Умови збереження вибухових матеріалів на ділянках

При великій відстані від вибоїв до видаткового складу ВМ дозволяється пристрою дільничних роздавальних камер для видачі ВМ майстрам-підривникам і приймання від них наприкінці зміни оставишся невикористаними ВМ.

Камери місткістю більш 100 кг повинні влаштовуватися в спеціально відведеному виробленні, провітрюваним свіжим струменем повітря, на відстані не менш 25 м від діючих вироблень. Місткість роздавальних камер приймається рівної максимальній змінній чи добовій витраті ВМ на ділянці, але не повинна перевищувати 1000 кг ВВ і відповідного кількості засобів висадження (СВ). ВВ і СВ повинні зберігатися в окремих приміщеннях, відгороджених друг від друга цегельною чи бетонною стіною товщиною не менш 25 див.

Обслуговування роздавальних камер виробляється спеціальними роздавальниками, що пройшли навчання по програмі завідувачів складами ВМ. При місткості камер менш 200 кг ВВ вони можуть обслуговуватися по сумісництву майстрами-підривниками, що ведуть підривні роботи на даній ділянці і минулими спеціальну підготовку.

Доставлені до місця роботи ВМ повинні бути під наглядом майстра-підривника чи добре проінструктованих робітників (підношувачів). ВМ повинні знаходитися в сумках у безпечному місці виробки. Допускається збереження доставлених до місця роботи ВМ у спеціальних чи шухлядах контейнерах, закритих на замок. Шухляди (контейнери) повинні розташовуватися в нішах з боку вільного проходу вироблення, недалеко від вибою. Ємність шухляд (контейнерів) не повинна перевищувати максимальної змінної витрати ВМ, але не повинна бути більш 60 кг ВР и відповідного кількості СВ. Видача ВМ із шухляд (контейнерів) і облік витрати ВМ покладається наказом по шахті на один з майстрів-підривників чи на робочого вибою, що має Єдину книжку майстра-підривника.

 

5. ПАСПОРТ БПР, ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ, ЗАТВЕРДЖЕННЯ Й ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НИМ. ЗМІСТ ПАСПОРТА БПР.

Паспорт БВР, порядок складання, твердження й ознайомлення з ним. Зміст паспорта БВР. Випадок ведення БВР без затвердженого паспорта БВР.

Бурові і підривні роботи при всіх способах підривання і у всіх вибоях роблять тільки по затвердженому паспорті. Паспорт складається начальником дільниці і затверджується головним інженером, чи директором шахти, чи керівником підривних робіт. Паспорт буропідривних робіт складають на підставі розрахункових даних і досвідчених вибухів при проведенні підготовчих виробок і очисних вибоїв.

З паспортом буро-вибухових робіт повинні бути ознайомлені під розписку інженерно-технічні працівники даної ділянки, а також персонал, що виконує буро підривні роботи.

Паспорта буропідривних робіт повинні включати:

- схему розташування шпурів, що виключає підрив шпурів і оголення зарядів при різночасному їхньому підриванні; число шпурів і їхню глибину; величину зарядів, найменування ВР і ЗП, число серій підривання, час уповільнення і послідовність підривання, матеріал збійки і її величина;

- указівки про місце укриття майстра-підривника і робітників на час вибуху;

- час для провітрювання вибою;

- указівки про розташування постів охорони і знаків.

Одноразові відхилення від паспорта буропідривних робіт убік зменшення витрати ВМ допускаються при зміні гірничотехнічних чи геологічних умов і з дозволу головного інженера шахти чи начальника ділянки (зміни).

 

 

6. ВЕДЕННЯ БПР БЕЗ ЗАТВЕРДЖЕНОГО ПАСПОРТА.

Без затвердженого паспорта буропідривних робіт, роботи дозволяється робити в наступних випадках;

- при досвідчених підриваннях з метою доробки паспорта;

- при доведенні переріза виробки до проектних розмірів після основного підривання вибою;

- при підривання негабаритів;

- при ліквідації зарядів, що відмовили.

 

7. ТЕХНОЛОГІЯ ЗАРЯЖАННЯ ШПУРІВ І ПІДРИВАННЯ ЗАРЯДІВ

На вугільних шахтах основну роботу з заряджання шпурів і висадженню зарядів виконує майстер-підривник. До складу його роботи входять одержання наряд-путівки, що служить підставою для відпустки ВМ зі складу; одержання ВР і ЗІ на складі ВМ; доставка ВМ до місця роботи; перевірка відповідності вибою паспорту буропідривних робіт і вимогам правил безпеки; виставляння посад охорони небезпечної зони; заряджання шпурів; виготовлення патронів-бойовиків; монтаж електровибуховой мережі; подача сигналів; підривання зарядів у шпурах; перевірка результатів підривання шпурів; ліквідація зарядів, що не вибухнули і їхня реєстрація в журналі; оформлення документів про витрату і здача залишків ВМ на склад.

