Діагностика, терапія та профілактика диктіокаульозів жуйних.

Діагностика. Клінічні дані, епізоотологічні, пат.зміни, лабор.досл.фекалій гельмінтоларвоскопічними методами Бермана або Вайда. Личинки 1 стадії гельмінтів овець мають на передньому кінці тіла потовщення у вигляді горбика;передній кінець личинок заокруглений, хвостовий-загострений. Середня частина їхня заповнена сіруватим зернами, передній і хвостовий кінці світлі. Лікування. 1.Імідазотіазоли(діють на статевозрілі форми)-Бровалевамізол, Вермізол, Кодиверм. 2. Макроциклічні лактони(0,2мг/кг)-Бровермектин, Баймек, вомек, Івомектин, Нововерм. 3.Бензімідазоли-Альбендазол 0,5мг\кг,Фенбендазол-10,Фебантел-15мг/кг.;. Препарати групи левамізолу-Бровалевамізол, Вермізол, Нематовет. Профілактика. Дегельмінтизація тварин і постановка на стійло. Ефективність дегельмінтизації досліджувати через 8-10д. Перед дегельмінтизацією рекомендовано провести клінічне обстеження поголів’я, поділити тварин на групи. Призначити антибіотики, сульфаніламіди. Напувати тв..свіжою водою з водопроводу. Щодня вивозити гній і проводити механічну очистку. Вчасно проводити планові копроскопічне обстеження худоби. За 20д. до вигону на пасовищк і під час пасовищного періоду кожні 15д. Випас на культурних пасовищах організувати так, щою кожен загін викор.не більше 5 днів, а повертатися на першу ділянку через 3-4 місяці. Стадо вважати оздоровленим якщо при 3-разовому дослідженні з інтервалом 1-2 міс. у телят-річняків, телят поточного року народження не було виявлено личинок диктіокаулюсів.

 

 

13.Діагностика та профілактика трихінельозу свиней. Трихінельоз— біогельмінтоз, що спричиняється паразитичними черв'яками — різними видами роду Trichinella і характеризується гострим перебігом, гарячкою, мінливими набряками, особливо обличчя, міалгіями і вираженими алергічними проявами.Збудники паразитують у нижніх відділах тонкої кишки людини або тварини. Діагностика. Діагноз трихінельозу грунтується на найбільш характерних клінічних ознаках хвороби (набряк повік, одутлість обличчя, біль у м'язах, еозинофілія), епідеміологічному анамнезі (груповий характер захворювання, споживання недостатньо термічно обробленої свинини, сала, м'яса кабанів, ведмедів, борсуків та інших хижаків), позитивних результатах дослідження м'яса цих тварин на наявність трихінел. Серологічні реакції стають позитивними тільки на 3-4-му тижні захворювання. Застосовують реакції латекс-аглютинації, кільцемікропреципітації та імунодифузії в гелі, РЗК. В окремих випадках для підтвердження діагнозу на 9-11-й день хвороби беруть біоптат з трапецієподібного, дельтоподібного та литкового м'язів (розмір біоптату 3х1,5 см) Профілактика. Важливим заходом є обов'язкове знищення мисливцями трупів хижаків на місці їх відстрілу шляхом спалювання або закопування в землю на глибину не менше 1 м після попередньої обробки нафтою. Обов'язкове стійлове утримання свиней, забороняється їх вільне пересування на території населеного пункту, в лісі. В населених пунктах необхідно обладнати забійні пункти і біотермічні ями для утилізації відходів забою сільськогосподарських тварин і їх трупів; треба організувати відлов і знищення бродячих собак і котів, дератизацію в місцях забою і утримання свиней, на харчових підприємствах, складах тваринної сировини, ринках. При забої свиней необхідно обов'язково проводити трихінелоскопію свинячих туш і знищувати інвазовані (при знаходженні в м'ясі навіть однієї трихінели). При відстрілі диких кабанів, ведмедів, борсуків та інших хижаків, м'ясо яких споживається населенням в їжу, необхідно також проводити трихінелоскопію. Проводиться санітарно-освітня робота серед мисливців і груп населення, які харчуються м'ясом, що недостатньо термічно оброблене.Застосовують препарати мебендазол,тіабендазол.

