Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Стадії адміністративних проваджень
Важливими складовими (елементами) адміністративних проваджень і відповідно адміністративного процесу в цілому є процесуальні стадії, етапи, процесуальні дії, здійснення яких визначається логікою процесуальної діяльності. Саме вони визначають послідовність вчинення дій при вирішенні конкретних адміністративних справ. Процесуальні дії, етапи, мають бути певним чином врегульовані адміністративними процесуальними нормами, і лише за таких умов їх можна відносити до адміністративних проваджень і адміністративного процесу в цілому. Адже більшість науковців вважають, що адміністративний процес — це врегульована нормами права діяльність повноважних органів влади, їх посадових і службових осіб. Ступінь врегулювання має бути якомога повним — тобто найбільш повне закріплення порядку здійснення тих чи інших процесуальних дій. Якщо стадії, етапи, дії не врегульовані нормами права, то чи варто їх відносити до адміністративного (державно-владного) процесу? Наприклад, як провадження щодо комплектування організаційних структур персоналом1, провадження про заохочення громадян2. Це, скоріше, творча діяльність керівника щодо роботи з кадрами, ніж чітко врегульовані нормами адміністративного процесуального права процесуальні дії. В цьому зв'язку, на нашу думку, спірною є теза, що стадії одних видів проваджень зафіксовані в нормативному порядку, інших — не зафіксовані. У цьому випадку вирішення питання 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо 2 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- ________________________ ГЛАВА 5____________________________ про стадію залежить не тільки від характеру адміністративного провадження і ступеня його врегульованості адміністративно-процесуальними нормами, а й від позиції того чи іншого дослідника1, або не зафіксовані в нормативному порядку стадії проваджень являють собою специфічний результат доктри-нального узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил2. Виникає питання: як можна говорити про врегульований на державному рівні у сфері державного управління процес, визначення дій, етапів, стадій, якого віддане на відкуп дослідників чи виконавців? Отже, процесуальні дії мають бути зафіксовані в нормативному порядку. Інша річ, що в окремих видах проваджень законодавець не визнає за доцільне чітко окреслювати обсяг, межі, перелік та назву стадій. В таких випадках їх виділення є дійсно специфічним результатом узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил. Наприклад, у провадженнях за зверненням громадян, реєстраційно-дозвільних та інших провадженнях законодавство не фіксує в нормативному порядку назву стадій, їх обсяг, мету, а лише регламентує порядок, умови, строки вчинення тих чи інших дій з метою вирішення завдання по суті.
Процесуальна стадія в юридичній літературі майже одностайно визнається як відносно відокремлена частина провадження, спрямована на досягнення певної мети та розв'язання відповідних завдань3. У кримінальному процесі, з урахуванням його специфіки, стадії визначаються як самостійні, пов'язані між собою кримінально-процесуальними нормами частини кримінального процесу, відмежовані одна від одної підсумковим процесуальним рішенням, які характеризуються безпосередніми завданнями, що випливають із загальних завдань судочинства, колом органів і осіб, учасників провадження у справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесу- 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо 2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно 3 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- __________ СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ____________________ альних відносин1. У цивільному процесі стадія визначається як система цивільних процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою2.
