Порядок розгляду кримінальних справ

Кримінально-процесуальне право — це одна із галузей права України, яка становить собою сукупність правових норм, що регулюють діяль­ність суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства при провадженні у кримінальних справах.

Джерелами кримінально-процесуального права є сукупність (сис­тема) нормативно-правових актів, що містять відповідні норми. До їх числа належать:

- Конституція України;

- норми міжнародних договорів, ратифікованих Україною;

- кримінально-процесуальне законодавство України (Кримі­нально-процесуальний Кодекс (КПК) та інші закони);

- рішення Конституційного Суду України (за винятком випад­ків визнання ними положень законів такими, що відповідають Кон­ституції України).

 

Правосуддя по кримінальних справах виявляється тісно пов'язаним з такими поняттями, як кримінальне судочинство й кримінальний процес, кримінально-процесуальне право й кримінально-процесуальна наука.

Оскільки кримінальний процес являє собою діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду, спрямовану на здійснення правосуддя по кримінальних справах, то варто визначити сутність цього терміна. Він включає два поняття «право» й «суд». Здійснювати правосуддя – значить застосовувати норми права до конкретних суспільних відносин і якщо буде потреба – примусового заходу, передбаченими цими нормами, до правопорушників.

Мета кримінального процесу - це бажаний результат провадження по кримінальним справам. Оскільки процес здійснюється в інтересах всіх його суб'єктів, його мету слід визначати як охорону прав ізаконних інтересів фізичних й юридичних осіб, які беруть в ньому участь.

Завдання кримінального процесу сформульовані в ст. 2 УПК України. Ними є:

1) швидке й повне розкриття злочинів;

2) викриття винних;

3) забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності й жоден невинний не був покараний.

Виконання всіх цих завдань покладає на державні органи, які ведуть процес. Причому суд зобов'язаний виконувати тільки останнє завдання

Функції кримінального процесу - це визначені законом основні напрямки кримінально-процесуальної діяльності.

До функцій кримінального процесу належать: 1) функція кримінального переслідування; 2) функція захисту; 3) функція правосуддя; 4) допоміжна функція. В основу цієї класифікації покладені об'єкт й обсяг окремих напрямків одномотивної кримінально-процесуальної діяльності.

Суб'єкти (учасники) кримінального процесу - це всі державні органи, посадові та приватні особи, що беруть участь у кримінально-процесуальному провадженні.

Засобами кримінального процесу є сукупність усіх процесуальних дій процесуальних рішень, призначених для виконання його завдань.

Кримінально-процесуальні дії - це дії, урегульовані нормами кримінально-процесуального права, що проводяться в межах діючого кримінально-процесуального законодавства, визначеної законом компетенції та в часових межах кримінального процесу, результати яких мають самостійне юридичне значення.

Кримінально-процесуальні рішення - це рішення органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які приймаються ними (і тільки ними) з будь-яких питань, що мають значення для справи.

 

Стадії кримінального процесу - це його відносно самостійні частини, кожна з яких має власні завдання, специфічне коло учасників і процесуальних засобів діяльності, проходить притаманні тільки їй етапи і завершується прийняттям певного рішення, яким вона, як правило, трансформується в наступну стадію.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства, провадження у кримінальних справах проходить певну кількість стадій, які в сукупності утворюють систему стадій кримінального процесу. Структуру цієї системи становлять стадії:

1) порушення кримінальної справи;

2) досудове розслідування;

3) порушення державного обвинувачення;

4) попередній розгляд справи суддею;

5) судовий розгляд;

6) апеляційне виробництво;

7) касаційне виробництво;

8) виконання вироку;

9) перегляд судових рішень у порядку виняткового проведення.

Кримінальний процес не завжди проходить всі ці стадії. Він може завершитися на будь-якій з них. У стадії порушення кримінальної справи - прийняттям рішення про відмову у порушенні такої справи, у всіх інших стадіях (крім стадії виконання вироку) - закриттям кримінальної справи.

Окрім того, у деяких кримінальних справах відсутні певні стадії. провадження у яких здійснюється в диференційованих формах. Так, відсутня стадія досудового розслідування по справах:

- приватного обвинувачення (ч.1 ст.27 КПК);

- про злочини, передбачених у ст. 425 КПК (справи із протокольною формою досудової підготовки матеріалів).

Провадження у кожній стадії кримінального процесу здійснюється з урахуванням прояву його принципів. Це не виключає наявності положень, що мають загальний характер для тієї або іншої конкретної стадії процесу. Щодо деяких стадій вони прямо передбачені в кримінально-процесуальному законодавстві. Так, главою 24 КПК загальні положення встановлені для стадії судового розгляду. Для стадії досудового розслідування вони передбачені главою 11 КПК. Щодо всіх інших стадій кримінального процесу законодавець не виділив їхні загальні положення в окремі глави КПК. Однак це не означає, що таких положень не існує. Вони можуть випливати з норм того процесуально-правового інституту, якими регламентується провадження в конкретній стадії процесу.

