Виконання судових рішень у справах адміністративного судочинства 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Виконання судових рішень у справах адміністративного судочинства



порушенню закону, а також у необхідних випадках про притяг­нення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Судові рішення залежно від кола питань, які вирішуються, повноти їх вирішення та стадії провадження можна поділити на:

а) попередні (поточні) судові рішення — ними вирішуються
частина позовних вимог з клопотаннями особи, яка бере участь
у справі, або процесуальні питання, що виникають під час руху
адміністративної справи чи позову. Наприклад, постановлення
ухвали про залишення позовної заяви без руху чи повернення
позовної заяви, відкриття провадження у справі, закриття про­
вадження у справі тощо. Попередніми (поточними) судовими
рішеннями провадження у справі не закінчується;

б) кінцеві судові рішення — ними вирішується спір по суті.
Кінцеві судові рішення приймаються іменем України негайно
після закінчення судового розгляду. Постанова про задоволен­
ня частини позовних вимог, незважаючи на те, що вона прий­
мається у процесі судового розгляду, також приймається іме­
нем України. Це відповідає принципу ч. 5 ст. 124 Конституції
України та ч. 1 ст. 14 КАС України. Кінцеві судові рішення
приймаються, складаються та підписуються в нарадчій кімнаті
складом суду, який розглянув справу. Будь-яке порушення
цього порядку буде підставою для скасування рішення у зв'язку
і недодержанням норм процесуального права;

в) остаточні судові рішення — ними вирішується адміністра­
тивний спір по суті, остаточно, і рішення оскарженню у поряд­
ку провадження не підлягає. Наприклад у деяких «виборчих
спорах».

За формою викладення судові рішення можуть бути письмо­вими або усними.

У вигляді письмового документа викладаються:

— усі постанови судів будь-якої інстанції;

— усі ухвали, що викладаються окремими документами, які
вирішуються під час судового розгляду. Орієнтовний перелік
цих ухвал наведений у ч. 4 ст. 160 КАС України. Такі ухвали
теж постановляються в нарадчій кімнаті і оголошуються безпо­
середньо після виходу із нарадчої кімнати. Порушення проце­
суального порядку постанови ухвал веде до їх скасування як
постановлених з порушенням норм процесуального права;

— усі ухвали за результатами розгляду апеляційних та каса­
ційних скарг; «■ и-к-:••;. >?н:: иі-


ГЛАВА 15


ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА


 


— усі ухвали судів з інших питань, якщо вони постановля­ються поза судовим розглядом. Наприклад постановлення ухвали за судовим дорученням (ст. 115 КАСУ).

Законодавець не встановлює переліку випадків прийняття ухвал в усній формі. Але зміст ч. 6 ст. 160 та ч. 2 ст. 165 КАС України дає підстави вважати, якщо ухвали постановляються під час судового розгляду і законодавцем не встановлена обов'язкова форма ухвали, то вони можуть бути, на розсуд суду, як письмові, так і усні. При постановленні усної ухвали зміст її фіксується секретарем судового засідання у журналі судового засідання та оголошується висновок суду і мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.

Судові рішення можуть бути класифіковані й за іншими ознаками залежно від того, які підстави покладені в основу класифікації.

Судове рішення є процесуальним актом застосування норм матеріального права до конкретних правовідносин, але влас­тивість як акта правосуддя набуває з набранням законної сили. Властивість судового рішення, що набрало законної сили, ви­являється в правових наслідках, у здатності викликати певні результати, що ґрунтуються на авторитетності суду як єдиного органу державної влади, що має здійснювати правосуддя, та загальнообов'язковості його рішень.

Важливе практичне значення має визначення моменту на­брання законної сили рішенням суду. В цьому зв'язку законо­давством встановлено кілька строків і способів визначення мо­менту набрання законної сили судовим рішенням:

1) рішення суду першої інстанції набуває законної сили, якщо протягом певного строку воно не було оскаржене. За за­гальним правилом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили: а) після закінчення строку подання за­яви про апеляційне оскарження (десять днів — для оскарження постанови, п'ять — для ухвали), якщо таку заяву не було пода­но; б) після закінчення строку подання апеляційної скарги (протягом двадцяти днів — після подання заяви — для оскар­ження постанови, десяти днів — для ухвали), якщо було пода­но заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана; в) після закінчення апеляційного розгляду справи у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення суду першої інстанції не скасовано судом апеляційної інстанції.


Законодавець встановлює, якщо строк апеляційного оскар­ження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Проте логічним було б вважати, що поновлення строку апеляційного оскарження є всього лише відкладенням строку набрання законної сили судовим рішен­ням, після закінчення якого рішення набирає законної сили, якщо його не буде скасовано судом апеляційної інстанції. Од­ночасно з поновленнями строку суд апеляційної інстанції вирі­шує питання про зупинення виконання постанови або ухвали (ч. З ст. 257 КАСУ); "

2) рішення набуває законної сили з моменту його проголо­
шення (до відома учасників). Постанова або ухвала суду апеля­
ційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, поста­
нови Верховного Суду України набирають законної сили з мо­
менту проголошення;

3) рішення набуває законної сили і не може бути оскаржене
і моменту його проголошення. Судові рішення Вищого ад­
міністративного суду України, ухвалені ним у першій інстанції,
і іабирають законної сили з моменту проголошення і не можуть
бути оскаржені, так само, як деякі судові рішення суду першої
інстанції (див. наприклад ч. 4 ст. 177 КАСУ).

Судові рішення, які набрали законної сили тягнуть за со­бою певні правові наслідки. До таких наслідків належать:

1) постанова або ухвала суду, які набрали законної сили,
обо'язкові для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонас­
тупників, для осіб, які не брали участі у справі, але суд вирішив
питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки, для усіх
органів, підприємств, установ, їх посадових осіб і підлягають
ииконанню на всій території України. Це відповідає вимогам
■і. 5 ст. 124, ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 14 та ч. 1
сг. 255 КАС України, за змістом яких основним наслідком на­
брання законної сили рішенням є його виконання;

2) преюдиціальність рішення, що набрало законної сили,
чміст якого полягає в тому, що обставини, які були встановлені
п одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в ін­
шій судовій справі за участю тих самих сторін.

Частиною 1 та 4 ст. 72 КАС України встановлюється, що: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; ви-


ГЛАВА 15

рок суду в кримінальній справі або постанова суду в адміністра­тивній справі про адміністративний проступок, які набрали за­конної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осо­би, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питан­нях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою;

3) обов'язковість судових рішень суду вищої інстанції в од­
ній і тій самій справі для суду нижчої інстанції у разі направ­
лення справи на новий розгляд;

4) невиконання судових рішень тягне за собою відповідаль­
ність, встановлену законом.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 207; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.200.27.175 (0.005 с.)