Таким чином, стадію адміністративного провадження можна визначити як урегульовані нормами адміністративного процесуального права порядок і умови здійснення відносно самостійних і логічно пов'язаних процесуальних дій, спрямованих на вирішення і розв'язання завдань певної частини конкретного адміністративного провадження. Наприклад, вирішення питання про порушення адміністративної справи. Звісно, що стадії адміністративного провадження характеризуються колом суб'єктів, порядком виконання процесуальних дій, особливостями адміністративних процесуальних відносин, метою досягнення тощо. У більшості випадків завершення стадії оформляється процесуальним документом. І Іаприклад, у провадженнях з адміністративного судочинства суд постановляє ухвалу або приймає постанову. В юридичній літературі існує дуже багато точок зору щодо кількості стадій в окремих провадженнях3. Проте це не має практичного значення, важливим є те, щоб у своїй сукупності стадії иідображали цілісну картину провадження та послідовність вчинення процесуальних дій. Все, що стосується конкретизації стадій, зазначає В. К. Колпаков, — назва, мета, кількість, — стосується наукових проблем і розв'язується науковцями відповідно до їх поглядів4, з чим, безумовно, слід повністю погодитися. Водночас, з метою наукової класифікації стадій адміністративних проваджень можна віднайти спільні ознаки вчинення тих чи інших процесуальних дій в будь-якому виді проваджень, що складають процесуальні стадії. На нашу думку, до таких 1 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: 2 Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: 1 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 24; Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. С. 213; Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 303; Колпаков В. К. Ад-міпістративно-деліктний правовий феномен: Монографія. — К.: Юрінком Імі'ср, 2004. — С. 375—378; Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Цнпч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 13. 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. — К.: Юрінком Інтерг2004. — С. 377. ГЛАВА 5 СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ
процесуальних стадій адміністративних проваджень та адміністративного процесу в цілому належать: 1) вирішення питання про відкриття адміністративної справи; 2) з'ясування фактичних обставин справи; 3) розгляд справи і винесення рішення у справі; 4) перегляд рішення у справі; 5) виконання прийнятого рішення у справі. Зазначені стадії носять узагальнюючий характер для усіх видів проваджень. Тому кожна із стадій залежно від адміністративного процесуального статусу суб'єктів процесу адаптується до конкретної мети і завдань провадження, являє собою відносно самостійну і завершену частину того чи іншого адміністративного провадження. В цьому зв'язку кожному виду адміністративних проваджень притаманні свої стадії, і не виключено, що деякі стадії можуть і не повторюватися в інших видах проваджень. Наприклад, перегляд рішення у справі у більшості реєстраційно-дозвільних проваджень не відбувається, а збираються необхідні документи для реєстрації і передаються на новий розгляд.
Кожна стадія, в свою чергу, складається з окремих етапів, що реалізують проміжні цілі і завдання. Так, на стадії вирішення питання про порушення адміністративної справи здійснюється комплекс процесуальних дій, спрямованих на збирання та фіксацію інформації про фактичний стан справи та реальні факти. Характерною особливістю етапів є необхідність вирішення конкретного завдання провадження певним колом суб'єктів. Наприклад, в адміністративному судочинстві на стадії вирішення питання про порушення адміністративної справи суддею вирішується завдання — відкриття провадження в адміністративній справі, в ході якого суддя повинен з'ясувати, чи відповідає позовна заява вимогам, чи подана заява процесуально здатною особою, чи немає підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження та ін. (ст. 107 КАСУ). Процесуальний етап адміністративного провадження — це комплекс процесуальних дій, спрямованих на вирішення завдань стадії провадження, що здійснюються уповноваженими на те органами, їх посадовими і службовими особами. Узагальнена система стадій і етапів провадження може бути представлена наступним чином. 1. Вирішення питання про відкриття адміністративної справи: а) збирання та фіксація інформації про фактичний стан справи та реальні факти; б) здійснення процесуальних дій щодо забезпечення провадження у справі; в) прийняття рішення про відкриття або відмову у відкритті порушенні адміністративної справи. 2. З'ясування фактичних обставин у справі: а) попереднє 3. Розгляд справи і винесення рішення у справі: а) здійснення
