Які захворювання може викликати підвищена запиленість навколишнього середовища?

Контрольна робота

З дисципліни «Безпека Життєдіяльності»

Варіант № 18

 

Виконав: ст. гр. ОА-11-1з

Сальнікова К.А.

 

Прийняв к.т.н., доцент

Румянцев В. Р.

 

 

м. Запоріжжя

ЗМІСТ

1. Які захворювання може викликати підвищена запиленість навколишнього середовища…………………………….……………….…........3

2. Які границі чутного й нечутного діапазону звуку…………………………..….9

3. Згубні звички як фактор ризику……………………………….………………..17

4. Остаточна ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Загальна структура рятувальних і невідкладних робіт………………………..................................29

4.1 Комплекс ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій її утримання….29

4.2. Порядок організації ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій……..33

5. Задача…………………………………………………………........................…42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..………..…..44

 

Які границі чутного й нечутного діапазону звуку?

Шум це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров’ю людини, знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки зору - це хвильові коливання пружного середовища, що поширюються з певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.

Звукові хвилі виникають при порушенні стаціонарного стану середовища в наслідок впливу на них сили збудження і, поширюючись у ньому, утворюють звукове поле.

Джерелами цих порушень бути механічні коливання конструкцій або їх частин, нестаціонарні явища в газоподібних або рідких середовищах. Звукові хвилі розповсюджуються в повітряному середовищі і відрізняються цим від вібраційних хвиль, що 4 передаються на тіло людини лише при доторканні до віброустаткування. Поширення звукового полю супроводжується переносом енергії.

Розрізнюють об’єктивні та суб’єктивні характеристики звуку. Об’єктивними характеристиками звуку, як механічної хвилі, є інтенсивність та сила звуку, частота і частотний спектр. Об’єктивні характеристики звуку можуть бути виміряні відповідними приладами, незалежно від людини. Враховуючі, що звук є ще й об’єктом слухового сприйняття, він оцінюється людиною суб’єктивно. Суб’єктивними характеристиками звуку є: гучність звуку, висота, тембр.

Рис.1. Класифікація звуків за чутністю

Мінімальна величина звукової енергії (звуковий тиск), здатна трансформуватися в не- рвовий процес і викликати звукове відчуття, називається порогом чутності.

Поріг чутності змінюється залежно від частоти звуку, тому що в людини чутливість слухово- го аналізатора неоднакова до звуків різних частот. Залежність величини порогу чутності від частоти сприйманих людиною звуків представлена на рис. 2 нижньою кривою

 

 

З рисунку видно, що тільки на частоті 1 000 Гц, прийнятої в якості стандартної частоти порівняння в акустиці, граничне значення звукового тиску (р0 = 2∙10-5 Па) відповідає порогу чутності (L = 0 дБ). У діапазоні частот 800 – 4 000 Гц величина порога чутності мінімальна, але в міру віддалення від цього інтервалу частот величина порога чутності зростає; особливо помітно його збільшення на низьких частотах. У зв’язку з цим високочастотні звуки сприймаються як більш голосні й більш неприємні, ніж низькочастотні.

Верхня крива на рисунку – поріг больового відчуття. Звуки, які перевищують за своїм рівнем цей поріг (L = 120 – 140 дБ), можуть викликати болі в органах слуху і навіть їх -20 0 20 40 60 80 100 120 140 20 100 1 000 10 000 Поріг больового відчуття Область слухового сприйняття Поріг чутності L, дБ f, Гц Чутний діапазон звуків 16 20 000 Нечутний діапазон звуків (інфразвук) Нечутний діапазон звуків (ультразвук) Звуки викликають певні слухові відчуття в людини Звуки не викликають слухових відчуттів у людини Звуки не викликають слухових відчуттів у людини f, Гц 5 пошкодження. Зона, яка знаходиться між порогами чутності і больового відчуття, називається областю слухового сприйняття.

Інтенсивність звуку (I) стає його енергетичною характеристикою. Вона визначається кількістю енергії (W), яка перенесена звуковою хвилею за одиницю часу t через одиницю площі поверхні S, розміщеною перпендикулярно до напрямку розповсюдження хвилі:

I =W / (S ∙ t) (1)

В системі СІ інтенсивність звуку, відповідно формули (1), вимірюється у [Вт/м2 ]. Нормальне вухо людини сприймає достатнє широкий діапазон інтенсивності звуку: при частоті 1000 Гц від Imin=10-12 Вт/м2 (поріг чутливості) до Imax=10 Вт/м2 (больовий поріг), тобто відношення цих граничних рівнів складає 1013. В цьому зв’язку для порівняння інтенсивності звука зручно ввести логарифмічну шкалу рівнів інтенсивності, тобто порівнювати їх логарифми. Рівень інтенсивності звуку Iо, границю чутливості, приймають за нульовий рівень шкали. Рівень всякий інший - відображають як десятковий логарифм відношень I / Io:

