Проблематика соціальної роботи з літніми людьми і функції соціального працівника у процесі надання соціальної допомоги

 

На початковому періоді настання старості розвиток і функціонування інтелектуальної, духовної, емоційної та фізичної сфер людини набувають специфічного характеру. На цьому віковому етапі особа похилого віку припиняє трудову діяльність, закономірно обмежуються її соціальні контакти, спостерігаються зміни у її поведінці. Тому на початку цього періоду дуже важливо використати у роботі дані методи індивідуальної соціальної роботи, щоб успішно і вчасно соціалізувати таких людей.

Характерною ознакою методів індивідуальної соціальної роботи є те, що вони реалізуються в ситуації "один на один", коли соціальний працівник разом із клієнтом вирішує його особисті й соціальні проб­леми. На всі спільні характеристики "накладаються" особливості їх реалі­зації в конкретних методах, що використовуються у зарубіжній та вітчизняній практиці соціальної роботи. Давайте розглянемо найпоширеніші з них.

1) Метод вирішення проблем (розроблений X. Перлман) ґрунтується на базовому постулаті психодинамічної концепції, згідно з яким людське життя є "проблемно-вирішальним процесом". Завдання соціального працівника полягає в тому, щоб допомогти клієнту за цих обставин.

2) Основу психосоціального методу (запропонованого Ф. Холліс) складає з'ясування причин девіантної чи дезадаптиваної поведінки суб'єкта, створення "історії хвороби клієнта". Метод передбачає складну діагностику "особистості в ситуації", при зацікавленій учас­ті самого клієнта. Психосоціальний метод інтенсивно застосовуєть­ся у разі усвідомлення клієнтом своїх індивідуальних і соціальних проблем, наприклад, проблем, пов'язаних зі здоров'ям.

3) Метод втручання являє собою сукупність дій для полегшення сприймання клієнтом актуальних проблем. Визначення стану проб­леми і точного виконання завдань є головними складовими успіш­ного вирішення цієї проблеми. Цей метод був запропонований у 1970 р. Рідом і Ейнштейном і перевірений в результаті емпіричної практики в соціальних агентствах.

4) Метод поведінкового підходу зосереджується на особистісних ре­сурсах навколишнього середовища, які можуть бути мобілізовані, щоб стимулювати та зберігати мінливу поведінку. Модифікація по­ведінки здійснюється за двома напрямами: оперантна та респондентна зміна поведінки.

5) Метод екологічного підходу пропонує покращання взаємодії лю­дини і навколишнього середовища на основі позитивного взаємообміну. "Людина — навколишнє середовище" розглядаються як взає­модоповнюючі системи, де людина має таке оточення, яке вона фор­мує відповідними способами.

6) Метод психологічного підходу Ранка передбачає концентрацію уваги на процесі надання допомоги, проявляючи значно менший, ніж психоаналітики, інтерес до "дитячих" переживань клієнта. Воля і здатність до змін — ось ті домінанти, що лежать в основі теорії і практики цього підходу.

7) Кризово-орієнтований — це комбінований метод, що використо­вує елементи психотерапії, практичної психології і раціональних дискусій в соціальній роботі. Він застосовується у разі таких кризо­вих станів, як тривога, почуття сорому, провини, ворожості тощо.

8) Раціональний метод індивідуальної соціальної роботи запропоно­ваний Г. Вернером як альтернатива психоаналітичним моделям ін­дивідуальної роботи. В його основі лежать положення когнітивної теорії, згідно з якими інтенсивність дій залежить від сили волі індивіда. Мета методу полягає у зміні свідомості клієнта, яку розуміють як сукупність проявів його емоцій, уяви і поведінки. Він застосовується, коли клієнт шукає допомоги в розв'язанні своєї проблемної ситуації.