Наряд-путівка є основним документом для майстра-підривника. Заповнює її і підписує начальник ділянки - виконавець робіт, а потім начальник ділянки вентиляції і техніки безпеки і начальник ділянки підривних робіт, після цього - головний інженер шахти.

Перед заряджанням шпурів необхідно, щоб вибій мав гарне і безупинне провітрювання; прохідницьке устаткування й інструменти були прибрані і надійне захищені від ударів гірничою породою при вибуху; кріплення відповідало паспорту кріплення; у підготовчих виробках на відстані до 20 м від місця вибуху не було неприбраної породи (вугілля), вагонеток і інших предметів, що захаращують виробку більш ніж на 1/3 її поперечного переріза і заважають провітрюванню вибою і вихід з нього.

Майстер-підривник повинний перевірити відповідність розташування, напрямки і глибини шпурів паспорту буропідривних робіт. Перед заряджанням шпури повинні бути ретельно очищені від бурового дріб'язку і бруду стисненим повітрям через трубку, вставлену в шпур, водою під тиском з використанням тієї ж трубки чи забійником з металевим очищувачем. У вибої повинне бути необхідна кількість забійного матеріалу. Якщо одне з перерахованих вимог не виконано, то заряджати шпури заборонено.

Перш ніж приступити до заряджання шпурів, майстер-підривник свистком повинний подати добре чутний на границях небезпечної зони і відомий усім працюючим у шахті перший сигнал (попереджувальний) - один тривалий свисток. По цьому сигналі всі люди, не зайняті заряджанням шпурів, повинні бути вилучені в безпечне місце, зазначене в паспорті буропідривних робіт, а в місць можливого входу людей у небезпечну зону на свіжому струмені повинні бути виставлені пости охорони. У виробках, по яких підуть газоподібні продукти вибуху, пости охорони не виставляють. У цих виробках установлюють забороняючи знаки, (Вхід заборонений! Ведуться підривні роботи!).

За інструктаж постових, виставляння і зняття постів, дії постових, а також установку знаків і написів відповідальність несе гірничий майстер чи особа нагляду ділянки, відповідальне за безпеку робіт у зміні.

Прізвище гірничого майстра чи особи змінного нагляду, відповідального за безпеку підривних робіт на ділянці (зміні), а також прізвища постових записують в наряд-путівку на виробництво підривних робіт. Після цього майстер-підривник приступає до заряджання шпурів.

Заряджання - процес уведення заряду ВР у шпур і підготовки його до вибуху. Майстер-підривник, приступаючи до заряджання шпурів, поміщає сумку з ВМ поблизу від вибою в безпечному місці. При заряджанні шпурів патронованими ВР кожен патрон поміщають в устя шпуру, наступним патроном посувають його в шпур, а потім найчастіше дерев'яним забійником (діаметр не більше ніж на 10 мм менше діаметра шпуру, а довжина не менш чим на 200 мм більше самого довгого шпуру) досилають весь заряд до дна шпуру і злегка притискають його для того, щоб патрони своїми торцями щільно прилягали один до іншого. Це виключає утворення проміжків між патронами, заповнених буровим дріб'язком, наявність яких може привести до неповного вибуху заряду чи вигорянню ВР. Останнім у шпур поміщають патрона-бойовика.

При електричному способі ініціювання зарядів застосовують патрони-бойовики. З одного з торців патрона ВВ за допомогою голки, не розвертаючи паперову оболонку, роблять поглиблення, у яке вводять електродетонатор на всю його довжину і закріплюють у патроні накиданням петлі проводів електродетонаторів з наступним її затягуванням (Рис.7).

 

Рис. 7 Послідовність виготовлення патронів-бойовиків

Проводу електродетонатора повинні бути замкнуті закоротко й у такім положенні знаходитися до моменту приєднання їх до сполучних чи магістральних проводів.

 

 

8. Міри безпеки при підготовці зарядів і вибухових мереж до підривання

Безпека підривних робіт у значній мірі залежить від якості і порядку провадження робіт по заряджанню шпурів і монтажу вибухової мережі. При заряджанні шпурів повинні бути виконані наступні міри безпеки:

а) шпури перед заряджанням повинні бути ретельно очищені від бурового дріб'язку і пилу, тому що наявність бурового дріб'язку утрудняє їхнє заряджання, а влучення її між патронами знижує передачу детонації по заряду і може привести до відмовлення;

б) при заряджанні для введення патронів ВВ у шпур застосовують забійники, виготовлені з дерева чи з металів, що не дають іскор;

в) забороняється вводити в заряд більш одного патрона-бойовика (крім розосереджених зарядів).

