Концепції класичного університету

Вирізняються чотири концепції університету:

· наполеонівська (французька),

· гумбольдівська (німецька),

· ньюманівська (англійська),

· американська.

Згідно з німецькою моделлю, університет повинен бути налаштований виключно на пізнання всієї повноти знань та осягнення істини, мусить вчити мисленню, а не професії і характеризуватись поєднанням навчання і наукових досліджень.

Згідно з англійською моделлю, університет також повинен служити вузько практичним інтересам, а лише пізнанню задля осягнення самої істини. Від німецької моделі відрізняється деяким відокремленням навчання від наукових досліджень, а також переконання, що університет повинен займатися лише навчанням і вихованням доброї і мудрої людини.

Відповідно до американської концепції університету, його головною метою є виховання інтелектуальних піонерів для служіння суспільному поступу і обов'язково тісне поєднання навчання і наукових досліджень з глибоким переконанням, що тільки викладачі, які ведуть наукові дослідження, мають достатній потенціал творчості, щоб забезпечити інтелектуальний розвиток молоді, яку вони навчають. Університет має бути місцем, де завершується навчання теорії, яку розуміють як засіб розвитку цивілізації.

Відповідно до французької концепції, яка вирізняється серед зазначених вище, університет є місцем навчання спеціалістів для державної служби.

В таких різних взірцях університету повинні були виявитись також різні традиції, зокрема способи організації вищої школи. Основні відмінності кожного з них:

Німецька (гумбольдівська) система:

· академічна свобода;

· незаангажованість науки;

· концентрація на дослідженнях;

· внутрішній саморозвиток.

Англійська (ньюманівська) система:

· розвиток особистості як головна мета діяльності;

· центральне значення академічної спільноти;

· важливість читання лекцій як способу навчання.

Американська система:

· служіння суспільству як підстава функціонування;

· відкритість;

· рівновага між цілями загальними і ринковими.

Французька (наполеонівська) система:

· публічний характер університетів і сильний вплив на них держави;

· концентрація на навчанні, яка зумовлює окрему організацію досліджень;

· керівництво університету визначає уряд;

· законодавче регулювання програм навчання.

Звичайно, жодна з представлених моделей Європи не існує в чистому вигляді, а інституції вищої освіти є певною комбінацією щонайменше двох із них (у різних пропорціях). Українська традиція вищої освіти, виходячи з базових характеристик європейських систем (більшою мірою німецької та англійської), мала також свої особливості. Зокрема, це сильна гуманітарна спрямованість академічної підготовки. Незалежно від моделі, що домінує в такій комбінації, у різних країнах завданням університету є навчання молоді, наукові дослідження, формування вартостей і надання послуг суспільству.

Водночас у сучасному світі немає єдиної загальноприйнятої концепції університету. У світі існують і велетенські відкриті університети, в яких за дистанційними методиками навчаються сотні тисяч студентів, і малі університети із кількасотрічними традиціями. Деякі вузи мають міжнародний статус і студентів з усього світу, а інші зосереджені на підготовці спеціалістів для свого регіону. Деякі мають видатні досягнення в наукових дослідженнях, інші займаються головним чином навчанням; саме навчання може бути або професійним, або більш теоретичним. Нині суттєвим стає питання, як розрізняти академічну вищу школу серед багатьох інших навчальних закладів у сфері освіти.

ДОДАТОК 4

Таблиця 4.1