9) Метод терапії реальністю був запропонований В. Глоссером. Його основу складає положення про те, що людині необхідно бути коханою і відчувати свою цінність, а для цього необхідна відповідна поведінка. Мета методу полягає в тому, щоб допомогти людям зро­зуміти й усвідомити відповідальність за свою поведінку.

У практиці індивідуальної соціальної роботи соціальний працівник може використовувати й інші методи, які застосовувати у разі агресивної поведінки, сексу­альних проблем, до наркотично залежних осіб тощо. До таких видів індивідуальної роботи можна віднести ігрову терапію, сексуальну терапію, психодраму, техніку "відрази" та ін.

 

Технології соціальної роботи з людьми похилого віку повинні будуватися на властивих їм особливостях із урахуванням тих соціальних проблем, з якими вони зустрічаються в процесі свого соціального та особистісного функціонування.

Основне завдання соціальної роботи з людьми похилого віку пов'язане з їхнім соціальним захистом.

Соціальний захист – це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян похилого віку, що грунтуються на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують.

У свою чергу, соціальний захист верств населення похилого віку складається з профілактики, підтримки і представництва.

Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини шляхом зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарних установах соціального обслуговування [144].

Підтримка – це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.

Представництво – захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, для надання необхідної допомоги.

Соціальна робота з людьми похилого віку передбачає: виявлення осіб, які потребують соціального піклування вдома й у спеціальних установах; створення умов для прояву активності людей похилого віку в мікросоціумі й задоволення їхніх інтересів; роз'яснювальну роботу серед близьких і різних людей похилого віку.

Соціальна допомога людям похилого віку – це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із урахуванням законодавчо закріплених державою соціальних гарантій із соціального забезпечення. Соціальна допомога має характер періодичних чи разових доплат до пенсій і допомоги, натуральних виплат та послуг з метою надання адресної, диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей, ліквідації чи нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-економічними умовами життя.

Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу, бригадну соціальну допомогу для важкохворих.

В окремих великих містах України у підпорядкуванні органів соціального захисту населення перебувають соціальні аптеки, соціальні лікарні. До них слід додати соціальні їдальні, спеціалізовані магазини, будинки побуту та інші життєво важливі заклади для літніх людей, які почали створюватися в останні роки. Працюють перукарні, майстерні з ремонту побутової техніки, пункти прокату, які надають пенсіонерам послуги за прийнятними цінами.

Адресна соціальна допомога надається літнім людям, які перебувають в особливо складній життєвій ситуації. їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову чи соціально-психологічну допомогу.

Бригадна форма допомоги важкохворим пенсіонерам – це комплексне обслуговування з надання соціальних і медичних послуг. Соціальні працівники надають пенсіонерам послуги побутового характеру, а медичні сестри здійснюють сестринський догляд.

Основні форми соціальної роботи з людьми пенсійного віку зводять до реабілітації (медичної та соціальної, яку часто надають у великих стаціонарних закладах) та соціальної допомоги. При цьому соціальна допомога людям пенсійного віку досить часто спрямована на задоволення потреб у самообслуговуванні, здійснення якого неможливе або ускладнене внаслідок втрати чи обмеження тих або інших функцій.

Нині в Україні частка осіб у віці 60 років і старше в загальній чисельності населення є однією з найвищих у світі.

Держава гарантує кожному ветерану праці та громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, надання різних видів допомоги шляхом: реалізації права на працю відповідно до професійної підготовки, трудових навичок і з урахуванням стану здоров'я; забезпечення пенсіями і допомогою; надання житла; створення умов для підтримання здоров'я і активного довголіття відповідно до сучасних досягнень науки; організації соціально-побутового обслуговування, розвитку мережі матеріально-технічної бази для стаціонарних закладів і надомних форм обслуговування громадян похилого віку, а також підготовки відповідних спеціалістів.

