Поняття та особливості адміністративного процесу 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та особливості адміністративного процесу



Поняття адміністративного процесуального права тісно пов'язане з поняттям «адміністративний процес».

В юридичній літературі немає одностайного підходу до ви­значення поняття і сутності адміністративного процесу. Історія розвитку теорії адміністративного права сформувала два підхо­ди: «вузьке» і «широке» розуміння адміністративного процесу, залежно від яких визначається його місце в правовій системі, регуляторні можливості, обсяг і зміст.

Вузьке розуміння адміністративного процесу зводиться до діяльності органів влади щодо розгляду справ про адміністра­тивні правопорушення та застосування заходів адміністратив­ного примусу. Прихильники цієї позиції — Н. Г. Саліщева1, А. П. Клюшниченко2 та інші — підкреслювали виключно юрис-дикційний характер адміністративного процесу. Вони зазнача- ' ли, що адміністративний процес — регламентована законом діяльність із вирішення спорів та застосуванням мір адміністра­тивного примусу.

1 Салищева Н. Г. Административньщ процесе в СССР. — М.: Юрид.
лит., 1964. — С. 12-16.

2 Клюшниченко А. П. Производство по делам о мелком хулиганстве. —
К.: РИО КВШ МВД СССР, 1970. - С. 37.


__________ СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ____________________

Широке розуміння адміністративного процесу свого часу було започатковано (обґрунтовано) С. С. Студеникіним1, підтрима­но А. Є. Луньовим2 та протягом багатьох років відображалося в наукових працях вчених-адміністративістів, таких як: О. М. Яку-ба, Г. Н. Петров, А. П. Коренєв, Б. Д. Сорокін, Д. Н. Бахрах, Р. С. Павловський та ін. Вони пов'язували широке розуміння (значення) адміністративного процесу з визначенням того, що адміністративним процесом охоплюється різноманітна управ­лінська діяльність з реалізації матеріальних норм адміністра­тивного права. Головним змістом цієї діяльності є система дій компетентних органів управління, спрямованих на вирішення поставлених завдань і досягнення управлінських цілей. Адміні­стративний процес у широкому розумінні визначається не тіль­ки як адміністративно-юрисдикційна діяльність, а й будь-яка інша діяльність у сфері державного управління: розгляд і вирі­шення конкретних індивідуальних справ: адміністративна юсти­ція; прийняття нормативних актів управління; дисциплінарні провадження; діловодство тощо.

Перевагу позиції широкого розуміння адміністративного процесу на сучасному етапі віддають О. М. Бандурка, М. М. Ти­щенко та інші автори, які зазначають, що юрисдикційна діяль­ність є лише незначною частиною виконавчо-розпорядчої діяльності, а зведення адміністративного процесу до розгляду і і ідивідуальних справ по суті відкидає управлінський характер і ототожнює адміністративний процес із кримінальним і цивіль­ним процесами, що неможливо визнати правильним3.

До позицій широкого розуміння адміністративного процесу приєднується В. К. Колпаков, який зазначає, що «саме широке розуміння адміністративного процесу відповідає сучасним нор­мам розвитку правової науки і втіленим у Концепції адміністра­тивної реформи принципам трансформації державного управ­ління в дієвий інструмент реалізації громадянами своїх прав і снобод, інструмент захисту людини від неправомірних дій і ад­міністративних актів із боку органів управління і їхніх службов-

1 Студеникин С. С. Социалистическая система государственного уп-
ришіеняи и вопрос о предмете советского административного права // Воп-
росьі советского административного права. — М., 1949. — С. 44.

2 Лунев А. Е. Вопросьі административного процесса // Правоведение.
- 1992. - № 2. - С. 43.

3 Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник
ДЛЯ вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД, 2001. — С. 7—9.