L = lg (I / Iо) (2)

Рівень інтенсивності звука вимірюють у Белах (Б) або децибелах (дБ). Один Бел дорівнює десяти децибелам (1 Б = 10 дБ). Перехід від шкали рівнів інтенсивності звуку до абсолютних значень інтенсивності звуку може бути виконаний через значення нульового рівня Io. Так, наприклад, якщо рівень інтенсивності звуку дорівнює 4 Бел, тобто L = lg (I / Iо) = 4 Бел або (I / Iо) = 104, то значення інтенсивності звука I дорівнює: I = Iо ∙ 104 Вт/м2. Підставляємо значення Io та одержуємо значення I, що дорівнює I = 10-8 Вт/м2.

Суб’єктивна характеристика звука – гучність Е, яка відповідає об’єктивної характеристиці - інтенсивності I, не підпадає під точне кількісне вимірювання. Але, на підставі психофізичного закону Вебера-Фехнера можно надати кількісну оцінку гучності шляхом порівняння слухової чутливості від двох джерел звука (або двох різних слухових подразників). Відповідно до закону Вебера-Фехнера, рівень гучності наданого звука є прямо пропорціональним логарифму відношень його інтенсивності I до значення інтенсивності звука Iо, який відповідає межі чутності (при рівних частотах звукових коливань), тобто:

E = k ∙ lg (I / Io), (3)

де k - коефіцієнт пропорційності, який залежить від частоти f та інтенсивності звука I. Якщо було б так, що коефіцієнт k був постійною величиною, то із формули (2) і (3) випливало, що логарифмічна шкала рівнів інтенсивності звука відповідає шкалі гучності. В цьому випадку гучність звука, як і рівень інтенсивності звука, виглядав би у Белах або децибелах. Однак, сильна залежність k від частоти звука і інтенсивності звука не дозволяє вимірювання гучності звуку звести до простого використання формули (3). Умовно враховують, що на частоті f = 1 кГц шкали гучності та рівнів інтенсивності звука співпадають, тобто k = 1 або

Е = L = lg I / Iо (4)

Один Бел гучності є вимірювання рівня гучності тона частотою 1000 Гц при зміні рівня інтенсивності звука в 10 раз. Для відокремлення від шкали рівня інтенсивності децибелу в шкалі гучності дають назву - фон. Таким чином, рівень інтенсивності звука частотою 1 кГц в децибелах, що був вимірюваний за допомогою приладу, чисельно дорівнює гучності цього звука у фонах. Гучність звука на інших частотах можно виміряти, в порівнянні із слуховою чутливістю досліджуємого звуку із слуховою чутливістю частотою 1 кГц.

Спектр шуму залежність від рівнів інтенсивності і частоти. Розрізняють спектри суцільні (широкосмугові), у яких спектральні складові розташовані по шкалі частот безперервно, і дискретні (тональні), коли спектральні складові розділені ділянками нульової інтенсивності.

На практиці спектральну характеристику шуму звичайно визначають як сукупність рівнів звукового тиску (інтенсивності) у частотних октавних смугах. Ширина таких смуг 6 відповідає співвідношенню fв /fн =2, де fв- верхня частота смуги, fн – нижня частота смуги. Кожну смугу визначають за ії середньо геометричної частоті fср= √fв ∙ fн.

За часовими характеристиками шуми поділяють на постійні і непостійні. Постійними вважають шуми, у яких рівень звуку протягом робочого дня змінюється не більше ніж на 5 дБА. Непостійні шуми поділяються на переривчасті, з коливанням у часі, та імпульсні. При переривчастому шумі рівень звуку може різко падати до фонового рівня, а довжина інтервалів, коли рівень залишається постійним і перевищує фоновий рівень, досягає 1 с та більше. При шумі з коливаннями у часі рівень звуку безперервно змінюється у часі. До імпульсних відносять шуми у вигляді окремих звукових сигналів тривалістю менше 1 с кожний, що сприймаються людським вухом як окремі удари.

Шум – це звуки різної частоти та інтенсивності, які не сприймаються як інформація, тому організм захищається зниженням чутливості та підвищенням порогу збудливості слухових рецепторів. Шум - загально біологічний подразник - при великих інтенсивностях або тривалої дії може впливати на всі органи та системи людини.

