Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення
Розгляд і вирішення адміністративних справ, пов'язаних із вчиненням адміністративних проступків, та умови і порядок притягнення правопорушників до адміністративної відпові-1 дальності чи застосування до них інших заходів адміністратив-І ного примусу компетентними органами на основі закону ви-І знається як провадження у справах про адміністративні право-1 порушення. Разом із тим, слід зазначити, що застосування адміністра-І тивних стягнень чи інших заходів адміністративного примусу! зачіпає або може зачіпати суттєві інтереси майнового та осо-1 бистого характеру (оплатне вилучення предмета, конфіскація,! виправні роботи, штраф, адміністративний арешт, позбавлення! спеціального права, доставлення правопорушника, адміністра-1 тивне затримання тощо) громадянина, що гарантовані Консти-І туцією України (статті 3, 29, 41 та ін.), зумовлюють необхідність високого ступеня формалізації провадження та врегулювання його процесуальними правовими нормами, а в деяких випадках й нормами матеріального права, наприклад, установлення строків накладення адміністративних стягнень (ст. 38 КУпАП, ст. 328 МКУ, ст. 12 Закону України «Про боротьбу)| ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ корупцією»); визначення обставин, що виключають адміністративну відповідальність (ст. 17 КУпАП) тощо. Забезпечуючи вимоги щодо формалізації провадження законодавець чітко визначає: 1) органи, що уповноважені розглядати справи про адміні 2) підвідомчість справ про адміністративні правопорушення; 3) завдання, порядок та принципи провадження у справах 4) осіб, які мають право складати протоколи про адміністра 5) заходи забезпечення провадження у справах про ад 6) права та обов'язки осіб, які беруть участь у провадженні 7) місце, строки та порядок розгляду справ про адміністра 8) порядок винесення та оголошення постанови у справі 9) порядок, строки та повноваження щодо оскарження чи
10) порядок звернення та виконання постанови про накла Зазначені вимоги щодо провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовані адміністративно-процесуальними нормами, основну частину яких містить КУпАП — статті 213—330. Вони встановлюють правила провадження у справах про адміністративні правопорушення, виступають основним елементом механізму правового регулювання процесуальних відносин адміністративно-деліктного характеру, регулюють порядок реалізації відповідних матеріальних норм та процедури їх застосування. Разом із тим, деякі адміністративно-процесуальні правовідносини регулюються також нормами, які містяться у інших законодавчих актах. Наприклад, враховуючи особливості порушень митних правил, законодавець у Митному кодексі України закріплює цілу низку норм, що регулюють порядок провадження у справах про порушення митних правил (статті 356—406 МКУ). При цьому зазначає, що в частині, що не регулюється Митним кодексом, провадження здійснюється ГЛАВА 16 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (ст. 357 МКУ). Аналогічним шляхом вирішується питання щодо провадження про адміністративні правопорушення в інших законах, що передбачають адміністративну відповідальність. У Законі «Про боротьбу з корупцією» ст. 12 передбачено, що порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначаються Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом. Ці виняткові положення зводяться до наступного: 1) протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, складається відповідними підрозділами органів, що ведуть боротьбу з коруп-, цією: Міністерства внутрішніх справ; податкової міліції, Служби безпеки України; 2) протокол про вчинення корупційного діяння або іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, разом із матеріалами перевірки у триденний строк з моменту його складання надсилається до районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав про це протокол; 3) адміністративне стягнення за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення, а справи розглядаються відповідними судами у п'ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду.
