Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Родовим об'єктом злочинів, передбачених розділом IV Особливої частини КК є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, які забезпечують конституційні права і свободи людини і громадянина. В залежності від безпосереднього об’єкта злочинів передбачених розділом V Особливої частини КК України їх можна розділити на такі види: 1. Злочини проти виборчих прав громадян та права на участь у референдумі – ст. ст. 157–160 КК України; 2. Злочини проти трудових прав громадян – ст. ст. 170–175 КК України; 3. Злочини в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності – ст.ст. 176, 177 КК України; 4. Злочини, які посягають на інші особисті права і свободи громадян – ст. ст. 161, 183, 184 КК України; 5. Злочини, що посягають на недоторканність приватного життя – ст. ст. 162, 163, 182 КК України; 6. Злочини проти сім’ї – 164-169 КК України; 7. Злочини проти свободи совісті – ст.ст. 178-181 України. 1. Злочини проти виборчих прав громадян та права на участь у референдумі - ст. ст. 157–160 КК України. Статті, в яких передбачено відповідальність за порушення виборчих прав та права на участь у референдумі вирізняються високим ступенем бланкетності. Тому для з’ясування змісту ознак, що складають об’єктивну сторону цих складів злочинів, необхідно проводити наступних нормативних актів: Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р. Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. Закон України “Про Державний реєстр виборців” від 22 лютого 2007 р. Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 5 липня 1994 р. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. Постанова ЦВК “Про Порядок виготовлення та передачі комісіям з всеукраїнського референдуму бюлетенів для голосування при проведенні всеукраїнського референдуму за народною ініціативою 16 квітня 2000 року” від 23 березня 2000 №4 Постанова ЦВК “Про Роз’яснення щодо порядку підрахунку голосів на дільницях для голосування та складання протоколів комісій з всеукраїнського референдуму про результати підрахунку голосів” від 9 березня 2000 р. № 32. Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 157 КК України, є суспільні відносини, які виникають при реалізації громадянами свого виборчого права та права на участь у референдумі; реалізації права на участь в роботі ініціативної групи референдуму, виборчої комісії та комісій референдуму; нормальній діяльності виборчої комісії та комісії з референдуму. Додатковим безпосереднім об’єктом злочину може виступати здоров’я особи, власність, нормальна діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій. Потерпілими від злочину відповідно до диспозиції ст. 157 КК України є: громадянин України, який наділений право обирати і бути обраним або має право на участь у референдумі; інший суб’єкт виборчого процесу; член виборчої комісії; член комісії з референдуму; член ініціативної групи з референдуму; офіційний спостерігач(1). Об’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 157 КК України виражається у таких формах: перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень; ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин; втручання службової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму їх повноважень, установлених законом. Під перешкоджанням в ст. 157 КК України слід розуміти діяння спрямовані на створення перешкод, спрямованих як проти здійснення громадянами свого виборчого права, права на участь у референдумі, так і проти діяльності виборчої комісії, комісії з референдуму, ініціативної групи референдуму та ін. Перешкоджання реалізації громадянами будь-якого із зазначених прав буде мати наслідком кримінальну відповідальність. Зокрема, кримінально караним є створення перешкод при реалізації ініціативи проведення референдуму, реєстрації ініціативних груп, збору підписів на підтримку ініціативи проведення референдуму, ведення агітації з питань референдуму тощо. Перешкоджання роботі виборчої комісій може полягати в зриві її засідання, блокуванні приміщення комісій тощо. Так, Буринським районним судом Сумської області особа А. обвинувачується в тому, що 23 жовтня 2004 р. прибула до міста Буринь Сумської області з метою здійснення впливу на членів дільничних виборчих комісій виборчих дільниць № 1 по виборах Президента України 31 жовтня 2004 р. для схилення їх до вчинення ними всіх можливих дій з використанням свого службового становища, спрямованих на забезпечення позитивних для кандидата в Президенти України особи Б. результатів голосування при проведенні виборів Президента України. При цьому, особа А. чинила тиск на членів дільничних виборчих комісій з метою перешкоджання підкупом вільному здійсненню громадянами права обирати Президента України. Для досягнення вказаної мети особа А. передавала в якості хабара представникам виборчої комісії грошові кошти. Так, в той день вона вручила в якості хабара за виконання всіх можливих дій на користь вищезазначеного кандидата в Президенти України голові дільничної виборчої комісії виборчої дільниці №1 по виборах Президента України особі В. грошові кошти в сумі 11 200 грн., із яких їй особисто – 2000 грн., а решту – членам очолюваної нею виборчої комісії. Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з єдиним умислом 25 жовтня 2004 р. особа А. вручила в якості хабара голові ДВК №2 особі Д. та його заступнику особі Е. – 12 400 грн., із яких їм особисто відповідно 1500 грн. і 600 грн., а решту – членам виборчої комісії[30]. В свою чергу слід зазначити, що обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складу злочину передбаченого ст. 157 КК України є способи його вчинення: підкуп, обман, примушування, насильство, знищення чи пошкодження майна, погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна. Останні три способи злочину утворюють кваліфікований склад злочину передбаченого ч.2 ст. 157 КК України. Підкуп полягає у схиленні громадянина до певної дії або бездіяльності з метою перешкоджання здійсненню його виборчих прав та права на участь у референдумі чи діяльності по їх забезпеченню шляхом надання або обіцянки надання як компенсації матеріальних цінностей, інших вигод матеріального характеру чи можливості безкоштовно або на пільгових умовах користуватися послугами. Предметом підкупу можуть бути гроші, подарунки, майно або майнові вигоди; Обман – це психічний вплив на особу чи групу осіб (виборчу комісію, ініціативну групу референдуму, комісію з референдуму) шляхом введення їх в оману стосовно дійсних явищ і фактів, які мають безпосереднє відношення до здійснення громадянами своїх виборчих прав або права на участь у референдумі та до діяльності інших суб’єктів, зазначених у ч.1 ст. 157 КК України; Насильство – умисний, протиправний фізичний вплив на громадянина – члена ініціативної групи референдуму, виборчої комісії, комісії з референдуму (заподіяння побоїв, удару, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, зв’язування, позбавлення чи обмеження волі), який спрямований на порушення прав, фізичну недоторканність або обмеження волі з метою впливу на волевиявлення або прийняття бажаного для винного рішення, у процесі виконання потерпілим своїх обов’язків(2); Знищення майна – це приведення його у повну непридатність до використання за цільовим призначенням, внаслідок чого майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність. Пошкодженням майна визнається погіршення якості, зменшення цінності речі або приведення її на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан (3). Погроза - психічний вплив на потерпілого шляхом доведення до його свідомості наміру винного реально заподіяти йому фізичну, моральну або майнову шкоду з метою перешкодити реалізації його виборчого права або права на участь(4). Примушування передбачає розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого, чи його близьких родичів або погроза вчинення таких дій, шантаж, погроза обмеження прав і свобод потерпілого (звільнення з роботи (посади), виключення з учбового закладу, позбавлення волі, тощо) або інші незаконні дії(5). Під ухиленням члена виборчої комісії у роботі комісії в ч.1 ст. 157 КК України слід розуміти невиконання покладених виборчим законодавством на члена виборчої комісії обов’язків щодо роботи виборчої комісії без поважних причин. Перешкоджання у формі втручання службової особи у здійснення виборчою комісією чи комісією з референдуму своїх повноважень характеризується тим, що воно: 1) здійснюється службовою особою з використанням її службового становища; 2) стосується здійснення повноважень виборчої комісії або комісії з референдуму, установлених законом; 3) вчиняється шляхом незаконної вимоги або вказівки. Проте зауважимо, що таке втручання утворює склад злочину, передбаченого ч.4 ст. 157 КК України, в тому випадку, коли воно мало незаконний характер, тобто коли безпосередньо способом перешкоджання є незаконна вказівка або вимога. Під вимогою слід розуміти висловлене службовою особою до комісії з референдуму прохання (побажання) щодо прийняття нею відповідного рішення, яке не припускає заперечень і підлягає виконанню комісією. Вказівка як спосіб незаконного втручання у здійснення повноважень комісією з референдуму полягає у виданні службовою особою керівних настанов, які передбачають неухильне їх виконання комісією при прийнятті нею відповідного рішення(6)[с.399]. Поряд з цим, незаконною визначається вимога або вказівка, яку службова особа не могла пред’являти (віддавати) комісії, виходячи зі своїх повноважень. Так, органом досудового слідства особа А. та особа Б. обвинувачуються в тому, що вони, виконуючи обов’язки