Шум має вплив на різні відділи головного мозку, порушуючи нормальні процеси нервової діяльності. Характерне: стомлювання, апатія, роздратованість, погіршення пам’яті, слабкість.

Шум великої інтенсивності призводить до змін у серцево-судинній системі, що супроводжуються порушеннями тонусу та ритму серцевих скорочень, та до змін артеріального кров‘яного тиску.

Під впливом шуму порушується нормальне функціонування шлунка (зменшується кількість шлункового соку, змінюється кислотність, виникає гастрит та язва шлунку).

В останні роки було встановлено вплив шуму на орган зору (зменшується стійкість ясного бачення та гострота зору, погіршується кольорове сприймання). Шум призводить до порушення процесів обміну.

Переривчастий та імпульсний шум порушують точність виконання операцій, погіршують процес сприймання та засвоєння інформації. Найбільш чутливими до шуму є такі операції: складання та збір інформації, мислення. Під дією шуму відбувається зменшення продуктивності праці на підприємстві, збільшення кількості браку, створення небезпечності.На шумних виробництвах (з перевищенням нормативних значень) у працівників формується професійна шумова патологія зі зниженням слуху.

Гранично допустимі рівні шуму на робочих місцях (витяг з Держстандарту 12.1.003-83)

Ультразвук широко застосовують в техніці для диспергування рідин, очищення частин, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення газів від шкідливих домішок тощо.

Коливання та звук інфразвукових частот широко розповсюджені в сучасному виробництві й на транспорті. Вони утворюються під час роботи компресорів, двигунів внутрішнього згоряння, великих вентиляторів, руху локомотивів та автомобілів.

Інфразвук є одним з несприятливих факторів виробничого середовища, і при високих рівнях звукового тиску (більше 110-120 дБ) спостерігається шкідливий вплив його на організм людини.

У техніці застосовують звукові хвилі частотою вище 11,2 кГц, тобто захоплюється частина діапазону відчутних для людини звуків. На організм людини ультразвук впливає, головним чином, при безпосередньому контакті, а також через повітря. При дотриманні заходів безпеки робота з ультразвуком на стані здоров’я не позначається.

Ультразвук можна розглядати як механічні коливання природного середовища, які мають однакову із звуком фізичну природу, але відрізняються більш високою частотою. Специфічною особливістю УЗ є можливість розповсюдження ультразвукових коливань, які направлені пучком, що дозволяє створювати великий ультразвуковий тиск на невеликій площі. Ця властивість обумовила широке використання УЗ для очищення, сушіння, технічного контролю.

Джерелом ультразвуку є устаткування, в якому генеруються УЗ коливання для виконання технологічних операцій (УЗ зварювання, дефектоскопія, очищення і т.і.), а також устаткування і технологічний процес, при експлуатації якого УЗ виникає як супутній фактор (плазмове різання та зварювання, напилення, дифузійне зварювання, кисневе різання).

Ультразвуковий діапазон поділяється на низькочастотні коливання (1.12 104 - 1 105 Гц), які розповсюджуються у повітрі та контактним шляхом і високочастотні коливання (1 105 – 1 109 Гц), які розповсюджуються тільки контактним шляхом. Промислове устаткування працює в основному з УЗ частотою 18 – 70 кГц. Основними параметрами є: УЗ тиск; інтенсивність; частоти.

При розповсюдженні у різних середовищах УЗ хвилі вбираються тим більш, чим вище їх частота. Тому НЧ і УЗ добре поширюються у повітрі, а УЗ практично не розповсюджується. В пружних середовищах (вода, метал і т.і.). УЗ мало поглинає і поширює на великі відстані. При вбиранні УЗ має місце нагрівання середовища. УЗ діє на людину в наступних випадках: - при його розповсюдженні за допомогою повітря (часто разом з шумом); - при безпосередньому контакті з рідкими та твердими тілами, в яких поширюється (контактна дія).

Явище контактної дії найбільш безпечно застосовується у медицині. Вплив УЗ може викликати ураження периферичної нервової і судинної системи людини у місцях контакту (вегетативний поліневрит, м‘язова слабкість пальців, плечей та передпліччя). При тривалій дії УЗ можуть відбуватися функціональні розлади центральної і периферійної нервової системи, серцево-судинної системи, слухового та вестибулярного апарату.

На відміну від шуму УЗ має менший вплив на слухову функцію, але призводить до значних відхилень від норми вестибулярної функції, больової чутливості, терморепресії.

Коливання та звук інфразвукових частот широко розповсюджені в сучасному виробництві й на транспорті. Вони утворюються під час роботи компресорів, двигунів внутрішнього згоряння, великих вентиляторів, руху локомотивів та автомобілів.