 

14.Діагностика терапія та профілактика телязіозу худоби. Телязіоз - Хворіють жуйні, рідше— свині, однокопиті та м'ясоїдні тварини. Статевозрілі паразити локалізуються в кон'юнктивальному мішку та під третьою повікою, а також у слізних каналах. Хвороба проявляється ураженням органів зору. Телязії—біогельмінти. Проміжними живителя­ми є мухи-корівниці. Епізоотологія. Хвороба зустрічається повсюди. Особливо часто на телязіоз хворіє молодняк великої рогатої худоби у південних областях країни. Перші молоді гельмінти з'являються в червні, а статевозрілі — в кінці липня. Заражаються тварини влітку й на початку осені на пасовищах при безпосередньому контакті з проміжними живителями, в організмі яких є інвазійні личинки збудників хвороби. В органах зору дефінітивних живителів телязії можуть жити понад 12 міс. Тому у великої рогатої худоби паразитів можна виявити в будь-яку пору року. Симптоми. У молодняку великої рогатої худоби до 4-місячного віку телязіоз досить часто перебігає в гострій формі. Спочатку з'яв­ляються сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон'юнктиви. Пізніше з очей хворих тварин витікає серозно-слизова або гнійна рідина, яка їсихає у вигляді кірок у внутрішньому куті ока чи на віях, повіки набрякають. Діагноз. За життя тварин очі промивають за допомогою спринцівки 3%-м розчином борної кислоти. Рідину, що витікає з очей, збирають у кювету і досліджують для виявлення телязій. При дослідженні під мікроскопом можна виявити личинок паразитів. Для постановки діаг­нозу необхідно виключити рикетсійний кератокон'юнктивіт. Дифе­ренціацію здійснюють лабораторними методами діагностики. Лікування спрямоване на видалення нематод з очей промиванням спринцівкою одним із розчинів: 0,5%-м лізолом, 2-3%-ю борною кислотою тощо. Розчини вводять по 50—60 мл у кон'юнктивальну порожнину ока під незначним тиском. Добрі результати одержують при застосуванні іхтіолйодоформової емульсії. Можна також застосо­вувати івомек, ветамектин або івомек-плюс ветамектин-Ф підшкірно в ділянці шиї в дозі 1 мл/50 кг маси тіла, ринтал—одноразово перорально у дозі 10 мг/кг. Непогані результати одержують при введенні внутрішньом'язово або підшкірно дектомаксу в дозі 1 мл/50 кг, бровермектину — підшкірно у дозі 0,2 мл/10 кг, а також фенбендазолу, фебантелу, альбендазолу, ветлевамізолу. Останні препарати викорис­товують, так як при трихостронгілідозах. При ускладненнях застосо­вують також симптоматичне лікування пеніциліном, сульфоніламідними препаратами. Профілактика. У неблагополучних населених пунктах рекомендується здійснювати дегельмінтизацію всього поголів'я, за винятком телят поточного року народження, перед виганян­ням на пасовище і після переведення на стійлове утримання. Молодняк великої рогатої худоби, а при можливості й інші групи тварин, у жарку пору року бажано витримувати в закритих приміщеннях, куди складно потрапити проміжним живителям — мухам. У боротьбі з останніми можна застосовувати вушні сережки з піретроїдами (наприклад, з циперметрином). Ефективні періодичні обприскування тварин розчинами або емульсіями інсектицидів.