4. Перегляд рішення у справі: а) оскарження, опротестування Стадія перегляду рішення у справі носить факультативний характер і застосовується, якщо учасники процесу (провадження) вважають, що адміністративна справа розглянута з порушеннями, або неправомірно прийняті рішення, або ці рішення не задовольняють учасників процесу. 5. Виконання прийнятого рішення у справі: а) звернення рі Процесуальні стадії — це етапи, що складаються з певних адміністративно-процесуальних дій, які становлять основу конструкції всієї системи адміністративного процесу. Наприклад, складання протоколу (акта) про порушення норми матеріального права; адміністративне затримання особи; особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів та ін. У кримінальному та цивільному судочинстві дії, що регулюють порядок розгляду і вирішення судових справ, урегульовані нормами процесуального права, розглядаються відповідно як кримінально-процесуальна форма та цивільна процесуальна форма', значення якої полягає в забезпеченні умов послідовно- 1 Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 18—22; Чорнооченко С. І. Цивільний процес України: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — С. 12—14. 5 8-357 ГЛАВА 5 СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ
го здійснення демократичних принципів судочинства та забезпечення інтересів особи і держави. Адміністративісти чомусь замовчують існування такої процесуальної форми. Це, мабуть, пояснюється тим, що ступінь урегульованості, ступінь напруженості процедури провадження забезпечується не тільки на законодавчому рівні, а й на рівні підзаконних актів, що складає специфіку адміністративного процесу у порівнянні з кримінальним, цивільним, господарським, у яких процесуальні режими забезпечуються на законодавчому рівні. Процесуальна дія — це врегульована нормами адміністративного процесуального права діяльність учасників адміністративного процесу з питань захисту прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб, розгляд і розв'язання конкретних адміністративних справ. Автори відомого в Україні підручника «Адміністративний процес» підкреслюють, що адміністративна процесуальна діяльність відображається у видах процесуальних дій, у зв'язку з чим їх доцільно класифікувати на попередні, проміжні та завершальні. До попередніх дій вони відносять, наприклад, медичний огляд на предмет наявності і ступеня алкогольного сп'яніння, до проміжних — призначення експертизи під час розгляду адміністративної справи, до завершальних — заходи щодо виконання прийнятого рішення1. Важко визначити прикладне значення такої класифікацій дій, проте, з точки зору теоретичного опанування проблеми, безумовно, вона має значення.
Адміністративні процедури Поняття адміністративної процедури пов'язане з науковою дискусією про зміст адміністративної юстиції та розуміння поняття адміністративного процесу, які й до сьогодні дослідники продовжують «підганяти» під штучно виготовлену модель, під якийсь ідеальний зразок розуміння адміністративного процесу у «вузькому» та «широкому» значенні виконавчо-розпорядчої діяльності органів державного управління, а всі дослідження зосереджуються навколо класифікації та визначення місця адміністративних проваджень в адміністративному процесі та їх типологічних груп. 1 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 25, 26. Водночас, незважаючи на широке наукове і прикладне вжи-иання словосполучення «юридична процедура» залишається одним із ключових моментів визначення поняття «процедура» та з'ясування питання про співвідношення понять «провадження» і «процедура». В юридичній літературі склалося кілька підходів до визначення поняття «процедура» залежно від концепції предмета адміністративного процесу (управлінської, юрисдик-ційної або судочинної). Деякі вчені процедуру розглядають як пид процесу, інші розглядають їх (процедуру і процес) як тотожні об'єкти правової дійсності і використовують обидва терміни як синонімічні. Прихильники юрисдикційної концепції адміністративного процесу під «процедурою» вбачають діяльність повноважних органів влади так званого позитивного управлінського характеру, а під «процесом» розуміють суто юрис-дикційні провадження. Представники управлінської концепції процесу вбачають, що процес складається з двох видів — юрис-дикційного процесу та адміністративної процедури. На нашу думку, до визначення цих понять та їх співвідношення найбільш вірно висунута теза В. П. Тимощуком в роботі «Адміністративні процедури за участю громадян», де він зазначає, що поняття «процедура» і «провадження» можуть співвідноситися як статика і динаміка. Тобто процедура — це встанов-ііений порядок розгляду та розв'язання