Інфразвук є одним з несприятливих факторів виробничого середовища, і при високих рівнях звукового тиску (більше 110-120 дБ) спостерігається шкідливий вплив його на організм людини. Інфразвук – це механічні коливання природного середовища до 20 Гц. Характеристики – ті ж самі, що і для шуму. Є природні джерела: землетрус, вулкан, морські бурі.

У виробничих умовах I3 виникає при роботі тихохідних машин і механізмів, що мають великі габарити, а також компресорів, вентиляторів, які здійснюють зворотно-поступальні або обертальні рухи з частотою до 20 Гц. Інфразвук добре розповсюджується у повітрі та передається на великі відстані. 8 Інфразвук має негативний вплив на весь організм, у тому числі і на органи слуху (біль у вухах, зниження слухової чутливості на усіх частотах).

Інфразвук сприймається організмом як фізичне навантаження: виникає стомлення, головний біль, запаморочення, вестибулярні порушення, знижується гострота зору, порушується периферійний кровообіг, з‘являється почуття страху. Тяжкість впливу залежить від діапазону частоти, рівня звукового тиску та тривалості дії. Інфразвук з рівнем коливань 150 дБ та більш зовсім не переноситься організмом (впливає на органи травлення, функції головного мозку, ритм серцевих скорочень, непритомність, втрату зору та слуху, порушення дихання (6.9 Гц). Особливо несприятливі наслідки при частоті 2 – 15 Гц, що пов‘язано з виникненням резонансних явищ в організмі людини. Найбільш небезпечною частотою є частота 7 Гц, так як можливе співпадання з ритмом функціонування мозку.

 

Алкоголізм

Алкоголізм — важкий тягар для більшості суспільств, як розвинених, так і тих, що розвиваються. У різні історичні часи і в різних місцях, в умовах різних систем культурних цінностей, адміністративних систем проблема зловживання алкоголем породжувала надзвичайну різноманітність політичних заходів у відповідь. Разом з тим, як свідчить світова статистика, істотних змін щодо поліпшення ситуації не сталося.

Зловживання алкоголем призводить до великої кількості захворювань, зокрема алкогольних психозів і цирозу печінки. Послаблення соціальної орієнтації залежних від алкоголю людей за певних умов призводить до наркоманії, поширення випадкових статевих стосунків.

Загалом статистика щодо зловживання алкоголем невтішна, хоча розкид даних свідчить про те, що алкоголізм, а відтак і його наслідки не є неминучістю.

Хворобливий стан, який настає внаслідок постійного зловживання спиртними напоями, називається хронічним алкоголізмом. Відмітною ознакою хронічного алкоголізму є збільшення кількості одноразово вжитого алкоголю. До ранніх проявів хронічного алкоголізму належить симптом "втрати самоконтролю", тобто після приймання першої дози алкоголю (100-200 г) з'являється непереборне бажання випити ще, внаслідок чого виникає яскраво виражений стан алкогольного сп'яніння. Згодом у осіб, які звикають до частого вживання алкоголю, виявляється "симптом похмілля". Похмілля — це особливий стан загального нездужання, що виявляється у головних болях, загальній слабкості з частими нападами серцебиття, пригніченому настрої. Ці симптоми з'являються через кілька годин після приймання значної кількості алкоголю.

Невелика доза алкоголю, яку приймають з метою похмелитися, знімає симптоми поганого самопочуття, але з'являється потяг випити ще і врешті-решт потяг до вживання алкоголю стає непереборним. Поява і невпинне посилення ознак похмілля — свідчення хронічного алкоголізму. Поступово вживання спиртних напоїв стає майже безперервним: незначна кількість алкоголю викликає бажання пити знову і знову.

Наступною стадією хронічного алкоголізму є запійне пияцтво, коли реакція на алкоголь змінюється і навіть незначні його дози, вжиті після кількаденного пияцтва, викликають сильне сп'яніння. Водночас посилюються і симптоми похмілля, і потреба постійно вживати алкоголь. У такий спосіб алкоголік намагається "вилікувати" яскраво виражене тремтіння кінцівок, серцебиття, загальну слабкість, погане самопочуття, пригнічений настрій, безсоння, нічні неприємні сновидіння, зрідка галюцинації.

Зазначені стадії розвитку хронічного алкоголізму змінюються поступово, зазвичай протягом кількох років. Насамкінець, поряд зі змінами реакцій організму на алкоголь, змінюється особистість, психічний стан хронічного алкоголіка. Людина стає дратівливою, егоцентричною, у її характері з'являються ознаки легковажності, брехливості, похваляння. Коло інтересів такої людини звужується, інтелект втрачає гостроту і жвавість. У стані сп'яніння хронічні алкоголіки стають образливими, прискіпливими, схильними до невиправданих спалахів гніву, скандалять.