Люди похилого віку – це одна з найбільш незахищених категорій населення, котра погребує соціального захисту з боку держави. В роботі з цією категорією населення дуже важливу роль відіграють теорії старіння. Вони інтерпретують і узагальнюють досвід, інформацію і результати спостережень. Соціальна робота з людьми похилого віку передбачає вирішення таких завдань: попередження причин, які породжують проблеми літніх людей; сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню можливостей самореалізації, відсторонення від активного життя; додержання рівності і врахування можливостей літніх людей при отриманні соціальної допомоги і послуг; диференціація підходів до розв'язання проблем різних груп людей похилого віку на основі врахування факторів соціального ризику, які впливають на їхній стан; виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в соціальній допомозі і обслуговуванні; використання нових технологій соціальної роботи, яка спрямована на задоволення потреб людей похилого віку.

Громадяни похилого віку користуються всіма соціально-економічними і особистими правами і свободами, закріпленими Конституцією України, іншими законодавчими актами. Дискримінація громадян похилого віку в галузі праці, охорони здоров'я, соціального забезпечення, користування житлом та в інших сферах забороняється, а посадові особи, які порушують ці гарантії, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

Люди похилого віку мають право:

­ жити на задовільному рівні та брати активну участь в суспільному, соціальному та культурному житті;

­ бути забезпеченими інформацією про послуги і програми;

­ вільно обирати спосіб свого життя і незалежно жити у знайомому для них оточенні;

­ бути забезпеченими медичним обслуговуванням та послугами, які вимагає їхній стан здоров'я та ін.

 

 

У соціальній роботі з людьми похилого віку передбачено вирішення таких завдань:

– попередження причин, які породжують проблеми літніх людей;

– сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпеченню можливостей самореалізації і самовиявлення людей похилого віку і попередження соціальної ізоляції, відсторонення від активного життя;

– забезпечення рівності і врахування можливостей літніх людей при отриманні соціальної допомоги і послуг;

– диференціація підходів до розв'язання проблем різних груп людей похилого віку на основі врахування факторів соціального ризику, які впливають на їхній стан;

– виявлення індивідуальних потреб людей похилого віку в соціальній допомозі і обслуговуванні;

– адресність при наданні соціальних послуг з пріоритетом сприяння літнім людям в ситуаціях, які загрожують їхньому здоров'ю і життю;

– використання нових технологій соціальної роботи, яка спрямована на задоволення потреб людей похилого віку;

– забезпечення інформованості літніх громадян про можливості соціальної допомоги і послуг.

Соціальна робота з людьми похилого віку провадиться у таких напрямках:

– соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;

– догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах;

– соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділеннях денного перебування;

– догляд і соціальна підтримка вдома.

Таким чином, поряд з наданням традиційних форм соціального забезпечення: грошових виплат (пенсій, посібників); натурального забезпечення; послуг і пільг; стаціонарних і нестаціонарних видів обслуговування – важливе значення надається новим формам екстреної соціальної допомоги непрацездатним громадянам.

 

Соціальне обслуговування і забезпечення людей похилого віку містить у собі пенсії і різні виплати; утримування й обслуговування похилих у спеціальних установах органів соціального захисту населення; протезування; пільги інвалідам; надання допомоги бездомним.

Соціальне забезпечення здійснюється державними органами, підприємствами, приватними особами, за рахунок внесків (відрахування з заробітної плати) працюючих. В останньому випадку виплата з фондів визначається не трудовим внеском і стажем, а розмірами внесків. Така практика дуже поширена в західних країнах.

Існують Центри соціального обслуговування для громадян похилого віку та інвалідів. До його складу, як правило, входить декілька відділень. У відділенні денного перебування (розрахованого на утримування не менше 30 пенсіонерів) організується харчування, медичне і культурне обслуговування. Передбачено участь у посильній трудовій діяльності в спеціальних майстернях або підсобних господарствах.

Відділення тимчасового перебування (розраховано на утримування не менше 15 чоловік) здійснює лікувально-оздоровчі і реабілітаційні заходи, культурне і побутове обслуговування, харчування в умовах цілодобового утримування.

