Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація.



План рахунків бухгалтерського обліку країн Євросоюзу та його особливості (8).

Національні плани бухгалтерського обліку країн Євросоюзу визначає бухгалтерський облік як функцію управління та інформаційне джерело прийняття рішення. Вони ґрунтуються на міжнародних та національних стандартах та законах.

Основні особливості цього плану рахунків це:

1) він розроблений для всіх країн ЄС та встановлює єдині норми та вимоги для всіх країн;

2) у ньому враховуються вимоги Торгівельного кодексу ЕС;

3) він виходить з податкових кодексів, які регламентують норми та методи проведення інвентаризації, створення резервів та визначення прибутків, які підлягають оподаткуванню.

4) він відповідає вимогам законодавства, яке визначає організацію обліку та контролю в залежності від форм власності, видів підприємств та їх розмірів.

Особливості плану рахунків країн Африканського Союзу (9).

Чітке визначення 9 класів рахунків у двох розділах.

Розділ І. «Рахунки фінансової бухгалтерії»

Клас 1 «Рахунки фінансової бухгалтерії»

Клас 2 «Рахунки основних засобів»

Клас 3 «Рахунки запасів»

Клас 4 «Рахунки розрахунків»

Клас 5 «Фінансові рахунки»

РозділІІ. «Рахунки управлінської бухгалтерії»

Клас 6 «Рахунки витрат за елементами»

Клас 7 «Рахунки прибутків за видами»

Клас 8 «Ефективність управління»

Клас 9 «Рахунки аналітичної експлуатації»

План рахунків передбачає два шляхи визначення результату роботи за даними управлінської та фінансової бухгалтерії.

План рахунків англосаксонської облікової системи та його особливості (8).

Характерною рисою англосаксонської облікової системи є відсутність загальноприйнятих національних планів рахунків у Великобританії, США, Канаді.

Характерним для цього плану рахунків є наступне:

1) дві самостійні бухгалтерії – фінансова та управлінська;

2) план рахунків будується на методі «витрати – випуск»;

3) постійна спрямованість бухгалтерського обліку на оперативне визначення фінансового результату;

4) визначення фінансових результатів проводиться на базі групування витрат за елементами з чітким відображенням додаткової вартості.

Кожне підприємство, враховуючи внутрішні потреби, розробляє свій план рахунків бухгалтерського обліку. Схематично такий план може виглядати наступним чином:

Клас 1 «Рахунки всіх оборотних та необоротних активів»

Клас 2 «Рахунки поточних зобов’язань»

Клас 3 «Рахунки грошових розрахунків та формування прибутку»

Клас 4 «Рахунки доходів за видами діяльності»

Клас 5 «рахунки витрат за елементами».

 

Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація.

Призначення, структура та зміст звітності фірми (5).

Фінансова звітність є одним з елементів методу бухгалтерського обліку. Її основне призначення складається в тому, що по ній можна від слідкувати тенденції розвитку підприємств, визначити їх економічний та виробничий потенціал, оцінити науково-технічний рівень продукції та її конкуренто-спроможність, визначити платоспроможність та кредитоспроможність під-приємства в цілому.

Звіти, які включаються до річного звіту підприємства, включають такі питання, як виробництво та реалізація продукції за основними товарними групами, об'єм та основні напрямки капіталовкладень, науково-дослідницька робота, зміни в організаційної структурі, керівний склад, основні дочірні підприємства, фінансовими звітами не являються. Така структура річного звіту не універсальна та може відрізнятися на окремих підприємствах.

Основними користувачами фінансової звітності є інвестори, керівництво, робітники, покупці, держава та інші

Облік ліквідних активів в міжнародній практиці.

Грошові кошти та їх еквіваленти (5). Облік і контроль касових операцій (5). Банківські рахунки (5). Документальне оформлення операцій по рахунках та перевірка звіту банка (5). Дебіторська заборгованість (5).

Метод FIFO(5),

Метод ФАЙФО (FIFO) припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво, чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюється за цінами останніх надходжень.

Оцінка та види (5).

Оцінка зобов’язань. Кредиторська заборгованість оцінюється сумою грошей, необхідних для сплати боргу, або вартістю товарів і послуг, які необхідно надати для погашення боргу.

Для більшості зобов’язань сума боргу відома, крім тих випадків, коли вона має бути розрахована (наприклад, зобов’язання щодо гарантійного обслуговування запасними частинами).

Залежно від порядку сум заборгованості усі зобов’язання поділяють в американській літературі на:

1 – фактичні;

2 - оцінкові або умовні.

1. Фактичні зобов’язання включають у себе заборгованість з рахунків постачальників, виданих векселях, дивідендах до сплати, податку з продажу, акційних зборах, нарахованій заробітній платі, по одержаних авансах, по поточній частині довготермінових зобов’язань.

Характерною ознакою фактичних зобов’язань є знання фактичної суми заборгованості. Фактичні зобов’язання виникають на основі договору, контракту або законодавства.

2. Оцінкові зобов’язання – це такі зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати. До них належать: заборгованість з податку на прибутки, на майно, гарантійні зобов’язання, заборгованість з оплати відпусток. Сюди можуть бути віднесені так звані умовні зобов’язання (наприклад, зобов’язання по судовому позову до нашої фірми) тощо.

Якщо умовні зобов’язання обґрунтовані (доведено їхню можливість), а також обґрунтовано (оцінено) їхню суму, то вони повинні відображатися в обліку. Коли ж обґрунтовано тільки їхню можливість, але сума не відома, це зазначають тільки в Пояснювальній записці до фінансового звіту.

 

Та по векселях виданих (4).

