Форми соціальної роботи з прийомними сім'ями та прийомними дітьми

 

Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні.

Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.

Завдання:

1 створення в групі атмосфери взаємодовіри. взаємоповаги та взаємопідтримки;

2 вчасне виявлення "проблемних зон" функціонування прийомної сім'ї;

3 прояснення потреб прийомних батьків та напрямків необхідної підтримки;

4 розширення досвіду учасників в вирішенні складних ситуацій;

5 научіння методам психологічної самодопомоги;

6 научіння навичкам ассертивної поведінки;

7 інформування про сфери отримання кваліфікованої допомоги.

Щоб позитивний груповий процес міг відбутися, потрібно дотримуватися таких умов проведення групових зустрічей:

• час роботи групи і його використання планують самі учасники згідно питань, які їх хвилюють. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо;

• роботи повинна проводитися в спеціально облаштованому для цього приміщенні;

• доречна наявність поруч окремої кімнати, яка знадобиться у випадках розгортання конфліктної ситуації між окремими учасниками групи. У групі завжди знайдеться медіатор - нейтральна особа або другий ведучий, який захоче уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки. Конфлікт що виник, не завжди швидко може бути вирішений. Група зустрічей завжди має обмежений час проведення. Тож, щоб груповий процес залишити у безпеці і захистити від деструктивних процесів, які завжди будуть виникати з групі, краще конфліктну ситуацію ізолювати і для її вирішення надати медіатору та учасникам конфлікту окрему кімнату. [5, с.118] Етап "вибуху", через який проходить будь-яка тривалоіснуюча група є одним із методів, який використовується в психотерапевтичних групах особистісного росту. В групових зустрічах цей процес потрібно купирувати. Одним із таких способів є вище описаний;

• група повинна бути відкрита для нових учасників, що буде сприяти збереженню позитивного групового процесу;

• оскільки групи зустрічей народжують почуття унікальності спілкування, яке важко відтворити в реальному житті, ведучий групи повинен слідкувати за наступним:

- щоб самовираження та саморозкриття членів групи не були самоціллю, а сприяли створенню довірливої атмосфери і усвідомленню свого "Я";

- люди, які нездатні адаптуватися до реального світу, комфортно себе почувають лише в вузькому колі однодумців. Не слід допускати, щоб такі групи ставали замінниками реального спілкування;

· група має позитивний вплив на особистість, якщо набутий в групі досвід вона використовує в реальному житті;

підходи ведучого до групової роботи та особистісні характеристики членів групи є визначальними факторами її успішності;

· робота ведучого групи не повинна зумовлювати формування ставлення до нього як до наділеного "магічними якостями”. Ведучий повинен залишатися реальною людиною і на рівні інших членів групи бути включений в її роботу;

· як правило, прийомні батьки мають здатність долати складні ситуації.

Ведучим групи слід пам'ятати, що способи подолання складних життєвих ситуацій є різними і люди по-різному реагують на сильні емоції та конфлікти. Вміння ведучого визнавати доречність різних способів вирішення складних ситуацій, може вступити у конфлікт із моральними

переконаннями та стилем поведінки учасників. Нереалістичні очікування від групи, приписування їй функцій вирішення питань матеріальної допомоги, схильність учасників уникати або йти на конфронтацію у складних ситуаціях, занижена самооцінка можуть призвести до нездатності людини реалізувати у житті груповий досвід. За таких умов група може мати негативний вплив на особистість.

Метод груп зустрічей дає людям відчуття спільності, тому їх надбання широко використовуються у роботі різних груп та соціальних інститутів.

Поки існує проблема самотності, відчуження, а також прагнення особистості до реалізації власного потенціалу, буде відповідна необхідність у групах зустрічей. Інститут прийомної сім'ї недостатньо розвинений у нашій країні. Тож потреба у підтримці однодумцями людей, які створили прийомні сім'ї, ще тривалий час буде актуальною. Проведення групових зустрічей є вдалою та ефективною формою підтримки прийомних батьків.

