Глава 8. Землі оздоровчого призначення

 

Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення

До земель оздоровчого призначення належать зе­млі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Землі оздоровчого призначення є однією з категорій складу земель України (пункт «г» статті 19 Земельно­го кодексу).

Лікувально-оздоровчі властивості мають не самі землі, а тільки лікувально-оздоровча місцевість, тобто природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики за­хворювань. Вони мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси, які рідко (не часто) зу­стрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі задаси у родовищах та є осо­бливо сприятливими і ефективними для використан­ня з метою лікування, медичної реабілітації та профі­лактики захворювань. До загальнопоширених природ­них лікувальних ресурсів відносяться ресурси, які зу­стрічаються в різних регіонах України. Мають значні запаси та придатні для використання з метою лікуван­ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань (стаття 1 Закону України від 5 жовтня 2000 року «Про курорти»).¹

¹ Офіційний вісник України.— 2000,— № 44.— Ст. 1884.

Такі місцевості в установленому законом порядку можуть бути визнані курортами. Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфра­структури, використовується з метою лікування, медич­ної реабілітації, профілактики захворювань та рекре­ації і підлягає особливій охороні.

У разі позитивного висновку державної екологічної та санітарно-гігієнічної експертиз щодо проектів ого­лошення природних територій курортними, матеріали передаються щодо курортів державного значення — спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади з питань діяльності курортів до Кабі­нету Міністрів України; щодо-курортів місцевого зна­чення — місцевими органами виконавчої влади з пи­тань діяльності курортів відповідно до Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської мі­ських державних адміністрацій.

Рішення про оголошення природних територій ку­рортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Мініст­рів України.

Рішення про оголошення природних територій ку­рортними територіями місцевого значення приймають Верховна Рада АР Крим, обласні, Київська та Севасто­польська міські ради за поданням відповідно Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастополь­ської міських державних адміністрацій.

Надання земельних ділянок для створення або роз­ширення курорту здійснюється у порядку, встановле­ному (статтями 116,117,122-126) Земельного кодексу України, на підставі розроблення техніко-економічних обгрунтувань використання землі та проектів відведен­ня земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірнично-санітарної) охорони, схем медичного зонування.

Земельні ділянки курортів використовуються у по­рядку, визначеному проектом організації використан­ня території та генеральним планом забудови куоор­ту, з дотриманням вимог статей 31-33 Закону «Про курорти».

 

Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого призначення

1. На землях оздоровчого призначення забороня­ється діяльність, яка суперечить їх цільовому при­значенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

2. На територіях лікувально-оздоровчих місцево­стей і курортів встановлюються округи і зони сані­тарної (гірничо-санітарної) охорони.

3. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльнос­ті, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

В залежності від зон округів санітарної охорони на землях оздоровчого призначення забороняється корис­тування надрами, не пов'язані з використанням природ­них лікувальних ресурсів, розорювання земель, прова­дження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікува­льні фактори курорту та його екологічний баланс; про­кладання кабелів, у тому числі підземних кабелів висо­кої напруги, трубопроводів, інших комунікацій; спору­дження будівель, не пов'язаних з експлуатаційним ре­жимом та охороною природних і лікувальних факто­рів курорту; влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування; проїзд автотранспорту, не пов'язаний з обслуговуванням цієї території; постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які забезпечують ви­користання лікувальних факторів і таке інше (статті 31-83 закону України «Про курорти»).

Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень).

Встановлення меж зон санітарної охорони здійсню­ється в порядку розроблення проектів землеустрою (стаття 30 Закону України «Про курорти»).

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінераль­ні озера, лимани, вода яких використовується для лі­кування, пляжі, а також прибережну смугу моря і при­леглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

Друга зона (зона обмежень) охоплює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до міс­ця виходу на поверхню мінеральних вод або до родо­вища лікувальних грязей, до мінеральних озер та ли­манів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; при­родні та штучні сховища мінеральних вод і лікуваль­них грязей; територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призна­чена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотри­мання вимог природоохоронного законодавства та пра­вил, передбачених для округу санітарної охорони ку­рорту, може привести до погіршення природних та лі­кувальних факторів курорту.

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання вста­новлених для округу санітарної охорони курорту пра­вил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних гря­зей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної охо­рони) приватизація земельних ділянок або надання їх в користування відповідним суб'єктам може відбува­тися лише в порядку, передбаченому статтями 13, 16, 17, 19, 22 і 26 Закону України «Про курорти», а також статтями 116-126 Земельного кодексу України.

Особи, винні у порушенні вимог цього законодавст­ва, несуть цивільно-правову, адміністративну або кри­мінальну відповідальність (ст. 43 Закону України «Про курорти», статті 210-212 Земельного кодексу України).

 

Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення

1. Землі оздоровчого призначення можуть перебу­вати у державній, комунальній та приватній власно­сті.

2. Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.

Діючим законодавством заборонена приватизація земель оздоровчого призначення, на яких розташовані курорти державного значення, що перебувають у держав­ній або комунальній власності на момент прийняття Закону України «Про курорти» від б жовтня 2000 року.

Заборонена також приватизація земель, на яких розташовані спеціальні санаторно-курортні заклади (дитячі, кардіологічні, пульмонологічні, гінекологічні, для лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для лікування хворих на туберкульоз, хворих з травмами і хворобами спинного мозку та хребта) на територіях курортів місцевого зна­чення і на момент прийняття Закону «Про курорти» перебувають у державній або комунальній власності.

Приватизація земель з іншими санаторно-курортни­ми закладами, що знаходяться або створюються на те­риторії курортів місцевого значення і використовують природні лікувальні ресурси зазначених територій, може здійснюватися в порядку, встановленому закона­ми з питань приватизації майна, за умови збереження профілю об'єктів, що приватизуються (ст. 26 Закону України «Про курорти»).

Земельні ділянки оздоровчого призначення курор­тів використовуються у порядку, визначеному проек­том організації' використання території та генераль­ним планом забудови курорту, з дотриманням вимог статей 31-33 Закону України «Про курорти».

З метою організації діяльності курортів юридичні та фізичні особи використовують на цих землях спе­ціально визначені природні об'єкти, які мають мінераль- 1 ні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафт­ні та інші умови, сприятливі для лікування, медичної ] реабілітації та профілактики захворювань.

Порядок надання родовищ корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, у корис-. тування юридичним і фізичним особам для викорис­тання з метою лікування, медичної реабілітації та про­філактики захворювань визначається Кодексом Укра­їни про надра.

Розробка родовищ підземних лікувальних мінера­льних вод, лікувальних грязей та інших корисних ко­палин, що належать до природних лікувальних ресур­сів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами.

Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими цент­ральним органом виконавчої влади з геології та вико­ристання надр квотами.

Відповідальність за недотримання затверджених проектами умов і встановлених квот покладається на суб'єкта підприємницької діяльності, який одержав у центральному органі виконавчої влади з геології та використання надр спеціальний дозвіл (ліцензію) на використання надр з метою експлуатації' родовищ ко­рисних копалин (статті 15,17,19 Закону України «Про курорти»).