справи (модель провадження), а провадження — це вже власне розгляд та розв'язання конкретної справи1. Проте, на жаль, це слушна і в цілому вірна теза не знайшла свого подальшого розвитку. В. П. Тимощук здійснив ремарку, що цю тезу автора поділяють не всі учасники авторського колективу і надалі фактично обґрунтовує тотожність понять «про-падження» і «процедура» зазначивши, що під адміністративною процедурою необхідно розуміти встановлений законодавством порядок розгляду і розв'язання органами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ; кожне провадження иідповідає певній процедурі2. З точки зору співвідношення процедури і процесу в цілому, и не окремо взятого провадження, О. В. Кузьменко зазначає, що 1 Тимощук В. П. Адміністративні процедури за участю громадян // Дер- 2 Там само; Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зару- ГЛАВА 5 СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ
у процедурі відсутня головна детермінанта процесу — подовже-ність у часовому вимірі. Якщо явище процесу, пояснює О. В. Кузь-менко, це, передусім, динаміка, безперервний рух, виражений у послідовних переходах від одного стану до іншого, то процедура — ніщо інше, як дискретність такого руху. Процедура не є явищем, наділеним часовою динамікою1. Підбиваючи підсумок цього дослідження, авторка у авторефераті дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук робить висновок, що процес слід розглядати як діяльність суб'єктів права із здійснення правової регламентації суспшьних відносин та реалізації права, а процедуру — як формалізований бік такої діяльності. Процедура детермінує порядок здійснення суб'єктами правовідносин юридично значущих дій, які у своїй сукупності складають юридичний процес. Вона окреслює стадії процесу, визначає їх мету, послідовність, способи оформлення та фіксації2. Дійсно, регулювання відносин у будь-якій сфері життєдіяльності суспільства відбувається за певними правилами, умовами, у порядку та відповідній послідовності. Не є винятком і сфера управлінської діяльності, в якій процеси управління відбуваються за певною процедурою (процедурами). Але у даному випадку йдеться про місце процедури в адміністративному процесі, а не в цілому в управлінській діяльності. Для більш повного з'ясування понять «провадження» і «процедура» необхідно визначити їх ознаки, загальні риси і відмінності, що розмежовують ці поняття і дають можливість об'єктивно визначити їх місце у системі юридичних процесів. Юридичний процес і процедура характеризуються певними ознаками. 1. Усі юридичні процеси та процедури — законодавчі, бюджетні, управлінські, кримінальні, цивільні, господарські, земельні, податкові, митні та інші об'єднують загальні властивості, а саме: — владність діяльності державних органів та їх посадових і — врегулювання цієї діяльності процесуальними нормами; — прийняття владного акта (закону, постанови, вироку, рі 1 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 167. 1 Кузьменко О. В. Адміністративний процес у перегляді права: Автореф. дис.... докт. юрид. наук. — К.: КНУВС, 2006. — С. 15. — реалізація норм матеріального права в певній послідовності, порядку і за правилами, в ході якої виникають, змінюються або припиняються конкретні суспільні відносини. 2. Виходячи із зазначених властивостей слід підкреслити, а) формування основного курсу, напряму діяльності держа б) створення інструменту, за допомогою якого конститу 3. Досягнення мети державного управління вимагає ство ГЛАВА 5 СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ
ся не тільки заборонами і приписами, а й дозволом, яким встановлюються межі можливої поведінки суб'єктів відносин. У деяких випадках окремі положення можуть бути зовсім не врегульованими як, наприклад, види застосування заохочення, обов'язковість прийняття нормативного акта за зверненням громадян, вжиття в адміністративному порядку заходів переконання тощо. Процесуальні права і обов'язки учасників таких процедур нечітко визначені, а інколи зовсім не визначаються. Ці та інші ознаки, особливості та відмінності між адміністративним процесом і адміністративною процедурою дозволяють зробити висновок, що не всі адміністративні процедурні дії належать до адміністративного процесу, а отже і не входять або не складають його структуру. Водночас «провадження» і «процедура» мають надто багато спільних ознак і не можуть бути змістовно відокремлені одне від одного. Тому логічним було б вважати, що процедура — це формально визначені порядок і умови вчинення дій учасниками процесу на певній стадії або етапі адміністративного процесу, на певному часовому відтинку щодо забезпечення, вирішення конкретних адміністративних справ, способів процесуального