) визначити індекс концентрації для ринку загального страхування та ринку страхування життя (для 3-ох та 5-ти найбільших компаній). Зробити висновки про ступінь сконцентрованості кожного ринку;

2) Чи можна виходячи з наведених даних визначити індекс Герфіндаля-Гіршмана (HHI)? Відповідь обґрунтувати. Якщо HHI у 2007 р. склав для ринку загального страхування 0,01691, а для ринку страхування життя 0,1234 то про що це свідчить?


Завдання 2.3.В табл. 2.7 в алфавітному порядку наведені 10 найбільших за обсягами страхових премій страхових компаній, що займалися загальним страхуванням (non-life) та страхуванням життя (life) на ринку України в 2009 р.

Всього 397 діючих компаній загального страхування у 2009 р. отримали страхових премій на суму 11 002,3 млн. грн.

Всього 72 діючих компаній страхування життя у 2009 р. отримали страхових премій на суму 802,3 млн. грн.

Необхідно визначити індекс концентрації для ринку загального страхування та ринку страхування життя (для 3-ох та 5-ти найбільших компаній). Зробити висновки про ступінь сконцентрованості кожного ринку. Який з двох ринків більш концентрований.

 

Таблиця 2.7 – Лідери страхового ринку України в 2009 р.

Страхові компанії non-life Страхові компанії life
Назва компанії Страхові премії, тис. грн. Назва компанії Страхові премії, тис. грн.
Оранта 717975,2 АЛІКО АІГ ЖИТТЯ 175 008,0
Аха 700917,0 Граве Україна 153 419,4
Лемма 542375,8 ТАС 120 689,0
Кремінь 534176,2 Ренесанс Життя 48 023,0
АВАНТЕ 523395,7 КД Життя 33 574,0
UNIQA (Кредокласік) 500006,9 ПЗУ Страхування життя 32 070,1
Провідна 453784,2 Блакитний поліс 29 055,1
Інго Україна 438377,4 Дженералі Гарант Страхування життя 27 027,0
Українська пожежно-страхова компанія 417073,3 Уніка Життя 26 249,9
Українська страхова група 372928,7 Фортіс Страхування життя 24 232,5

 

Завдання 2.4.В табл. 2.8 в алфавітному порядку наведені 10 найбільших за обсягами страхових премій страхових компаній, що займалися загальним страхуванням (non-life) та страхуванням життя (life) на ринку України в 2011 р.

Всього 380 діючих компаній загального страхування у 2011р. отримали страхових премій на суму 16 430,3 млн. грн.

Всього 65 діючих компаній страхування життя у 2011 р. отримали страхових премій на суму 1 322 млн. грн.

Необхідно визначити індекс концентрації для ринку загального страхування та ринку страхування життя (для 3-ох та 5-ти найбільших компаній). Зробити висновки про ступінь сконцентрованості кожного ринку. Який з двох ринків більш концентрований.


Таблиця 2.8 – Лідери страхового ринку України в 2011 р.

Страхові компанії non-life Страхові компанії life
Назва компанії Страхові премії, тис. грн. Назва компанії Страхові премії, тис. грн.
Кремінь 1211126,2 Ренесанс Життя 323202,0
АХА Страхування 728520,0 Аліко Україна 218000,0
Оранта 637076,4 Граве Страхування Життя 150032,8
Уніка 635348,0 ТАС 136819,0
Провідна 604871,4 Уніка Життя 100317,0
ЛЕММА 596077,6 ПЗУ Страхування Життя 78013,3
ИНГО УКРАИНА 507893,6 Фідем Лайф 56858,3
УПСК 441927,5 Дельта Життя 43304,1
АСКА 419964,1 Аска-Життя 36108,0
Українська страхова група 407 691,2 Лемма Віте 30217,2

Завдання 2.5.По результатахвиконання завдань 2.2 – 2.4оцінити як змінювався рівень концентрації ринків загального страхування та страхування життя по роках. Результати занести до табл. 2.9 та зробити належні висновки.

 

Таблиця 2.9 – Концентрація страхових ринків України по роках

Індекс концентрації (по кількості підприємств) Ринок загального страхування Ринок страхування життя
           
           

Необхідно оцінити як змінювався рівень концентрації ринку по роках та зробити належні висновки.

 

Завдання 2.6.Провести SWOT-аналіз обраного підприємства (одне й те саме підприємство можуть обрати не більше 3-ох студентів потоку). Бажано обрати підприємство, що буде об’єктом дослідження дипломної роботи. Скористатися запропонованою в теоретичних відомостях до даної теми методикою або іншою у разі потреби.

3. Питання для обговорення.

1. Аналіз привабливості стратегічних зон господарювання за допомогою матриці БКГ: переваги та недоліки (згадати курс маркетингу).

2. Необхідність діагностування концентрації ринку для підприємства, для держави та для підприємства, що створюється при виході на ринок.

3.Ключові фактори привабливості галузі.

4. Поняття вхідних бар’єрів у галузь та їх види.