Хронічне зловживання алкоголем врешті-решт призводить до захворювань периферичної нервової системи і внутрішніх органів. Інколи алкоголізм спричинює епілепсію, дуже часто вражаються печінка (цироз, гепатит), серцевий м'яз, судини, легені й бронхи.

Одним із ускладнень хронічного алкоголізму є алкогольні психози — біла гарячка, гострий алкогольний галюциноз, маячня, ревнощі та ін. Ці захворювання виявляються у зорових ілюзіях фантастичного змісту; хворий ніби бачить незліченну кількість темнозабарвле-них дрібних і рухливих комах, звірів, потвор або людей, які дражнять, знущаються з нього, викликаючи переляк, злість, гнів.

Алкогольний галюциноз виявляється в разі тривалого запою (кілька днів або тижнів). Хворий ніби чує голоси, які то посилюються до крику, то послаблюються до шепотіння. При затяжному галю-цинозі алкоголік може стати небезпечним для оточуючих, через те що його поведінка визначається не реальною ситуацією, а навіюваними "голосами" і їх неадекватним сприйманням і тлумаченням.

Кількість смертей у результаті алкоголізму чи алкогольного психозу або таких часто пов'язаних із вживанням алкоголю патологій, як, наприклад, цироз печінки, загалом, імовірно, відбив лише частину реальної кількості випадків, коли алкоголь є складовою причини смерті. У багатьох випадках, коли смерть настала, наприклад, через панкреатит, інсульт і рак різних органів, алкоголь може бути важливим фактором, який зробив свій внесок; часто алкоголь може бути причиною смерті, що настала в результаті аварії, самогубства чи насилля.

Нещасні випадки можуть у підсумку становити значну частину пов'язаної з алкоголем захворюваності та смертності. Згідно з окремими даними канадських джерел (CCSA/ARF 1993), алкоголь є причиною 40 % смертей від раптових падінь, ЗО % — від пожеж і ЗО % — від утеплень. Загальні сумарні дані американських джерел такі: 28 % смертей сталися від падінь, 47 % — від пожеж і 34 % — від утеплень. У результаті дослідження різних країн припускається, що випивка стає причиною 26-54 % побутових травм, а також травм, отриманих під час відпочинку.

Дуже часто причиною ДТП є водії, що перебувають за кермом у нетверезому стані. У багатьох країнах світу нагромаджено дані, що відображають рівень вмісту алкоголю у крові (ВАК) водіїв, через яких сталися аварії. Наприклад у Канаді в 1990 р. серед смертельно травмованих водіїв 9,8 % мали позитивний ВАК нижче 80 мг, 9,1 % — 81-150 мг і 27 % — понад 150 мг. У Франції в 1984 р. у 40 % аварій, внаслідок яких гинули люди, які були винні у їх скоєнні, вміст алкоголю у крові перевищував 80 мг. У Німеччині вважають, що алкоголь є причиною 19 % ДТП зі смертельним наслідком.

Алкоголь часто стає також причиною самогубств і вбивств. За окремими даними, у Канаді 30 % самогубств і 60 % вбивств скоюються під впливом алкоголю. У колишньому СРСР понад 60 % вбивств або розбійних нападів, що закінчились тяжкими тілесними ушкодженнями, було скоєно людьми, які перебували у стані сп'яніння.

Від зловживання алкоголем, а також від вживання фальсифікованих І небезпечних алкогольних напоїв у 1999 р в Україні померло 8,3 тис осіб Порівняно з 1998 р помітна тенденція до збільшення кількості смертельних випадків від зловживання алкоголем (на 8 %)

Наркоманія

Причини, що спонукають людину вжити наркотичну речовину вперше, різноманітні й багато в чому схожі з тими, що спонукають людину вживати алкоголь чи тютюн. Щодо останніх двох поширених у сучасному суспільстві нездорових звичок, то перший потяг до них і перше вживання зумовлюються здебільшого бажанням молодої людини "бути дорослою". Тим більше, що ці явища людина спостерігає з дитинства, явного осуду з боку дорослих вони не мають, певний час лише нагадується, що дітям "цього не можна". Перша спроба дитини випити алкогольний напій чи закурити закінчується по-різному, однак здебільшого викликає відразу. Разом з тим з подальших спроб, особливо в компанії, діти доходять висновку, що це цікаво. А там у кожного своя доля.