г) патрон-бойовик повинний бути розташований першим від устя шпуру, при цьому електродетонатор повинний знаходитися на початку заряду і бути звернений дном гільзи в напрямку до дна шпуру. Допускається розташування патрона-бойовика з електродетонатором першим від дна шпуру (зворотне ініціювання), але при цьому дно гільзи електродетонатора повинне бути спрямоване до устя шпуру.

д) патрон-бойовик повинен уводитися з особливою обережністю. Неприпустиме ущільнення ВР забійником безпосередньо після введення бойовика;

е) не можна застосовувати для забійки кусковий чи горючий матеріал. Перші порції забійки шпуру не трамбуються, а наступні ущільнюються, але без різких поштовхів;

з) при заряджанні шпурів на висоті більш 2 м необхідно користатися сход, полками і т.д..

Одночасно заряджати дозволяється стільки шпурів, скільки намічається підірвати за один прийом.

При електричному висадженні монтаж вибухової мережі повинний бути виконаний при дотриманні наступних умов:

а) до монтажу дозволяється приступати після заряджайся всіх шпурів, що підлягають підриванню, і видалення людей, не зв'язаних з монтажем, в укриття;

б) монтаж вибухової мережі повинний вироблятися в напрямку від вибою до джерела струму, а не навпаки;

в) зростки провідників повинні ізолюватися чи затисками ізоляційною стрічкою. У шахтам, небезпечних по чи газі пилу ізоляція допускається тільки затисками;

г) магістральні проводів повинні бути дводротковими, з гумовою чи пластиковою ізоляцією при площі перетину дроту не менш 0,75 мм² і довжиною не менш 50 м для очисних вибоїв і 75 м для підготовчих вибоїв; кінці магістральних проводів повинні бути замкнуті закоротко протягом усього часу до підключення їхній до клем чи приладу рубильника, що включає струм для висадження;

д) електроенергія в межах небезпечної зони на весь період підривних робіт повинні бути виключені. Дозволяється на час монтажу вибухової мережі мати не виключеної електрична освітлювальна мережа напругою до 36 В.

Змонтована вибухова мережа перед висадженням повинна бути перевірена на струмопроводимість приладами ВИС-1, Р3043 і іншими допущеними для цієї мети.

 

9. ПОРЯДОК ЛІКВІДАЦІЇ НЕВИБУХЛИХ ЗАРЯДІВ. ЗАПОДІЙ ВІДКАЗІВ.

Відказ - заряд, що невибухнув, що залишився на місці його закладення. Відкази викликають утрати робочого часу на їхню ліквідацію і створюють велику небезпеку.

При електричному ініціюванні причинами відмовлень можуть бути дефекти в електродетонаторах, і магістральних проводах; неправильне приєднання проводів у вибухову мережу; з'єднання більшого числа електродетонаторів, чим може підірвати даний вибуховий прилад (машинка); несправності вибухового приладу й ін. Для попередження відказів при електричному ініціюванні необхідно ретельно перевіряти електродетонатори і проводи, дотримувати правила монтажу вибухової мережі і перевірки її перед підриванням, систематично перевіряти справність вибухових приладів; при підриванні з відстані більш 200 м застосовувати постійні вибухові кабелі.

Якщо при включенні струму вибуху не відбулося, то майстер-підривник повинний відімкнути магістральні проводи від джерела струму, замкнути їхні кінці на коротко, узяти із собою ключ від джерела струму і лише після цього шукати причини відмовлення вибуху. Підходити до зарядам у цьому випадку можна не раніше чим через 10 хв. незалежно від типу застосовуваних електродетонаторів.

При з'ясуванні причин відмовлення вибуху всіх електродетонаторів майстер-підривник повинний насамперед від’єднати всі електродетонатори і перевірити провідність чи цілісність магістральних проводів, для чого до їхніх кінців необхідно приєднати прилад ПИВ-100М и перевірити опір магістральних проводів. Якщо магістральні проводи справні, то перевіряють надійність усіх з'єднань електродетонаторів. Майстер-підривник повинний знайти несправність, усунути її і зробити підривання.

Крім повного відмовлення всіх ЕД мають місце випадки, коли вибухають тільки більш чуттєві ЕД, а частина їхній залишається не підірвавшись. Це відбувається через недостатню силу струму, великого опору електровибухової мережі, великої різниці імпульсів запалення ЕД, з'єднаних у групу, несправності вибухового приладу й ін.

