Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Провітрювання гірничих виробок та пилогазовий режим.
1. ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ ШАХТНОГО ТА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ. У результаті виконання виробничих процесів у гірничих виробках шахт утворюється характерне повітряне середовище, що називають рудничною (шахтною) атмосферою, що складається з атмосферного повітря, природних газів (метан, вуглекислий газ, сірководень і ін.), технологічних газів (продукти підривних робіт, гази, що виділяються в зарядних камерах і при роботі двигунів), вугільного і породного пилу і пар води. Природні і технологічні гази, що виділяються в шахтах і рудниках, одержали назва рудничних газів. Сухе атмосферне повітря складається з азоту (78,08 %), кисню (20.95%), аргону (0,93%), вуглекислого газу (0,03%) і інших газів (0,01 %). Склад повітря досить стабільний як по території, так і до висоти 85 км від поверхні Землі. Об'ємна частка водяної пари в атмосферному повітрі коливається від 0,1 до 4 %. Рудничні гази підрозділяють на токсичні, вибухонебезпечні й інертні. До токсичних газів відносять розповсюджені в шахтах вуглекислий газ, оксид вуглецю, сірководень, сірчистий газ, оксиди азоту і рідкі (миш’яковистий, фтористий і фосфористий водень, аміак, радон і продукти його розпаду, пари ртуті і бензину, акролеїн). Рідкі гази зустрічаються в шахтах у дуже малих кількостях. Кисень (О2) - газ без кольору, запаху і смаку. Щільність його при тиску 101,3 кПа і 0°С (нормальні умови) дорівнює, 1,43 кг/м3. Хімічно активний, добре окисляє органічні речовини, вугілля. У воді розчиняється тільки 5 % по обсязі. Звичайно людина вдихає атмосферне повітря зі змістом кисню близько 21 %. При інтенсивній роботі людин споживає до 130 л повітря в хвилину, що в 16 разів перевищує споживання повітря в нормальному стані. У підземних умовах зміст кисню в повітрі менш 17 % викликає задишку і серцебиття, при змісті 12 % швидко настає смерті. Тому у виробках, де можуть знаходитися люди, зміст кисню в повітрі не повинне бути менш 20%. Азот (N)- інертний газ, без кольору, запаху і смаку. Його щільність при нормальних умовах, дорівнює 1,25 кг/м3. У воді розчинний слабко-1,5% по обсязі. Азот не підтримує горіння, зі збільшенням його змісту в повітрі на 3-4 % горіння речовин стає неможливим. У діючих виробках більшості вугільних шахт зміст азоту в порівнянні з атмосферним повітрям змінюється незначно, Лише в Підмосковному басейні із пластів може виділятися суміш, що містить до 95 % азоту, що на якийсь час може змінити загальний зміст азоту в шахтному повітрі. Виділяється азот також у калійних шахтах.
Вуглекислий газ (СО2) чи двооксид вуглеці - стійка хімічна сполука, що утвориться в результаті біохімічних і хімічних реакцій окислювання і розкладання карбонатних порід у гірничих виробках. Безбарвний, не горить, не підтримує горіння і подихи. Щільність при нормальних умовах складає 1,98 кг/м3. При концентрації понад 3- 4%-токсичний. Концентрація вуглекислого газу, що допускається, у рудничному повітрі: на робочих місцях і у вихідних струменях виїмкових ділянок і тупикових виробок - 0,5%, у виробках з вихідною струменем крила, горизонту і шахти в цілому- 0,75%, при проведенні і відновленні виробок по завалів 1 %. Вуглекислий газ добре розчиняється у воді, накопичується у підошви виробок. Волога зменшує сорбционную здатність вугілля до вуглекислого газу в 5-6 разів. Вуглекислий газ виділяється в гірничих виробках в основному за рахунок окислення вугілля і деревини у вироблених просторах, старих гірничих виробок і з цілин. У погано провітрюваних виробках може утворити в нижній їхній частині місцеві скупчення. Оксид вуглецю (СО) є продуктом окислювання вуглецю. Газ без кольору і запаху, дуже токсичний. Щільність при нормальних умовах 1,25 кг/м3. У природних газах зустрічається рідко. Основними джерелами оксиду вуглецю є шахтні пожежі, окислювання вугілля, горіння вибухових речовин і палива. У великих кількостях оксид вуглецю утвориться при вибухах метану за участю вугільного пилу. Оксид вуглецю горючий і вибухає при концентрації від 16,2 до 73,4 %. Він особливо вибухонебезпечний у суміші з повітрям при концентрації 30%. Температура запалення 630-810°. При концентрації в повітрі 0,05 % у людини через 1 год. настає легке отруєння, при 0,13% через 0,5-1 год-важке. При змісті в повітрі оксиду вуглецю 0,4 % через короткий час настає смерть. Гранично припустима концентрація оксиду вуглецю в повітрі діючих виробок дорівнює 0,0017%. У воді оксид вуглецю розчиняється слабко. Для індивідуального захисту від оксиду можна використовувати вологу матерію, але ефективність цього низька.
