Провітрювання гірничих виробок та пилогазовий режим. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Провітрювання гірничих виробок та пилогазовий режим.



 

1. ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ ШАХТНОГО ТА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ.

У результаті виконання виробничих процесів у гірничих виробках шахт утворюється характерне повітряне середовище, що називають рудничною (шахтною) атмосферою, що складається з атмосферного повітря, природних газів (метан, вуглекислий газ, сірководень і ін.), технологічних газів (продукти підривних робіт, гази, що виділяються в зарядних камерах і при роботі двигунів), вугільного і породного пилу і пар води.

Природні і технологічні гази, що виділяються в шахтах і рудниках, одержали назва рудничних газів.

Сухе атмосферне повітря складається з азоту (78,08 %), кисню (20.95%), аргону (0,93%), вуглекислого газу (0,03%) і інших газів (0,01 %). Склад повітря досить стабільний як по території, так і до висоти 85 км від поверхні Землі. Об'ємна частка водяної пари в атмосферному повітрі коливається від 0,1 до 4 %.

Рудничні гази підрозділяють на токсичні, вибухонебезпечні й інертні.

До токсичних газів відносять розповсюджені в шахтах вуглекислий газ, оксид вуглецю, сірководень, сірчистий газ, оксиди азоту і рідкі (миш’яковистий, фтористий і фосфористий водень, аміак, радон і продукти його розпаду, пари ртуті і бензину, акролеїн). Рідкі гази зустрічаються в шахтах у дуже малих кількостях.

Кисень (О2) - газ без кольору, запаху і смаку. Щільність його при тиску 101,3 кПа і 0°С (нормальні умови) дорівнює, 1,43 кг/м3. Хімічно активний, добре окисляє органічні речовини, вугілля. У воді розчиняється тільки 5 % по обсязі. Звичайно людина вдихає атмосферне повітря зі змістом кисню близько 21 %. При інтенсивній роботі людин споживає до 130 л повітря в хвилину, що в 16 разів перевищує споживання повітря в нормальному стані. У підземних умовах зміст кисню в повітрі менш 17 % викликає задишку і серцебиття, при змісті 12 % швидко настає смерті. Тому у виробках, де можуть знаходитися люди, зміст кисню в повітрі не повинне бути менш 20%.

Азот (N)- інертний газ, без кольору, запаху і смаку. Його щільність при нормальних умовах, дорівнює 1,25 кг/м3. У воді розчинний слабко-1,5% по обсязі. Азот не підтримує горіння, зі збільшенням його змісту в повітрі на 3-4 % горіння речовин стає неможливим. У діючих виробках більшості вугільних шахт зміст азоту в порівнянні з атмосферним повітрям змінюється незначно, Лише в Підмосковному басейні із пластів може виділятися суміш, що містить до 95 % азоту, що на якийсь час може змінити загальний зміст азоту в шахтному повітрі. Виділяється азот також у калійних шахтах.

Вуглекислий газ (СО2) чи двооксид вуглеці - стійка хімічна сполука, що утвориться в результаті біохімічних і хімічних реакцій окислювання і розкладання карбонатних порід у гірничих виробках. Безбарвний, не горить, не підтримує горіння і подихи. Щільність при нормальних умовах складає 1,98 кг/м3. При концентрації понад 3- 4%-токсичний. Концентрація вуглекислого газу, що допускається, у рудничному повітрі: на робочих місцях і у вихідних струменях виїмкових ділянок і тупикових виробок - 0,5%, у виробках з вихідною струменем крила, горизонту і шахти в цілому- 0,75%, при проведенні і відновленні виробок по завалів 1 %. Вуглекислий газ добре розчиняється у воді, накопичується у підошви виробок. Волога зменшує сорбционную здатність вугілля до вуглекислого газу в 5-6 разів. Вуглекислий газ виділяється в гірничих виробках в основному за рахунок окислення вугілля і деревини у вироблених просторах, старих гірничих виробок і з цілин. У погано провітрюваних виробках може утворити в нижній їхній частині місцеві скупчення.