 

Навчання прийомних батьків

 

Необхідним елементом забезпечення ефективного функціонування прийомної сім'ї є неперервний процес навчання. Досвід переконує, що однією з форм посилення виховного потенціалу прийомної сім'ї є "Літня школа".[19, с.98] Завдання "Літньої школи" визначаються відповідно до якісного складу її учасників. Форми роботи школи перш за все повинні забезпечувати для її учасників можливість вільного обміну думками, поновлення знань з виховання дітей та урегулювання взаємостосунків у сім'ї, налагодження партнерських стосунків. Позитивно зарекомендували себе такі види роботи під час проведення „Літньої школи”:

- тренінги; секційні заняття за віковими категоріями дітей; секційні заняття з проблем розвитку та виховання дітей; психологічні марафони; групові обговорення; арт - студія; ігротека; заходи розважального напрямку, тощо.

Важливо, щоб всі форми розважального напрямку були запропоновані самими учасниками школи. Створена таким чином "Літня школа" сприятиме створенню позитивної атмосфери та згуртованості всіх її учасників: прийомних батьків, соціальних працівників, дітей. [19, с.101]

Представлення інтересів (пер. з англ. advocacy) - комплекс заходів з метою впливу на зміну рішень. Представлення інтересів за своєю суттю є процесом, орієнтованим на досягнення певних цілей, а тому відіграє важливу роль у відновленні соціальної справедливості, забезпеченні політичних і громадянських свобод, наданні права голосу врахуванні точки зору прийомних сімей та дітей тощо. [19, с.104]

Представлення інтересів прийомних сімей і дітей здійснюється соціальними працівниками і охоплює такі рівні: місцевої влади; громади; міжособистісний.

Не існує універсальної моделі представлення та відстоювання інтересів: його стратегія формується в залежності від конкретних обставин. Ефективне представлення інтересів вимагає окреслення кола проблемних питань, чіткого визначення цілей і завдань, виявлення потенційних прихильників і супротивників, проведення аналізу, підготовку аргументів, мобілізації людських і матеріальних ресурсів.

Процес представлення і відстоювання інтересів може носити конфронтуючий або договірний характер. Конфронтуюче представлення інтересів спирається на дії, що виражають протилежну думку протест, незгоду. Договірне представлення інтересів передбачає залучення всіх зацікавлених сторін і надає особливого значення консенсусу, переговорам та управлінню конфліктами.

Кампанія представлення і відстоювання інтересів розробляється на основі стратегічного планування.

Відповідно до ст. 237 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. [5, с.64]

Соціальні працівники, здійснюючи супровід, уповноважені представляти інтереси прийомних дітей в установах та організаціях на підставі п. 7 Наказу Державного комітету у справах сім'ї та молоді "Про затвердження Програми "Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей" від 01.10.2002 року № 658. Представництво інтересів прийомної сім'ї та прийомної дитини регулюється також угодою. [5, с. 69]

Для забезпечення ідентичності прийомної дитини важливо скласти історію її життя. Це можна зробити у вигляді книги-альбому, де варто зібрати фотографії біологічних батьків та родичів дитини, місця її проживання до влаштування у прийомну сім'ю, малюнки, листи, короткий опис фактів з життя дитини. Матеріал, що буде розміщений в альбомі, повинен сприяти створенню повноцінної картини життя дитини і не перевантажувати її болісними спогадами про минуле під час здійснення соціального супроводу.

Книга-альбом складається соціальним працівником разом із дитиною.

Дія забезпечення права дитини на індивідуальність необхідно підтримувати контакти з біологічною ріднею. Основними формами підтримки контактів є зустрічі, листування, телефонне спілкування тощо.

Важливою формою соціальної роботи та складовою процесу моніторингу за прийомною сім'єю є окремі візити соціального працівника без попередження. [20, с.72] Прийомні батьки повинні усвідомити з самого початку можливість таких відвідин. Недоцільно мати постійну програму візитів без попереднього повідомлення, якщо на це немає причин. Водночас, якщо за прийомними батьками здійснюється ретельний нагляд з певних причин, вони повинні бути відомі прийомним батькам.

