Підготовка випускної кваліфікаційної роботи

Підготовка випускної кваліфікаційної роботи має демонструвати рівень фахової відповідності студента професійній або науковій діяльності, а саме здатність:

Ø використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички;

Ø аналізувати джерела інформації, передусім наукові;

Ø узагальнювати матеріали та застосовувати сучасні методики і методи наукових досліджень;

Ø використовувати сучасні інформаційні технології;

Ø обґрунтовано використовувати вітчизняний і міжнародний досвід при висвітленні питання, що досліджується;

Ø знаходити аналоги розв’язання проблеми у вітчизняній та зарубіжній практиці, адаптувати їх до конкретного предмета (об’єкта) дослідження;

Ø за результатами аналізу самостійно приймати оптимальні рішення.

Структура випускної кваліфікаційної роботи включає:

Ø Титульна сторінка.

Ø Завдання до виконання роботи.

Ø Зміст.

Ø Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби).

Ø Вступ.

Ø Основна частина.

Ø Висновки та пропозиції.

Ø Додатки (за потреби).

Ø Список використаних джерел.

Першою сторінкою роботи є титульна сторінка (додаток 5). Зворот титульної сторінки подано в додатку 6 на с.41. Назва роботи повинна бути, стислою, відповідати обраній спеціальності й суті наукової проблеми, вказувати на мету дослідження та його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви доречно додати невеликий (4−6 слів) підзаголовок. У назві не бажано використовувати складну термінологію, а також варто уникати назв, що починаються такими словами: «Дослідження питання...», «Дослідження деяких шляхів...», «Деякі питання...», «Матеріали до вивчення...», «До питання...» і т. ін., у яких достатньо не розкрито суть проблеми.

Завдання до випускної кваліфікаційної роботи містить назву теми роботи, план роботи та терміни виконання всіх розділів, термін завершення роботи і подання на кафедру (додаток 3).

План роботи містить найменування усіх розділів відповідно до плану із зазначенням номерів сторінок, на яких розміщується початок розділу, висновки, список використаних джерел і додатки.

У вступі студент розкриває (обсягом 3−5 сторінок) актуальність теми, її теоретичне і практичне значення, визначає мету роботи, ступінь розробки обраної теми в науковій літературі, характеризує об’єкт і предмет дослідження, дає коротку характеристику загальних питань дослідження, вказує на методи та джерела дослідження.

Завданням випускної кваліфікаційної роботи дослідницької спеціалізації є опанування методології, методики і сучасного інструментарію наукових досліджень, поглиблене вивчення моделей, що досліджуються, пошук шляхів їх адаптації до умов розвитку науково-технічного прогресу.

Визначення об’єкта і предмета дослідження є обов’язковим складником вступу.

Об’єкт дослідження − це процес або явище, які зумовили проблемну ситуацію і стали об’єктом вивчення.

Предмет дослідження – це теоретичне відтворення тих суттєвих зв’язків і зіставлень, які підлягають безпосередньому вивченню. Предмет дослідження визначає тему випускної кваліфікаційної роботи.

Методи дослідження як інструмент отримання фактичного матеріалу – обов’язкові елементи вступу до роботи.

Основна частина роботи складається з розділів, які, у свою чергу, можуть поділятися на підрозділи, пункти, підпункти. Кожний розділ слід починати з нової сторінки.

У розділах основної частини наводять:

- огляд літератури;

- напрямки та методи досліджень;

- теоретичні обґрунтування (положення);

- результати експериментальних досліджень;

- аналіз і узагальнення отриманих результатів, їх обґрунтування.

У першому розділі розкриваються основні теоретичні положення, проблеми, щодо питань, які досліджуються, огляд літератури.

Огляд літератури, патентний пошук має забезпечуватися за допомогою спеціалізованих порталів доступу до наукових видань. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 відсотків обсягу основної частини бакалаврської роботи.