Сірководень Н2S- газ без кольору, з характерним запахом тухлих яєць. Щільність при нормальних умовах 1,54 кг/м3. Горючий і при змісті 6 % у повітрі утворить вибухову суміш. Легко розчиняється у воді, отрутний, дратує слизуваті оболонки очей і дихальних шляхів. При змісті в повітрі 0,01 % у людини через кілька годин відбувається легке отруєння, при 0,05%-небезпечне отруєння, через 0,5-1 год. при концентрації 0,1 % настає швидка смерть. Припустимий зміст газу в шахтній атмосфері 0,00071 %. Концентрація сірководню в рудничної атмосфері звичайно досить низька. Утвориться він при гнитті органічних речовин, розкладанні водою сірчаного колчедану, гіпсу, а також виділяється з тріщин і порожнеч у породах і мінеральних джерелах. Пальна концентрація в суміші з повітрям складає від 4 до 46 %, найбільш вибухова - 12 %. Сірчистий газ (SО2)- без кольору, з кислуватим смаком, сильно роз'їдає слизуваті оболонки. Дуже отрутний. Щільність при нормальних умовах 2,93 кг/м3. Добре розчиняється в до 40 обсягів на один обсяг води. Небезпечний для життя при концентрації 0,05%, присутність його відчувається при концентрації 0,0005%. Припустима концентрація в рудничному повітрі 0,00038 %. Джерела утворення-шахтні пожежі, гниття органічних речовин. Добре розчиняється у воді, тому для його нейтралізації місця виділення чи утворення у виробки рясно зрошуються водою. Оксиди азоту NО, NО2 - гази мають бурий колір і різкий запах. У повітрі N0 переходять в інші з'єднання. Найбільш стійкі N02 і N204. Оксиди азоту легко розчиняються у воді. Оксиди азоту отрутні. Їхній припустимий зміст у рудничному повітрі по обсязі (у перерахунку на NО2) 0,00025 %, діоксиду азоту NО2 - 0,00010%. Джерелом утворення оксидів азоту в шахті є головним чином підривні роботи. Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%. Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, не повинен перевищувати 0,008% за об’ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю.
2.ДОПУСТИМА ШВІДКІСТЬ ПОВІТРЯ. Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в табл.4. При цьому середня швидкість повітря в при вибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не меншою за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться, по вугільних пластах потужністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метановістю пласта на ділянці проведення виробки 5 м3/ т та вище - не меншою за 0,5 м/с; під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за рахунок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується. Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей по драбинних відділеннях дозволяється при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с. У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних комплексами, з дозволу місцевих органів Держнаглядохоронпраці дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8%.
У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виведення людей під час аварії. У шахтах, де параметри повітря за температурним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися, система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму,
Таблиця 6
3. Вентиляційні спорудження і пристрої Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування повинні встановлюватися шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей. Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують стволи (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїмкових дільниць, повинні споруджуватися з негорючих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільницях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисті покриття. Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані вентиляційними установками та призначені для пересування людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи. Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в протилежні боки. Кожна вентиляційна споруда повинна мати номер і дошку, на якій зазначаються нормативні б фактичні втрати повітря. Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами). У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повинна бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатними дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.
Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення перемичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи. Під час обладнання одностулкових дверей у відкотних виробках слід передбачати у тих самих перемичках спеціальні двері завширшки не менше ніж - 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання. При депресії шлюзів 50 даПа та більше вентиляційні двері повинні бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення. Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) повинні бути самозакривними й постійно зачиненими. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів Поїздів за зміну) вони повинні відчинятися та зачинятися автоматично або дистанційно. Забороняється встановлення вентиляційних дверей на ділянках похилих виробок, обладнаних рейковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких проводиться відкатка, повинні бути захищені бар'єрами. Справність автоматизованих дверей повинна перевірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами. Вентиляційні двері та перемички для них, що стають непотрібними, повинні прибиратися. Регулювання повітряних струменів у виробках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Забороняється позмінне регулювання повітряних струменів.
4. Вентиляційні установки ГОЛОВНОГО ПРОВІТРЮВАННЯ Провітрювання підземних виробок повинно проводитися за допомогою безперервно діючих вентиляційних установок, розташованих на поверхні біля устів герметичне закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускається тільки з дозволу Держнаглядохоронпраці. Використання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається при узгодженні з МакНДІ й органом Держнаглядохоронпраці. Головні вентиляційні установки повинні складатися не менше ніж з двох вентиляторних агрегатів, причому один із них повинен бути резервним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок повинні бути одного типу й розміру. Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має меншу подачу, ніж основний, то головним інженером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.
