До виконання домашнього завдання

 

Планування чисельності персоналу

Планування персоналу є складовою частиною плану з праці і заробітної плати.

Основна задача планування чисельності персоналу є визначення його мінімальної чисельності, яка необхідна для безперервного виробничого процесу.

При укрупнених розрахунках загальна потреба підприємства в кадрах () визначається:

де Ч^баз – середньооблікова чисельність працюючих у базисному періоді, осіб; І_Q – індекс зростання обсягу виробництва у плановому періоді; І_пп – індекс зростання продуктивності праці.

 

Планування чисельності основних робітників

Для визначення потрібної чисельності робітників, їх професійного і кваліфікаційного складу вихідними даними є виробнича програма, норми виробітку і часу, заплановане підвищення продуктивності праці, структура робіт

В залежності від специфіки виробництва використовують такі методи планування чисельності основних робітників:

· за трудомісткістю виробничої програми;

· за нормами виробітку;

· за нормами обслуговування.

Планування чисельності основних робітників за трудомісткістю виробничої програми

Чисельність основних робітників-відрядників визначається за трудомісткістю робіт. Вихідними даними є трудомісткість виробничої програми і річний фонд робочого часу одного середньо облікового робітника в плановому періоді.

Баланс робочого часу одного середнього облікового робітника.

В плані З праці плановий баланс робочого часу розраховується за окремими. Приклад форми банансу робочого часу наведені у табл. 1.

 

Таблиця 1

Баланс робочого часу одного середньооблікового робітника (при п’ятиденному робочому тижні)

Показники	Один. вимір-я	Звітний рік	Плановий рік
1. Календарний фонд робочого часу	дні
Святкові дні і дні релігійних свят	дні
Вихідні дні (субота, неділя)	дні
2. Номінальний фонд робочого часу	дні
Невиходи на роботу:
- чергові та додаткові відпустки	дні		24.3
- відпустки в зв’язку з навчанням	дні	1,9	2,3
- відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами	дні	2.2	2.4
- невиходи через хворобу	дні	8.2	7.4
- виконання державних і громадських обов’язків	дні	1,6	1,6
- невиходи з дозволу адміністрації	дні	0,6	-
- цілодобові прогули	дні	0,4	-
- цілодобові простої	дні	0,3	-
Разом невиходів	дні	39,2	38,0
3. Реальний фонд робочого часу в днях	дні	210,8
4. Середня номінальна тривалість робочого дня	годин	7,95	7,97
Перерви у роботі, які надаються жінкам-матерям на годування дітей		0,02	0,026
внутрішньо змінні простої	годин	0,15	-
5. Фактична тривалість робочого дня	годин	7,78	7,94
6. Реальний (ефективний) фонд часу одного робітника в рік	годин

 

Складання планового балансу робочого часу включає:

· розрахунок реального фонду робочого часу в днях (явочного часу);

· визначення середньої тривалості робочого часу;

· визначення планового реального або ефективного фонду робочого часу.

Розрахунок реального фонду робочого часу в днях в плановому періоді починається з визначення календарного і номінального фондів робочого часу.

Календарний фонд робочого часу – це кількість календарних днів у плановому році (у році 365 або 366 днів, у кварталі – 90, 91 і 92 дня і так далі).

Номінальний фонд робочого часу – це календарна кількість днів у плановому році з відрахуванням вихідних і святкових днів.

В перервних (періодичних) виробництвах номінальний фонд робочого часу визначається шляхом відрахування кількості вихідних і святкових днів із календарного фонду робочого часу.

В безперервних виробництвах при розрахунку номінального фонду робочого часу із календарного фонду робочого часу виключаються невиходи за графіком змінності.

Плановий реальний фонд робочого часу – це різниця між номінальним фондом робочого часу і кількістю плануючих невиходів.

До плануючих невиходів відносяться невиходи на роботу у зв’язку з черговими і додатковими відпустками, додатковими відпустками для учнів, відпустками у зв’язку з вагітністю і пологами, у зв’язку з хворобою, а також у зв’язку з виконанням службових і державних обов’язків.

Тривалість чергових і додаткових відпусків планується згідно з діючим законодавством на основі показників кількості працівників за категоріями і тривалості відпустки окремих груп.

Середня тривалість додаткових відпусток учням визначається як середня арифметична величина.

Відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами плануються на основі звітних даних базисного періоду і планової зміни частки жінок у загальній чисельності всього персоналу.

Неявки, пов’язані з виконанням державних і громадських обов’язків, плануються на рівні їх відсотка у загальному номінальному фонді робочого часу у звітному році.

Невиходи через хворобу в плановому балансі визначаються на підставі звітних даних з урахуванням поліпшення санітарно-виробничої гігієни, медичного обслуговування працюючих, впровадження заходів з техніки безпеки і охорони праці, а також поліпшення культурно-побутових та житлових умов і зниження завдяки цьому хвороб.

Загальна кількість невиходів в періоді, що планується визначається підсумовуванням регламентованих законом невиходів.

У звітному балансі, щоб установити фактичну кількість робочих днів у році до перелічених вирахувань необхідно додати також втрати часу, з дозволу адміністрації, цілодобові прогули і цілодобові простої.

Середня номінальна тривалість робочого дня розраховується на основі даних про кількість або питому вагу робітників, які мають різну тривалість робочої зміни встановленої у відповідності з діючим законодавством про робочий час.

При цьому враховується, що середня тривалість робочого часу у передсвяткові дні зменшується на 1 годину у робітників, у яких при шестиденному робочому тижні тривалість робочого дня складає сім годин.

 

 

Середня тривалість робочого дня () визначається:

де t₁, t₂ – тривалість робочої зміни відповідно вісім і сім годин, год; К₁, К₂ – питома вага робітників, які мають тривалість робочої зміни за графіком відповідно вісім і сім годин, год; n_св – кількість днів, що чергуються зі святковими та не робочими, в яких тривалість робочого дня (зміни) при 40-годинному робочому тижні зменшується на 1 годину, дн; N_ном – номінальна кількість робочих днів у році, дн.

На зменшення середньої тривалості робочого дня впливають встановлені законом перерви жінкам, які годують дітей. Розмір цих втрат у плані визначається на основі звітних даних минулого року, скоригованих на коефіцієнт зміни частки жінок у загальній чисельності персоналу, змін народжуваності.

У звітний баланс включаються втрати через внутрішньозмінні простої, які визначаються за «простійними» листками. Тривалість простоїв у балансі розраховується так: за простійними листками підсумовується кількість годин, одержана сума ділиться на середньооблікову кількість робітників.

Помноживши фактичну тривалість робочого дня за звітом і за планом, одержимо реальний (ефективний) робочий час на одного робітника в годинах.

Реальний (ефективний) фонд робочого часу на одного середньооблікового робітника визначається як добуток реального фонду робочого часу в днях на фактичну середню тривалість робочого дня у плановому періоді.

Розрахунок чисельності основних робітників – відрядників (Ч^пл_{о.р. від}) за трудомісткістю виконується за формулою:

Ч^пл_{о.р. від} = Т_пл/Ф_пл К_в.н,

 

де Т_пл – планова трудомісткість виробничої програми нормо-год.; Ф_пл – плановий реальний фонд робочого часу одного середньо облікового робітника, год. В розрахунках прийняти рівним 1750 годин; К_в.н – плановий коефіцієнт виконання норм часу.