У другому розділі обґрунтовується вибір напрямку досліджень, наводяться методи виконання завдань, розробляється загальна методика проведення дослідження.

У наступних розділах наводяться результати досліджень із зазначенням нового, що вносить автор у розробку проблеми, оцінюється повнота виконання поставлених завдань, достовірність отриманих результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних авторів.

Обробка отриманої інформації виконується з використанням прикладного програмного забезпечення (Excel, статистичні пакети, Г І С тощо).

У висновках і пропозиціях наводяться наукові та практичні результати, формулюються розв’язані наукові проблеми та їх значення для науки і практики, містяться рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

Список використаних джерел містить літературні джерела, на які є посилання у роботі. Загальний обсяг випускної кваліфікаційної роботи має становити не менше 50 сторінок друкованого тексту (до загального обсягу роботи не входять додатки, список використаної літератури та джерел, таблиці й рисунки).

Для творчих спеціальностей робота повинна містити теоретичну частину і творчий компонент. Теоретична частина випускної кваліфікаційної роботи повинна мати науково-дослідну орієнтацію, у якій головним завданням є аналіз теоретичних моделей у творчій компоненті.

Основні положення виконання бакалаврської роботи для творчих спеціальностей викладені в методичних вказівках КиМУ для такого виду робіт.

Обов’язково студентом на кафедру повинна подаватися зовнішня рецензія, в якій рецензент об’єктивно оцінює позитивний і негативний бік роботи, уміння автора поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення, повноту висвітлення літературних джерел, глибину їх аналізу, володіння методами збору, аналізу емпіричної інформації, самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу, обґрунтування висновків та рекомендацій. Рецензію не варто завершувати оцінкою, вона має органічно випливати з аналізу змісту роботи.

СКЛАДАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО

ПЛАНУ

 

Обравши тему наукового дослідження, студент за порадами наукового керівника, та зважаючи на власні наукові інтереси, виробляє попередній план, який під час пошуку буде вдосконалюватись та уточнюватися.

Складання плану передбачає поділ цілості (визначеної проблеми) на менші логічно пов’язані між собою частини. Без цього неможливо перейти до наступного етапу, який передбачає збір матеріалу і називається евристичним (пошуковим) процесом.

Складання плану повинно сприяти цілеспрямованій діяльності студента і застерегти його від другорядних напрямків та розгалужень тематики. Насамперед це стосується тем із значною кількістю різноманітного матеріалу, спорідненого з обраною темою роботи.

Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, студент може використати хронологічний (що розглядає явище чи процес у його розвитку в часі) або проблемний (тематичний) принципи укладання плану.

В останньому випадку слід уникати загальних фраз і назв, проте не варто і «звужувати» його. Неправильно називати пункти плану одним словом чи занадто довгими назвами.

ЗБІР І ОБРОБКА МАТЕРІАЛУ

Цей етап виконання дослідження найтриваліший за часом. Розпочинають дослідження з ознайомлення зі станом розробки проблеми й пошуку інформації. Для цього студент має відшукати необхідні документи (законодавчі, директивні, статистичні та інші), вивчити літературу з даної теми (монографії, статті в часописах та наукових збірниках, матеріали наукових конференцій), результати соціологічних досліджень, за потреби використати Інтернет-ресурси тощо. Результатом цього етапу повинен стати бібліографічний перелік зібраних джерел. Для прискорення пошуку необхідних матеріалів студенту варто скористатись послугами бібліографів наукових бібліотек.

У пошуках джерел і літератури допоможуть бібліографічні каталоги (систематичні й алфавітні), серед них електронні, які є в бібліотеках. За допомогою алфавітного каталогу легко виявити, чи є в бібліотеці конкретна книжка, потрібна для написання випускної кваліфікаційної роботи. За каталогом можна визначити також, яким виданням представлена певна книжка, встановити кількість примірників і в яких підрозділах бібліотеки вона міститься.