відповідно голови та секретаря Красилівської сільської виборчої комісії 16.02.2006 р. і перебуваючи в приміщенні кабінету інформатики Красилівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Красилівка Броварського району, з метою перешкодити особі В. реалізувати своє виборче право, використовуючи своє службове становище, спільно дали незаконну вказівку особі Г. про виготовлення сфальсифікованого протоколу засідання Красилівської сільської виборчої комісії №1, яке в дійсності не проводилося[30]. Як бачимо, слідством було чітко встановлено, що А. та Б. використовували своє службове становище, а вказівка, видана ними, була завідомо для них незаконною. Втручання службової особи у діяльність комісій з референдуму у вигляді законних вказівок і вимог щодо організації їх роботи, її поліпшення та дотримання законності в діяльності таких комісій складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157 КК України, не утворює. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. В ч.4 ст. 157 КК України обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета – вплинути на рішення виборчої комісії чи комісії з референдуму. Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст. 157 КК України у формі перешкоджання здійсненню виборчих прав або права на участь у референдумі загальний. У формі ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії, суб’єкт злочину спеціальний – член виборчої комісії. В ч. 3-4 ст. 157 КК України спеціальними суб’єктами злочину є член виборчої комісії, службова особа. Кваліфікуючими ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 157 КК України є: 1) в ч.2 ст. 157 КК України: застосування насильства; знищення чи пошкодження майна; погроза застосування насильства або знищення чи пошкодження майна; 2) в ч.3 ст. 157 КК України вчинення перешкоджання: за попередньою змовою групою осіб; членом виборчої комісії або іншою службовою особою з використанням свого службового становища. Стаття 158. Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 158 КК України, є суспільні відносини, пов’язані з: реалізацією права громадян на участь у виборах та референдумі; виготовленням, зберіганням та використанням виборчих документів та документів референдуму; забезпеченням нормальної організації та проведення виборів та референдуму; правильним підрахунком та встановленням результатів виборів та референдуму; формуванням бази даних Державного реєстру виборців, одержанням та використанням відомостей про виборців (персональних даних), внесених до бази даних, а також захистом таких відомостей від несанкціонованого доступу до них. Предметом злочину є: виборчі документи, документи референдуму, скринька з бюлетенями, відомості (інформація), що міститься у базі даних Державного реєстру виборців. Виборчими документами є документи, які складаються в процесі проведення виборів: виборчі бюлетені, відкріпні посвідчення,протоколи підрахунку голосів виборців, рішення виборчих комісій, контрольні талони виборчих бюлетенів, посвідчення кандидатів в народні депутати або їх довірених осіб, та ін. Документами референдуму є документи, які складаються в процесі проведення референдуму: бюлетень для голосування на референдумі, підсумковий протокол підрахунку голосів громадян, які взяли участь у голосуванні, протокол зборів про утворення ініціативної групи, свідоцтво про реєстрацію ініціативної групи, підписні листи, списки громадян, які мають право брати участь у референдумі. Скринька для голосування є предметом злочину лише у випадку. Коли в ній знаходяться бюлетені для голосування, та ін. Об'єктивна сторона може проявлятися у наступних формах: – ч.1 ст. 158 КК України: незаконне виготовлення виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів для голосування на референдумі; зберігання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів, бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів для голосування на референдумі; використання таких бюлетенів чи бланків; – ч. 2 ст. 158 КК України: підробка виборчих документів, документів референдуму; використання завідомо підроблених виборчих документів, документів референдуму; – ч. 4 ст. 158 КК України: незаконна передача іншій особі виборчого бюлетеня виборцем; – ч. 5 ст. 158 КК України: викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями; приховування цих предметів; незаконне знищення чи псування скриньки з бюлетенями; – ч. 7 ст. 158 КК України: підписання виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму до остаточного підрахунку голосів чи встановлення результатів голосування; включення неврахованих виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі до числа бюлетенів, використаних при голосуванні; підміна дійсних виборчих бюлетенів з позначками виборців чи громадян, які мають право брати участь у