Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Порядок виконання судових рішень
Порядок, умови та строковість (негайне) виконання судових рішень в адміністративній справі залежить від багатьох чинників, а саме: — від встановленого законом строку набрання судовим рі — від встановленого законом порядку виконання судових — від встановлення судом способу, порядку і строку вико — від соціального значення, місця і ролі прийнятого судо — від учасників (сторін) в адміністративному процесі. здійснюється у порядку звичайного та негайного провадження. Звичайне провадження виконання судових рішень здійснюється за загальними правилами добровільно або примусово після набрання судовим рішенням законної сили. Звичайне провадження застосовується до виконання виключної більшості судових рішень. Однак терміновість та швидкоплинність процесів, що відбуваються в сфері публічних відносин, особливо адміністративно-правового статусу учасників адміністративного процесу, та соціально-політична значущість судових рішень вимагають негайного застосування виконання рішень адміністративного суду. Негайне провадження виконання судових рішень здійснюється ще до набрання ними законної сили після постанов-лення або проголошення. Негайне провадження здійснюється за кількома підставами: — в порядку строго визначеному процесуальним законом — в порядку звернення особи, яка бере участь у справі, — в порядку негайного виконання судового рішення, що — в порядку негайного виконання судового рішення щодо У порядку, строго визначеному процесуальним законом (ч. 1 ст. 256 КАСУ), негайно виконуються постанови суду: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних пла 2) присудження виплати заробітної плати, пенсії, іншого
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі пору 5) уточнення списку виборців; 6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; і. 7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання: ГЛАВА 15 ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
Отже, законодавець прямо передбачає перелік постанов адміністративного суду, які виконуються негайно з метою якомога повнішого і об'єктивнішого забезпечення реалізації і захисту прав та інтересів адміністративного процесу. Однак цей перелік не є вичерпним. Законодавець передбачає можливість негайного виконання постанов за зверненням осіб, які беруть участь у справі. У порядку звернення особи, яка бере участь у справі (ч. 2 ст. 256 КАСУ), негайному виконанню підлягають постанови: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні пла 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або 3) про примусове видворення іноземців чи особи без гро Суд, який прийняв постанову, розглядає заяву осіб, які беруть участь у справі, про звернення постанови до негайного виконання в триденний строк у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, та постановляє відповідну ухвалу. У порядку негайного виконання підлягають також судові рішення, що набрали законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оспорені. До таких рішень належать: 1) постанова Верховного Суду України є остаточною і не може
2) рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалені 3) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної ін 4) судові рішення за наслідками розгляду судами першої інс години дня голосування (ч. 4 ст. 177 КАСУ), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені; 5) ухвали суду першої інстанції, що набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Негайно виконуються ухвали з питань забезпечення адміністративного судочинства. До них належать судові рішення про: 1) забезпечення адміністративного позову (статті 117—118 2) застосування заходів процесуального примусу поперед 3) складання протоколу про адміністративне правопору 4) складання процесуальних документів про притягнення Отже, як бачимо, значна кількість судових рішень з метою своєчасного, оперативного впливу на суспільні відносини у публічній сфері, піднесення довіри до суду та забезпечення реалізації прав, свобод, інтересів та обов'язків фізичних і юридичних осіб, виконується негайно, в певних випадках — ще до набрання ними законної сили. Це певним чином забезпечує реалізацію принципу обов'язковості судових рішень. 15.4. Відповідальність за невиконання : Судових рішень Визначаючи обов'язковість судових рішень, слід звернути увагу, що законодавець встановлює не тільки заходи процесуального примусу забезпечення адміністративного судочинства, а й юридичну відповідальність учасників адміністративного процесу за невиконання чи недобросовісне виконання судових рішень, тим самим забезпечує державний примус щодо охорони суспільних відносин у публічній сфері. ГЛАВА 15 Невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій. Кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а також умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини (ст. 382 КК) — карається штрафом у відповідних сумах або позбавленням волі на певні строки з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Застосування штрафу або позбавлення волі здійснюється відповідно до ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину.
Законодавець передбачає й кваліфікуючі ознаки цього злочину: вчинення особою, яка посідає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. У всіх випадках відповідальність за цією статтею буде нести спеціальний суб'єкт — службова особа, що примушує під страхом покарання виконувати судові рішення. Адміністративна відповідальність настає за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судці або невжиття заходів до усуненні зазначених у них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судці (ст. 185б КУпАП) — тягнуть за собою накладення штрафу. Відповідальність за цією статтею буде нести спеціальний суб'єкт — посадова особа. Це також примушує посадову особу вчасно розглянути, вжити відповідних заходів щодо усунення порушень і дати відповідь суду (судці) про розгляд окремої ухвали суду чи окремої постанови судді. Цивільна відповідальність настає за завдання шкоди невиконанням судового рішення, тобто шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК), відшкодовується за загальними правилами, встановленими цивільним законодавством України. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА Дисциплінарна відповідальність настає за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, а також за вчинок, який порочить особу як державного службовця або дискредитує заклад, установу, підприємство чи державний орган, в якому особа працює, в тому числі й за невиконання судових рішень. Дисциплінарна відповідальність передбачена дисциплінарними статутами, Кодексом законів про працю України, іншими законами України1. Застосування штрафних санкцій за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі, передбаченому ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»: на фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів, на посадових осіб — від десяти до двадцяти і на юридичну особу — від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постанова державного виконавця про накладення штрафу затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанова може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.
У разі повторного невиконання рішення боржником на нього в тому самому порядку накладається штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. При цьому слід пам'ятати, що суб'єктом кримінальної відповідальності може бути лише службова особа, а не громадяни чи юридичні особи. Таким чином, встановлення юридичної відповідальності за невиконання судових рішень створює відповідний механізм, який дає реальну можливість судового захисту прав громадян і юридичних осіб. 1 Кодекс законів про працю України // ВВР. — 1971. — Додаток до № 50. — Ст. 147 (з наст, змінами); Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. — 1991. — № 53. — Ст. 793 (з наст, змінами станом на 2005 р.) // ВВР. — 2005. — № 11. — Ст. 48; Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. — 1993. — № 52. — Ст. 14; Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВР. — 1998. — № 31—37. — Ст. 11 (з наст, змінами); Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР. — 1991. — № 4. — Ст. 26 (з наст, змінами) тощо.
________ Розділ 6
|
|||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 191; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.159.150 (0.018 с.) |