У систематичному каталозі фонд бібліотеки розкривається за змістом. Систематичний каталог дає відомості про те, які книжки є в бібліотеці з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання.

Картки в каталозі розташовані за певною системою класифікації (напр., у бібліотеці університету систематичні каталоги організовані за бібліотечно-бібліографічною системою класифікації (ББК).

Усі розділи систематичного каталогу розмежовуються за допомогою роздільників і пов'язані між собою логічною послідовністю. Їхній поділ спрямований від загальних питань до вужчих, конкретних. Наприклад:

ü Дидактика.

ü Методи навчання.

ü Словесні методи.

ü Розповідь, пояснення.

Кожен розділ систематичного каталогу має власний індекс, виражений цифрами і буквами.

Пошук у систематичному каталозі ведеться ступінчатим методом: спочатку пошук напису на каталожному ящику, потім перегляд роздільників у ящику. За роздільником у систематичному каталозі картки розставлені за абеткою.

Пошук потрібного ділення може здійснюватися за допомогою алфавітно-предметного покажчика або безпосередньо в каталозі. В алфавітно-предметному покажчику найменування предметів і понять розміщені в алфавітному порядку, а поряд зазначається індекс, за яким можна знайти їх у систематичному каталозі. Наприклад:

Учитель 74. 204. 21.

Індекс в алфавітно-предметному покажчику показує також, як один і той самий предмет або поняття представлені в різних галузях залежно від того, в якому аспекті вони розглядаються. Наприклад:

античний світ;

історія 63.3(0);

література 84.(0)3;

філософія 87.3.

При заповненні вимог на потрібні книжки обов'язково треба вказувати шифр, який міститься в лівому верхньому кутку картки, автора (авторів) потрібного видання, назву праці, місце видання, рік видання. При з аповненні вимог на періодичні видання зазначається шифр видання, назва видання, місце і рік видання, номер (том, випуск).

Робота з літературою в наукових бібліотеках допомагає з’ясуванню актуальності теми, масштабів її розробки і прогалин у висвітленні окремих аспектів, допомагає чіткішому визначенню кола завдань, для студента.

Щоб оперативно віднайти необхідну інформацію з наукових публікацій, необхідно рухатися поетапно. Існує кілька методик опрацювання літератури з вибраної теми. Так, вивчення наукових публікацій можна починати з загальних (фундаментальних) робіт, близьких до теми дослідження, і просуватися від загального до часткового, від базових положень до конкретних. Щодо хронологічного порядку опублікованої літератури, то спочатку варто зупинитися на найновіших працях, а вже потім розглядати видання минулих часів. Причому на першому етапі накопичення інформації слід охопити якомога більше джерел, поступово «відсіюючи зайві». За іншою методикою від самого початку роботи свідомо обмежується коло публікацій, а вивчення починається саме з тих, що безпосередньо стосуються обраної проблеми або дотичні до неї.

Плідним способом пошуків необхідних джерел та літератури є звернення до наукових видань, які поділяються на дві групи: науково-дослідні та джерелознавчі. До першої групи належать: монографія, науковий реферат, інформативний реферат, тези доповідей, збірники наукових праць. До другої групи зараховують: джерелознавчі видання або наукові документальні видання, які містять пам’ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступи, статті, допоміжні покажчики тощо. Серед наукових неперіодичних видань можна назвати книги, брошури тощо.

Зокрема, м онографія – наукове видання, яке містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Є два види монографій: наукові та практичні. Пропонуємо студентові ретельно переглянути посилання авторів монографій, щоб виявити низку необхідних позицій для написання роботи. Відшукавши хоча б одну з указаних у посиланнях книжку, слід звернутися до посилань автора вже цієї книжки і знову виявити додаткову групу монографій, статей тощо.

Надзвичайно важливий етап відбору матеріалів, зіставлення різних джерел інформації (наукова стаття, тези, реферат, доповідь, виступ) для вироблення власної позиції автора.