референдумі; незаконне внесення до протоколу змін після його заповнення; – ч. 8 ст. 158 КК України: надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму громадянину можливості проголосувати за іншу особу; надання членом виборчої комісії чи комісії з референдуму громадянину можливостіпроголосувати більше ніж один раз у ході голосування; надання виборчого бюлетеня чи бюлетеня для голосування на референдумі особі, яка не включена до списку виборців (громадян, які мають право брати участь у референдумі) на відповідній виборчій дільниці (дільниці з референдуму); надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня (бюлетеня для голосування на референдумі); – ч. 9 ст. 158 КК України: надання неправдивих відомостей до органу Державного реєстру виборців; – ч. 10 ст. 158 КК України: розпорядження щодо внесення завідомо неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців; – ч. 11 ст. 158 КК України: внесення неправдивих відомостей до бази даних Державного реєстру виборців; несанкціоновані дії з інформацією, що міститься у базі даних Державного реєстру виборців; інше несанкціоноване втручання у роботу Державного реєстру виборців. В ст. 158 КК України передбачено дев’ять самостійних, окремих складів злочинів, сформульованих у ч.ч. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, та 11. Кваліфіковані склади злочинів передбачені ч.ч. 2, 5, 9, 10, 11 визначені в ч.ч. 3, 6 та 12 ст. 158 КК України. Під підробкою виборчих документів або документів референдуму потрібно розуміти: 1) повне виготовлення сфальсифікованого документа; 2) внесення в текст справжнього документа змін, внаслідок чого викривляється зміст фактів, що посвідчуються таким документом. Так, за вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 травня 2005 р. А., Б. і В., як члени виборчої комісії, визнані винними в тому, що 16 листопада 2004 р. А. з метою збільшення кількості виборців, які взяли участь у голосуванні, умисно заповнила бланки заяв від імені 10 односельців про забезпечення їм голосування за межами виборчої дільниці і підробила їхні підписи. У цей же день особа Б., за пропозицією А., заповнила бланк заяви від імені Г. та підписала його. Після цього особа А. умисно записала у витяг зі списку виборців зазначених односельців, знаючи, що ці виборці не зможуть взяти участь у голосуванні. 21 листопада 2004 р. А. запропонувала В. виконати підписи від імені зазначених виборців за отримання ними виборчих бюлетенів у витягу зі списків, контрольних талонах на видачу виборчих бюлетенів. Особа В., отримавши виборчі бюлетен і, заповнила їх від імені 10 односельців, розписалася за них у контрольних талонах і опустила у виборчу скриньку [30]. Викладене свідчить, що А., Б. і В., вчинили часткову підробку виборчих документів шляхом підроблення підписів виборців з метою збільшення кількості громадян, які взяли участь у голосуванні на виборчій дільниці. Злочини передбачені ч.ч. 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 11 ст. 158 КК України є формальними і вважаються закінченими з моменту вчинення відповідних дій зазначених у їх диспозиціях. Склади злочинів передбачених ч. ч. 3, 6, 7 та 12 ст. 158 КК України є злочинами з матеріальним складом і вважаються закінченими з моменту настання відповідних наслідків, які в свою чергу є кваліфікованими ознаками. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Необережне знищення чи пошкодження скриньки з бюлетенями виключає відповідальність за ст. 158 КК України, і за наявності відповідних підстав може бути кваліфіковане за ст. 196 КК України. Суб’єкт злочину передбаченого ч.ч. 1, 5, 6, ст. 158 КК України – загальний. В ч.ч. 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10 ст. 158 КК України суб’єкт злочину спеціальний – виборець, член виборчої комісії, член комісії з референдуму, член ініціативної групи з референдуму, кандидат, його уповноважений представник, уповноважена особа політичної партії (блоку), керівник суб’єкту надання відомостей про виборців до органу ведення Державного реєстру виборців, службова особа органу Державного реєстру виборців. Відповідно до ч. 11 ст. 158 КК України передбачена відповідальність як спеціального суб’єкта злочину – службова особа, яка має доступ до інформації, що міститься у базі даних Державного реєстру виборців, так і загального, так і іншої особи (загальний суб’єкт). Кваліфікуючими ознаками злочину передбаченого ч.ч. 2, 5, 10, 11 ст. 158 КК України є вчинення таких діянь, що: 1) вплинуло на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу; 2) призвели до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах (референдумі) (ч.