У відділенні соціальної допомоги вдома (воно обслуговує в місті 120 чоловік, у сільській місцевості – 60 чоловік) здійснюється постійне або тимчасове (до 6 місяців) соціально-побутове обслуговування вдома пенсіонерів, що потребують сторонньої допомоги (безкоштовно або на платній основі).

Одним з першорядних завдань діяльності відділень соціальної допомоги вдома є активне виявлення непрацездатних громадян, що потребують надомного обслуговування.

Служба термінової соціальної допомоги Центру соціального обслуговування передбачає широкий перелік послуг: разове забезпечення гостро нужденних безкоштовним гарячим харчуванням або продуктовими наборами; забезпечення одягом, взуттям і предметами першої необхідності; разове надання матеріальної допомоги; сприяння в одержанні тимчасового житла; надання екстреної психологічної допомоги, у тому числі по «телефону довіри»; надання юридичної допомоги в межах своєї компетенції; надання інших видів і форм допомоги, обумовлених реґіональними та іншими особливостями.

Соціологічні дослідження в нашій країні показали, що основними напрямками забезпечення добробуту старих є: підвищення пенсій, удосконалювання пенсійного забезпечення, розвиток послуг щодо догляду за ними вдома, збільшення числа будинків для старих і поліпшення умов проживання в них.

Істотне значення в умовах перехідної економіки України має адресний соціальний захист людей похилого віку. Він надається, в першу чергу, найбільш нужденним: самотнім пенсіонерам, інвалідам, особам віком більше 80-ти років. Вдосконалювання пенсійного забезпечення є одним з найважливіших напрямків соціального забезпечення в сучасних державах.

Необхідно звернути увагу на соціально-побутове обслуговування старих. Тут важливо передбачити, з урахуванням втрати здатності до самообслуговування, забезпечення спеціальним зручним взуттям, одягом, різного роду приладами і пристосуваннями, які б полегшили старим людям пересування по вулиці, ведення домашнього господарства, виконання деяких гігієнічних процедур.

З тією чи іншою мірою умовності можна виділити три групи завдань кожного віку:

– природно-культурні (досягнення на кожному віковому етапі визначеного рівня біологічного дозрівання, фізичного й сексуального розвитку, що мають певні нормативні розходження в тих чи інших регіонально-культурних умовах);

– соціально-культурні (пізнавальні, моральні, ціннісно-смислові), які специфічні для кожного віку в конкретному соціумі і які, з одного боку, висуваються особистості у вербалізованій формі інститутами й агентами соціалізації, а з іншого боку, існують у вигляді визначених норм і цінностей у суспільній практиці, не збігаючись один з одним і нерідко суперечачи;

– соціально-психологічні (становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в актуальному житті й на перспективу, самоактуалізація й самоствердження), які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і способи їх вирішення.

 

ВИСНОВКИ

 

Теоретично проаналізувавши питання із всіх наявних розділів курсової роботи, щодо характеристики похилого віку та соціальним технологіям роботи з цією категорією населення, ми можемо зробити певні висновки.

Загалом, процес адаптації і ії ресоціалізації в суспільство дуже мало розвинена галузь соціальної роботи і катастрофічно занедбана в нашій країні, яка потребує серйозних політичних реформ і кардинальних видозмін в цілому. Всієї соціальної сфери роботи з похилими людьми та їх обслуговування, соціального захисту.

Багатогранність проблеми дає нам нові поштовхи і ідеї для її вирішення, наштовхує на початок геть нового формату роботи у цій сфері.

Життєдіяльність літньої людини в сучасних умовах з виходом на пенсію переповнена багатьма проблемами і труднощами. Людина після виходу на пенсію має абсурдно низький рівень матеріального забезпечення, також у більшості випадків вона втрачає можливість вести повноцінну трудову діяльність, на фоні всього цього відбувається взаємовіддалення похилих людей і їх звичного соціального оточення. Це врешті-решт призводить до самотності, наростання тривожності, загострюються хронічні хвороби, що у підсумку погіршує загальне становище даної категорії населення в сучасних реаліях.