15 Токсокароз мясоїдних- гельмінтоз, переважно молодняка собак, лисиць, песців, кішок і ін. м'ясоїдних, що викликається паразитуванням в тонкому кишечнику великих (до 10—18 см) нематод роду Тохосага. Toxocara canis і Toxocara mystax — світло-жовтого кольору, на головному кінці є три губи з широкими боковими крилами. Розмір 10—18 см, у самців загнутий хвостовий кінець. Яйця круглі, зовнішня оболонка комірчаста, у токсаскарид — овальні, поверхнева оболонка гладенька. Цикл розвитку токсокар відбувається прямим шляхом за аскаридним типом з міграцією личинок по крові дефінітивного живителя. Виділені у зовнішнє середовище яйця при сприятливих умовах через 5—7 днів стають інвазійними, в них формується личинка, здатна заражати тварин. При заковтуванні інвазійних яєць у кишечнику тварини личинки звільняються від яйцевих оболонок, через кишкову стінку проникають у кровоносну систему й по колу ворітної вени заносяться в легені, потім з легеневих капілярів в альвеоли, бронхи й ротову порожнину, звідки з слиною знову потрапляють у кишечник, де стають статевозрілими через 25—30 днів. Т. mystax — паразитує у котів, лисиць, тигрів, левів, леопардів та інших видів тварин з родини кошачих. Локалізується у передньому відділі тонких кишок. Найбільш небезпечні токсокари для молодих лисенят віком від 20 днів до 2,5 міс. Дорослі лисиці гинуть від токсокар рідко. Частина личинок, які мігрують і заносяться у велике коло кровообігу, потрапляють у різні тканини, інкапсулюються, а у вагітних тварин через плаценту надходять в. організм плода. Таким чином, зараження м'ясоїдних токсокарозом відбувається трьома шляхами: внутрішньоутробно, внаслідок заковтування з кормом і водою інвазійних яєць паразитів або при поїданні м'яса інших звірів і резервуарних живителів (мишовиднихгризунів та ін.), з інкапсульованими личинками токсокар.

16 Псороптоз овець- Досить поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахнозне захворювання тварин різних порід і віку, яке спричинює овечий нашкірник — P. ovis. Хвороба характеризується ураженням усього тіла, за винятком кінцівок, і супроводжується інтенсивним свербіжем, дерматитом, облисінням значної частини тіла, виснаженням та загибеллю окремих хворих. Епізоотологічні дані. Нашкірники — постійні ектопаразити овець. Вівці інвазуються при контакті з хворими або через посередників чи речі, що стикалися з хворими. У приміщеннях псороптеси можуть зберігати життєздатність до 50—65 діб, на пасовищах, в умовах інтенсивної інсоляції—не більше 1—2 діб. При зниженні температури до —5 °С кліщі виживають кілька діб. Досить швидко хвороба поширюється серед молодняка. Виснажені молоді тварини хворіють не лише частіше, а й тяжче. Серед овець тонкорунних порід інвазія нерідко набуває ензоотичного перебігу. За рік ці кліщі можуть відтворити 8—10 генерацій.Псороптоз — сезонне захворювання; Найбільш сприятливі умови для розвитку кліщів взимку та на початку весни. Сприяють поширенню інвазії у цей період зниження резистентності організму тварин, тісний контакт, підвищена вологість повітря у приміщенні, незадовільна годівля, подовження й ущільнення волосяного покриву, стоншення епідермального шару шкіри. У літній період після стрижки овець інвазійний процес згасає і переходить у латентний стан, але восени активується знову. Ягнята інвазуються в 1,5-місячному віці головним чином від своїх матерів. Перебіг хвороби у них хронічний, майже непомітний. В осінній період, коли у них відростає вовна, захворювання також набуває гострого перебігу.Джерело інвазії — хворі, а точніше, інвазовані тварини. Збудник інвазії потрапляє на ферми найчастіше з придбаними тваринами.