5. Поняття вихідних бар’єрів у галузь та їх види.

6. Переваги та недоліки SWOT-аналізу.

7. Переваги та недоліки аналізу 5 сил конкуренції за М. Портером.

8. Антимонопольне законодавство та необхідність державної підтримки конкуренції.

9. Бізнес-планування на початку заснування бізнесу.

10. Способи оцінки ступеню концентрації ринку.

11. Найбільш важливі фактори впливу зовнішнього середовища.

12. Найбільш важливі фактори впливу внутрішнього середовища.

13. Можливі стратегії діяльності підприємства.

14. Сучасні методики аналізу конкурентного середовища (SNW-аналіз, PEST-аналіз,

15. Вітчизняні розробки щодо методик аналізу зовнішнього середовища та конкурентних переваг.

16. Застосування розглянутих методи при дипломному проектуванні.

 


Теоретичні відомості

Конкурентоспроможність підприємства – це спроможність підприємства займати визначену ринкову нішу в певний період часу.

Аналіз конкуренції підприємства в галузі можна здійснити шляхом дослідження конкурентного профілю підприємств, які опинилися в одній стратегічній групі.

Профілем називається сума характеристик, завдяки яким компанія або її частина відома важливій групі споживачів.

Можливо використання різних показників для оцінки конкурентного профілю підприємств: ресурси, маркетинг, лідерство в галузі, якість, рі­вень собівартості, ціни, частка ринку, фінансові можливості підприємства, дисципліна поставок та ін. В таблицях 3.1та 3.2 наведено приклади компону­вання показників, які необхідно проаналізувати для визначення конкурен­тного профілю підприємств.

Таблиця 3.1Приклад матриці конкурентного профілю

Ключові фактори успіху Ранг фактора Підприємство А Підприємство Б Підприємство В
Оцінка загальна оцінка Оцінка загальна оцінка Оцінка загальна оцінка
1. Частка ринку 0,15            
2. Можливість ціново­го маневрування 0,20            
3. Фінансові можливості підприємства 0,10            
4. Якість продукції 0,20            
5. Дисципліна поставок 0,15            
6. Ціна 0,20            
Усього 1,00            

Примітка. Загальна оцінка визначається шляхом множення рангу фактора на його оцінку.

 

Одним з варіантів діагностики конкурентоспроможності підприємства є оцінка їх за декількома показниками (позиціями), що відібрані експертом. Може бути побудована матриця конкурентоспроможності в такому вигляді, як це представлено в табл. 3.2

 


Таблиця 3.2 – Матриця конкурентного профілю

Синтезуючий фактор конкурентоспроможності Па­ра­ме­т­ри­ч­на оди­ни­ч­на оці­н­ка під­при­єм­с­т­ва-­по­с­та­ча­ль­ни­ка то­ва­ру, (gi) Ранг фактора, (Rі) Ін­те­г­ро­ва­ний (гру­по­вий) фа­к­то­р­ний по­ка­з­ник під­при­єм­с­т­ва-­по­с­та­ча­ль­ни­ка то­ва­ру, (Iі)
gi Іi
Положення на ринку                      
Товар                      
Виробничий потенціал                      
Методи товароруху                      
Можливості збуту                      
Сумарна оцінка, (S) Х            
КС Х            

 

Інтегрований (груповий) факторний показник (Ii) кожного з підприємств-постачальників товару визначається за формулою 3.1:

Iі = gi× Rі (3.1)

 

де gi – параметрична одинична експертна оцінка підприємства;

Riранг фактора, що аналізується;

 

Сумарна оцінка здійснюється за формулою 3.2:

 

(3.2)

 

де Si – сумарна оцінка.

Коефіцієнт конкурентоспроможності (КС) дорівнюватиме одиниці для того підприємства, яке має найбільшу сумарну оцінку за всіма інтегрованими факторними показниками. Для інших підприємств він розраховуватиметься як відношення їх сумарної оцінки до максимального рівня сумарної оцінки підприємства-лідера.

Отже, конкурентоспроможність підприємства-лідера та інших підприємств визначатиметься із співвідношення:

 

(3.3)

 

Ранжування результатів розрахунку коефіцієнтів конкурентоспроможності підприємств при використанні аналітичного методу представити в табл. 3.3.


Таблиця 3.3 – Стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств

Підприємство Конкурентоспроможність Стратегія
    Лідер (КС=1)
    Ринковий послідовник (0,9< КС< 1)  
    Ринковий претендент (0,5< КС< 0,9)
    Ринковий новачок (КС< 0,5)

Таблиця 3.4 – Результати ранжування підприємств за показником конкурентоспроможності

Підприємство –постачальник товару Значення площі багатокутника конкурентоспроможності (кв.од.) Коефіцієнт ранжирування Коефіцієнт конкурентоспроможності
     
     
...      
n      

Практичні завдання

Завдання 3.1.За даними, наведеними в табл. 3.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.228.10.64 (0.031 с.)