Незважаючи на те що в більшості країн світу до алкоголю і тютюну ставляться поблажливо, ці "недуги" негативно позначаються на загальному здоров'ї людської популяції. Відомо, що така хвороба, як рак легенів (і не тільки), значною мірою спричинюється вживанням нікотину. У літературі навіть наводяться певні дані щодо кількості смертей від раку легенів, зумовленого палінням. Проте це майже нікого не лякає. Щодо алкоголю, тут ситуація ще жахливіша. Нині у світі ця "епідемія" стоїть чи не на першому місці за показником смертності (зважимо на те, що вживання алкоголю не вважається хворобою—хіба що крайній алкоголізм). Знову ж таки, світова спільнота не волає: "Караул!" Щоб переконати у трагізмі ситуації, наведемо лише окремі дані по Україні: станом на 1998 р. смертність від отруєння алкоголем становила 15,8 випадків на 100 тис. населення, від алкоголізму — 1,06, від алкогольного психозу — 0,69, від цирозу печінки — 20,9 (алкогольного цирозу печінки — 2,0). Отже, ризик смерті від алкогольного отруєння становить 10.Е-4. Слід додати, що ці показники істотно зменшились порівняно з 1995-1996 pp. Якщо говорити загалом про стан здоров'я, то алкогольні показники вражають ще більше: станом на 1999 р. на диспансерному обліку (під наркологічним наглядом) перебувало 687878 осіб (1379,9 осіб на 100 тис. населення), щорічно додається ще 89 тис. осіб; алкогольні психози наявні у 14218 осіб (28,3 осіб на 100 тис. населення), при цьому щорічно додається ще по 9-10 тис. хворих.

Статистика свідчить, що в Україні кількість хворих на наркоманію станом на 1999 р. становила 69254 осіб (на 01.05.2000 перевищувала 90 тис.). Порівняно з алкогольними проблемами це на порядок нижче. Здавалося б, ситуація не така вже й страшна. Проте динамізм наркоманії вражає. Народ "п'є" вже давно, а от "колотися" почав порівняно недавно. Якщо рівень алкоголізму за останні 10 років майже не змінився (спостерігалося навіть певне зниження у 1999 р. порівняно з 1990 р.), то рівень наркоманії за цей час підвищився втричі (табл. 12). Мало того, цифри, якими оперує офіційна статистика, далеко не повні, а точніше, істотно занижені. Згідно з оцінкою фахівців Міністерства внутрішніх справ України, фактична кількість наркоманів досягає 500 тис. осіб (кожний сотий, з урахуванням немовлят і пенсіонерів, є наркоманом), медики обмежуються цифрою 200 тис. осіб. Іноземні експерти "оптимістичніші" — 1,5 млн громадян України вживають наркотики. То ж які перспективи у нації? Можливо, не помиляються зарубіжні експерти-демографи, прогнозуючи в Україні зменшення кількості працездатного населення до 2010 р. в чотири рази (порівняно з 1995 p.).

То ж які джерела наркоманії? Що є мотивацією до першої спроби вживання наркотику? Здебільшого — цікавість. І робиться це не наодинці. Найчастіше "перше причастя" відбувається в компанії. Добре, якщо після першого "приймання" у молодої людини сформується відраза до наркотичного зілля, гірше, якщо у подальшому розвивається потяг до наркотику.

Як убезпечитися від спокуси1' Насамперед твердо пам'ятайте за першою спробою може бути безодня Людина має бути стійкішою за обставини А якщо вже сталося найгірше — з'явилася наркозалежність, слід обов'язково відкритися комусь Із рідних чи близьких Врешті-решт про це можна забути І ніколи не згадувати — не було такого, ніколи не було'.

Слабкого ж за першим "кайфом" очікує другий, третій, ще І ще Людина швидко втрачає рідних, близьких, друзів І роботу, потрапляє до нової компанії, яка немов спрут захоплює у свої лабета Водночас можна захворіти на "чуму" XX століття — СНІД або сісти за грати, або ж Статистика свідчить, що мало хто з наркоманів доживає до 45 років

Цілком природно замислитися над питанням: що спільного між алкоголізмом, наркоманією та палінням. Спробуємо поміркувати з цього приводу, не претендуючи на завершеність висновків.

Найголовніше: вживання згаданих речовин — погана звичка. Фізіологічне детермінованої потреби в алкоголі, нікотині чи наркотиках у людини немає. Кожний, хто свого часу робив це вперше, може пригадати неприємне відчуття. Для когось перша спроба виявилась останньою. Багато хто з різних причин вдавався до другої спроби. І знову ж таки ті, хто надміру курив чи напивався, не можуть не визнати, що дуже погано почувалися наступного дня. Щодо наркотиків, то тут справа набагато гірша. Після кількох спроб вживання наркотичної речовини людина стає залежною від неї, можна сказати, фізіологічне. Пробудження немає. Коли чергова доза перестає діяти, наркоман наполегливо шукає можливість дістати наступну, більшу. і кінця цьому немає. Потрібне лікування, і найчастіше примусове.