Розширені зустрічі по оцінці. Такі зустрічі проводяться один раз наприкінці року. Метою їх є аналіз та обговорення відповідності опіки прийомної дитини її потребам. Такі зустрічі можуть проводитися як на житловій площі прийомних батьків, так і в інших місцях. На них запрошуються соціальні працівники з супроводу конкретної прийомної сім'ї та дитини, прийомні батьки, прийомна дитина, спеціалісти, які працювали із сім'єю та дитиною, незалежний експерт.

За потребою на такі зустрічі можуть приходити біологічні родичі прийомної дитини. В ході спілкування всі-учасники висловлюють свої думки щодо змін в розвитку прийомної дитини. Спільно обговорені та прийняті до вирішення питання соціальний працівник вносить як зміни в план супроводу. Результати обговорення входять в звіт, який щорічно складає соціальний працівник. [19, с.115]

Звіт є спільною роботою двох соціальних працівників, кожний з яких спочатку заповнює свою частину, а потім спільно роблять загальні висновки. Звіт щорічно подається на розгляд комісії фахівців з питань сімейних форм опіки.

Завершення перебування дитини в прийомній сім'ї.

Настає час, коли дитина має піти з прийомної сім'ї. Це може статися з наступних причин:

1. Завершення терміну функціонування прийомної сім'ї (коли дитина досягає повноліття, закінчує навчання тощо).

2. Одруження прийомної дитини.

3. Реінтеграція - повернення прийомної дитини до рідних-батьків (опікуна, піклувальника, усиновителя).

4. Вихід прийомної дитини із прийомної сім'ї у зв'язку з:

- виникненням у прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей (важка хвороба, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей, тощо).

- особистою відмовою прийомної дитини від подальшого проживання в прийомній сім'ї.

5. За умов, що передбачені угодою з місцевою владою. [20, с.117]

 

ВИСНОВКИ

1. При входженні дитини у сім'ю, яка її усиновила, і дитина, і її нова сім'я мають разом пройти й пережити два особливо відповідальні періоди, успішне проходження яких забезпечує високу ефективність адаптації дитини у новій родині та подальший дієвий та продуктивний її супровід. Проблематика входження дитини у сім’ю та адаптації у нових умовах може набувати нових форм у зв’язку з релігією батьків-усиновителів, їхніми особистими родинними традиціями, які дитині важко засвоїти, типом темпераменту та характеру дитини тощо. Загалом, у батьків, які колись стануть близькими чужій дитині, особлива доля, їм доводиться виправляти помилки попереднього виховання. Причому, не все можна виправити, загладити, з чимось доведеться просто змиритися. І, напевне, найголовніше не наробити нових помилок. Як і лікарі, прийомні батьки зобов'язані керуватися чітким гуманним принципом – не зашкодити дитині.

2. Роль соціальних працівників в організації знайомства прийомних батьків з дитиною є визначальна. Соціальні працівники з питань супроводу прийомної дитини й прийомної сім'ї працюють у команді, узгоджуючи свої дії, а саме:

- допомагають дитині скласти альбом про себе і своє життя;

- допомагають батькам разом з біологічними дітьми скласти альбом про їхню сім'ю, звички, сімейні традиції тощо;

- проводять зустрічі прийомних батьків з дитиною;

- виявляють емоційні прояви й реакції дитини та прийомних батьків у процесі знайомства;

- складають та узгоджують з батьками план переходу дитини у прийомну сім'ю;

- надають психологічну підтримку прийомним батькам під час знайомства та налагодження контактів з дитиною, а також обговорюють особливості процесу знайомства.

Підготувати рідних дітей до нової сімейної ситуації можуть самі батьки. Бони мають пояснити рідним дітям, які зміни відбудуться, коли у їхню сім'ю буде влаштована прийомна дитина. До цього процесу залучається й соціальний працівник.

Важливим елементом підготовки дітей до влаштування у їхню сім'ю прийомної дитини є створення альбому про свою сім'ю. У ньому діти відображають свої сподівання щодо прийомної дитини, розповідають про себе і свої інтереси тощо. Якщо прийомну дитину планується поселити в одній кімнаті з кимось із біологічних дітей, то корисно, щоб біологічна дитина сама упорядкувала місце для прийомної дитини, підготувала речі для неї. Це сприятиме встановленню контакту й відкритості стосунків між ними.