Розрахунки з постачальниками, а також з банками підприємства можуть здійснювати за допомогою векселів. Вексель виступає як засіб платежу і як засіб кредитування.

Для обліку розрахунків з кредиторами на вексельній основі застосовують рахунок «Векселі видані». Цей рахунок пасивний, розрахунковий.

Підприємства – боржники платять по векселях, здебільшого, крім номінальної вартості, ще й відсотки за відтермінування платежів. Для підприємства – боржника відсотки по векселях є фінансовими витратами.

Векселі, видані терміном оплати до 1 року, числяться серед короткотермінової заборгованості.

Векселем часто оформляють банківські кредити. При цьому розрізняють два види векселя залежно від способу сплати відсотків:

1) векселі з окремо зафіксованими відсотками від номінальної вартості («+» відсоток);

2) векселі без зазначення % до номінальної вартості. Відсотки включають у номінальну вартість векселя.

Види облігацій (7).

Для фінансування довготривалих проектів, розширення виробничої діяльності компанії можуть випускати акції (Stock) або довготермінові облігації (Bonds). При цьому перевага надається саме облігаціям.

Облігації можуть випускатися різних видів:

1. Залежно від наявності забезпечення (гарантії): забезпечені (Secured) і незабезпечені (unsecured) облігації.

Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення. Забезпечуватись вони можуть майном підприємства, тобто будівлями, устаткуванням тощо. Такі облігації ще називають закладними облігаціями.

Незабезпечені облігації – це звичайні кредити, що не забезпечуються активами, тобто по них компанія не видає гарантійного зобов’язання.

2. Залежно від порядку погашення: фіксовані та серійні облігації.

Фіксовані облігації – по них встановлюється один термін погашення. Наприклад, компанія випустила облігації на один млн.. дол.. Усі вони мають бути погашені через десять років.

Серійні облігації – погашаються серіями, частковими сумами впродовж усього терміну дії облігації.

3. Залежно від порядку реєстрації облігації: реєстровані і не реєстровані (купонні) облігації.

На реєстрованих облігаціях компанія записує ім’я та адресу власника облігації, веде їх облік, сплачує відсотки.

Купонні облігації – безадресні, їхні власники корпорацією не реєструються. Такі облігації мають відривні купони, де вказано суму відсотків до одержання і дату одержання. Купон відривається і здається в банк. Тобто відсотки платять тому, в кого є цей купон на дату виплати.

4. Конвертовані і неконвертовані облігації (Convertible and nonconvertible bonds).

Конвертовані облігації дають право їхньому власникові перетворити (конвертувати) їх на акції цієї компанії на певних умовах.

5. Виділяють ще облігації відкличні, тобто такі, що передбачають умови їх дострокового викупу, погашення компанією (Collable bonds).

Випуск облігацій відбувається за рішенням Ради директорів та згодою усіх акціонерів. Також необхідно отримати дозвіл влади.

План рахунків бухгалтерського обліку країн Євросоюзу та його особливості (8).

Національні плани бухгалтерського обліку країн Євросоюзу визначає бухгалтерський облік як функцію управління та інформаційне джерело прийняття рішення. Вони ґрунтуються на міжнародних та національних стандартах та законах.

Основні особливості цього плану рахунків це:

1) він розроблений для всіх країн ЄС та встановлює єдині норми та вимоги для всіх країн;

2) у ньому враховуються вимоги Торгівельного кодексу ЕС;

3) він виходить з податкових кодексів, які регламентують норми та методи проведення інвентаризації, створення резервів та визначення прибутків, які підлягають оподаткуванню.

4) він відповідає вимогам законодавства, яке визначає організацію обліку та контролю в залежності від форм власності, видів підприємств та їх розмірів.

Особливості плану рахунків країн Африканського Союзу (9).

Чітке визначення 9 класів рахунків у двох розділах.

Розділ І. «Рахунки фінансової бухгалтерії»

Клас 1 «Рахунки фінансової бухгалтерії»

Клас 2 «Рахунки основних засобів»

Клас 3 «Рахунки запасів»

Клас 4 «Рахунки розрахунків»

Клас 5 «Фінансові рахунки»

РозділІІ. «Рахунки управлінської бухгалтерії»

Клас 6 «Рахунки витрат за елементами»

Клас 7 «Рахунки прибутків за видами»

Клас 8 «Ефективність управління»

Клас 9 «Рахунки аналітичної експлуатації»

План рахунків передбачає два шляхи визначення результату роботи за даними управлінської та фінансової бухгалтерії.

План рахунків англосаксонської облікової системи та його особливості (8).

Характерною рисою англосаксонської облікової системи є відсутність загальноприйнятих національних планів рахунків у Великобританії, США, Канаді.

Характерним для цього плану рахунків є наступне:

1) дві самостійні бухгалтерії – фінансова та управлінська;

2) план рахунків будується на методі «витрати – випуск»;

3) постійна спрямованість бухгалтерського обліку на оперативне визначення фінансового результату;

4) визначення фінансових результатів проводиться на базі групування витрат за елементами з чітким відображенням додаткової вартості.

Кожне підприємство, враховуючи внутрішні потреби, розробляє свій план рахунків бухгалтерського обліку. Схематично такий план може виглядати наступним чином:

Клас 1 «Рахунки всіх оборотних та необоротних активів»

Клас 2 «Рахунки поточних зобов’язань»

Клас 3 «Рахунки грошових розрахунків та формування прибутку»

Клас 4 «Рахунки доходів за видами діяльності»

Клас 5 «рахунки витрат за елементами».

 

Фінансова звітність, її зміст та інтерпретація.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 194; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 174.129.59.198 (0.029 с.)