оформлення розгляду справи та їх фіксації. Наприклад, процедура адміністративного затримання особи, що вчинила правопорушення, передбачає підстави затримання, коло осіб, які можуть здійснювати адміністративне затримання, строки адміністративного затримання та його процесуальне оформлення. Однак адміністративне затримання саме по собі не є ні підставою, ні обов'язком для відкриття провадження в справі про адміністративне провадження і здійснення процесу, а лише є заходом процесуального примусу. Тобто процедура не є обов'язковою складовою адміністративного процесу і, разом з тим, процедура — це дії, а процес — це послідовність цих дій. Процедура — це самостійне цілісне юридичне утворення, яке регламентоване юридичними нормами, а в деяких випадках і за звичаєм чи традиціями (процедура реєстрації шлюбу, наприклад), визначає порядок здійснення учасниками відносин юридично і соціально значущих дій та забезпечує реалізацію нормативно-правового регулювання суспільних відносин. Отже, адміністративна процедура — це встановлений нормами адміністративного процесуального права порядок діяльності суб'єктів правовідносин щодо реалізації нормативно-пра- вового регулювання у сфері державного управління та розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ. За предметом вирішення питань застосування матеріальних норм права усі процедури у загальному вигляді можна класифікувати на три групи. Перша група процедур — передбачається наявність спору між сторонами — спрямована на вирішення цих спорів у суді. Характеризується змагальністю сторін у процесі. До цієї групи належать процедури, врегульовані законодавством з адміністративного судочинств'а, та здійснюються, як правило, за ініціативою фізичних чи юридичних осіб. Друга група процедур — передбачається наявність порушених прав, а також необхідність задоволення законних прав та інтересів громадян чи юридичних осіб та інтересів держави — спрямована на розгляд і вирішення конкретних адміністративних індивідуальних справ. Характеризуються імперативним регулюванням відносин, здійснюються за ініціативою як органів владних повноважень, їх посадових і службових осіб, так і за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб. Третя група процедур — передбачається необхідність внутрішньої самоорганізації органів владних повноважень — спрямована на забезпечення реалізації форм і методів державного управління. Характеризуються застосуванням як методів субординації, так і координації поведінки суб'єктів відносин. У більшості випадків здійснюються за ініціативою органів владних повноважень, їх посадових і службових осіб. Цю групу процедур віднести до адміністративного процесу можна лише умовно. Таким чином, процедура в адміністративному процесі — це встановлені законодавством правила, порядок і умови (зразок) вчинення процесуальних дій щодо розгляду, розв 'язання і вирішення конкретної адміністративної справи в публічній сфері. Адміністративна юрисдикція Поняття адміністративної юрисдикції в літературі висвітлювалося досить широко. Проте її зміст та визначення потребують відповідних уточнень. Це пов'язано з тим, що адміністративні провадження неоднорідні, різноманітні, більша частина їх спрямована на забезпечення виконавчо-розпорядчої діяльності у сфері публічного управління, на реалізацію норм ма- ГЛАВА 5 -ч СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ
теріального адміністративного права позитивного характеру. В літературі з цього приводу існує кілька поглядів на класифікацію адміністративних проваджень, весь масив яких поділений на: юрисдикційні провадження і провадження неюрисдикцій-ного характеру1; адміністративно-юрисдикційні та адміністративно-регулятивні2; конфліктні і неконфліктні3; нормотворчі, установчі та правозастосовні провадження4 та ін. Звичайно, немає сумніву щодо наукової доцільності таких класифікацій адміністративних проваджень. Однак з'ясування структури адміністративного процесу, встановлення видів адміністративних проваджень певним чином впливає на визначення поняття адміністративної юрисдикції. Так, поділ проваджень на юрисдикційні і неюрисдикційного характеру і віднесення до останніх: провадження щодо прийняття індивідуальних актів; провадження щодо застосування адміністративно-попереджувальних заходів; провадження щодо застосування заходів припинення; провадження з реалізації контрольно-наглядових повноважень та ін.5, штучно звужує зміст юрисдикції. В юридичній літературі і словниках під «юрисдикційною» розуміється діяльність компетентних посадових осіб (органів влади) щодо вирішення адміністративно-правових спорів і розгляду справ про адміністративні правопорушення6. У процесі такої діяльності вирішують юридичну