Також, у процесі роботи, теоретично проаналізувавши наукові роботи, методичні матеріали з нашої проблематики, ми звернули увагу на той факт, що на сьогодні в Україні не до кінця розвинута і сформована соціальна політика по відношенню до даної соціально-демографічної групи як такої і її основних проблем. В українському суспільстві на сучасному етапі розвитку спостерігається наявність негативних стереотипів у сприйманні старості. Таким чином, дана наявність проблеми породжує потребу в її діагностуванні та усуненні.

В роботі соціального працівника з похилою людиною потрібно перш за все включити людину в будь-якого роду діяльність (трудову, творчу, мистецьку, дозвіллєву, навчальну, спортивну і т. д.), щоб наповнити життя особистості новим сенсом, цей метод дозволяє пом`якшити вікову кризу та більш краще адаптуватись до нових соціальних ролей та вікових змін. При такій діяльності значно розширюється коло інтересів та життєвий простір особи, це дозволяє їй більш продуктивно планувати свій час, наповнюючи його новим позитивним змістом. В ході такої роботи у похилої людини переміщується акцент від особистих проблем, на розвиток себе самої як повноцінної особистості.

В сучасному світі, на сьогодення у вирі інформаційних технологій та постійних інновацій саме професійно організоване дозвілля для людей літнього віку здатне відновити функціонування системи життєдіяльності людини. Ми можемо залучити до використання у своїй роботі методів арт-терапії, саморозвиток як про повноцінне, розумне заняття вільного часу, організацію самого себе та свого оточення з метою якісного життя у старості.

 

Список використаних джерел:

 

 

1. Актуальные проблемы в геронтологи: Сообщ. конф / подгот. Г. Суворова // Врач. – 1996. – №7. – С. 37-38.

2. Авербух Е.С. Расстройства психической деятельности в поз днем воздасте / Авербух Е.С. –Л., 1969. – 285 с.

3. Альперович В.Д. Геронтология. Старость. Социокультурный портрет: учеб. пособие / Альперович В.Д. – М.: Приор: эксперт. бюро, 1998. – 270 с.

4. Амосов Н.М. Эксперимент по преодолению старости / Амосов Н.М. – М.: АСТ; Донецк: Сталкер, 2003. – 130 с.

5. Бедный М. С. Демографические процессы и прогнозы здоров’я насиления. – М., 1980.

6. Галкин Р.А. Организация медико-социальной помощи лицом пожилого возраста в сель ской местности / Галкин Р.А., Гехт И.А., Суслин С.А.; под ред. Р.А. Галкина. – Самара: Издательство ГП «Перстектива», 2001. – 208с.

7. Галкин Г.А., Котельников Г.П., Яковлев О.Г., Захарова Н.О. Пожилой пациент. – Самара. ГП «Перспектива», 1999. – 544с.

8. Гурович И.Я. Социальная и клиническая психиатрия. 1995; 4: 42 - 52.

Жариков Н.М. Эпидемиологические исследования в психиатрии. - М.: Медицина, 1977, 173 с.

9. Журавлева Т.П. Основы гериатрии: Учебное пособие для студентов учреждений сред. проф. образования. – М.: ФОРУМ: ИНФРА – М, 2003 – 271с.

10. Зозуля Т.В., Телешова Е.С. Вопросы стационарной геронтопсихиатрической помощи и влияние психосоциальных факторов на частоту госпитализации. Сборник ВНЦПЗ РАМН. М., 1991.

11. Закон України “Про соціальну роботу” проект прийнято за основу 29.11.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу

12. Карсаевская Т.В. Человекстареющий. Л. 1989

13. Козлов А. А. Социальная герентология. – М., 1995.

