Особливості доказування в адміністративному процесі.

Судове доказування складається із послідовних стадій:

1) визначення кола обставин, що підлягають доказуванню;

2) виявлення і збирання доказів у справі;

3) дослідження доказів;

4) оцінка доказів;

5)перевірка правильного судового доказування під час перегляду судових рішень. Сукупність усіх зазначених стадій і визначає процес доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, спочатку повинні бути встановлені обставини, що підлягають доказуванню в цілому у справі (предмет доказування), а потім обставини, що підлягають доказуванню кожною стороною (обов'язок доказування).

У теорії АП наявне поняття «предмет доказування», який неоднозначно трактується в теорії і на практиці. Суд повинен визначити, які фактичні дані мають значення для справи, тим самим він формує предмет доказування у справі в цілому. Слід зазначити, що КАСУ не містить дефінітивної норми, яка б могла визначити предмет доказування.

На підставі виявлених юридичних фактів, які підлягають доказуванню, встановлюються докази, без яких неможливо вирішити адміністративну справу.

У законодавстві встановлено правило, згідно з яким деякі факти не повинні доказуватися. Це загальновідомі, преюдиційні факти і факти,визнані стороною.

Загальновизнані факти. Адмін. суд визнає загальновизнаними факти, які відомі широкому колу осіб, зокрема і суддям.

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені ріш.суду, що набули закон.сили і не підлягають повторному доказуванню. О-ою преюдиційності факту є законна сила суд. ріш.Адмін.суд, не доказуючи встановлені в цих актах факти, обмежується витре.копії відповідного суд. акта, а сторони не мають право передоказувати преюдиційні факти.

Преюдиційність має свої суб. і об. межі, які повинні бути в сукупності. Суб. межі наявні, коли в обох справах беруть участь одні і ті самі особи. Якщо суд. ріш. стосується прав та інтересів осіб, які не були залучені до справи, то преюдиційність на таких осіб не пошир .Об.межі належать до фактів, встановлених закон.сили рішенням суду, яке набуло.

Факти, визнані стороною. Це визнання стороною фактів, на яких інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, звільняє останню від доказування.Обставини, які включені в предмет доказування, повинні бути встановлені для того, щоб вирішити справу по суті. Ці обставини визначає суд. Більше того, суд обговорює навіть ті обставини, на які сторони в адміністративному судочинстві не посилалися.

Судові витрати.

Судові витрати склад. із: 1. суд. збору 2. витрат, пов'язаних з розгул.справи.

Розмір суд. збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встан. ЗУ

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх предст, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Суд, враховуючи майн.стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати суд. витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстроч або розстроч. сплату суд. витрат на визнач.строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Витрати на правову допомогу

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають прав.допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй прав. допомоги витрати на правову допомогу здійсн. за рахунок Держ.бюджету України.