Аргументи якої з теорій щодо походження Київської Русі Ви вважаєте найбільш переконливими?

ІІІ РІВЕНЬ

Аргументи якої з теорій щодо походження Київської Русі Ви вважаєте найбільш переконливими?

Я додержуюся такої ж думки, як і М. Грушевський, М.Костомаров, В.Антонович, Д. Багалій, М.Ломоносов – вважаю, що більш правильна антинорманська теорія. Східньослов'янські племена здатні були і самі утворити свою державу. Ще один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг називав русів слов’янським племенем. Також можна вважати сильним аргументом, що жодного племені чи народу не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонорманське джерело, включаючи саги. Можна також спиратися на ту думку, що назва Русь слов’янського походження, бо тісно пов'язана з назвами річок Рось, Роставиця, Руса у центральній Україні.

Яку роль відіграло християнство у зміцненні статусу Великого князя Київського у ІХ – Х ст.?

Укріплюючи феодальний устрій на Русі, християнство тим самим сприяло укріпленню Давньоруської держави та зміцненню політичної могутності. Рівною поміж рівних виступала Київська Русь у світовому оточенні. Володимир прагнув зміцнити державу і її територіальну єдність. Спроба досягти цієї мети за допомогою створення єдиного пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном не призвела до подолання племенного сепаратизму та посилення княжої влади. Тльки єдинобожжя могло згуртувати державу і освятити авторитет одноосібної княжої влади Православна ж церква підпорядковувалась світській владі. Це відповідало східнослов`янській традиції, згідно з якою князь був і головою релігіозного культу. Крім іншого, православ`я було більш терпимим до місцевих традицій, та й Візантія на ті часи була центром цивілізації, наступницею великого Риму, найрозвиненішою і найкультурнішою країною Європи. Воно зміцнило авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави. Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до християнської «сім'ї правителів», з іншими монархами. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими моделями управління. А в самому суспільстві Київської Русі з'явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне й культурне єднання, а й справляла величезний вплив на культурне і господарське життя.

Що ріднить і що розрізняє між собою умови укладання між Польською Короною і Великим князівством Литовським Кревської унії та Люблінської унії? Які політичні наслідки ці унії мали для українських земель?

Кревська унія: 1385 р. в містечку Крево литовці й поляки укладають унію (союз) двох держав. Передбачалося, що після шлюбу королеви Ядвіги та великого князя Ягайла Польща і Литва перетворяться на єдину державу. В унії понад усе були зацікавлені польські дворяни, які розраховували за допомогою литовців значно зміцнити Польське королівство й одержати на території Великого князівства нові земельні володіння. Унія також припускала, що язичники-литовці стануть католиками. Ягайло одержував польську корону. 1387 р. литовці прийняли християнство за католицьким обрядом. Посилення Польщі і проникнення католицизму на схід викликали тривогу серед багатьох слов'ян-православних і частини литовців. Незабаром почалося повстання, очолюване Вітовтом (двоюрідним братом Ягайла). Поляки були змушені визнати фактичну незалежність Великого князівства, але обидві держави зберігали найтісніші політичні відносини і військовий союз. Зовні для українських йемель нічого не змінилося, але поступово позначилися наслідки унії. Вітовт замінив місцевих князів своїми намісниками і змушував українських бояр виконувати обов'язкову іійськову службу в армії великого князя.

Люблінська унія: у середині XVI ст. Литва різко слабшає. У 60-і роки на її територію вторгаються війська царя Івана Грозного. По військову допомогу в боротьбі проти росіян Литва звернулася до Польщі. Король Сигізмунд Август у 1569 р. у зв'язку з литовським 8.1 питанням скликає в Любліні з'їзд представників двох держав і пропонує укласти нову унію. Частина литовських і українських магнатів боялася, що такий союз призведе до поглинання Литви Польщею, і зволікала на переговори. Але шляхта Волині і Київщини, розраховуючи на нові привілеї, почала присягати на вірність польському королю. 1 липня 1569 р. була підписана Люблінська унія. Польща і Литва створювали нову державу Річ Посполиту, яка мала одного короля, сейм, митні кордони. Кожна країна зберігала свою армію, судову систему і місцеве самоврядування. Але вся територія України, яка до І569 р. належала Литві, тепер ставала власністю Польщі.

Люблінська унія мала величезні наслідки для долі України. Якщо в Литовському князівстві українцям було досить легко зберігати свою культуру, релігію та національну самобутність, то у складі Речі Посполитої, де існувала релігійна нетерпимість, українці стали почувати себе неповноправними. Одночасно з установленням польського панування різко посилюються соціальні протиріччя між шляхтичами і селянами.

Таким чином, прийняття Люблінської унії різко погіршило становище України, так як за часів Кревської унії Велике князівство Литовське створювало сприятливі умови для існування укр. народу, а за часів Люблінської унії було поставлено під сумнів навіть існування украинців як окремого народу.