Оксид вуглецю (СО) є продуктом окислювання вуглецю. Газ без кольору і запаху, дуже токсичний. Щільність при нормальних умовах 1,25 кг/м3. У природних газах зустрічається рідко. Основними джерелами оксиду вуглецю є шахтні пожежі, окислювання вугілля, горіння вибухових речовин і палива. У великих кількостях оксид вуглецю утвориться при вибухах метану за участю вугільного пилу.

Оксид вуглецю горючий і вибухає при концентрації від 16,2 до 73,4 %. Він особливо вибухонебезпечний у суміші з повітрям при концентрації 30%. Температура запалення 630-810°. При концентрації в повітрі 0,05 % у людини через 1 год. настає легке отруєння, при 0,13% через 0,5-1 год-важке. При змісті в повітрі оксиду вуглецю 0,4 % через короткий час настає смерть. Гранично припустима концентрація оксиду вуглецю в повітрі діючих виробок дорівнює 0,0017%.

У воді оксид вуглецю розчиняється слабко. Для індивідуального захисту від оксиду можна використовувати вологу матерію, але ефективність цього низька.

Сірководень Н2S- газ без кольору, з характерним запахом тухлих яєць. Щільність при нормальних умовах 1,54 кг/м3. Горючий і при змісті 6 % у повітрі утворить вибухову суміш. Легко розчиняється у воді, отрутний, дратує слизуваті оболонки очей і дихальних шляхів. При змісті в повітрі 0,01 % у людини через кілька годин відбувається легке отруєння, при 0,05%-небезпечне отруєння, через 0,5-1 год. при концентрації 0,1 % настає швидка смерть. Припустимий зміст газу в шахтній атмосфері 0,00071 %. Концентрація сірководню в рудничної атмосфері звичайно досить низька. Утвориться він при гнитті органічних речовин, розкладанні водою сірчаного колчедану, гіпсу, а також виділяється з тріщин і порожнеч у породах і мінеральних джерелах. Пальна концентрація в суміші з повітрям складає від 4 до 46 %, найбільш вибухова - 12 %.

Сірчистий газ (SО2)- без кольору, з кислуватим смаком, сильно роз'їдає слизуваті оболонки. Дуже отрутний. Щільність при нормальних умовах 2,93 кг/м3. Добре розчиняється в до 40 обсягів на один обсяг води. Небезпечний для життя при концентрації 0,05%, присутність його відчувається при концентрації 0,0005%. Припустима концентрація в рудничному повітрі 0,00038 %. Джерела утворення-шахтні пожежі, гниття органічних речовин. Добре розчиняється у воді, тому для його нейтралізації місця виділення чи утворення у виробки рясно зрошуються водою.

Оксиди азоту NО, NО2 - гази мають бурий колір і різкий запах. У повітрі N0 переходять в інші з'єднання. Найбільш стійкі N02 і N204. Оксиди азоту легко розчиняються у воді.

Оксиди азоту отрутні. Їхній припустимий зміст у рудничному повітрі по обсязі (у перерахунку на NО2) 0,00025 %, діоксиду азоту NО2 - 0,00010%.

Джерелом утворення оксидів азоту в шахті є головним чином підривні роботи.

Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%.

Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, не повинен перевищувати 0,008% за об’ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю.

 

2.ДОПУСТИМА ШВІДКІСТЬ ПОВІТРЯ.

Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в табл.4. При цьому середня швидкість повітря в при вибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не меншою за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться, по вугільних пластах потуж­ністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метановістю пласта на ділянці про­ведення виробки 5 м3/ т та вище - не меншою за 0,5 м/с;

під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за раху­нок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.

Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей по драбинних відділеннях дозволяєть­ся при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с.

У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних комплексами, з дозволу місцевих органів Держнаглядохоронпраці дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8%.

У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виве­дення людей під час аварії.

У шахтах, де параметри повітря за темпера­турним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися, система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму,

 

Таблиця 6

Гірничі виробки, привибійні простори, вентиляційне обладнання Максимальна швидкість повітря, м/с
Вентиляційні свердловини Не обмежена
Стволи та вентиляційні свердловини з підйомними установками, призначеними тільки для піднімання людей у аварійних випадках, вентиляційні канали  
Стволи для опускання та піднімання тільки вантажів  
Кросинги трубчасті та типу перекидних мостів  
Стволи для опускання та піднімання людей і вантажів, квершлаги, головні відкотні та вентиляційні штреки, капітальні та панельні бремсберги та уклони  
Усі інші гірничі виробки, проведені вугіллям і породою  
Привибійні простори очисних і тупикових виробок  

 

 

3. Вентиляційні спорудження і пристрої

Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування повинні встановлюватися шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей.

Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують ство­ли (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїм­кових дільниць, повинні споруджуватися з негорю­чих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільни­цях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисті покриття.

Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані венти­ляційними установками та призначені для пересу­вання людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи.

Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в про­тилежні боки.

Кожна вентиляційна споруда повинна мати но­мер і дошку, на якій зазначаються нормативні б фак­тичні втрати повітря.

Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).

У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повин­на бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатни­ми дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.

Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення пе­ремичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи.

Під час обладнання одностулкових дверей у відкотних виробках слід передбачати у тих самих перемич­ках спеціальні двері завширшки не менше ніж - 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.

При депресії шлюзів 50 даПа та більше венти­ляційні двері повинні бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення.

Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) повинні бути самозакривними й постійно зачинени­ми. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів Поїздів за зміну) вони повинні відчи­нятися та зачинятися автоматично або дистанційно.

Забороняється встановлення вентиляційних две­рей на ділянках похилих виробок, обладнаних рей­ковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких прово­диться відкатка, повинні бути захищені бар'єрами.

Справність автоматизованих дверей повинна пе­ревірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами.

Вентиляційні двері та перемички для них, що ста­ють непотрібними, повинні прибиратися.

Регулювання повітряних струменів у ви­робках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Забороняється позмінне регулювання повітряних струменів.

 

 

4. Вентиляційні установки ГОЛОВНОГО ПРОВІТРЮВАННЯ

Провітрювання підземних виробок повин­но проводитися за допомогою безперервно діючих вен­тиляційних установок, розташованих на поверхні біля устів герметичне закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускаєть­ся тільки з дозволу Держнаглядохоронпраці. Вико­ристання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається при узгодженні з МакНДІ й органом Держнаглядохоронпраці.

Головні вентиляційні установки повинні складатися не менше ніж з двох вентиляторних аг­регатів, причому один із них повинен бути резерв­ним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок повинні бути одного типу й розміру.

Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має меншу подачу, ніж основний, то головним інже­нером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.

Осьові вентилятори повинні бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що пере­шкоджають самочинному обертанню ротора венти­лятора.

Під час проектування й експлуатації вентиляцій­них установок повинні передбачатися спеціальні за­ходи щодо попередження обмерзання проточної час­тини вентиляторів, каналів та переключних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в про­точну частину вентиляційної установки часток гірни­чої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали не повинні бути захаращені сторонніми предметами й повинні очищуватися від пилу. Вентиляційні кана­ли повинні мати обладнаний шлюзом вихід на по­верхню.

У Каналі вентиляційної установки в місці сполу­чення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора повинні встановлюватися відгороджувальні ґрати заввишки не менше ніж 1,5 м.

До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю тахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпе­чують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні уста­новки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні ус­тановки, призначені для відокремленого провітрюван­ня камер.

Головні вентиляційні установки повинні за­безпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії..

Допоміжні вентиляційні установки повинні забез­печувати реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це передбачено планом ліквідації аварій.

Переведення вентиляційних установок на ревер­сивний режим роботи повинно виковуватися не більш як за 10 хвилин.

Витрати повітря, що проходить по виробках у ре­версивному режимі провітрювання, повинна стано­вити не менше за 60% від кількості повітря, що про­ходить по них у нормальному режимі.

Допускається з дозволу органу Держнаглядохоронпраці зниження кількості повітря до величини, що менша за 60% від нормальної, за умови, що кон­центрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0% при безперервному ревер­сивному провітрюванні шахти не менш як 2 години.

Справність дії реверсивних, переключних та герметизуючих пристроїв повинна перевіряти­ся головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Ре­зультати провірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.

На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрюван­ня та заміни вентиляторів повинно проводитися ре­версування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відпо­відно до плану ліквідації аварій. При цьому протя­гом періоду роботи в режимі реверсування уміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2%. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуван­ням, крім життєзабезпечення шахти, забороняється.