СНІД. Історична довідка

Вважається, що вперше СНІД було виявлено в середині 70-х років XX ст. на Африканському континенті. На початку 80-х років з'явилася інформація, що в Атланті (США) на незвичайну хворобу (невідома форма пневмонії) захворіло п'ять гомосексуалістів, двоє з яких невдовзі померли. Ще через деякий час з такими ж симптомами виявили чотирьох хворих у Лос-Анджелесі, шість — у Сан-Франциско і двадцять — у Нью-Йорку. Спільним у цих хворих було одне — втрата імунної реактивності. Можна вважати, що цей період став початком ери СНІДу.

Спочатку вважалося, що на СНІД хворіють лише гомосексуалісти. Проте у 1983 р. було виявлено зв'язок СНІДу з переливанням крові і статевими контактами. Невдовзі в Інституті Пастера було знайдено вірус, що спричиняв СНІД. З того часу розпочався інтенсивний пошук ліків проти цієї "чуми" XX ст., а відтак і з'явилися сенсаційні повідомлення, що хворобу можна вилікувати. Та поки що всі намагання марні.

В Україні нині офіційно зареєстровано близько ЗО тис. ВІЛ-інфі-кованих. За оцінками експертів Всесвітньої організації здоров'я (ВОЗ), нині носіями вірусу імунодефіциту людини є 240 тис. осіб. Близько 80 % з них — ін'єкційні наркомани. Вважається, що СНІД вже вийшов за межі груп підвищеного ризику і загрожує практично кожному. Авжеж, це надто песимістична оцінка ситуації, проте пересторога не зашкодить. Для людей, спосіб життя яких не передбачає контактів з ризиковими групами, теж існує потенційна небезпека інфікуватися під час медичних процедур, пов'язаних з ушкодженням покривних тканин (відвідини гінеколога, стоматолога, переливання крові, ін'єкції тощо).

Поради фахівців щодо того, як уникнути загрози інфікування СНІДу, прості й однозначні: слід користуватися послугами медиків-фахівців, що мають відповідну ліцензію, уникати випадкових сексуальних стосунків, не вживати наркотиків.

Паління

Аналізуючи вплив згубних звичок на стан здоров'я населення, окремо розглянемо найпоширенішу звичку — паління. Про шкоду, яку завдає здоров'ю людини тютюн, написано безліч літератури. Боротьбі з цим негативним соціальним явищем багато уваги приділяють як уряди багатьох країн, так і міжнародні громадські організації. Проте помітних наслідків немає. Відтак стежкою повільного самогубства йдуть мільйони людей. Переконливо доведено, що регулярне паління підвищує ризик захворювання на рак легенів щонайменше у 10 разів. Легені — основна мішень, по якій "б'ють" канцерогени, що містяться в тютюні та тютюновому диму. З поверхні легенів канцерогени потрапляють до кров'яного русла і переносяться в різні органи, фільтруються нирками і виводяться із сечею. Отже, в результаті паління уражаються не тільки легені, а й весь організм людини. Поряд з канцерогенною смолою, що утворюється при згорянні тютюну, небезпечні також нікотин і нітрозосполуки, більшість з яких так само мають канцерогенні властивості. Окремі речовини, що входять до складу нікотину, можуть легко перетворюватися на нітрозаміни, оскільки багато сортів тютюну містять нітрати.

До складу тютюнового диму входить близько 400 компонентів, з яких 40 мають канцерогенний ефект. Особливо небезпечний з них полоній-210 (радіоактивний елемент), який, потрапляючи в організм людини, нагромаджується не лише в легенях, а й у печінці та нирках. Окис вуглецю, відомий як чадний газ, зв'язує гемоглобін крові, утворюючи карбоксигемоглобін, який не здатний переносити кисень. Тютюновий дим подразнює слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, трахеї, бронхи, викликає їх запалення.

Про небезпеку куріння свідчить також географія поширення раку. Рівень смертності від злоякісних пухлин органів дихання у населення різних континентів і країн різний. Давня звичка палити властива народам окремих племен, що живуть у Новій Гвінеї, у яких спостерігається найвищий рівень захворюваності на туберкульоз і рак легенів.