Пошук інформації можна здійснювати також в електронній мережі (спеціалізовані пошукові системи, як глобальні, так і локалізовані для окремих масивів і сайтів, електронні каталоги бібліотек, зведені електронні каталоги, реферативні та повнотекстові бази й банки даних, електронні путівники по довідково-бібліографічних ресурсах, каталоги електронних видань, електронні книжкові магазини тощо).

Працюючи з друкованими першоджерелами, слід знати такі їх види:

˗ законодавчі;

˗ нормативно-правові документи державних органів влади;

˗ видання наукових установ, державних академічних центрів (багатотомні публікації документів з питань внутрішньої та зовнішньої політики держав, літописи, хроніки, тематичні збірники тощо);

˗ статистичні довідники;

˗ документи політичних партій, міжнародних організацій, структур;

˗ мемуарні видання; щоденники; епістолярна спадщина;

˗ офіційні дипломатичні документи (як різновид відомчих публікацій).

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОБОТИ

Зміст випускної кваліфікаційної роботи має відповідати вимогам Закону України «Про вищу освіту», зокрема, п.8 статті 16 «Забезпечення якості вищої освіти» та п.6 статті 69 «Права інтелектуальної власності та її захист», в яких вказується, що вищі навчальні заклади повинні здійснювати ефективні заходи для запобігання академічному плагіату оприлюднювати (частково або повністю) наукові результати, отримані іншими особами, як результати власного дослідження або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання.

На підставі вищезазначеного кафедри мають усі повноваження перевіряти роботи на наявність в них плагіату.

Структура змісту роботи

Вступ. У ньому розкривається постановка проблеми, її актуальність, зв'язок з найважливішими завданнями, які виконує наша держава, міжнародна спільнота, основні дослідження і публікації з проблеми за останній час, на які спирається автор. Завдяки аналізу та порівнянню обґрунтовується актуальність теми, її особливість і значущість у конкретній галузі науки або практики.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Наукова новизна отриманих результатів. Надають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих бакалавром особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше отриманих, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Практичне значення роботи. У роботі треба розкрити власний погляд щодо використання на практиці отриманих результатів і ступеня готовності до їх упровадження, а також особистий внесок у розробку теми.

Апробація результатів роботи. Вказується, на яких конференціях, круглих столах, засіданнях наукових товариств оприлюднені результати досліджень.

Публікації вказують, у скількох статтях і в яких збірниках, матеріалах і тезах конференцій, круглих столів опубліковані результати роботи.

Основна частина. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають із нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки (резюме) зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають: огляд літератури за темою і вибір напрямку досліджень; виклад загальної методики й основних методів досліджень; експериментальну частину і методику досліджень; проведені теоретичні чи експериментальні дослідження; аналіз й узагальнення результатів роботи.

В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло висвітлюючи зміст роботи, студент повинен назвати ті питання, що залишились нерозв’язаними і, отже, визначити своє місце в розв'язанні проблеми.

У наступних розділах розкриваються окремі напрямки досліджуваної проблематики; викладаються результати власних досліджень з висвітленням того нового, що автор вносить у розробку проблеми. Студент повинен давати оцінку щодо повноти виконання поставлених завдань і достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, визначеній автором.

Висновки. У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції, рекомендації автора. Викладаються найважливіші наукові та практичні результати, отримані в роботі, розкривається їх практичне значення. Висновки повинні містити відповідь на поставлені завдання в роботі, наголошувати на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовувати їхню суспільну значущість, перспективи та рекомендації щодо впровадження результатів у практику.

Список використаних джерел. Використані джерела розміщують або за абеткою або відповідно до згадування джерел у тексті за їх наскрізною нумерацією.

Додатки. Запотреби студент може використати додатки, в яких містяться формули, таблиці, схеми, що суттєво полегшують розуміння роботи.

.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