При виявленні відмовлення чи підозрі на нього в підземних умовах підривник повинний виставити знаки, і повідомити про це керівника підривних робіт чи особу змінного нагляду. До ліквідації відказів робити які-небудь роботи у вибої забороняється. Роботи з ліквідації відказів роблять тільки за вказівкою керівника підривних робіт, начальника ділянки чи особи змінного нагляду.

Якщо в зарядах, що відмовили, виявлені електродетонаторні дроти, то вони повинні бути замкнуті на коротко.

При ліквідації зарядів, що відмовили, забороняється витягати патрони-бойовики зі шпуру, витягати ЕД за проводи, вибурювати, видувати ВР стисненим повітрям, розбирати вугілля чи породу навколо зарядів, що відмовили.

Шпурові заряди, що відмовили, дозволяється ліквідувати одним з наступних способів.

1. Повторним підриванням у звичайному порядку. Такий спосіб допускають при електричному ініціюванні, причому тільки після перевірки майстром-підривником цілісності і величини опору електропідривної мережі, а також відповідності лінії найменшого опору вимогам Єдиних правил безпеки при підривних роботах.

2. Підривання додаткових зарядів у допоміжних шпурах, пробурених паралельно шпурам із зарядами, що відмовили, на відстані не ближче 0,3 м. Число допоміжних шпурів і місця їхнього розташування визначає особою технічного нагляду дільниці чи майстер-підривник. Для встановлення напрямку допоміжних шпурів дозволяється виймати зі шпуру з зарядом, що відмовив, забійний матеріал на довжину до 0,2 м від його устя.

3. Шляхом повного видалення забійного матеріалу, введення в шпур додаткового патрона-бойовика і повторного висадження в звичайному порядку. Цей спосіб ліквідації зарядів, що відмовили, допускають у випадку використання гидрозабійки в поліетиленових ампулах. При цьому лінія найменшого опору і довжина збійки повинні відповідати вимогам Єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Після вибуху заряду в допоміжному шпурі майстер-підривник зобов'язаний ретельно оглянути висаджену породу і зібрати виявлені ВМ заряду, що відмовив. Тільки після цього робітників допускають до навантаження породи чи вугілля вручну з дотриманням запобіжних заходів, поки не буде установлена відсутність залишків ВМ заряду, що відмовив. Кожен випадок відмовлення і його ліквідації після закінчення зміни повинний бути записаний у журнал реєстрації відказів.

Неповні вибухи зарядів у шпурах (частина заряду в шпурі залишається невисадженої) по небезпеці дорівнюють до відмовлень. Причиною неповних вибухів зарядів ВР є хитлива детонація через недостатню сприйнятливість до детонації; недостатньої потужності детонатора чи ЕД; хитливої швидкості детонації, обумовленої властивостями ВР (злежаність, підвищена вологість, нерівномірна щільність); переущільнення ВР у процесі ведення підривних робіт; утворення пилових (грязьових) пробок чи повітряних проміжків між патронами в заряді; зволоження ВР у мокрих шпурах. Для попередження неповних вибухів зарядів ВР необхідно застосовувати доброякісні ВР і ЗІ; правильно заряджати шпури і стежити за дотриманням мінімально припустимих відстаней між зарядами особливо в шахтах, небезпечних по газі чи пилу.

 

10. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ПІДРИВНИХ РОБІТ. ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ ПР У ЗУСТРІЧНИХ ВИБОЯХ.

Забороняється робити підривні роботи, якщо порушений паспорт буропідривних робіт чи місце для підривних робіт не підготовлено.

При роботі з ВМ забороняється: кидати, волочити і вдаряти шухляди з ВМ; курити чи застосовувати відкритий вогонь ближче 100 м від місця їхнього розташування; використовувати при підривних роботах злежалі (не піддаються розминанню руками) порошкоподібні аміачно – селітряні ВМ, чи зволожені ВМ більш установленої норми.

Вибухові матеріали періодично в процесі збереження повинні піддаватися іспитам. Непридатні ВМ підлягають знищенню (висадженням, спалюванням, чи затопленням розчиненням у воді). Всі електроустановки, кабелі і контактні проводи в межах небезпечної зони повинні бути знеструмлені з моменту початку монтажу вибухової мережі і до закінчення підривних робіт. Електровибухову мережу монтують тільки від зарядів ВР до джерела струму. Ключ від вибухової машинки (приладу) повинний бути в майстра-підривника.

Забороняється: в одному заряді застосовувати більш одного патрона-бойовика, витягати його зі шпуру за проводи електродетонатора чи застосовувати в якості забійки пальні матеріали або вести підривні роботи без забійки; застосовувати прилад ПИВ-100М для перевірки одиночних електродетонаторів.