У законах України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (ст. 13), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 47), «Про приватизацію державного майна» (ст. 29) встановлюється, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Інших законів, які б передбачали адміністративну відповідальність, установлювали склади адміністративних правопорушень та порядок провадження у них автором не виявлено, будь там що пишуть в юридичній літературі, особливо щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб, яку автор категорично не визнає і не підтримує інших авторів, які стверджують про наявність у законодавстві адміністративної відповідальності юридичної особи, з приводу чого мав нагоду вести дискусію1. Удосконалюючи адміністративно-деліктне законодавство, не можна забувати висловлювання А. П. Шергіна, що «адміністративно-деліктне законодавство завжди формувалось під потужним пресом міністерств і відомств, котрі обґрунтовували не тільки доцільність установлення тих чи інших заборон, а й пробивали юрисдикційні повноваження для своїх урядовців»2. «Колектив як організація, орган управління не можуть скоїти адміністративне правопорушення. Скоєння адміністративних правопорушень здійснюється виключно фізичними особами юридичної особи», — слушно зазначає А. А. Крамник3. Отже, щодо зазначених законів Кодекс України про адміністративні правопорушення є базовим законодавчим актом, у якому містяться адміністративно-процесуальні норми (статті 213—330), що регламентують провадження у сфері адміністративно-деліктних відносин. Звідси випливає: по-перше, що будь-які адміністративно-процесуальні норми, встановлені іншими законами України, крім КУпАП, навіть специфічні правила розгляду окремих категорій справ, не можуть вносити зміни до загального порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Вони можуть лише визначати окремі особливості провадження у тій чи іншій сфері адміністративно-деліктних правовідносин; по-друге, процесуальні норми підзаконних актів (інструкцій, положень, правил, методик), що приймаються в основному центральними органами виконавчої влади, органами влади, повноваження яких поширюється на всю територію України, а також органами місцевого самоврядування (районними, обласними радами), не визначають умови та порядок провадження у сфері адміністративно-деліктних правовідносин. На відміну від матеріальних норм, вони ніколи не уточнюють і не конкретизують норми КУпАП чи інших законів, що регулюють провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такі процесуальні норми підзаконних нормативних актів не
1 Демський Е. Співвідношення адміністративної і господарської відповідальності // Юридична Україна. — 2005. — № 9. — С. 24—29; Демський Е. Ф., Ковальський В. С, Демський С. Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства. — 2002. — № 4. — С. 168—176. 1 Шергин А. П. Проблеми административно-деликтного права // Госу-ц.чрство и право. — 1994. — № 8—9. — С. 63 3 Крамник А. Н. Юридические лица как субьектьі административной ответственности // Юстиция Беларуси. — 2005. — № 4 (41). — С. 51. ГЛАВА 16 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
можуть ані дублювати норми законодавчого акта, ані вводити нові правила поведінки учасників адміністративного процесу. Вони носять лише допоміжний характер та спрямовані в основному на врегулювання діяльності суб'єктів владних повноважень у сфері процесуальних відносин з метою надання методичної допомоги для правильного застосування процесуальних норм, визначених законом. З цією метою законодавець часто залишає місце в процесуальному законі для врегулювання, з урахуванням особливостей тієї чи іншої сфери, публічних відносин на рівні підзаконних актів. Наприклад, вилучення транспортного засобу проводиться відповідно до порядку, визначеного Міністерством внутрішніх справ України (ст. 265 КУпАП); направлення осіб, які керують транспортними засобами, для огляду на стан сп'яніння,: якщо є достатні підстави вважати, що вони керують у стані сп'яніння, провадиться в порядку, що визначається Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством юстиції України (ст. 266 КУпАП); при винесенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушень (порушення правил дорожнього руху), передбачених статтями 116, 1162, 117, 125, ч. 1 ст. 127 КУпАП, воно оформлюється способом, встановленим відповідно Міністерством внутрішніх справ України або Міністерством транспорту України (ст. 306 КУпАП) тощо. Основною підставою (приводом) для прийняття таких актів є особливості конкретної сфери управління, які не підлягають узагальненню в процесуальному законі, тому законодавець делегує повноваження щодо прийняття процедурних норм для врегулювання окремих конкретних відносин.