ч. 3, 6, 12 ст. 158 КК України). В ч. 9 та 10–11 ст. 158 КК України кваліфікуючою ознакою злочинів є їх вчинення службовою особою з використанням службового становища (ч. 10 ст. 158 КК України), та за попередньою змовою осіб (ч. 12 ст. 158 КК України). Крім цього, кваліфікуючою ознакою злочину у формі викрадення чи приховування виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями або незаконного знищення чи псування скриньки з бюлетенями є вчинення їх членом виборчої комісії, комісії з референдуму, що призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців чи встановити результати референдуму (ч. 7 ст. 158 КК України), а у формі умисного надання неправдивих відомосте до органу Державного реєстру виборців – вплив на результати голосування виборців на виборчій дільниці або у межах виборчого округу, або призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці. Стаття 158¹ КК України Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 1581 КК України, є суспільні відносини, які виникають при реалізації громадянами свого виборчого права та права на участь у референдумі, нормальній діяльності виборчої комісії та комісії з референдуму, а також встановлений законом порядок голосування на виборах чи референдумі. Об’єктивну сторону злочину передбаченого ч. 1 ст. 1581 КК України утворює голосування виборцем, який бере участь у виборах або референдумі на виборчій дільниці більше ніж один раз. Аналіз виборчого законодавства та законодавства про референдум свідчить, що під голосуванням виборця на виборчій дільниці або дільниці з референдуму слід розуміти встановлений порядок отримання, заповнення та опускання в скриньку для голосування виборцем свого виборчого бюлетеня або бюлетеня для голосування на референдумі. Голосування більше ніж один раз означає, що особа більше ніж один раз реалізовує право голосу на виборах або референдумі і цим самим порушує законодавчий принцип про те, що кожний громадянин на відповідних виборах або референдумі має один голос. Злочин вважається закінченим коли особа проголосувала на виборчій дільниці чи дільниці з референдуму більше ніж один раз опустивши до виборчої скриньки другий отриманий і заповнений ним бюлетень. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб’єкт злочину є спеціальним – виборець. Виборцями є всі громадяни України які володіють активним виборчим правом та на день проведення виборів або референдуму досягли вісімнадцяти років, за винятком громадян, яких визнано судом недієздатними. Кваліфікуючими ознаками злочину передбаченого ст. 158¹ КК України є вчинення його за змовою з членом виборчої комісії або комісії з референдуму. Стаття 158²КК України. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 158² КК України, є встановлений порядок зберігання документів референдуму у державних архівних установах та Центральній виборчій комісії після проведення виборів або референдуму. Предметом злочину є виборчі документи та документи референдуму, які після проведення виборів або референдуму підлягають зберіганню у державних архівних установах та в Центральній виборчій комісії України. (Про поняття виборчих документів та документів референдуму див. ст. 158 КК України). В ч.5 ст. 118 Закону України “Про вибори народних депутатів України” наведено перелік виборчих документів, які підлягають зберіганню протягом чотирьох років з дня офіційного оприлюднення результатів виборів. До них належать: виборчі бюлетені, контрольні талони виборчих бюлетенів, списки виборців, відкріпні посвідчення, акти, заяви, скарги про порушення законодавства під час проведення голосування і підрахунку голосів, протоколи та рішення виборчих комісій. В ст. 88 Закону України “Про вибори Президента України” вказано, що відповідні виборчі документи зберігаються у місцевих державних архівних установах протягом трьох років дня оприлюднення результатів виборів. В ст. 89 Закону України “ Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” встановлюється термін берігання виборчих документів в один рік. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” та Закон України “Про Центральну виборчу комісію” порядок та строки зберігання документів референдуму та виборчих документів не визначає. Об’єктивнусторону злочину утворюють: 1) незаконне знищення виборчих документів або документів референдуму, які є предметом злочину; 2) пошкодження виборчих документів або документів референдуму. Знищення – це активні дії, що передбачають повну ліквідацію виборчих документів або документів референдуму будь-яким способом, приведення документів у непридатний стан, коли вони втрачають свої властивості і не можуть бути носіями зафіксованої в них інформації. Пошкодження – це приведення документів у частково непридатний стан, коли можливість із використання за цільовим призначенням суттєво утруднюється або навіть унеможливлюється(7). Злочин, передбачений ст. 158² КК України вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із вказаних у диспозиції дій, тобто з формальним складом. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Суб’єкт злочину – загальний. В ч.2 ст. 158² КК України кваліфікуючими ознаками складу злочину є його вчинення: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) членом виборчої комісії; 3) іншою службовою особою з використанням влади або службового становища. Стаття 159 КК України. Порушення таємниці голосування Безпосереднім об’єктом злочину, склад якого передбачений в диспозиції ст. 159 КК України, є суспільні відносини, які пов’язані з реалізацією громадянами виборчого права та права на участь у референдумі у частині забезпечення таємниці волевиявлення. Потерпілим від злочину є громадянин України який бере участь у голосуванні під час проведення виборів або референдум у і права якого порушуються діями винної особи. Для визнання особи потерпілою від злочину кримінальна відповідальність за який передбачена в ст. 159 КК України не має значення усвідомлювала вона чи не усвідомлювала, що її право на таємницю голосування порушується сторонніми особами. Об’єктивну сторону злочину утворює діяння, яке спрямоване на розголошення відомостей про зміст волевиявлення громадянина на виборах або референдумі. Розголошення змісту волевиявлення громадянина на виборах чи референдумі полягає у тому, що особа, якій став відомий зміст такого волевиявлення, ознайомлює з ним сторонніх осіб або своєю поведінкою створює умови, що надають можливість стороннім особам ознайомитися зі змістом волевиявлення громадянина(8). При цьому спосіб, яким вчинене розголошення, на кваліфікацію не впливає (усно, в засобах масової інформації, демонстрація відеозапису чи фотознімка заповнення громадянином бюлетеня тощо). Порушення таємниці голосування вважається закінченим з моменту вчинення дії чи бездіяльності, що порушило таємницю голосування під час проведення виборів або референдуму і призвело до розголошення змісту волевиявлення. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета злочину можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. За ч.1 ст. 159 КК України суб’єкт злочину загальний – фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. За ч.2 ст. 159 КК України суб’єкт злочину спеціальний – член виборчої комісії, комісії з референдуму або інша службова особа з використанням свого службового становища. Кваліфікуючими ознаками злочину передбаченого ст. 158¹ КК України є вчинення його членом виборчої комісії, комісії з референдуму або іншою службовою особою з використанням свого службового становища. Стаття 159¹ КК України. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують дотримання виборчих прав і встановлений виборчим законодавством порядок фінансування виборчої компанії. Предметом злочину передбаченого ст. 159¹ КК України можуть бути: 1) грошові кошти у великому розмірі, які надаються з порушенням встановленого законом порядку кандидату, політичної партії (блоку), місцевій організації партії (блоку) як фінансова (матеріальна) підтримка для здійснення ними виборчої кампанії; 2) матеріальні цінності, передані кандидату, політичній партії (блоку) на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками; 3) агітаційні виготовлені або поширені без оплати з виборчого фонду чи оплачені з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками; 4) кошти, сплачені за виготовлення чи поширення агітаційних матеріалів. Великим розміром у примітці до ст. 159¹ КК України визнається розмір суми грошей, вартість майна чи вигод майнового характеру, що перевищує чотириста мінімальних розмірів заробітної плати. Грошовими коштами є грошова одиниця України – гривня та іноземна валюта, які перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України та інших держав. Матеріальними цінностями є майно, яке є одним із видів об’єктів цивільних прав. Агітаційні матеріали – це виборчі листівки, плакати, інші друковані видання, в яких розміщені матеріали передвиборчої агітації, носії зовнішньої реклами з такими матеріалами, аудіовізуальні твори, фонограми, відеограми, комп’ютерні програми, в яких розміщені матеріали передвиборчої агітації. Об’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 159¹.