Забороняється ведення підривних робіт на відстані менш 30 м від складу ВМ, а при відстані менш 100 м перед підривними роботами люди зі складу повинні бути виведені в безпечне місце.

Час уповільнення електродетонаторів врубових зарядів повинний бути не менш: 25 чи 30 мс. - в вибоях підготовчих виробок з однією поверхнею оголення й у верхніх чи середніх нішах лав; 15 чи 25 мс. - в вибоях підготовчих виробок із двома поверхнями оголення.

При проведенні виробок зустрічними вибоями підривні роботи повинні виконуватися при дотриманні наступних умові:

а) при наближенні вибоїв на відстань 20 м перед початком заряджання шпурів в одному з зустрічних вибоїв усі працюючі з обох вибоїв повинні бути вилучені в безпечні місця, а у входу в протилежний вибій повинні бути виставлена охорона. Охорона може, бути знята тільки з ведена особи, що робило підривання.

б) коли відстань між зустрічними вибоями складе 15 м, шпурові заряди варто підривати різночасне з обов'язковим виміром величини цілини між ними. При цьому на кожен випадок підривання в одному з вибоїв майстру-підривнику повинне бути виданий письмовий дозвіл головного інженера шахти чи особи, призначеної наказом по шахті, і вибухові, роботи повинні вироблятися в присутності змінного інженерно-технічного працівника;

в) при товщині цілини між вибоями 7 м роботи повинні проводитися одним вибоєм і розвідницькі шпури повинні буритися глибиною на 1 м більше, ніж глибина заряджених шпурів;

г) при товщині цілини 3 м усі люди з виробок, на які проводиться збійка, повинні бути вилучені на безпечну відстань, а в шахтах, небезпечних по газі, повинний бути зроблений вимір газу і прийняті заходи для провітрювання цих виробок. При підриванні у вибої однієї з рівнобіжних виробок, розташованих на відстані менш 20 м одна від іншої, люди з іншого вибою повинні бути виведені в безпечне місце.

 

11. БЕЗПЕКА РОБІТ І БОРОТЬБА З ПИЛОМ ПРИ БПР.

Перед бурінням шпурів необхідно оглянути і привести вибій у безпечний стан, перевірити стан бурильної машини, випробувати її спочатку вхолосту, а потім під навантаженням, зробити оборку покрівлі і поверхні вибою виробки з наступною розміткою шпурів відповідно до паспорта буропідривних робіт.

Буріння шпурів повинне проводитися відповідно до паспорта буропідривних робіт. Його варто починати забурником. Забороняється розбурювати шпури, що залишилися від колишнього циклу (склянки). При забуривании і під час буріння необхідно стежити за тим, щоб, осі бурильної машини і бура збігалися з віссю шпуру. При забурювані забороняється направляти бур руками. Для утримання бура необхідно користатися спеціальними пристосуваннями (буроутримовачем).

При бурінні шпурів забороняється використовувати тупі різці (коронки), вигнуті бурові штанги, працювати в не застебнутому одязі, з непідібраними під каску волоссям, тому що це може привести до травмування. Необхідно стежити, щоб одяг, кабель, шланг не потрапили на обертовий бур.

Крім загальних правил необхідно дотримувати і ряд специфічних.

При експлуатації ручних електросвердел забороняється: включати напругу, якщо весь кабель чи частина його складена в "бухту" чи "вісімками"; натискати на свердел розпилом чи стійкою; переносити свердла волочінням по ґрунті, утримуючи за кабель; розбирати, ремонтувати свердла у вибої виробки; користатися несправними свердлами чи свердлами з порушеною ізоляцією корпуса і рукояток.

При роботі з пневмосвердлами чи колонковими електросвердлами необхідно в основному дотримувати цих же правил. При застосуванні розпірних стовпчиків особлива увага варто приділяти надійності їхнього кріплення.

При експлуатації перфораторів забороняється: буріння шпурів при несправному вібропоглильнувальному пристрою і без індивідуального захисту рук від вібрації (вібраційні рукавиці); буріння без установленого на перфораторі глушителя шуму і при відсутності індивідуальних засобів захисту від пилу (респіратори) і шуму (навушники, противошумні вкладиші); розбирати і ремонтувати перфоратор у вибої.

При експлуатації бурильних установок забороняється: буріння шпурів без їхнього промивання; робота на несправній установці; робити ремонт і керування особам, що не мають на це право; знаходитися в зоні дії бурильної установки.

Після буріння шпурів прохідники повинні відключити енергію, відсоединити і змотати електричний кабель, пневмо- і гідро шланги, забрати в сухе і безпечне місце бурильні машини і буровий інструмент.