Вентиляційні установки повинні бути ог­лянуті не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механі­ком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.

Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціа­лізованою організацією.

Вентиляційні установки повинні бути об­ладнані апаратурою дистанційного управління й кон­тролю відповідно до Правил технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт (далі - ПТЕ).

Пульт дистанційного управління й контролю ро­боти вентиляційної установки повинен знаходитися на поверхні шахти в диспетчерському пункті (при­міщенні оператора аерогазового контролю (далі -АГИ).

Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю, повинні об­слуговуватися машиністами. Машиніст вентиляцій­ної установки або особа, що обслуговує пульт управ­ління, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вен­тиляційної установки.

У приміщенні вентиляційної установки повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером.

Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, прово­диться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.

Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням по­дачі електроенергії, гірничий диспетчер повинен не­гайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шах­ти, підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, та місце­вого органу Держнаглядохоронпраці.

У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного, повинні бути вжиті заходи для створення природного провітрю­вання шахти.

У разі отримання повідомлення про мож­ливе припинення подачі електроенергії або про мож­ливу перерву в роботі вентиляційної установки гірни­чий диспетчер (на шахтах, що будуються, відпові­дальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знахо­дяться в шахті. На шахтах Ш категорії, надкатегорних та небезпечних за раптовими викидами в разі встанов­лення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифу­зор вентиляційної установки, повинна бути передба­чена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикаєть­ся в разі зупинки вентилятора.

 

5. Провітрювання тупикових виробок

Провітрювання тупикових виробок повин­но проводитися за допомогою ВМП (допускається за­стосування ежекторів) або за рахунок загально шахтної депресії.

У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок по пластах вузь­ким вибоєм повинні проводитися паралельні вироб­ки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей {просіків) старі повинні ізолюватися постійни­ми перемичками, що покриваються повітронепроник­ними сумішами..

Провітрювання тупиків (за останньою піччю) па­ралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватися за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше за 60м.

У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м.

На діючих шахтах із тупикових виробок, що зна­ходяться в стадії проходки, забороняється проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення Їх довжини.

При здійсненні провітрювання за допомо­гою ВМП вони повинні працювати безперервно, обслуговування вентиляторів повинно здійснюватися спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом).

При застосуванні апаратури автоматичного контро­лю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціаль­них осіб для обслуговування ВМП не вимагається.

У випадку зупинки ВМП або порушення венти­ляції роботи в тупиковій частині виробки повинні бути припинені, напругу з електроустаткування зня­то, та люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напруги з електро­устаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрюван­ня та обстеження виробки керівниками робіт.

Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що про­водяться по вугільному пласту, в газових шахтах Ш категорії й вище, повинні бути обладнані резервни­ми ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допус­кається обладнувати резервними ВМП з електрожив­ленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок по викидонебезпечних пластах, або породах застосовувати як резервні ВМП з пнев­матичними двигунами.

Установлення ВМП повинно проводитися за паспортом виїмкової дільниці, проведення та зак­ріплення підземних виробок або спеціальним пас­портом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен встановлю­ватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя.

Підчас провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптови­ми викидами вугілля та газу, та по викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тер­тя обертових частин об корпус вентилятора) повинно проводитися відповідно до вимог Правил. Допускається застосування вентиляторів з елект­родвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю кон­центрації метану біля вентиляторів.

Забороняється встановлення ВМП в очисних вироб­ках, крім випадків проведення обхідних гезенків (пе­чей), у разі наявності виходів з очисних виробок відпо­відно до вимог ПБ, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо).

Подача ВМП не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У разі установлення в одній виробці кількох вен­тиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарна їх подача не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці встановлен­ня першого вентилятора, рахуючи за ходом струме­ня.

Якщо відстань між вентиляторами більша за 10м, то подача кожного вентилятора не повинна переви­щувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У шахтах, небезпечних за газом, забо­роняється провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.

Забороняється встановлення ВМП з електрични­ми двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими вики­дами вугілля та газу.

Біля кожного вентилятора повинна бути встанов­лена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактична подача вентилятора, розрахункові та фак­тичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вен­тиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис осо­би, що провела запис на дошці.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-19; просмотров: 341; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.138.162 (0.051 с.)