Актуальні проблеми розбещення неповнолітніх.

Суспільна небезпека злочину полягає в тому, що він посягає на нормальний фізичний і моральний розвиток дітей та підлітків, негативно впливає на їх психіку, обумовлюючи її деформацію, а в перспективі схильність до статевих збочень.

З об’єктивної сторони розпусні дії, про які тут йде мова, носять сексуальний характер, тобто мають спрямованість на задоволення статевої пристрасті винного або збудження статевого інстинкту у потерпілої особи, тобто здатні викликати фізичне і моральне розбещення неповнолітніх. Такого роду діяння потрібно відрізняти від інших статевих злочинів, караність за які встановлена відповідно в ст. 152, 153 і 155.

Розпусні дії можуть бути фізичними та інтелектуальними. До фізичних дій відносяться: оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, їх непристойні мацання та інші дотики, навчання онанізму, статевим зносинам неприродним способом, вчинення в присутності неповнолітнього статевого акту природним чи неприродним способом, схилення або примушування потерпілого до вчинення певних сексуальних дій між собою або щодо винного, а також оральний або анальний секс, якщо при цьому не використовується фізичне чи психічне насильство та безпорадний стан особи. Інтелектуальне розбещення може полягати в оповіданні цинічних сексуальних випадків, відвертих сексуальних історій, демонструванні порнографічних зображень, кіно‒та відеофільмів, інших подібних матеріалів, відтворенні магнітофонних, інших аудіозаписів, фотографування у різних сексуальних позах тощо.

Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічої статі щодо особи жіночої статі і навпаки, а також між особами однієї статі.

Розпусні дії, поєднані із заподіянням потерпілому (потерпілій) тілесних ушкоджень (середньої тяжкості та тяжких) або зараженням венеричною хворобою чи ВІЛ-інфекцією, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів. Якщо розпусні дії з метою задоволення статевої пристрасті вчинюються у неприродних формах і супроводжуються фізичним насильством, погрозами його застосування або використанням безпорадного стану потерпілої особи, усе скоєне кваліфікується за ч. 1 або 2 ст. 153.

За умови поєднання цих дій з тяжкими тілесними ушкодженнями або зараженням венеричною хворобою чи ВІЛ-інфекцією скоєне кваліфікується не тільки за ст. 153, а й відповідно за ст. 121, 128 та 130, 133. Використання у ході вчинення розпусних дій порнопродукції тягне кваліфікацію за сукупністю ст. 156 і 301.

З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 156, може бути вчинений лише з прямим умислом, при якому винний усвідомлює, що вчиняє розпусні дії щодо особи, якій не виповнилось 16 років, і бажає цього. Мотиви злочину можуть бути різні: задоволення власних статевих потреб, збудження у неповнолітнього збоченого інтересу до статевих відносин, підготовка неповнолітнього для наступного втягнення в заняття проституцією, порнобізнес тощо.

Якщо при вчиненні розпусних дій винний змінює спрямованість свого умислу на зґвалтування потерпілої особи, але не доводить цю мету до реалізації по незалежним від його волі причинам, усе скоєне кваліфікується як замах на зґвалтування, тобто за ч. 2 або 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 152.

Розпусні дії, вчинені за відсутності умислу на статеві зносини, хоча і з метою задоволення статевої пристрасті, можуть розглядатись як замах на зґвалтування.

Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 156, може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, що досягла 16-річного віку.

Вчинення злочину даного виду щодо малолітньої особи батьком, матір’ю чи особами, які їх замінюють, є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 156, яка встановлює більш суворе покарання, зважаючи на підвищену суспільну небезпеку діяння за участю названих суб’єктів, а так само і за посягання на особу у віці до 14 років.

Висновок

Таким чином, розглянувши поставлені в лекції питання, можна зробити наступні висновки.

Злочини проти життя та здоров’я, статевої свободи та статевої недоторканості особи становлять собою велику суспільну небезпеку, характеризуються виключною аморальністю та цинічністю дій винних. Пов'язані у більшості випадків з посяганням на життя та здоров’я, на статеву свободу особи або її статеву недоторканість, такі злочини грубо принижують гідність потерпілої особи, заподіюють їй глибоку психічну травму, можуть завдати серйозної шкоди її здоров'ю.

Як висновок можна зазначити, що злочини проти життя та здоров’я поділяються на три види злочинних посягань: 1) злочини проти життя особи; 2) злочини проти здоров’я особи; злочини, що ставлять в небезпеку життя та здоров’я.

Кожен вид зазначених злочинів може бути класифікований. Злочини проти життя особи поділяються на вбивства та доведення до самогубства. Злочини проти здоров’я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження; 2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соціальними хворобами. Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоровя особи, поділяються на злочини у сфері медичної діяльності та інші злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров’я.

Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості – це суспільно небезпечні діяння, що порушують встановлений у суспільстві порядок статевих відносин і основні принципи статевої моральності, і які виражаються в зазіханні на статеву свободу та статеву недоторканність особи.

Суспільна небезпеказлочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи визначається не лише посяганням на статеву свободу або статеву недоторканість особи, а й заподіянням шкоди іншим соціальним цінностям – нормальному фізичному й психічному розвитку дітей і підлітків, здоров'ю, честі і гідності особи тощо.

До злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, норми про відповідальність яких об’єднанні в розділі IV Особливої частини КК України, віднесені: зґвалтування (ст. 152); насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153) примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155); розбещення неповнолітніх (ст. 156).

На відміну від старого КК України, де статей щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості було шість, в новому КК України їх лише п’ять. Законодавець викреслив ст. 122 КК “Мужолозтво”, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене з застосуванням фізичного насильства, погрози або використання безпорадного стану потерпілого. Це пов’язано з тим, що мужолозтво є неприродним статевим актом, і тому його можна віднести до складу злочину, передбаченого ст. 153 КК України “Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом”.

Виходячи з безпосереднього об'єкта можна дати наступну класифікацію злочинів в сфері статевих відносин:

– зазіхання на статеву свободу дорослих осіб, до яких відносяться зґвалтування повнолітньої; задоволення полової пристрасті неприродним способом у відношенні дорослої жінки; примушування жінки до вступу в статевий зв'язок;

– зазіхання на нормальний статевий і моральний розвиток неповнолітніх, до яких відносяться: зґвалтування неповнолітнього; задоволення статевої пристрасті неприродним способом у відношенні до неповнолітнього; статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості; розбещення неповнолітніх;

– інші зазіхання на нормальний, що установилася в суспільстві, уклад в галузі статевих відносин, до таких злочинів він відносить: поширення венеричних захворювань; організація або керівництво групою, діяльність якої сполучена з статевою розбещеністю, а також активна участь у діяльності такої групи; систематична пропаганда, спрямована на статеву розбещеність; утримання притонів розпусти і звідництво для розврату; виготовлення, збут і поширення порнографічних предметів. Злочини даної групи передбачені іншими розділами Особливої частини КК України.

За іншої підставою, а саме за застосуванням під час скоєнні злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи фізичного або психічного насильства, злочини можна класифікувати на: насильницькі статеві злочини, які передбачені статтями 152, 153, 154 КК України; ненасильницькі статеві злочини, які передбачені статтями 155, 156 КК України.

Контрольні питання:

1. Актуальні проблеми злочинів проти життя та здоров’я особи: загальна характеристика, поняття і види.

2. Актуальні проблеми вбивства: поняття та види.

3. Актуальні проблеми тілесних ушкоджень: поняття і види.

4. Актуальні проблеми злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: поняття та види