Боротьба з пилом при бурінні шпурів.

З 3-7 кг пилу, що утвориться за цикл, 20-35 % дають бурові, 20-30 % - вибухові і 40-55 % - навантажувальні роботи. Одним із засобів забезпечення сприятливих і безпечних умов праці шахтарів є вентиляція, що на 90 % сприяє рішенню питань боротьби з газом, пилом і високою температурою рудничного повітря.

Буріння шпурів супроводжується значним утворенням пилу, що, потрапляючи в легені, викликає важке захворювання - силікоз чи антракоз. Основними заходами щодо боротьби з пилом при бурінні шпурів є: промивання шпурів водою чи водоповітряною сумішшю і сухе пиловловлення. Більш ефективної є промивання шпурів. Розрізняють осьове і бічне промивання. При осьовому промиванні вода під тиском 0,2-0,3 МПа подається до перфоратора чи колонковому електросвердлу, далі по осьовій трубці вода попадає в канал бура і, виходячи через отвори в різці (коронці), зрошує вибій шпуру, видаляючи буровий дріб'язок у виді шламу.

При бічному промиванні воду підводять до промивної муфти, надягнутої на хвостовик бура, потім через отвір у каналі бура вона попадає в шпур.

На бурильних установках передбачена блокування, що виключає буравлення шпурів без роботи засобів пилопридушення. У виробках, де застосування промивання шпурів неможливо (буріння повстаючи шпурів чи під анкерне кріплення, негативні температури порід чи шахтного повітря, розмокаючи породи та ін.), застосовують сухе пилопридушення. Розрізняють осьовий і бічний відсмоктувач пилу. В основному застосовують осьовий пило відсмоктувач, коли буровий дріб'язок надходить через канал бура, пило відсмоктувачу трубку перфоратора і далі по шлангу в пиловловлювач. Уловлювання пилу здійснюють переносними і напівстаціонарними пиловідсмоктувальними установками, ефективність застосування яких складає близько 90 %, тобто в повітрі залишається деяка кількість пилу. Тому на шахтах обов'язковим є застосування індивідуальних засобів захисту органів подиху робітників від пилу – проти пилових респіраторів. У вугільній промисловості одержали поширення респіратори ПРШ-741, Ф-62Ш и ін.

Для боротьби з пилом при підривних роботах необхідно застосовувати гидрозабійку, водяні завіси і туманоутворювачи.

Водяні завіси створюють шляхом розпилення води з поліетиленових судин за допомогою вибуху розміщених у них зарядів ВР. Як заряди застосовують патрон углениту Э-6 масою 200 гр. при кількості води в судині 20 чи 30 л; патрони СП-1 (у вибоях, де їх використовують для шпурових зарядів) при кількості води в судині 30 л. Використовуються тільки запобіжні електродетонатори миттєвої дії типу ЕДКЗ-ОП.

 

12. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ПРИ ВЕДЕННІ ПІДРИВНИХ РОБІТ У ШАХТАХ НЕБЕЗПЕЧНИХ ПО ГАЗУ ЧИ ПО ВИБУХАХ ПИЛУ. ПАРАМЕТРИ БПР.

При веденні підривних робіт на вугільних шахтах небезпечних по газі чи пилу перед кожним заряджанням шпурів, їхнім висадженням і при огляді вибою після висадження майстер-підривник зобов'язаний проводити вимір змісту метану. Забороняється виконувати підривні роботи при змісті метану 1 % і більш у вибоях і у виробках, що примикають, протягом 20 м від них, а також у місці укриття майстра-підривника.

Вимір змісту метану в місці укриття майстра-підривника також повинний проводитися перед кожним підключенням електровибуховії мережі до вибухового приладу.

Підривні роботи допускаються тільки:

а) у вибоях виробок безупинно і стійко провітрюваних відповідно до вимог Правил безпеки у вугільних і сланцевих шахтах і при здійсненні необхідних заходів для боротьби з вибуховим пилом;

б) при підриванні зарядів з застосуванням ЕД. При цьому у виробках, з підвищеним виділенням метану як джерело струму повинні застосовуватися тільки іскробезпечні вибухові прилади.

У вибоях виробок, де мається газовиділення чи вибуховий вугільний пил, дозволяється застосовувати тільки запобіжні електродетонатори миттєвого і короткоуповільненої дії.