КК України полягає у наданні фінансової (матеріальної) підтримки у великому розмірі для здійснення виборчої компанії кандидату, політичній партії (блоку), з порушенням встановленого законом порядку шляхом: 1) передачі грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками; 2) Виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками; 3) оплати виготовлення чи поширення агітаційних матеріалів; 4) використання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) кандидатом, його уповноваженим представником, довіреною особою кандидата чи уповноваженою особою з порушенням встановленого законом порядку. Передача грошових коштів або матеріальних цінностей на безоплатній основі чи за необґрунтовано заниженими розцінками полягає у внесенні грошових коштів на виборчий рахунок кандидата, політичної партії (блоку), відкритий ними в установі банку України в порядку, встановленому Національним банком України за погодженням із ЦВК (ч.2 ст. 84 Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”), або ж передача їм будь-яких матеріальних цінностей без оплати їх вартості чи за цінами (розцінками), значно нижчими їх справжньої вартості. Виготовлення або поширення агітаційних матеріалів, не оплачених з виборчого фонду чи оплачених з виборчого фонду за необґрунтовано заниженими розцінками, полягає у здійсненні вказаних виборчих процедур без оплати з виборчого фонду взагалі або з оплатою з такого фонду, яка провадилася за необґрунтовано заниженими розцінками. Особливістю цих видів злочинного порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) є те, що фінансова (матеріальна) підтримка вказаним суб’єктам виборчого процесу надається шляхом вчинення дій, спрямованих на забезпечення проведення передвиборної агітації, – суб’єкт злочину безпосередньо забезпечує виготовлення або поширення агітаційних матеріалів. Оплата виготовлення чи поширення агітаційних матеріалів виражається в тому, що суб'єкт злочину самостійно не здійснює виготовлення чи поширення таких матеріалів, а лише оплачує їх, діючи всупереч встановленому виборчим законодавством порядку фінансування передвиборних агітаційних заходів чи матеріалів. Використання фінансової (матеріальної) підтримки – це розпорядження та користування коштами або майном, одержаними як фінансова (матеріальна) підтримка, при здійсненні виборчої компанії. Використання може полягати у будь-яких витратах, які несе кандидат, партія (блок) при здійсненні своєї виборчої кампанії. Злочин, передбачений ст. 159¹ КК України вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із вказаних у диспозиції дій. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 159¹ КК України, – загальний. В ч. 2 ст. 159¹ КК України – спеціальний (кандидат, уповноважений представник кандидата, довірена особа кандидата, уповноважена особа). Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Кваліфікуючою ознакою злочину є його вчинення за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 159¹ КК України). Стаття 160 КК України. Порушення законодавства про референдум Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, які виникають при: реалізації права громадян України ініціювати референдум та брати в ньому участь; реалізації права на агітацію під час проведення референдуму; забезпеченні нормальної організації та проведення референдуму; правильному підрахунку та встановленні результатів референдуму; при реалізації громадянами права на участь у референдумі у частині забезпечення таємниці волевиявлення. Предметом злочину в окремих його формах є документи референдуму (Про поняття документів референдуму див. ст. 158 КК України). З об'єктивної сторони злочин передбачений ст. 160 КК України може бути вчинений у формі: 1) перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; 2) перешкоджання веденню агітації до дня проведення референдуму; 3) підроблення документів референдуму; 4) приписування голосів; 5) неправильного підрахунку голосів; 6) порушення таємниці голосування. (Щодо змісту перешкоджання вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі, підроблення документів референдуму, порушення таємниці голосування див. ст. ст. 157, 158, 159 КК України). Перешкоджання веденню агітації може полягати у прямій забороні вести агітацію “за” чи “проти” прийняття рішення, що виноситься на референдум, або створенні умов, які унеможливлюють чи суттєво ускладнюють проведення такої агітації. Приписування голосів полягає у внесенні до офіційних документів референдуму завідомо неправдивих відомостей, які не відповідають дійсності про: кількість громадян, які включені до списків громадян, що мають право брати участь у референдумі на відповідній дільниці для голосування; кількість громадян, котрі взяли участь у голосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення поставленого на референдум закону, рішення; кількість громадян, які голосували проти його схвалення. Тобто приписування можна розглядати як часткову підробку документа референдуму. Завідомо неправильним підрахунком голосів потрібно вважати умисне спотворення результатів голосування, яке може полягати у збільшенні або зменшенні: числа учасників референдуму, які внесені в списки та взяли участь у голосуванні; кількості бюлетенів, визнаних недійсними; кількості голосів, які подані на користь вирішення того чи іншого питання, винесеного на референдум. Злочин, передбачений ст. 159¹ КК України вважається закінченим з моменту вчинення фактичних дій, які його становлять. Суб'єкт зло