Вузлові змістовні поняття етики. Парні категорії.

Виділення понятійного кістяка змісту етичних знань. Вузлові змістовні поняття та структурні засади системи знань. Здібність категорій слугувати базою побудови всієї системи предметної дисципліни. Категорії як узагальнені наскрізні поняття, які відтворюють певні сторони суспільної свідомості у всьому багатстві зв’язків і структурної єдності змісту. Особливості категорійних бінарних опозицій та їх походження.

Поняття центральної категорії певної науки. Центральна категорія як утворювач бінарних опозицій та їх категоріального виразу. Можливість бінарного співставлення опозиційних категорій через об’єднуючий центр – центральну категорію.

Принцип побудови системи категорій етики.

Ідея Блага (універсальна категорія людської культури) як принцип побудови систем категорій етики та моралі. Для зручності користування у подальшому вивченні етики та для наочності пропонуємо схематичне графічне зображення системи категорій етики та естетики (дивись у лекційному курсі).

Система категорій етики.

Відображає і дає вираз головним елементам всієї структури моралі. Три аспекти системи категорій: оцінний, зобов’язуючий, мотиваційний.

" Добро " і " зло " як вияв свободи відношення людини до блага, як межове узагальнення морального відношення. Внутрішня міра і контроль самосвідомості в полюсах добра і зла – " совість. Соціальні функції моралі та категорія " обов’язку ". Зобов’язання. Категорія Правди. "Правда" і "кривда" в народній моралі.

Гідність як усвідомлення власної цінності у її значимості для інших. Категорія “ честі” як внутрішньої репутації людини, як оцінювання себе через інших. "Невільники честі". Обов’язковість і відповідальність. Свобода волі і відповідальність. Моральний закон. “Трагічне” й “комічне” як суспільна міра героїчного і буденного. "Комічне" як імітація прагнення до ідеалу чи ілюзорне служіння йому. Сміх як заперечення всього нелюдського, невідповідного досконалості чи нормі.

Література:

Бербешкина З.А. Совесть как этическая категория. – М., 1986. 101 с.

Бергсон А. Смех.//Психология эмоций. – М.: Изд. МГУ. 1984, с.186-191.

Глюксман А. Одинадцята заповідь. – К., 1994. 288 с. (добро і зло).

Дубко Е.Л. Моральное добро.//Философские науки, 1986, № 1. С.108-116.

Дубко Е.Л. Социальная справедливость.//Этическая мысль, М., 1988, с. 61-78.

Дубровский Д.И. Проблема добродетельного обмана.//Философские науки, 1989, № 6.

Карасев Л.В. Парадокс о смехе.//Квинтэссенция. – М., 1990, с.341-370.

Малахов В.А. Смысл жизни и нравственное отношение личности к миру. - М., 1986. 64 с.

Малахов В.А. Етика: Курс лекцій:Навч. Посібник.- 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001.

Скрипник А. П. Моральное зло в истории этики и культуры. – М., 1992. 351 с.

Этическая мысль: Научно – публицистические чтения. – М., 1988., с. 14-60.

 

ТЕСТИ ДО ТЕМИ:

Які з названих категорій відносяться до етичних?

Які з них характеризують:

- загальну моральну оцінку (поставте «а»)

- ціннісне орієнтування, вибір лінії моральної поведінки (поставте «б»)

- не відносяться до етичних (поставте «о»)

Свобода – совість – благо – матерія – норма – добро – істина – віра – обов’язок – цінність – краса – гідність – велич – честь – зло – щастя – звичай - сенс життя – почуття - свобода волі.

 

Тема 2. Змістовні елементи моралі й етики – 4 год.

Діяльне (практичне) і свідоме (теоретичне) в моралі: особливості їх взаємодії.

Три підструктури структури етики. Дві з них виділяють традиційно: діяльність і свідомість. Зміст моральної діяльності і моральної свідомості. Третя підструктура – елементи єдності діяльності та свідомості, які характеризують особливі настанови і переконання людини (у соціальній психології це назвали диспозиційною структурою особи), її синтетичні здібності і якості. Це підструктура реалізації і самореалізації особи, в якій взаємозв’язок діяльності і свідомості нерозривний.