Актуальні проблеми зґвалтування. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Актуальні проблеми зґвалтування.



Основний безпосередній об'єкт злочину - статева свобода чи статева недоторканість особи. Його додатковим факультативним об'єктом можуть бути здоров'я, воля, честь і гідність особи, норма­льний розвиток неповнолітніх.

Під статевою свободою слід розуміти право повнолітньої і пси­хічно нормальної особи самостійно обирати собі партнера для ста­тевих зносин і не допускати у сфері статевого спілкування будь‒якого примусу. Статева недоторканість - це абсолютна заборо­на вступати у природні статеві контакти з особою, яка в силу пев­них обставин не є носієм статевої свободи, всупереч її справжньо­му волевиявленню.

Потерпілою від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

Ст. 152 не містить обмеження у тому плані, що зґвалтуванням визнаються лише позашлюбні статеві зносини. Тому потерпілою від цього злочину може бути й особа, яка перебуває з винним в офіційно зареєстрованому або фактичному шлюбі. Віктимна (про­вокуюча) поведінка потерпілого кримінальну відповідальність за ст. 152 не виключає, однак може враховуватись при призначенні покарання.

На кваліфікацію діяння за ст. 152 не впливає моральний аспект характеристики потерпілої особи (наприклад, вона веде безладне статеве життя), наявність попередніх статевих зносин з тим, хто притягується до відповідальності за її зґвалтування, а також досяг­нення нею шлюбного віку або статевої зрілості.

З об'єктивної сторони зґвалтування полягає у статевих зно­синах, які поєднуються із: 1) застосуванням фізичного насильства; 2) погрозою його застосування (воля потерпілої особи придушуєть­ся) або 3) з використанням безпорадного стану потерпілої особи (її воля ігнорується).

Під статевими зносинами у ст. 152 слід розуміти природний (гетеросексуальний) статевий акт. Мається на увазі коїтус - спо­лучення чоловічих і жіночих статевих органів, здатне, як правило, викликати вагітність. Злочин є закінченим з моменту початку ста­тевого акту всупереч волі потерпілої особи. При цьому не вимага­ється обов'язкової дефлорації (порушення цілісності дівочої пліви), еякуляції (закінчення статевого акту у фізіологічному розумінні) та оргазму. Для визначення факту наявності природного статевого ак­ту призначається судово-медична експертиза.

Інші форми задоволення статевої пристрасті, крім статевого ак­ту у природній формі, складу зґвалтування не утворюють і за на­явності для цього підстав кваліфікуються за ст. 153 або деякими ін­шими статтями Особливої частини КК.

Перелік способів, за наявності хоча б одного з яких статеві зно­сини між особами жіночої і чоловічої статі визнаються зґвалтуван­ням, є вичерпним. Тому не є кримінальне караними настирливі про­позиції особі вчинити з нею природний статевий акт, якщо вони не поєднуються з жодним із таких способів. Дії особи, яка домог­лася згоди потерпілого на статевий акт не за допомогою фізичного чи психічного насильства або використання безпорадного стану, а шляхом обману чи зловживання довірою (освідчення у коханні, обі­цянка укласти шлюб, у т.ч. зроблену в урочистій обстановці і з по­відомленням про це родичам, подача заяви до відділу РАГС тощо), не містять складу цього злочину.

Фізичне насильство при зґвалтуванні може полягати у нанесен­ні удару, побоїв, позбавленні або обмеженні особистої волі, заподі­янні тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості тощо і спрямо­вується на те, щоб учинити з потерпілою особою природний стате­вий акт, подолати здійснюваний або очікуваний з її боку фізичний опір, пов'язаний з небажанням вступити у статевий контакт. Для інкримінування ст. 152 потрібно встановити, що вказане небажан­ня було більш‒менш чітко вираженим, явним, адже відмова на сло­вах, навіть певна фізична протидія не завжди свідчать про дійсне небажання особи вступити у такий контакт. Скажімо, чоловік може сприймати таку поведінки жінки як кокетство, загравання або прояв сором'язливості. Якщо статеві зносини відбуваються за згодою сторін, однак у процесі їх один із партнерів (будучи, наприклад, схильним до мазохізму) застосовує до іншого фізичне насильство, кваліфікація за ст. 152 виключається. Відсутнє зґвалтування й у тому разі, коли суб'єкт застосовує фізичне насильство з помсти за відмову потерпілої особи вступити з ним у статеві зносини. У таких випадках посягання на тілесну недоторканість треба розглядати як злочин проти життя або здоров'я особи.

Нанесення під час зґвалтування або замаху на нього удару, по­боїв, заподіяння легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень повністю охоплюється ч. 1 ст. 152.

Поняттям фізичного насильства при зґвалтуванні охоплюється і застосування без згоди потерпілої особи з метою викликати її безпорадний стан наркотичних засобів, психотропних, отруйних або сильнодіючих речовин (наприклад, клофеліну у поєднанні з міцни­ми спиртними напоями). Для визнання зґвалтування вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої особи внаслідок дії на її організм зазначених речовин не має значення, привів винний потерпілу особу до такого стану або вона знаходилась у безпорад­ному стані незалежно від його дій. Якщо введення в організм потерпілої особи вказаних вище засобів і речовин відбулося без її згоди (із застосуванням до неї фізичного чи психічного насильства) і після цього було вчинено природний статевий акт, дії винного слід ква­ліфікувати як зґвалтування, вчинене із застосуванням насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої особи. У разі, коли психотропні, сильнодіючі або інші речовини чи засоби вжи­вались особою добровільно, за власною волею, а згодом безпорад­ний стан був використаний винним для скоєння статевих зносин, його дії треба розглядати як зґвалтування з використанням безпо­радного стану потерпілої особи.