Осьові вентилятори повинні бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що перешкоджають самочинному обертанню ротора вентилятора. Під час проектування й експлуатації вентиляційних установок повинні передбачатися спеціальні заходи щодо попередження обмерзання проточної частини вентиляторів, каналів та переключних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в проточну частину вентиляційної установки часток гірничої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали не повинні бути захаращені сторонніми предметами й повинні очищуватися від пилу. Вентиляційні канали повинні мати обладнаний шлюзом вихід на поверхню. У Каналі вентиляційної установки в місці сполучення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора повинні встановлюватися відгороджувальні ґрати заввишки не менше ніж 1,5 м. До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю тахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпечують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні установки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні установки, призначені для відокремленого провітрювання камер. Головні вентиляційні установки повинні забезпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії.. Допоміжні вентиляційні установки повинні забезпечувати реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це передбачено планом ліквідації аварій. Переведення вентиляційних установок на реверсивний режим роботи повинно виковуватися не більш як за 10 хвилин. Витрати повітря, що проходить по виробках у реверсивному режимі провітрювання, повинна становити не менше за 60% від кількості повітря, що проходить по них у нормальному режимі. Допускається з дозволу органу Держнаглядохоронпраці зниження кількості повітря до величини, що менша за 60% від нормальної, за умови, що концентрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0% при безперервному реверсивному провітрюванні шахти не менш як 2 години. Справність дії реверсивних, переключних та герметизуючих пристроїв повинна перевірятися головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Результати провірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування. На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрювання та заміни вентиляторів повинно проводитися реверсування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відповідно до плану ліквідації аварій. При цьому протягом періоду роботи в режимі реверсування уміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2%. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуванням, крім життєзабезпечення шахти, забороняється. Вентиляційні установки повинні бути оглянуті не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механіком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування. Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціалізованою організацією. Вентиляційні установки повинні бути обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю відповідно до Правил технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт (далі - ПТЕ). Пульт дистанційного управління й контролю роботи вентиляційної установки повинен знаходитися на поверхні шахти в диспетчерському пункті (приміщенні оператора аерогазового контролю (далі -АГИ). Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю, повинні обслуговуватися машиністами. Машиніст вентиляційної установки або особа, що обслуговує пульт управління, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вентиляційної установки. У приміщенні вентиляційної установки повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером. Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, проводиться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ. Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням подачі електроенергії, гірничий диспетчер повинен негайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шахти, підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, та місцевого органу Держнаглядохоронпраці. У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного, повинні бути вжиті заходи для створення природного провітрювання шахти. У разі отримання повідомлення про можливе припинення подачі електроенергії або про можливу перерву в роботі вентиляційної установки гірничий диспетчер (на шахтах, що будуються, відповідальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знаходяться в шахті. На шахтах Ш категорії, надкатегорних та небезпечних за раптовими викидами в разі встановлення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифузор вентиляційної установки, повинна бути передбачена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикається в разі зупинки вентилятора.
5. Провітрювання тупикових виробок Провітрювання тупикових виробок повинно проводитися за допомогою ВМП (допускається застосування ежекторів) або за рахунок загально шахтної депресії. У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок по пластах вузьким вибоєм повинні проводитися паралельні виробки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей {просіків) старі повинні ізолюватися постійними перемичками, що покриваються повітронепроникними сумішами.. Провітрювання тупиків (за останньою піччю) паралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватися за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше за 60м. У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м. На діючих шахтах із тупикових виробок, що знаходяться в стадії проходки, забороняється проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення Їх довжини. При здійсненні провітрювання за допомогою ВМП вони повинні працювати безперервно, обслуговування вентиляторів повинно здійснюватися спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом). При застосуванні апаратури автоматичного контролю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціальних осіб для обслуговування ВМП не вимагається. У випадку зупинки ВМП або порушення вентиляції роботи в тупиковій частині виробки повинні бути припинені, напругу з електроустаткування знято, та люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напруги з електроустаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрювання та обстеження виробки керівниками робіт. Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що проводяться по вугільному пласту, в газових шахтах Ш категорії й вище, повинні бути обладнані резервними ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допускається обладнувати резервними ВМП з електроживленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок по викидонебезпечних пластах, або породах застосовувати як резервні ВМП з пневматичними двигунами. Установлення ВМП повинно проводитися за паспортом виїмкової дільниці, проведення та закріплення підземних виробок або спеціальним паспортом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен встановлюватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя. Підчас провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу, та по викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тертя обертових частин об корпус вентилятора) повинно проводитися відповідно до вимог Правил. Допускається застосування вентиляторів з електродвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю концентрації метану біля вентиляторів. Забороняється встановлення ВМП в очисних виробках, крім випадків проведення обхідних гезенків (печей), у разі наявності виходів з очисних виробок відповідно до вимог ПБ, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо). Подача ВМП не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У разі установлення в одній виробці кількох вентиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарна їх подача не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці встановлення першого вентилятора, рахуючи за ходом струменя. Якщо відстань між вентиляторами більша за 10м, то подача кожного вентилятора не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У шахтах, небезпечних за газом, забороняється провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням. Забороняється встановлення ВМП з електричними двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу. Біля кожного вентилятора повинна бути встановлена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактична подача вентилятора, розрахункові та фактичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вентиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис особи, що провела запис на дошці.
|
|||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-19; просмотров: 341; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.138.162 (0.051 с.) |