Загальні положення стадії кримінального процесу - це обумовлені принципами кримінального процесу правила, які виражають найважливіші типові властивості стадії процесу й визначають найбільш істотні вимоги, що висуваються до порядку провадження процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, і проявляються протягом усього періоду її реалізації.

Кримінально-процесуальні гарантії - це певні процесуальним законом засоби забезпечення ефективного функціонування кримінального процесу.

Систему кримінально-процесуальних гарантій становлять:

1) достатній ступінь урегульованості кримінально-процесуальної діяльності;

2) кримінально-процесуальна форма;

3) принципи кримінального процесу;

4) процесуальний статус учасників кримінального процесу;

5) можливість застосування заходів кримінально-процесуального примусу (запобіжних інших);

6) судовий контроль;

7) прокурорський нагляд;

8) відомчий контроль;

9) обґрунтування процесуальних рішень і ускладнений порядок прийняття деяких з них (про обшук у житло особи, про взяття особи під варту й т.п.);

10) право на оскарження дій і рішень органів і посадових осіб, які ведуть процес;

11) юридична відповідальність учасників кримінального процесу.

Питання до самоконтролю:

1. Що таке цивільний процес та цивільне процесуальне право?
2. Чи всі учасники процесу є особами, що беруть участь у справі?
3. Назвіть склад осіб, що беруть участь у цивільної справі?

4. Які Ви знаєте правові інститути загальної та особливої частини цивільного процесуального права?

5. В яких значеннях вживається поняття «кримінальний процес України»?

6. З яких стадій складається кримінальний процес України?

7. Назвіть джерела кримінально-процесуального права України.

8. Що таке предмет доказування в кримінальній справі?

9. Дайте характеристику порядку розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції.

 

Література:

1. Кодекс адміністративного судочинства України // ВВР України. – 2005. – № 35-37. – Ст. 446.

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // ВВР України. – 2013. – № 9-13. – Ст. 88.

3. Цивільний процесуальний кодекс України // ВВР України. – 2004. – № 40-42. – Ст. 492.

4. Закон України «Про виконавче провадження».

5. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» // ВВР України. – 2010. – 41-45. – Ст. 529.

6. Закон України «Про судовий збір».

7. Васильев С.В. Гражданский процесс: Курс лекций. – Харьков: Эспада, 2010. – 688 с.

8. Лунін С. Реалізація конституційної засади змагальності сторін на різних стадіях судового процесу // Юридична Україна. – 2010. - № 7. – С. 102 – 108.

9. Цивільний процес України: Підручник / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2007. – 392 с.

10. Адміністративне право України: Підручник//За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. – Київ: „Істина”, 2008.

11. Адміністративне право України //Битяк Ю. П., Гаращук В. М., Дьяченко О. В. та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. К., 2007. - 544 с.

12. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України. – К., 2008. – 496с.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Адміністративне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської. - К.: Істина, 2007 р.

2. "Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В. П. Тимощук. - К.: Факт, 2003 р. - С. ІО.Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 року // ВВРу. - 1991. -№38.

3. Антокольская М. В. Семейное право. - М.: Юрисгь, 2009р.

4. Балюк М., Гончарова Г. Зміни в організації виробництва і праці та соціальне партнерство // Право України. -2006. -№11.

5. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І. Трудове право України. -К., 2010 р.

6. Водний кодекс України від 06 червня 1995 р.

7. Генеральна конференція Міжнародної організації праці. Рекомендація щодо медичного огляду дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці N 79 від 09.10.1946 р. Монреаль.

8. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

9. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.

10. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української PCP 16 липня 1990 року //ВВРу. -1990. - № 31.

11. Заброда Д. Г. Адміністративна відповідальність за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією: Навч. посіб. - Д., 2003 p.

12. Закон України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми" від 3 липня 1991 р.

13. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р.

14. Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 18 червня 1999 р.

15. Закон України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р.

16. Закон України "Про освіту" від 23 березня 1996 р.

17. Закон України "Про судоустрій і статус судей України" від 7 лютого 2010 р.

18. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 р.

19. Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16 листопада 2000 р.

20. Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" від 24 грудня 1993 р.

21. Закон України "Про охорону атмосферного повітря" 16 жовтня 1992 р.

22. Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001р.

23. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р.

24. Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 р.

25. Закон України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001р.

26. Господарський кодекс України від 16 січня 2003р.

27. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.

28. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р.

29. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. зі змінами та доповненнями.

30. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р.

31. Козак З.Я. Правове регулювання охорони праці: Навч. посіб. - Львів, 2003 р.

32. Колпаков В. К. Адміністративне право і правова держава // Формування громадянського суспільства та правової держави. - К., 2006 р.