Європейська інтеграція

Одцщц із провідних напрямків зовнішньої', політикуУкраїни є участь у загальноєвропейському процесі і. зокрема, в процесі європейської інтеграції.

З 1902 р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ — Гельсінський Заключний акт. Це стало свідченням визнання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних стосунків і безпеки в Європі. На початку грудня 1994 р. на, зустрічі глав держав і урядів НБСЄ в Будапешті лідери чотирьох.країн — України, СЩА, Великої Вританн та Росії — підпирали Меморандум про гаранти безпеки України. У ньому три ядерні дерйсави підтвердили свої зобов'язані иова&еати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, утримуватися від загрози чи використання сили щодо України. З 1 січ£я 1995 р, ЯБСЄ стала постійнодіючою організацією — ОБОЄ, важливим едемет-ом.загальноєвропейського дому.

9 лщт&тада 1995 р. Україна — першою з країн СНД — офщШно вступила д* Ради Європи (РЄ). Це надало їй можливість брати участь у шіробленні спільної пз.т;тики європейських держав щодо прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до.загальноєвропейських вимфв,.'

Вступивши до РЄ, Україна взяла на себе певнізобов'язаніїЯ» що стосуються насамперед приведення її правової та політичної систем у відповідність до вимог цієї організації. Так, згідно з рекомендаціями РЄ, в Україні було скасовано смертну кару. Незважаючи на опір деяких сил у державі; виконання рекомендацій РЄ відповідає національним інтересам України, наближає її до стандартів 24.1 демократичного суспільства. Для контролю за виконанням взятих Україною зобов'язань запроваджено постійно діючий моніторинг стану справ щодо прав людини. За період з 1$$М5 до 2004 р. Україна неодноразово опинялась у ситуації, коли їй загрожувало виключення з РЄ за невиконання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином упливала на імідж

України та на її відносини з європейськими державами; Це також негативно відбивалося на євроінтеграційних прагненнях України*

Важливе значення для європейської інтеграції України має співробітництво з Європейським Союзом (ЄС). У 1992 р. Україна долучилась до співробітництва з європейськими фінансовими організаціями, ставши, зокрема* членом Європейського банку реконструкції і розвитку, створеного для допомоги країнам Східної Європи у подоланні комуністичного минулого. Українське керівництво проголосило стратегічною метою всїуп до ЄС. У1994 р. була-підписана, а в 1998 р. набула чинності Угода про партнерство і іпів-робітництво між Україною і ЄС У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі й інвестицій; створення умов для взаємовигідного спіцр0бітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України щодо зміцнення демократії та розвитку її економічного потенціалу, завершення переходу до ринкової економіки. Загальну стратегію ЄС щодо України було затверджено у 1999 р.

У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна — ЄС». Основними питаннями, що обговорювалися, були надання Україні статусу країни з ринковою екоіів-мілою і асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи 24.2 саміту було прийнято рішення що У країна, не відповідає, вимогам ЄС і не потрапляє до хвилі д розширення у 2004 і 2007 рр. У 2003 р. Україні було надано статус «країни —-сусіда ЄС». Щоб зменшити негативні наслідки від вступу в ЄС сусідів України, з ними було укладено угоди дро спрощення візового режиму. У 2905 р. почався новий етап у співробітництві з ЄС. Нове українське керівдицяр) на чолі з Президентом Д Ющенком спрямувала феі зусилля на дщяіненнщ^сщратегічноїмети — вступ &о ЄС, Основними кроками на цьому шляху є такі: подання заявки на вступ до ЄС; надання Україні статусу кра^щ^рцмковою економікою; вступ до Світової організації торгівлі (СОТ); початок переговорного процесу про умови вступу; набуття асоційованого членства в організації; вступ до організації. Україна бере на іще зобов'язання затзвєчити свободу слова, розвиток громадянського суспільства, |>ахи,ст прав і свобод громадян, розв'язання важливих економічних і соціальних проблем, ц;об *?а$лкзятись до європейських цінностей і стандартів.

ІІІ РІВЕНЬ

Аргументи якої з теорій щодо походження Київської Русі Ви вважаєте найбільш переконливими?

Я додержуюся такої ж думки, як і М. Грушевський, М.Костомаров, В.Антонович, Д. Багалій, М.Ломоносов – вважаю, що більш правильна антинорманська теорія. Східньослов'янські племена здатні були і самі утворити свою державу. Ще один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг називав русів слов’янським племенем. Також можна вважати сильним аргументом, що жодного племені чи народу не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонорманське джерело, включаючи саги. Можна також спиратися на ту думку, що назва Русь слов’янського походження, бо тісно пов'язана з назвами річок Рось, Роставиця, Руса у центральній Україні.