 

ГЛАВА 5


СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ


 


ців»1. О. В. Кузьменко також підкреслює, що лише широке ро­зуміння предмета адміністративно-процесуального права дає можливість окреслити його сферу функціонування та визначити роль і місце у правовій системі країни2. Під цим слід розуміти, що автори відносять до адміністративного процесу як створення і забезпечення та додержання відповідних правил належного поводження суб'єктів і здійснення позитивної управлінської діяльності, так і застосування примусових заходів, передбачених санкціями матеріальних норм. Проте здійснення позитивної уп­равлінської діяльності, а також вирішення широкого кола ін­дивідуальних конкретних справ значною мірою зачіпають інте­реси громадян, нерідко навіть незалежно від їх бажання (прий­няття нормативних актів із підвищенням цін, наприклад, притягнення до відповідальності, перевірка діяльності). Спілку­вання з владою рідко буває приємною, оскільки ідеологія пану­вання держави над людиною і владно-розпорядчий вплив із боку державних органів поки що залишаються.

Як вірно зазначає В. Б. Авер'янов, реалізація повноважень з боку суб'єктів публічної адміністрації у стосунках з іншими учасниками адміністративних правовідносин набуватиме рис необмеженого адміністративного розсуду — аж до свавілля3. У цьому зв'язку «широке» розуміння адміністративного процесу, яке включає в свою структуру всю виконавчо-розпорядчу діяль­ність органів державного управління, а сфера адміністративних проваджень стає невичерпною, практично, врешті-решт, по­збавляє конкретного визначення зміст адміністративного про­цесу та сферу його впливу на суспільні відносини.

У структурі традиційного розуміння адміністративного процесу у «широкому» значенні вчені- адміністративісти виді­ляють значну кількість адміністративних проваджень, що вклю­чаються до сфери адміністративного процесу. Виходячи з рег­ламентації правовими актами різноманітної галузевої спрямо­ваності, сфери діяльності органів виконавчої влади, їх компетенції розрізняють такі види впроваджень, як нормо-

1 Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Мо­
нографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 363.

2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­
графія. — К.: Атіка, 2005. — С. 68.

3 Авер 'янов В. Б. Процесуальний аспект адміністративного права: особ­
ливості тлумачення // Державне управління: проблеми адміністративно-
правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. ■/- К.: Факт,
2003. — С. 40.


творчі, установчі, правозастосовні, контрольно-наглядові, ад­міністративно-деліктні, адміністративно-юрисдикційні, нею-рисдикційного характеру тощо1, не розділяючи ані внутрішньої (провадження щодо створення, організації, ліквідації організа­ційних структур, дисциплінарне провадження, діловодство тощо), ані зовнішньої сфери діяльності (нормотворчі, правоза­стосовні, контрольно-наглядові, адміністративно-деліктні тощо). Це викликає певний сумнів. Чи можна відносити пи­тання внутрішньої самоорганізації до адміністративного проце­су? Якщо так, то яку тоді роль відіграють в управлінському процесі правові та організаційні форми й методи державного управління? Як зазначає Т. О. Гуржій, подібна неузгодженість накладає суттєвий відбиток на сучасне уявлення не лише про сам процес, а й про адміністративно-процесуальне право як систему юридичних норм, науку та навчальну дисципліну2.

Як на нашу думку, то ні «вузьке», ні «широке» розуміння адміністративного процесу не відповідає визначеній Конститу­цією України принципово новій ролі держави у відносинах з людиною. «Вузьке» і «широке» розуміння свідчить про роз­митість визначення, відсутність методології понятійного апара­ту. Визначення адміністративного процесу на рівні різноманіт­ної управлінської діяльності та розгляду і вирішення конкрет­них справ, що виникають у сфері публічного управління залишає дослідників у «полоні ілюзій», сформованих на засадах позитивістського права і політичної доцільності, коли ад­міністративний процес вивчався як виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, а дослідження зосе­реджені на обґрунтуванні залучення до адміністративних про­ваджень якомога більше суспільних відносин.