справу, здійснюють правовий захист порушених або оспорюваних інтересів, виносять державно-владне рішення про застосування відповідної право- 1 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник 2 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- 3 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно 4 Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Під 5 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник 6 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- вої санкції, відновлення порушеного права. Розгляд і вирішення юридичних справ, обумовлених позитивними обставинами, не охоплюється юрисдикційною діяльністю1. Адміністративна юрисдикція визначається як встановлена законодавчими актами діяльність органів державного управління і посадових осіб щодо вирішення індивідуальних адміністративних справ і застосування відповідних юридичних санкцій в адміністративному порядку2. Як бачимо, в цих визначеннях не відображена вся повнота діяльності органів йлади, їх посадових осіб відповідно до чинного законодавства. Із визначення поняття виключена така важлива особливість, як здатність уповноважених органів здійснювати свої функції щодо визначених об'єктів у сфері публічного управління, розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ тощо. Це і є наслідком поділу проваджень на юрисдикційні та неюрисдикційного характеру. У зазначених ішдах досліджень основні зусилля вчених сконцентровано в бік деліктної адміністративної юрисдикції. Воно і не дивно, адже адміністративні правопорушення належать до найпоширенішого виду порушень законодавства, що вимагає відповідного реагування з боку держави та відповідного обґрунтування заходів боротьби з ними. Розглядаючи визначення юрисдикції крізь призму компетентності державних органів (судових, виконавчих, місцевого самоврядування) у розгляді й вирішенні справ, що виникають у сфері державного управління, В. К. Колпаков вірно підкреслює, що подальший розвиток уявлень щодо поняття «юрисдикція» повинен пов'язуватися із законодавством України після 1990 р. Саме воно дає підстави для його наповнення ще більшим змістом і можливості розуміти юрисдикцію як юридично сформоване право уповноважених органів (посадових осіб) здійснювати свої функції щодо встановлених об'єктів3. Варто погодитися з тим, що термін «юрисдикція» у розумінні поширення повноваження відповідного державного органу 1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га- 2 Юридический знциклопедический словарь. — 2-е изд., доп. / Гл. ред. 3 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо ГЛАВА 5 СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ
дуже широко використовується в законах та інших нормативних актах України1. Це дає можливість конструювати різні види юрисдикцій: кримінально-правову; цивільно-правову; господарсько-правову. З 1996 р. з'явився такий вид юрисдикції, як конституційна юрисдикція в Україні, особливості якої полягають у здійсненні діяльності у формі конституційного судочинства і гарантуванні верховенства Конституції України2. Тобто компетентність Конституційного Суду України у вирішенні питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також виключне право тлумачення Конституції України та законів України, визначає поняття, зміст і межі конституційної юрисдикції. Рішення Конституційного Суду України є загальнообов'язковими, остаточними і оскарженню не підлягають. Використовуючи підхід до розгляду юрисдикції як компетентність органів публічної влади, В. К. Колпаков підкреслює, що адміністративна юрисдикція на відміну від цивільно-правової, кримінально-правової, дисциплінарної (можна доповнити також — від конституційної. — Е. Д.), поділяється на три види: — адміністративно-регулятивна юрисдикція — встановлена — адміністративно-судочинна юрисдикція — встановлена — адміністративно-деліктна юрисдикція — встановлена за З прийняттям Господарського кодексу України можна вести мову про наявність господарсько-правової юрисдикції, яка в певній мірі перетинається з адміністративною юрисдикцією, особливо в частині застосування адміністративно-господарських санкцій та відповідальності суб'єктів господарювання 1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо 2 Тєсленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні: Навч. посібник. 3 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (статті 238—250; 251—257 Господарського кодексу України). Співвідношення цих видів юрисдикції, їх межі та зміст потребують окремих досліджень та визначення. Адміністративна юрисдикція характеризується певними рисами.
|
||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 443; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.172.184 (0.091 с.) |