14. Козлов А.А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы: Сборник научныхочерков. – М.: Флинта: Московский психолого-социальныйинститут, 1998 – 224с.

15. Коркушко О.В., Чеботарев Д.Ф. Колинковская В.Г. / Гериатрия в терапевтической практике. – Киев: Здоровье, 1993. – 840с.

16. Котельников Г.П., Яковлев О.Г., Захарова Н.О. Геронтология и гериатрия: Учебник. – Москва, Самара: СамарскийДомпечати, 1997. – 800с.

17. Курцмен Дж., Гордон Ф. Дасгинет смерть! Победа над старением и продлением человеческой жизни. М. 1987.

18. Медико-соціальні основи здоров'я: Навчальна програма базової підготовки по соціальній роботі / А.В. Мартыненко. - М.: Інститут молоді, ММА ім. И.М. Сєченова, 1993. -116с.

19. Основи соціальної медицини: учбово-методичний посібник / під ред. А.В. Мартыненко. - М.: Соціум, 1998. - 89 с.

20. Соціальна робота: Навчальний посібник /Під ред. А.М.Панова, Е.И. Холостовой. - М.: Соціально-технологічний інститут, 1997. - 234 с.

21. Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: учебное пособие 2-е издание – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2003 – 340с.

22. Холостова Е.И., Егоров В.В., Рубцов А.В. Социальная геронтология: Учебное пособие.- М.:.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2004 – 296с.

23. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие Е.И. Холостова – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2002 – 295.

24. Шапиро В.Д. Социальная активность пожилых людей в СССР. М. 1983.

Шахматов Н.Ф. Психическое старение: счастливое и болезненное. М. Медицина. 1996. - 303с. 50.

25. Петров. Б. Д. Адаптація до нових умов життя людей похилого віку. К.: Знання, 1972 р., 210с.

26. Россет Е. Л. Дмографія старіння К., Знання: 1972р., 180с.

27 Россет. Е.Л. Процес старіння населення. Вища школа 1968р., 220с.

28. Фокін В.А., Фокін. / В. Соціальна робота з літніми сім ями, М, Союз, 2000, № 1.

29. Фралькіс В.В. Синдроми старіння., М. Наука: 1990 р., 128 с.

30. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем. – Ужгород:

МПП «Гражда», 2000. – 134 с.

31. Панова А.Е., Є.І. Холостова Теорія і методика соціальної роботи. Науковий посібник в питаннях і відповідях. М. Союз: 1996 р., 320 с.

32. Основы соціально-медицинской работы. – М.: Рарот; 1998. – 256 с.

33. Закон України «Про соціальні послуги» (19.06. 2003)

34. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (05.10. 2000)

35. Возрастная психология /Хрестоматия, под редакцией В.С. Мхиной и А.А. Хвостова. – М., 1993.

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1 ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ. ЗМІНА ЇХ ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ І ВЗАЄМОДІЯ ЛЮДЕЙ З НАВКОЛИШНЬОЮ ДІЙСНІСТЮ……………………………………………………………………5

1.1 Вивчення характеристики становлення людей літнього віку в сучасному суспільстві.……………………………………………………………………….10

1.2 Вивчення технологій соціальної роботи з людьми похилого віку на сучасному етапі розвитку суспільства. Становлення та адаптація осіб після досягнення пенсійного віку……………………………13

1.3 Методологічні аспекти вивчення проблем людей похилого віку. Визначення методологічного практикума соц. працівника.……………………………………………….17

Методика «Ціннісні орієнтації» (М. Рокич) …………………....20

Методика «Самооцінка соціально-психологічної адаптивності» (Н.П. Фетіскін, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов) ……………………………………………………………..…………20

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ. МЕТОДИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ…………………………………………………………………….………22

2.1. Проблематика соціальної роботи з літніми людьми і функції соціального працівника у процесі надання соціальної допомоги ………………………….22

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..32