Якщо біологічні діти задають запитання про прийомну сім'ю чи дитину, неодмінно необхідно задовольнити їхню цікавість. Дітям слід заздалегідь надавати вичерпну інформацію, враховуючи їхній вік та особливості. Потрібно зробити все, щоб прихід прийомної дитини був очікуваний. Несподівана поява прийомної дитини може налякати біологічних дітей і викликати неприязнь. Дітям потрібно пояснити, що прихід прийомної дитини може зменшити увагу батьків до них, але не батьківську любов. Батьки повинні навчитися підтверджувати турботливе ставлення до рідних дітей своєю поведінкою.

3. Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження тощо) певний проміжок часу не можуть займатися вихованням. У такому випадку дитина влаштовується до прийомних сімей на той проміжок часу, поки родина не справиться з проблемами, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати необхідний рівень життя й розвитку. В наш час, опіка дітей, які залишилися без батьківського піклування є однією із соціально-педагогічних проблем, яка стоїть на державному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Асанова Психосоциальное развитие младенцев й детей, воспитывающихся в учреждениях; Метод, пособие /Под ред. Н. К. Асановой. - М,: Ин-т детской психотерапии й психоанализа, 199". - 32 с.

2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник.- К.: Логос, 2003,-134с.

3. Большая медицинская знциклопедия /Гл. ред. акад. А. Н. Бакулев. 2-е изд. - М,: Большая сов. знцикл., 1958. - ї. 8. - 1184 с

4. Дитина в прийомній сім'ї: Нотатки психолога / Г. М. Бевз, І. В. Пеша - К: Український ін-т соціальних досліджень. 2001. - 101 с.

5. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист; зб. док. - К.: "Столиця", 1998. - Ч. 1. – 248 с.

6. Діагностичні критерії з DSM-ІІІ- R-К: Пер. з англ. - К: Абрис, 1994. - 272 с.

7. Лангмейер Й., Матейчек 3. Психическая депривация в детском возрасте, - Прага: Авиценум. 1984. - 334 с.

8. Методичний посібник по проведенню тренінг-курсу для соціальних працівників з питань підбору, підготовки та соціального супроводу прийомних батьків /О.О.Яременко, Н. М. Комарова, Г М. Бевз, Л. С. Волинець та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 128с.

9. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків /Н. М. Комарова, Л. С. Волинець, Н. В. Салабай, І. В. Пєша, Г М. Бевз - К.: "Студцентр", 1998,- 128 с.

10. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей /Н.М.Комарова, Г.М. Бевз, Л.С.Волинець та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1999. - 103 с.

11. Пеша І. В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (проблеми реформування). - К: Логос, 2000, - 87 с.

12. Прийомна сім'я: оцінка ефективності опіки (методичні рекомендації для соціальних працівників) /О. О. Яременко, Н. М. Комарова, Г. М. Бевз. Л. С. Волинець та ін. - К: Український ін-т соціальних досліджень. 2000. - 78 с.

13. Психологический словарь /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. - М: Педагогика Пресе, 1999. – 440 с.

14. Руководство по предупреждению насилия над детьми: Учеб. изд. /Под.ред, Н. К. Асановой. – М.: 1997. -512 с.

15. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування /Л. С. Волинець, Н. М. Комарова, О. Г. Антонова - Турченко та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 1998,- 120 с.

16. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників /За заг. ред. А. Й. Капської, І. М. Мінчук, С. В. Толстоухової. - К., 2000. - 260 с.

17. Соціальне становлення дитини у прийомній сім'ї: соціальний супровід: Навч. - метод. посіб. /Л. С. Волинець, А. Й. Капська, Н. М. Комарова, І. В. Пєша, Г. М. Бевз, Л, В. Волинська, О, О, Яременко - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 127 с.

18. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні/ За ред. І. М. Григи, Т.В.Семигіної. - К: Дата Банк Україна, 2002 - 128 с.