Для засвоєння програми курсу

Вивчення навчальної дисципліни «Історія держави і права зарубіжних країн» передбачає формування у студентів базових знань, умінь і навиків, необхідних для вивчення юридичних дисциплін й успішної практичної роботи.

Система навчального курсу «Історія держави та права зарубіжних країн» (далі ІДПЗК)визначається робочою програмою, яка в цілому відповідає типовим навчальним програмам, проте має деякі особливості, пов'язані з модульною структурою. Курс складається з двох тематичних модулів, сформованих за проблемно-хронологічним принципом: модуль 1 – «Історія держави та права Стародавнього світу і Середніх віків»; модуль 2 – «Історія держави та права в Новий і Новітній час». Кожний модуль – це логічно завершена частина навчального курсу дисципліни, яка включає лекції і семінарські заняття, має відповідне дидактичне забезпечення і методичні рекомендації для самостійної навчальної діяльності студентів і завершується модульним контролем. Модульний контроль – це поетапний контроль рівня засвоєння студентами навчального матеріалу, оцінюваний в балах рейтингу відповідно до програми дисципліни. Рейтинг – це кількісне оцінювання навчальної діяльності студентів (рівень знань під час виконання модульних контрольних завдань, робота на семінарських заняттях, виконання завдань для самостійної й індивідуальної роботи), яке визначається відповідною кількістю балів.

Основними формами вивчення дисципліни і проведення поточного і поточного контролю є: лекції, семінарські і практичні заняття; розв’язання задач-казусів, аналітична робота з текстами правових пам'яток, написання рефератів, тестування. Підсумковий контроль – іспит.

Для глибокого і якісного засвоєння матеріалу курсу ІДПЗК, перш за все, рекомендується уважно ознайомитися з робочою програмою, тематичним планом дисципліни, планами семінарських занять, завданнями для самостійної роботи, контрольними питаннями для підготовки до іспиту, рекомендованою літературою (підручниками, навчальними посібниками, хрестоматіями, науковими публікаціями).

Аудиторна робота студента передбачає: по-перше, активну розумову діяльність під час відвідування лекційних занять, по-друге, активну участь у семінарських заняттях. Аудиторна робота доповнюється самостійною позааудиторною роботою студентів, яка включає систематичну роботу з матеріалами лекцій, підготовку до семінарських занять, виконання завдань для самостійної й індивідуальної роботи з тем курсу.

Важливою формою засвоєння знань з дисципліни є лекція. Для того, щоб засвоїти основні положення лекції, запам'ятати її, необхідно, уважно слухаючи лектора, складати конспекти. Слід пам'ятати, що конспект – це не стенографування лекції, а скорочений запис головного. Підзаголовки розділів лекції, нові імена і поняття, визначення і найважливіші узагальнюючі висновки слід записувати повністю, оскільки потім їх буде важко відтворити. Так само мають бути повністю відтворені посилання на нормативні акти, на інші джерела й літературу. Аргументація загальних положень, обґрунтовування і докази висновків, характеристика предметів або явищ можуть бути записані скорочено. Важливо також чітко уявити собі й відтворити в записі внутрішній зв'язок між окремими аргументами, щоб вся аргументація або характеристика була записана як структуроване ціле. Ілюстративний матеріал, факти, приклади, казуси можна записувати дуже стисло. У зошиті, призначеному для конспектування лекцій, слід залишати поля з таким розрахунком, щоб після прочитання лекційного матеріалу можна було зробити виправлення, доповнення, навести приклади. Своєчасна робота над конспектом лекції дозволить не тільки виправити можливі помилки в записах, але й глибше засвоїти матеріал лекції.

Однією з найважливіших форм засвоєння навчального матеріалу є семінарські заняття. Основна мета семінару – розвиток творчого мислення, самостійності в подоланні пізнавальних труднощів, у формуванні наукового світогляду, перетворення знань на особисті переконання. Глибокий, всебічний і зацікавлений аналіз питань, що виносяться на семінари, вчить студентів самостійно й логічно мислити, аргументовано полемізувати, змушує студентів більш серйозно ставитися до роботи над першоджерелами і рекомендованою викладачем літературою. Участь студента в семінарі розширює його кругозір і підвищує культуру мовлення, формує навики публічного виступу.

Під час підготовки до семінарського заняття студент повинен уважно ознайомитися зі змістом плану семінару; прочитати конспект прослуханої лекції з даної темі; ознайомитися із відповідним розділом підручника або навчального посібника; прочитати рекомендовану літературу, відмітити сторінки і абзаци, найбільш значущі для засвоєння даної теми; прочитати додаткову літературу. Далі рекомендується скласти детальний план викладу відповіді на кожне питання плану. Особливу увагу слід звернути на опанування історико-юридичної термінології, тому слід скласти словник понять і термінів з історії держави і права зарубіжних країн, активно використовуючи різного роду словники й енциклопедії.

Виступ студента на семінарі має бути глибоким, змістовним, конкретним, логічним. Висвітлюючи питання, студент не повинен користуватися навчальними посібниками. Він може використовувати тільки конспект і тексти правових пам'яток. У процесі обговорення питань семінарського заняття студентам корисно вносити поправки і доповнення у свої конспекти. Під час семінарського заняття для з'ясування рівня засвоєння навчального матеріалу викладач може проводити контроль знань студентів у письмовій формі (експрес-опитування за допомогою тестів, карток з питаннями або задачами (казусами).

У результаті роботи на семінарських заняттях студенти повинні навчитися аналізувати правові документи (пам'ятки права), давати оцінку конкретно-історичним фактам, що характеризують державно-правовий розвиток окремих (зарубіжних) країн; набути досвіду участі в дискусії і навчитися рецензувати відповіді виступаючих на семінарі. Студенти, які пропускають семінарські заняття і не виконують навчальний план, викликаються викладачем на консультацію для складання заборгованостей з тем, що вивчаються.

Однією з найважливіших форм засвоєння навчального матеріалу є самостійна робота студента (далі СРС), яка передбачає прослуховування лекційного матеріалу, підготовку до семінарських занять і модульного контролю, вивчення окремих тем або питань, виконання індивідуальних завдань. З навчальної дисципліни «ІДПЗК» передбачені такі види завдань для СРС: конспектування наукових публікацій (див. список літератури), підготовка рефератів (див. тематику рефератів), складання графічних схем і таблиць, написання есе і відповідей з проблемних питань (обсяг 2-3 арк.), складання словника основних понять і термінів з ІДПЗК. Студенти повинні виконувати завдання для самостійної роботи своєчасно і систематично, такий принцип роботи допоможе сформувати цілісне сприйняття кожної теми і навчальної програми. Завдання для СРС з тем дисципліни, терміни виконання і правила оформлення презентовані нижче, у відповідному розділі даного навчально-методичного видання.

Необхідно ще раз відзначити, що для успішного вивчення дисципліни «Історія держави та права зарубіжних країн» студенти повинні обов'язково використовувати рекомендовану навчальну літературу – підручники, хрестоматії тощо, – перелік якої наводиться нижче, у методичному виданні.

 

Робоча програма курсу

 

МОДУЛЬ 1. «ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ І СЕРЕДНІХ ВІКІВ»