Історико-політичний портрет Джорджа Вашингтона

Джорджа Вашингтона (George Washington) - американський державний і військовий діяч, перший президент США (1789-1897), командувач армією колоністів в роки Американської революції, голова Конституційного конвенту (1787).

Джордж Вашингтон народився 22 лютого 1732 року, на плантації Попс-Крік, графство Вестморленд, у Вірджинії. Син багатого плантатора-рабовласника, Джордж в 11 років втратив батька і на формування його особистості значний вплив зробив старший зведений брат Лоуренс. Отримавши домашню освіту, Вашингтон багато часу приділяв самоосвіті. Будучи рабовласником, він не схвалював інститут рабства, але вважав звільнення рабів справою далекого майбутнього.

З 1749 року Джордж виконував посаду землеміра в графстві Калпеппер. Після смерті брата (1752) успадкував великий маєток Маунт-Вернон з 18 рабами, а також у званні майора став командиром одного з чотирьох округів віргінського ополчення.З початком Семирічної війни в 1756 році, Джордж Вашингтон у званні полковника очолював загони віргінських ополченців, яким була доручена охорона західного кордону колонії. У 1759 році він вийшов у відставку і в тому ж році одружився на багатій вдові Марті Дендридж Кастіс.

У 1758-1774 роках Вашингтон обирався в палату громадян Віргінії, певний час виконував посаду судді графства Ферфакс. Вашингтон критикував дії колоніальних властей, сприяв бойкоту британських товарів, але несхвально сприймав насильницькі ексцеси, подібні «Бостонському чаюванню» (1773). У 1774-1775 роках був одним з представників Віргінії на континентальному конгресі. 15 червня 1775 Конгрес обрав його командуючим Континентальної армії, яку він очолював протягом всієї Війни за незалежність в Північній Америці (1775-1783). На посаді командувача Вашингтон проявив високі моральні якості, мужність, стійкість, талант полководця і організатора.Конгрес неодноразово надавав командуючому армією широкі, навіть диктаторські повноваження, але кожен раз Вашингтон користувався такими повноваженнями вкрай помірно, не посягаючи на верховенство влади Конгресу.

Д. Вашингтон користувався популярністю в народних масах, боротьба яких і зумовила торжество революції. У листопаді 1783 року, після підписання Паризького мирного договору, командувач склав з себе всі повноваження і пішов у відставку.

Прихильник посилення центральної влади, Вашингтон був обраний головою Конституційного конвенту (1787), який розробив текст Конституції Сполучених Штатів Америки, діючої з деякими змінами і нині. Популярність і авторитет Вашингтона зумовили його обрання на пост президента країни, який він зайняв 30 квітня 1789 року. У 1792 році був переобраний на новий чотирирічний термін.

На посту президента Джордж Вашингтон прагнув утвердити в політичному житті положення конституції, сприяв створенню органів державного управління, намагався знайти оптимальний баланс у системі функціонування різних гілок влади, закладав основи політичного устрою США. Хоч він був прихильником сильної центральної влади, на провідні ролі у федеральному уряді були запрошені лідери протиборчих політичних угруповань - федераліст Олександр Гамільтон і прихильник «прав штатів» Томас Джефферсон. Сам президент намагався грати роль надпартійного лідера. Таким чином, в США закладалися основи двопартійної політичної системи.

У сфері зовнішньої політики Вашингтон виступав за невтручання США у протиборство європейських держав. Американський президент привітав початок Великої французької революції, але її розвиток по шляху масового терору і громадянської війни викликало його засудження.У листопаді 1794 року з Великобританією було підписано договір Джея, який зняв напругу у відносинах двох країн. Було відношення до договору Пінкні (1795), що встановив кордони між США і іспанськими володіннями і предоставившему американцям свободу судноплавства по Міссісіпі.

Свого роду заповітом Вашингтона стало «Прощальне послання», опубліковане 19 вересня 1796. У ньому президент,який йде у відставку закликав співгромадян кріпити союз штатів, не підривати основ конституції та державного ладу, уникати «згубного впливу партійного духу". Останні роки життя президента пройшли в Маунт-Верноні в колі сім'ї та численних відвідувачів. Його авторитет був затребуваний в період загострення відносин з Францією влітку 1798 року, коли Вашингтон знову був призначений командувачем американською армією в чині генерал-лейтенанта.

12 грудня 1799, здійснюючи об'їзд верхи своїх володінь, Вашингтон потрапив під дощ зі снігом, простудився і через два дні - 14 грудня помер у Вірджинії. 18 грудня він був похований в Маунт-Верноні.