І навпаки, на рак легенів значно рідше, ніж інші жителі Бомбею, хворіють перси, релігія яких забороняє паління. Епідеміологи США підрахували, що на 435 тис. нових смертельних випадків, пов'язаних із захворюванням на рак, 125 тис. зумовлені палінням. Переконливо доведено, що ризик виникнення раку тим менший, чим менше палить людина. Слід також пам'ятати, що паління завдає чимало шкоди і оточуючим. Англійські дослідники Р. Долл і Р. Піто довели, що тривале "скурювання" (починаючи з дитячого віку) у 4 рази підвищує ймовірність виникнення раку у дорослих, які самі не палять, а в жінок, які мають чоловіка-курця, ризик розвинення злоякісних пухлин підвищується вдвічі. Паління у квартирі вкрай негативно позначається на здоров'ї дітей.

Напрошується загальний висновок: навіщо вкорочувати вік собі і близьким, чи варте це сумнівне задоволення такої ціни, як життя?

Задача

 

Населення міста – 150 тис. людин. За рік перехворіло грипом 15% населення. Кількість захворілих за рік іншими інфекційними захворюваннями приведена в таблиці. Знайти ризик заразитися кожної з інфекцій протягом n років, а також загальний ризик занедужати будь-яким інфекційним захворюванням за цей період.

Захворювання	Кількість захворілих за рік
ГРВІ
Гепатит
Туберкульоз
Кишкові інфекції
Шкірні захворювання
Венеричні захворювання і СНІД
N, років

 

Рішення

R=n/N

R_ГРВІ=8500/150000=0.056 R_{киш.інф.}=0.003 R_{гепатит}=0.0008

R_тубер.=1.3*10^-4 R_{шкір.інф}=0.012 R_{венерич.зах.}=0.0086 R_грипп=0.15

R_x=1-(1-R_тубер)⁵=1-(1-1.3*10^-4)⁵=0.001 R_x=1-(1-R_ГРВІ)⁵=0.25

R_x=1-(1-R_гепат)⁵=0.004 R_x=1-(1-R_{киш.інф.})⁵=0.02 R_x=1-(1-R_{венерич.зах})⁵=0.04

R_x=1-(1-R_{шкір.зах.})⁵=0.06 R_x=1-(1-R_грипп)⁵=0.56

R_загал=1-П(1-R_i)

R_загал=1-(1-0.056)(1-0.008)(1-0.003)(1-1.3*10^-4)(1-0.012)(1-0.0086)(1-0.15)=0.22

 

Контрольна робота

З дисципліни «Безпека Життєдіяльності»

Варіант № 18

 

Виконав: ст. гр. ОА-11-1з

Сальнікова К.А.

 

Прийняв к.т.н., доцент

Румянцев В. Р.

 

 

м. Запоріжжя

ЗМІСТ

1. Які захворювання може викликати підвищена запиленість навколишнього середовища…………………………….……………….…........3

2. Які границі чутного й нечутного діапазону звуку…………………………..….9

3. Згубні звички як фактор ризику……………………………….………………..17

4. Остаточна ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Загальна структура рятувальних і невідкладних робіт………………………..................................29

4.1 Комплекс ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій її утримання….29

4.2. Порядок організації ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій……..33

5. Задача…………………………………………………………........................…42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………..………..…..44

 

Які захворювання може викликати підвищена запиленість навколишнього середовища?

Найбільш розповсюдженою патологією на виробництві є пил. Пил є головною виробничою шкідливістю в гірничодобувній, метало­обробній, деревообробній, текстильній промисловості, цегляному, порцеля­новому, цементному, ливарному виробництвах, виробництві будівельних матеріалів, борошна тощо. Кількість пилу в 1 м³ повітря під час сухого буріння може досягати 500—3000 мг, під час подрібнення вугілля - до 50—400 мг.

До поняття пилу входить фізичний стан речовини, роздрібненої на най­менші частинки, що є аерозолем, дисперсною фазою якого є тверді частин­ки, а дисперсним середовищем — повітря. Частинки, для яких характерна токсична дія, зумовлена хімічними властивостями, належать до промисло­вих отрут. Промисловий пил класифікують за способом утворення, розміра­ми пилових частинок і за хімічним складом.

За характером речовин, з яких утворюється пил, розрізняють такі його види: 1) органічний пил — рослинний (деревний, трав'яний, борошняний, тютюновий, бавовняний тощо), тваринний (шерстяний, кістковий, волосяний) та штучний — пластмасовий; 2) неорганічний пил — мінеральний (квар­цовий, силікатний, копальняний тощо), металевий (залізний, алюмінієвий тощо); 3) змішаний пил складного вмісту, який утворюється, наприклад, під час шліфування металу.