33. Колпаков В. К Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі / / Право України. - 2002 р. - № 4. -С. 17.

34. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. - К., 2004 р.

35. Колпаков В. К Онтолого-гносеологічна сутність правових артефактів (феноменів) // Юридична Україна. - 2004 р. -№12. -С. 4-11.

36. Колпаков В. К. Онтолого-гносеологічний вимір ознак адміністративного делікту / / Право України. - 2004. - № 10. -С. 30-34.

37. Колпаков В. К. Стан дослідження проступку в українському адміністративному праві // Право України. - 2005. -№6. '

38. Колпаков В. К. Шкідливість і суспільна небезпека адміністративного делікту: розмежування за філософським виміром// Юридична Україна. - 2004. - № 10. - С. 19 - 28.

39. Колпаков В. К., Доненко В. В. Керування транспортними засобами у стані сп'яніння: адміністративно-деліктні проблеми: Монографія. - Дніпропетровськ, 2003 р.

40. Колпаков В. К, Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. - К., 2003 р.

41. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К, 2003 р.

42. Конвенція про права дитини. Резолюція 44/25 від 20 листопада 1989 р.

43. Конвенція про стягнення за кордоном аліментів. Документ ООН від 20 червня 1956 р.

44. Конституція України від 28 червня 1996 р.

45. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. зі змінами і доповненнями.

46. КузнецоваЗ. В. Реклама і рекламна діяльність як об'єкт управління // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. -Дніпропетровськ. - 2003. - № 2 - С 169,170.

47. Логвінова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, - 2005, - 568 с.

48. Лук'янець Д.М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні: теорія та практика правового регулювання: Монографія. - Суми: ВДТ "Університетська книга", 2006

49. Мірошниченко М.І., Мірошниченко В.І. Історія вчень про державу і право. - К., Атіка, 2004 р.

50. Моисеев А. А. Международныекредитно-финансовыеорганизации: правовыеаспектыдеятельности: Учеб. пособ. - М.: НИМП, 1999 р.

51. Нешатаева Т. Н. Международныеорганизации и право: новыетенденции в международно-правовомрегулировании. - М.: Дело, 1999 р.

52. Носкова И. Я. Международныевалютно-кредитныеотношения. - М.: ЮНИТИ, 1995 р.

53. Олійник А.Ю. Теорія держави і права: Навч. посіб. -К., Юрінком Інтер, 2001.

54. Основи правознавства України: Навч. посіб. / Ківа-лов С. В., Музиченко П. П., Крестовська Н. М., Крижанівський А.Ф. - X., Одісей, 2006 р.

55. Основи правознавства: Навч. посіб. / За заг. ред. ПЛ. Гнатенко. - К.: Юридична книга, 2004. - 320 с.

56. Основи правознавства: Навч. посіб. / Під заг. ред. В.ІІ. Пастухова. - К.: Алерта. 2005. - 377с.

57. Перелік видів заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів. Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р.

58. Перелік додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, що не підлягають облікові при відрахуванні аліментів з військовослужбовців. Затверджено наказом Міністра оборони України від 4 листопада 1996 р.

59. Положення про дитячий будинок сімейного типу. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р.

60. Положення про прийомну сім'ю. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р.

61. Положення про Центр з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України. Затверджено наказом Міністерства освіти України від ЗО березня 1996 року.

62. Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім7ях усиновителів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р.

63. Правила ведення обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, які всиновлені іноземцями. Затверджено наказом Міністра закордонних справ України від 29 листопада 1999 р.

64. Правознавство: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копейчикова. - К., Юрінком Інтер, 2006.

65. Правознавство: Навчальний посібник / За заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць – Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2007. – 588 с.

66. Про порядок зміни, поновлення, анулювання записів актів громадянського стану, порядок і строки зберігання актових книг. Положення, затверджене постановою колегії Міністерства юстиції України 14 квітня 1993 р. № 6.

67. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. - X., Консум, 2005.

68. Сурілов О.В. Теорія держави і права. - Одеса, 1998.

69. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник /За ред. O.B. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком-Інтер, 2006.

70. Цивільне законодавство // Савчук П. Основи правознавства: Посіб. для абітурієнтів /П.Савчук, Ю.Самойленко. -К.,2000.

71. Цивільне право України. Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова I. В. та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової, I. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

72. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2003.

73. Цивільне право України. Навч. посіб. / За заг. ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. - К.: Істина, 2004.

74. Цивільне право України. Навч. посіб. / За ред. Р. О. Стефанчука. - К.: Наукова думка, Прецедент, 2004.

75. Цивільне право України. Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003.

76. Цивільний кодекс України від 16.01. 2003. - К.: Видавничий дім "Скіф", 2006.

77. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - К.: Концерн " Видавничий Дім "Ін Юре", 2004.

78. Черкес М. Ю. Міжнародне право: Підручник - К.: Знання, 2003. адміністративно-наглядова діяльність"