При цьому повинні дотримуватися наступні умови:

а) максимальний час уповільнення електродетонатора короткоуповільненої дії з урахуванням розкиду за часом спрацьовування не повинне перевищувати при застосуванні ВВ ІV класу 220 мс, а при застосуванні ВВ V і VІ класів - 320 мс;

б) у підготовчих виробках, проведених по вугіллю, і в комбайнових нішах очисних вибоїв без машинного врубу всі заряди у вугільному вибої повинні вибухати від одного їмпульсу струму вибухового приладу;

в) при довжині вугільного вибою більш 5 м дозволяється поділяти його по довжині на ділянки і висадження в кожнім з них робити роздільно.

г) у підготовчих виробках, проведених по вугіллю з підривкою бічних порід, підривання зарядів у шпурах по вугіллю і породі може проводитися як роздільно, так і одночасно (одним вибоєм чи з випередженням одного з них), причому роздільне підривання може здійснюватися тільки з дозволу керівника шахти при кількості циклів не більш одного по вугіллю й одного по породі, за винятком випадків створення випереджальних заходок на початку проведення виробки, але не більш 5 м.

Забороняється одночасна видача майстру-підривнику для виробництва підривних робіт ВР різних класів, а також запобіжних і незапобіжних електродетонаторів, у т.ч. короткоуповільненої й уповільненої дії для різних вибоїв, якщо в одному з них застосовуються електродетонатори з великим уповільненням, чи вибухові речовини більш низького класу.

Місця укриття майстрів-підривників повинні знаходитися у виробках, провітрюваних свіжим струменем повітря за рахунок загальшахтної депресії і розташовуватися від місця вибуху на відстані не менш:

а) у горизонтальних і похилим (до 10°) підготовчих виробках -150 м;

б) у похилих, у тому числі що повстають (більш 10^о) підготовчих виробках -100 м, але обов'язково в горизонтальної виробки і не ближче 10 м від устя вироблення чи її сполучення з інший виробленням;

в) у лавах (пластах) при куті залягання до 18° - 50 м;

г) у лавах (пластах) при куті залягання 18° і більш - 50 м, але не ближче 20 м від сполучення з лавою (пластом) на штреку;

д) в очисних вибоях камерного типу, а також при погашенні вугільних цілин - 200 м;

е) у щитових вибоях - 50 м, але не ближче 20 м від ходової печі;

ж) при пропуску вугілля і породи у виробках, що повстають -100 м;

з) при проведенні стволів (шурфів) з поверхні - 50 м.

Місця укриття майстра-підривника, розташування постів охорони, інших людей у всіх випадках варто визначати в проектах, чи паспортах схемах буропідривних робіт з обліком того, що відстань від місця укриття майстра-підривника до постів охорони, розташовуваних за майстром-підривником повинно бути не менш 10 м., від місця розташування постів охорони до місця перебування інших людей також не менш 10 м.

Проведення тупикових виробок довжиною більш 100 м по вугіллю чи змішаним вибоєм повинне здійснюватися при наявності постійної вибухової магістралі, прокладеної до вибухової станції в місці укриття майстра-підривника.

Заряджання і підривання зарядів кожного циклу, у тому числі і при роздільному підриванні по вугіллю і породі, допускається тільки після провітрювання вибою, виміру змісту метану, збирання висадженого вугілля, здійснення заходів щодо вибухозахисту вибою і прилягаючих до нього виробок на відстані не менш 20 м. При цьому у всіх випадках глибина заходки по вугіллю повинне бути не більш 2 м.

В очисних вибоях на пластах, небезпечних по газі чи пилу (крім небезпечних по раптових викидах), дозволяється розділяти очисної вибій подовш на ділянки, що підриваються роздільно. Притім заряджання і підривання зарядів на кожній ділянці допускається проводити після вибуху зарядів на попередньої ділянці, збирання відбитого вугілля, кріплення вибою і проведення комплекту заходів для попередження вибуху газу і вугільного пилу.

При зарубці підготовчих і нарізних виробок по вугіллю і породі з інших виробок протягом 5 м від сполучення необхідно передбачати зменшення довжини шпурів і зарядів ВР із метою зниження небезпеки порушення кріпи, обвалення порід, а також ушкодження кабелів і трубопроводів.

Відстань між зарядами ВР до найближчий поверхні повинна бути не менш 0,5 м по вугіллю і не менш 0,3 по породі, у т.ч. і при підриванні зарядів у породному негабариті. У випадках застосування ВВ VІ класу при висадженні по вугіллю ця відстань допускається зменшувати до 0,3 м.

Мінімально припустима відстань між суміжними шпуровими зарядами повинне складати не менш величин, зазначених у таблиці 5.