1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Га-ращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер,.',005. — С. 211; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД,)()01 _ с. 16—23; Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 278-279; Кузьмен­ко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка, 2005. — С. 213—214; Адміністративне право України: Підручник / За:шг. ред. С. В. Ківалова. - Одеса: Юрид. літ., 2003. - С. 257-280; Гонча­рук С. Т. Адміністративне право України: Навч. посібник. — К., 2000. — С. І23таін.

1 Гуржій Т. Вихідні засади формування галузевої парадигми адміністра-тинно-процесуального права //Лраво України. — 2007. — № 3. — С. 16.


________________________ ГЛАВА 5____________________________

На визначення поняття адміністративного процесу значний вплив здійснюють взаємопов'язані з предметом правового ре­гулювання норми права і правові інститути, які входять до га­лузі права, становлять її систему. Аналіз авторських концепцій та підходів щодо визначення адміністративного процесу дає можливість дійти висновку про наявність двох фдрм_адміністра-тивного процесу: управлінської і судової. Ці форми неможливо" ""ототожнювати, але на рівні проваджень вони утворюють пра­вові інститути і складають окрему галузь адміністративного процесуального права, яка на противагу процесу (діяльності у сфері публічних відносин) як цілісна правова система існує в реальності1.

Управлінська форма адміністративного процесу як комплекс­не нормативне утворення, на чому неодноразово наголошує у своїй роботі О. В. Кузьменко2, об'єднує низку врегульованих нормами адміністративного процесуального права (а в окремих випадках й інших галузей права) відповідних процесуальних проваджень, із застереженням зроблених вище, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів громадян, прав та інтересів юридичних осіб, держави і суспільства в цілому.

Управлінська форма своїм змістом охоплює і юрисдикційну концепцію («вузьке» розуміння) визначення адміністративного процесу, яка висвітлюється в юридичній літературі3 і піддається критиці прибічниками управлінської (позитивної) концепції адміністративного процесу4.

1 Стєфанюк В. С. Судовий адміністративний процес: Монографія. —
Харків: Консум, 2003. — С. 36—38.

2 Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Моно­
графія. - К.: Атіка, 2005. - С. 68-69, 78-70.

3 Салищева Н. Г. Административньїй процесе в СССР. — М.: Юрид.
лит., 1964. — С. 12—16; Клюшниченко А. П. Производство по делам о мел-
ком хулиганстве. - К.: РИО КВШ МВД СССР, 1970. - С. 37 та ін.

4 Студеникин С. С. Социалистическая система государственного уп-
равленя и вопрос о предмете советского административного права // Воп-
росьі советского административного права. — М., 1949. — С. 44; Ад­
міністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук,
О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005.
— С. 210—211; Бандурка О. М., Тищенко М. М. Адміністративний процес:
Підручник для вищих навч. закладів. — Рос. мовою. — К.: Літера ЛТД,
2001. — С. 9; Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий фено­
мен: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — С. 363; Кузьменко О. В.
Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. — К.: Атіка,
2005. — С. 65—75.

ТЮ


______ СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ____________________

Управлінська форма процесу — це система техніко-фор-мальних приписів і норм щодо установлення порядку здійс­нення конкретних процесуальних дій, у сфері як позитивного регулювання, так і застосування примусових заходів при ви­знанні, реалізації та захисті прав, обов'язків і законних інтере­сів фізичних чи юридичних осіб.

Судова форма адміністративного процесу — нормативне ут­ворення, врегульоване адміністративно-процесуальними нор­мами і спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів владних повноважень або їх посадових осіб. Судова форма процесу — це теж система техніко-формальних приписів і норм щодо визначення повноважень адміністративних судів та встановлення порядку звернення до адміністративних судів, розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у адміністративних судах та здійснення адміністративного судо­чинства.

