Муніципальне управління і громадянське суспільство

На фоні процесів глобалізації й ускладнення світу у міжнародному ракурсі існує і більш локальний, відносно самостійний, але досить складний світ органів місцевої влади, який також перебуває під впливом соціально-економічних, політичних, технологічних і екологічних зсувів. Нове середовище місцевого управлін­ня в цей час описується як "хаордичне", як похідне від двох слів – хаос і порядок. Термін був уперше введений Dee Носk для представлення VISA як надто розгалуженої організації, яка обслуговує 355 млн. осіб з 7,2 млрд. трансакцій і щорічним оборотом понад 650 млрд. дол.

Аналізуючи ситуацію, доцільно виділити чотири ключових методологічних проблеми:

1.У перехідних умовах розуміння учасниками (дійовими особами, гравцями, акторами) проблем, процесів, технологій і результатів взаємодії, тобто процеси рефлексії, а також взаємодія всередині системи і між системами мають ключове, визначальне значення.

2.Спектр питань, з якими стикаються місцеві органи влади, виходить далеко за межі традиційного адміністрування і менеджменту, а також адміністративних і політичних структур місцевих рад. Економічне оздоровлення територій, соціальний захист населення, охорона здоров'я, освіта, боротьба із злочинністю, сталий розвиток, транспорт, фінансування інноваційних процесів навіть у комунальному господарстві не можуть самостійно здійснюватися окремими організаціями або агенціями. Всі ці питання вимагають багаторівневого і багатосуб'єктного (полісуб'єктного) підходу (див. рисунок 5.1).

3.Управління великими і надскладними соціальними системами вимагає наявності розвиненої системи зворотного зв'язку. Провідними видами зворотного зв'язку є неупереджена діагностика і моніторинг соціально-економічних і культурних проблем регіонів, населених пунктів і багатопараметрична оцінка ефективності управління територіями.

4.Попередньою умовою ефективного здійснення зворотного зв'язку у системі муніципального управління є, хоч як це не парадоксально, наявність практики стратегічного планування в діяльності вищих рівнів муніципального управління.

Місцеві органи влади самі являють собою багато суб'єктну і багаторівневу структуру. У рамках доступного для огляду й осмислення фізичного і соціально-економічного простору в системі муніципального управління представлені:

• проекція та взаємодія різних суб'єктів і рівнів управління (від державного до особистісного);

• різні системи прийняття рішень;

• взаємодія життєвих укладів, інтересів і систем цінностей різних суб'єктів системи і контексту управління, а також представників груп інтересів.

Більш або менш реалістичні робочі стосунки в рамках муніципального управління можуть бути представлені у вигляді мережевих діаграм (наприклад, наведених на рисунку 5.1).

Розгляд проблеми громадянського суспільства, який зараз підтримується як збоку держави, так і з боку багатьох громадських неурядових організацій в контексті муніципального управління, не випадковий. Це продовження дискусії про участь жителів, громадян в управлінні населеними пунктами як нового підходу до державного управління, яка передбачає відповіді на такі запитання:

♦Яке практичне значення філософсько-методологічних міркувань про громадянське суспільство для самих громадян з їх повсякденними проблемами?

♦"Скільки потрібно" громадянського суспільства Україні і "в якому вигляді"?

♦У кого і як вчитися формувати громадянське суспільство і жити в ньому?

♦Чи спроможний Захід реально допомогти в цьому?

♦Якщо "так", то як продуктивно сприйняти технічну й ідеологічну допомогу?

♦Чи досить в наших умовах просто транслювати західні теорії і навчальні курси?

♦Як включати національний досвід і традиції в "нові" суспільні концепції, у тому числі в концепцію громадянського суспільства, та в новий соціально-економічний і політичний контекст?

 

 

Рисунок 5.1 – Відносини в роботі місцевих органів влади

 

Для подальшого розгляду використовуватимемо робоче визначення громадянського суспільства як активної взаємодії громадян (яка може або повинна бути інституційно та законодавчо оформлена або підтримана з боку держави) в політичному і соціально-економічному просторі з метою отримання уявлення (розу­міння та висловлення) і захисту власних інтересів, цінностей, прав і обов'язків, а також взаємодії громадян і держави.