Таблиця 5

Умови підривання	Мінімально припустима відстань (м) між суміжними шпуровими зарядами при застосуванні ВМ, класу
II	ІІІ-ІV	V	VI
по вугіллю	0,6	0.6	0,5.	0,4
по породі: при f менше 7 при f =7—10	0.5 0.4	0,45 0.3	0.3 -	0,25 -

 

У породах з f >10 відстань між суміжними шпуровими зарядами повинне визначатися нормативами, розробленими за узгодженням організацією - експертом по безпеці робіт.

Мінімальна величина забійки:

- при глибині шпуру 0,6 до 1 м - половина шпуру;

- при глибині шпуру ≥ 1,0м - ≥ 0,5м

- у свердловинах - ≥ 1,0м

На пластах, небезпечних по пилу, перед кожним підриванням у вибоях, проведених по вугіллю чи по вугіллю з підривкою бічних порід, повинне проводитися осланцювання чи зрошення осілої вугільного пилу з додаванням змочувача як у вибою, так і у виробках, пов'язаних з вибоєм, протягом не менш 20 м від зарядів, що підриваються.

В очисних вибоях на пластах, небезпечних по вибуху пилу, при підриванні по вугіллю в кутках чи нішах лав повинне проводитися осланцювання чи зрошення привибійного простору водою з застосуванням змочувача.

У привибійному просторі гірничих виробок вибухозахист (водоповітряні, порошкові завіси й ін.) при підриванні шпурових зарядів повинна здійснюватися відповідно до інструкцій (посібниками), погодженими Держнаглядохоронпраці республіки (держави).

 

13. ОСОБЛИВОСТІ СТРУСНОГО ПІДРИВАННЯ НА ПЛАСТАХ НЕБЕЗПЕЧНИХ ПО РАПТОВИМ ВИКИДАХ ВУГІЛЛЯ, ПОРОДИ І ГАЗУ.

Струсне підривання повинне здійснюватися при відпрацьовуванні пластів, небезпечних по раптових викидах вугілля, породи і газу, а також на загрозливих пластах, де поточним прогнозом отримані значення "Небезпечно", у визначеному режимі, спрямованому на захист людей від наслідків можливих викидів у тому числі;

а) при проведенні горизонтальних, похилих (проведених зверху вниз) і виробок, що повстають, з кутом нахилу до 10^о включно, а також для відбійки вугілля в очисних вибоях;

б) при розкритті викидонебезпечних вугільних пластів потужністю більш 0,1м;

в) при розкритті загрозливих вугільних пластів, якщо прогнозом установлені небезпечні значення показників викидонебезпечності чи прогноз перед розкриттям не здійснювався;

г) при розкритті піщаників на глибині 600 м і більш, якщо прогнозом установлено, що піщаник викидонебезпечний чи прогноз викидонебезпечності перед розкриттям не здійснювався;

д) при проведенні виробок по викидонебезпечних піщаниках.

Вибір параметрів паспорта буропідривних робіт для виробок, проведених по вугільних пластах і породам, небезпечним по раптових викидах, повинний забезпечувати повну отбійку вугілля (породи) по усьому, перерізу виробки, якщо при струсному підриванні не досягнута необхідна конфігурація вибою, варто провести повторне струсне підривання.

У місцях геологічних порушень підривання по вугіллю і породі повинне проводитися одночасно.

Проведення виробок змішаним вибоєм з випереджальної вибуховий відбійки вугілля дозволяється при відставанні породного вибою не більш 5 м, при цьому підривання зарядів у вибоях повинне проводитися в різні зміни.

Забороняється застосовувати ручні ударні інструменти для оформлення вибою після струсного підривання.

Для кожного вибою, де застосовується струсне підривання, повинна бути складена інструкція, що встановлює порядок, технологію такого підривання і міри безпеки, спрямовані на захист людей від наслідків викидів вугілля, породи і газу. Інструкція повинна передбачати магнітофонний запис службових телефонних переговорів відповідального керівника струсного підривання, що знаходиться на поверхні.

З паспортом буропідривних робіт і інструкцією із струсному підриванню повинні бути ознайомлені (під розпис) особи технічного нагляду шахти, зв'язані з проведенням струсного підривання, і робітники відповідних ділянок.

Порядок проведення струсного підривання й особи, відповідальні за його виконання, повинні затверджуватися наказом по шахті. У випадку провадження робіт на експлуатаційній шахті спеціалізованими шахтобудівними організаціями, такий порядок установлюється спільним наказом шахтобудівного керування й експлуатаційної шахти.

При здійсненні струсного вибуху повинний вестися "Журнал проведення струсного підривання по шахті, форма якого затверджується керівником підприємства.

Зведення про місце і час проведення струсного підривання, у виді оголошень, не пізніше чим за зміну до початку підривання необхідно доводити до всіх трудящих, зайнятих у підземних виробках.