На перший погляд, ніби існує антагонізм між зазначеними формами процесу — не може бути поєднання юридичних явищ, які лежать у різних площинах правової дійсності — судова вла­да є продовженням виконавчої влади. Проте більш глибокий аналіз показує, що і в управлінській формі процесу, і в судовій формі процесу багато спільного. По-перше, вони діють, ре^ гулюють суспільні відносини у сфері публічної влади. По-дру­ге, вони забезпечують виконання і захист прав і обов'язків.гро-мадянина, держави, суспільства в цілому. По-третє, процесу­альна діяльність врегульована відповідними нормами права; має досить високу формалізацію. По-четверте, обов'язковими суб'єктами відносин є наявність державного органу чи його посадової особи. Ці спільні ознаки, завдання і мета дозволяють підкреслити, що між зазначеними формами процесу не існує антагонізму, навпаки, і управлінська, і судова форми ад­міністративного процесу є сукупністю процесуальних дій, спрямованих на вирішення конкретних адміністративних справ або на виправлення та усунення управлінських недоліків і по­милок.

Таким чином, адміністративний процес (звертаємо увагу: процес, а не адміністративне процесуальне право)це вид юри­дичного процесу, який регламентує порядок і умови визнання та забезпечення реалізації прав, обов'язків, свобод та інтересів гро­мадян, юридичних осіб і держави, їх захисту, розгляду і вирішення


ГЛАВА 5


СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ


 


конкретних справ у публічній сфері органами владних повнова­жень, їх посадовими особами та адміністративними судами від­повідно до чинного законодавства.

Не претендуючи на беззаперечність та безапеляційність ви­кладених вище положень, вважаємо за найбільш прийнятну точ­ку зору, згідно з якою можливо певною мірою узагальнити про­цесуальні аспекти управлінської, юрисдикційної та судової кон­цепції адміністративного процесу, усунути дискусії щодо «вузького» та «широкого» розуміння адміністративного процесу.

Крім цього, у адміністративному процесі управлінська і су­дова форми проваджень вигідно відрізняються від своїх ближ­чих аналогів — кримінального та цивільного процесів. Усі про­цеси — кримінальний, цивільний, господарський — спрямовані на захист прав та інтересів учасників процесів, а адміністратив­ний процес, крім цього, ще й виступає як інструмент визнання та реалізації прав, свобод, інтересів і обов'язків фізичних і юри­дичних осіб, держави і суспільства в цілому. Він включає пра­вові інститути позасудового, а інколи досудового вирішення справ (здійснення провадження), яке за своїми якостями не гірше, але дешевше, швидше, менш формалізоване.

Ознаками та особливостями адміністративного процесу є наступне:

1) однією із сторін у адміністративно-процесуальних відно­
синах завжди виступає орган владних повноважень, його поса­
дова чи службова особа;

2) неслужбова сфера процесуальної діяльності, тобто ад­
міністративно-процесуальні відносини, не пов'язані зі службо­
вим підпорядкуванням (як це спостерігається у дисциплінар­
них провадженнях);

3) наявність адміністративної справи, задля розгляду і вирі­
шення якої й здійснюється адміністративне провадження;

4) чітка регламентація повноважень органів влади в ад­
міністративному процесі, а не віртуальна узагальненість їх
діяльності щодо реалізації матеріальних норм;

5) встановлення строків розгляду адміністративної справи,
тобто жорстка регламентація розгляду справи у часовому вимірі,
тоді як провадження в «широкому» розумінні у часові рамки не
укладені (видання нормативних актів, прийняття індивідуаль­
них актів, діловодство тощо).

Отже, адміністративний процес — це сфера визнання та за­безпечення реалізації прав, обов'язків, свобод і законних інте-


ресів фізичних чи юридичних осіб, а також держави шляхом розгляду і вирішення конкретних адміністративних справ, а уп­равлінська діяльність щодо реалізації норм матеріального права" — це сфера функціонування всієї системи повноважних ор­ганів, реалізації власної управлінської компетенції шляхом ор­ганізаційно-правових форм і методів державного управління. Нормами адміністративного процесуального права регулюються відносини публічної адміністрації при вирішенні публічних ін­тересів учасників адміністративного процесу, а не відносини в сфері державного управління.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 218; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.145.110 (0.025 с.)