Порядок вирішення господарських спорів

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим вексе­лем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках голова господарського суду чи зас­тупник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк.

У засіданні заслуховуються представники позивача і відпо­відача та інші особи, які беруть участь у засіданні.

 

Якщо заяв про відвід судді не подано, суд роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК, якою встановлено, що:

а) сторони користуються рівними процесуальними правами;

б) сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, ро­бити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, за­являти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарсько­му суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що вини­кають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і до­водів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а та­кож користуватися іншими процесуальними правами;

в) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охороню­ваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічно­го, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

г) позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підста­ву або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог;

д) відповідач має право визнати позов повністю або частково;

е) господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоро­нювані законом інтереси.

Якщо у справі беруть участь треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, їм слід роз'яснити, що відповідно до ст. 26 ГПК треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Якщо у справі беруть участь треті особи, які не заявляють са­мостійних вимог на предмет спору, їм слід роз'яснити, що відповідно до ст. 27 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог, ко­ристуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'яз­ки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшен­ня чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від по­зову або визнання позову.

Прокурору слід роз'яснити його права, передбачені ст. 29 ГПК.

Суддя зобов'язаний сприяти учасникам судового процесу в здійсненні належних їм прав.

При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зо­бов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

Рішення господарського суду повинно бути викладене письмово. Воно підписується суддею, який розглянув справу. Якщо справу розглянуто в колегіальному складі суду, рішення підписується всіма суддями, що розглядали справу в складі колегії суддів. Якщо суддя, який брав участь у розгляді справі колегією суддів; не згоден із рішенням суду, він зобов'язаний викласти окрему думку письмово. Окрема думка судді приєднується до справи.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1)визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'яза­ний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони;

3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що поруши­ла зобов 'язання;

4) стягувати у доход Державного бюджету України із сторо­ни, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або у відповідності до законів, що регулюють порядок досудового врегулювання спорів у конкретних правовідносинах;

5) стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

6) відстрочити або розстроч и ти виконання рішення.

Законна сила судового рішення - наділення його тими ж властивостями, які притаманні нормативному акту. Законна си­ла рішення є ніщо інше, ніж норма права. Силу закону судове рішення набуває лише як акт застосування права, тобто вступає в силу, стає законом авторитетне роз'яснення суду про дію, порядок і строк виконання припису норми права відносно суб'єктів спірного відношення, що розглянуте судом.

Набрання рішенням суду законної сили означає, що воно набуває правової дії. Набравши законної сили, судове рішення набуває властивостей:

а) обов'язковості - воно повинно виконуватися всіма органами, організаціями, посадовими особами;

б) винятковості - виключається можливість повторного подання позову та розгляду справи між тими ж сторонами, про той же пред­мет і з тих же підстав (тотожного позову);

в) виконуваності - забезпечення законом права особи на приму­сове виконання рішення;

г) преюдиціальності - неприпустимості оспорювання в іншому процесі фактів і правовідносин, установлених рішенням суду.

Якщо рішення в апеляційному порядку не оскаржене, воно мaє законної сили через десять днів:

а) з дня його прийняття, тобто з дати оголошення повного ту рішення;

6) з дня підписання суддею повного тексту рішення відповідно ст. 84 ГПК, якщо в судовому засіданні оголошено вступну й резотивну частини рішення.

Однак встановити, що рішення не оскаржено в апеляційному порядку на 11-й день після його прийняття можливо не завжди. Слід мати на увазі, що апеляційна скарга може бути подана не лише посередньо до канцелярії суду, а й відправлена поштою. Тому, вирішенні цього питання треба враховувати час поштового обігy.

Подання касаційної скарги чи касаційного подання не впливає на набрання рішенням законної сили і не зупиняє його виконання.

 

Питання до самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття господарського спору.

2. Які основні завдання господарського суду?

3. Які справі підвідомчі господарському суду?

4. Що може бути доказом позовних вимог у господарському процесі?

5. Розкрийте зміст стадії порушення справи з господарського спору.

6. У чому полягає стадія вирішення господарських спорів?

Література:

1. Конституція України.

2. Господарський процесуальний Кодекс України // ВВР України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

3. Закон України «Про виконавче провадження».

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

5. Закон України «О господарських судах».

6. Постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду у господарських справах. Вип.1, 2. – К.: Ін-Юре, 2008.

7. Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України /Уклад. Д.Притика. – К.: Ін-Юре, 2009.

8. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: навч. посібник / І. А. Балюк. – К.: КНЕУ, 2008. – 224 с.

9. Беляневич О. Про форми захисту прав суб’єктів господарювання / О. Беляневич // Українське комерційне право. – 2007. – № 8. – С. 62–69.

10. Васильєв С. В. Господарський процес України / С. В. Васильєв. – Х.: Еспада, 2010. –288 с.

11. Гонтаренко Н. Проблемні аспекти способів вирішення господарських спорів в Україні / Гонтаренко Н. // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 12. – С. 24–27.
12. Господарське процесуальне право / [ред. О. П. Подцерковний, М. Ю. Картузов]. – Х.: Одіссей, 2012. – 400 с.