Теоретичні моделі психокорекційної практики

Психоаналітична модель

Головна увага у цій моделі зосереджується на переживаннях досвіду дитинства, травмуюча функція якого пов'язана з характером (та успішністю) розв'язання проблем психосексуальних стадій розвитку. Метою групового процесу є переведення несвідомих конфліктів суб'єкта у свідомі й створення умов для повторного переживання ним травмуючого досвіду дитинства з метою аналізу та глибшого розуміння його ролі в подальшому житті людини.

Керівник групи привертає увагу до проявів «перенесення» та їх актуалізації на груповій моделі, до відтворення минулого конфлікту в ситуації «тут і тепер». До поля його зору потрапляють захисти, що об'єктивують витіснені фіксації. Працюючи за цією моделлю, слід активно використовувати спонтанні вербальні асоціації, що завдяки психоаналізу дає змогу проникати в сутність травмуючих вражень дитинства, що спричинили затримку в розвитку (інфантильну фіксацію).

Екзистенційно-гуманістична модель

Стан людини, згідно з цією моделлю, слід розглядати з точки зору мети, вибору свободи й відповідальності. її прихильники вважають, що люди визначають себе, відчувають свою гідність залежно від можливостей вибору і його реалізації в діях.

Вихідна позиція цієї моделі полягає в тому, що люди потенційно здатні розширювати свою самосвідомість, а це веде до більшої свободи й відповідальності через подолання екзистенційних тривог і страхів. У ній наголошується, що тривога є функцією усвідомлюваного вибору, пошуку значень і цінностей. Виходячи з визнання факту, що людина самотня, увага фокусується на актуальності зв'язку людини з людиною, на важливості розуміння смерті для підкреслення значущості життя, важливості самоактуалізації (самореалізації), на суб'єктивності внутрішнього світу людини.

У роботі за цією моделлю роль керівника полягає в заохоченні членів групи до рефлексії та розуміння суб'єктивного, неповторного світу іншої людини й до встановлення аутентичних (справжніх) контактів. Керівник має зосереджувати увагу на актуальному (на тому, що екзистенційно-гуманістичні теорії називають принципом «тут і тепер»). Психокорекція ґрунтується на зміні ставлення до травмуючих чинників, на визначенні мети життя.

Модель групи, центрованої на клієнті

Ця модель ґрунтується на припущенні, що люди мають природжені прагнення до якнайповнішої реалізації свого потенціалу. Умови роботи в такій групі мають бути максимально сприятливі для самодослідження її учасниками таких аспектів, у які раніше не сягала свідомість. Атмосферу в групі мають визначати відкритість, чесність, можливість вияву будь-яких почуттів незалежно від їх валентності, взаємна увага, підтримка, щирість, тобто безумовні позитивні ставлення.

Роль керівника такої групи полягає насамперед у виробленні психологічної захищеності й підтримки членів групи, у створенні умов для ефективного спілкування на засадах спонтанності, щирості та взаємоприйняття без осуду й оцінок. Підґрунтям таких стосунків є емпатія. Активність керівника виявляється у здатності до уважного, емпатійного слухання, без оцінок у чорно-білих категоріях, відображенні поведінки членів групи, аби вони могли робити для себе висновки, допомозі їм у цьому професійними інтерпретаціями та роз'ясненнями.

Гештальт-модель

Метою гештальт-моделі групи є надання допомоги людям у актуалізації незавершених потреб дитинства. Увага зосереджується на визнанні особистої відповідальності суб'єкта за все, що він робить і думає. Проговорювання душевних травм дитинства в такій групі підміняються моделюванням і психодрамою, щоб суб'єкт пережив їх заново, «занурився в них», вивчив причини і розв'язав свої проблеми.

Метою групової роботи за цією моделлю є забезпечення внутрішньої цілісності «Я» суб'єкта шляхом прийняття в собі деяких раніше відчужуваних складових психіки. Завдання керівника полягає не в тому, щоб пояснювати (тлумачити) поведінку членів групи, а в тому, щоб допомогти їм визначити емоційні моменти свого досвіду, пов'язані з певними «незавершеними справами», які негативно впливають на «актуальну поведінку. При цьому слід зважати на тлумачення її самими учасниками психокорекції. Всі гештальт-вправи зорієнтовані на посилення рівня усвідомленості власної поведінки, її причин, що зумовлює надалі конструктивні зміни.