17. діагностика, терапія, профілактика саркоптозу свиней. Діагностика: у хворих тварин по краях ураженої ділянки скальпелем відбирають зскрібки шкіри до появи слідів крові. Матеріал дослідж на виявлення мертвих кліщів(мортальні методи) або живих(вітальні методи). Метод компресорного дослідження: зскребок шкіри кладуть на предметне скло, додають 5-10% р-н лугу і дослідж. Метод Добичина: у пробірку з 1мл 10%р-ну лугу вміщ зсребок шкіри і підігрівають 1-2хв. через 3-5хв у пробірку доливають 55%р-н цукру або 60% р-н гіпосульфіту. Потім з поверхні дротяною петлею збирають каплі. Метод Присєлкової: зіскрібок поміщують у у лабор чашку або на предметне скло до нього дають подвійну к-сть гасу, розмішують і готують розчавлену каплю. Лікування: свиням в\м або п\ш вводять 1% р-н препаратів з макроциклічних лактонів 1мл на 33 кг. Порошковмісні препарати на основі івермектину- бровермектин-гранулят, івомек-премікс. Для оприскування готують р-ни і емульсії з розрах 0.5-2л на тварину. Застосовують р-ни ФОС- неоцидом, се бацил, піретроїдів- байтикол, батокс, дельтокс, ектосан,неостомазан, амітрази- біпін, тактик. Профілактика: проводять лікувальні та профілактичні обробки, дезакаризацію приміщення, предметів догляду, вигульних майданчиків. Забороняється ввезення та вивезення свиней. Тваринякі надійшли в г-во карантинують 30діб. Проводять клінічне обстеження і вибірково беруть зскребки які досл лабораторно.

18.Морфологічні і біологічні особливості збудників гіподермозу ВРХ. Хронічне захв спричин личинками підшкірних оводів Hypoderma bovis та lineatum і харак запаленням шкіри, п\ш клітковини, інтоксикацією, схудненням, зниженням мясної і молочної продуктивності. Морфологія: імаго H. Bovis (великий п\ш овід) до 15мм завдовжки. Тіло вкрите густими волосками чорного, сірого, коричневого та жовтого кольору. Голова вужча, ніж середня частина грудей. Крила корчневі, прозорі. Черевче овальне самка відкладає яйця на прикореневу частину шерсті, по 1 на 1 воловок. Вони овальні, темно-бурого кольору, 0,86мм довжиною. Личинка 1ї стадії червякоподібна, має пару при ротових гачків і шипи по тілу. Вона пристосована до міграції по тілу з проникненням у хребтовий канал. Личинка 2ї стадії робить отвори в шкірі тварини і дихає за допомогою задніх дихалець. Личинка 3ї стадії масивна, темно-коричнева, видовжено-овальна. H. Lineatum(малий п\ш овід, стравохідник) до 13мм, світлий. Самка відкладає яйця пакетами по 15-20 шт на 1 волосок. Личинка 1їстадії проникає у стінку стравоходу де залишається 4-5 міс. Личинка 3їстадії має задні дихальця і шипи на задньому кінці тіла закінч на 7 сегменті. Цикл розвитку: оводи комахи з повним перетвор. Повний цикл закінч протягом року. Вихід імаго відбув за 2-3 сек. Самці збираються щороку на одних і тих самих місцях, куди для спарювання прилітають самки. Після спарювання самки вирушають на пошуки тварин, щоб відкласти яйця, на відстані 8км. Під час нападу на тварину вони поводяться по різному- гіподерма бовісна- літає і видає специфічні звуки. Самки відкладають яйця на ділянки шкіри з густим підшерстям – голодна ямка, мяка черевна стінка. Личинка всередині яйця формується впродовж 3-7діб. Личинки 1ї стадії проник через шкіру в тіло і мігрують H. Bovis – уздовж великих судин і нервів до хребта і крізь між хребцеві отвори- в жирову тканину хребтового каналу,а H. Lineatum – до стравоходу, де локал в його підслизовому шарі.