Але виникає питання стосовно інших нормативних актів, наприклад, інструкції, правила, положення, методики з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в тій чи іншій сфері публічних відносин. Чи є такі акти нормативно-процесуальними, чи містять вони процесуальні норми? Адже законодавець не делегував повноважень щодо прийняття таких актів. Ні в КУаАП, ні в інших законах, що регулюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, не надається право органам владних повноважень приймати такі акти, а практично реально кожним органом влади, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, такі інструкції прийняті і зареєстровані у Міністерстві юс- тиції України. На нашу думку, ці питання потребують більш поглибленого вивчення. Таким чином, провадження в справах про адміністративні правопорушення — це врегульовані нормами права суспільні відносини у формі певної сукупності послідовно вчинених процесуальних дій (всіма) учасниками процесу щодо розгляду і вирішення адміністративних справ та виконання постанов про накладення адміністративних стягнень в адміністративно-деліктній сфері. Змістом провадження у справах про адміністративні правопорушення є суспільні відносини, що спрямовані на розгляд і вирішення адміністративної справи та виконання постанови про накладення стягнення, а не притягнення правопорушників до відповідальності1, яке може закінчитися виправданнями невинного або звільненням від адміністративної відповідальності (ст. 22 КУпАП) чи закриттям провадження з підстав, передбачених ст. 247 КУпАП. Крім цього, змістовною ознакою також є вчинення процесуальних дій всіма учасниками процесу, а не тільки органом владних повноважень. Адміністративні процесуальні норми, що регулюють провадження адміністративно-деліктного характеру у своїй сукупності складають (утворюють) правовий інструмент як самостійну складову, як елемент системи адміністративного процесуального права України, що входить до правової системи України та тісно взаємодіє з іншими правовими галузями та підгалузями. Насамперед, ця взаємодія відбувається у відносинах, пов'язаних з адміністративним, кримінальним та цивільним судочинством. 1. З адміністративним судочинством — як процесом продовження провадження у адміністративно-деліктній сфері. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Тобто місцеві загальні суди як адміністративні суди розглядають усі адміністративні справи щодо оскарження 1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 220; Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення: Монографія. — К.: Вища школа, 1975. — С. 93; БахрахД. Н. Адми-нистративное право: Учебник для вузов. — М.: НОРМА, 2002. — С. 518.
14 8-357 ГЛАВА 16 (перегляду) постанови у справі про адміністративне правопорушення. 2. З кримінальним судочинством — згідно з правилами, встановленими Кримінально-процесуальним кодексом України, якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або перевірки, поряд з обставинами, що виключають провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріали до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу про таке адміністративне правопорушення (ст. 6 КПК). Аналогічно вирішується питання, якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного проступку (ст. 99 КПК). У разі закриття кримінальної справи, але якщо розслідуванням встановлена необхідність притягнення відповідної особи до адміністративної відповідальності, слідчий надсилає матеріали справи до суду для застосування заходів адміністративного стягнення (ст. 214 КПК). У всіх зазначених випадках надходження таких матеріалів до органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути ними накладене не пізніш як через місяць із дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття (ч. 2 ст. 38 КУпАП). 3. З цивільним судочинством — у разі вирішенні питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням (ст. 40 КУпАП), а також у випадках, коли постанова суду в справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Не доказуються також обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини (ст. 61 ЦПК). Щоправда, законодавець віддає перевагу лише судовим рішенням. Проте, як вбачається, не можуть пройти поза увагою суду, при вирішенні відшкодування майнової шкоди, й рішення (постанови) інших органів (посадових осіб) про притяг- ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ нення до адміністративної відповідальності. Це теж певним чином може бути визнано доказом, вже встановленим компетентним органом, хоча й потребує відповідної перевірки. Отже, провадження в справах про адміністративні правопорушення мають чітку нормативно-правову регламентацію на законодавчому рівні та як правовий процесуальний інститут тісно пов'язані з іншими процесуальними галузями права, а також правовими інститутами адміністративного процесуального права.
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 175; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.198.37.250 (0.021 с.) |