Погроза як спосіб вчинення зґвалтування - це залякування по­терпілої особи застосуванням фізичного насильства за допомогою висловлювань, жестів, інших дій (наприклад, демонстрацією зброї). У будь-якому разі погроза повинна сприйматись як реальна, тобто у потерпілої особи має скластись враження, що, якщо вона проти­діятиме ґвалтівникові і не виконає його вимог, цю погрозу буде не­гайно реалізовано. Про сприйняття погрози як реальної може свід­чити, зокрема, сама обстановка, в якій опинилась потерпіла особа (оточення й групою осіб, безлюдне місце, нічний час, зухвале, грубе і настирливе домагання вступити в статевий зв'язок тощо). При цьому для визнання психічного насильства способом злочину, пе­редбаченого ст. 152, не має значення, чи мав ґвалтівник насправді намір і фактичну можливість реалізувати висловлену ним погрозу.

Адресатом погрози може бути не лише потерпіла, а й інші особи, наприклад, її близькі родичі (зокрема діти, батьки). Важливо лише, щоб психічне насильство мало за мету зламати волю саме потерпі­лої особи.

Погроза вчинити вбивство потерпілої або інших осіб, заявлена з метою вчинити насильницький статевий акт, охоплюється ч. 1 ст. 152 і додаткової кваліфікації за ст. 129 не потребує. Але якщо погроза вбивством мала місце після вчинення зґвалтування (напри­клад, її метою було примушування потерпілої особи не заявляти про вчинене у правоохоронні органи), дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 152 і 129.

Примушування жінки або чоловіка до вступу в статеві зносини, поєднане з погрозою заподіяння не фізичної, а іншої шкоди (на­приклад, погрозою розголошення відомостей, що ганьблять їх або їх близьких родичів, погрозою знищення, пошкодження або вилу­чення їх майна), не утворює складу зґвалтування і за наявності під­став може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 154.

Зґвалтування визнається вчиненим з використанням безпорад­ного стану потерпілої особи у тих випадках, коли вона за своїм фі­зичним або психічним станом не може розуміти характеру і зна­чення вчинюваних з нею дій (психічна безпорадність) або, усвідо­млюючи це, не може чинити опір ґвалтівникові (фізична безпора­дність). Поняттям безпорадного стану не охоплюється вкрай не­сприятливе майнове становище особи, потреба у засобах до існу­вання тощо.

Причинами фізичної безпорадності потерпілої особи виступа­ють, зокрема, її фізичні вади (наприклад, параліч, сліпота), малолі­тній або, навпаки, похилий вік, тяжке захворювання, яке не є пси­хічним, сильне сп'яніння. Психічна безпорадність, за наявності якої воля потерпілої особи на вступ у статеві зносини взагалі відсутня або є неповноцінною, може бути викликана, скажімо, психічною хворобою, малолітнім віком, непритомним станом, застосуванням сильнодіючих або інших речовин.

Стан сп'яніння може бути визнаний безпорадним станом лише у тому разі, коли внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засо­бів або токсичних речовин особа не усвідомлювала оточуючу об­становку або була позбавлена фізичної можливості протидіяти ґвалтівникові. Згода на спільне вживання алкоголю чи інших речо­вин, на знаходження в інтимній обстановці, яка сприяє фізичному зближенню, ще не свідчить про згоду на статеві зносини.

Юридична оцінка природного статевого акту з малолітньою осо­бою за умови й згоди на це залежить від того, чи усвідомлювала вона характер і значення вчинюваних з нею дій. Сам по собі мало­літній вік особи не завжди свідчить про наявність безпорадного ста­ну як ознаки зґвалтування. Питання про наявність або відсутність Цього стану та кваліфікацію дій винного за ст. ст. 152 або 155 не­обхідно вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуван­ням індивідуальних особливостей розвитку малолітньої особи, сту­пеня її обізнаності та інформованості у питаннях статевого життя.

З урахуванням ст. 17 добровільна відмова від доведення зґвал­тування до кінця виключає кримінальну відповідальність за замах на цей злочин. Для визнання відмови від зґвалтування добровіль­ною треба встановити, що особа, маючи реальну можливість дове­сти злочин до кінця, відмовилась від цього і з власної волі припи­нила злочинні дії. У таких випадках особа може нести відповідаль­ність за фактично вчинені нею дії, якщо вони утворюють склад ін­шого злочину (наприклад, заподіяння тілесного ушкодження, неза­конне позбавлення волі, розбещення неповнолітніх). Про мотиви Добровільної відмови від доведення зґвалтування до кінця див. ко­ментар до ст. 17.

Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14‒річного віку. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину, учасником групового зґвалтування може бути особа, яка фізіологічно неспроможна вчинити природний статевий акт, а також особа однакової статі з потерпілим.

Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити. Мотиви, не впливаючи на кваліфікацію, можуть бути різними (задоволення Статевої пристрасті, помста, бажання прини­зити потерпілу особу, прагнення сексуального самоствердження, хуліганські спонукання тощо).

Стосовно неповнолітнього та малолітнього віку потерпілої особи й особливо тяжких наслідків психічне ставлення винного може бу­ти і необережним. Кваліфікуючі ознаки, пов'язані з віком потерпі­лої особи, інкримінуються винному не лише тоді, коли він знав або допускав, що вчинює насильницький статевий акт з неповноліт­ньою чи малолітньою особою, а й у тому разі, коли він міг і повинен це передбачити. Неповнолітній або малолітній вік потерпілої особи не може обтяжувати кримінальну відповідальність за зґвалтування, якщо буде доведено, що винний сумлінно помилявся щодо її фак­тичного віку. При вирішенні цього питання враховується вся суку­пність обставин справи, зокрема зовнішні фізичні дані потерпілої особи, її поведінка, знайомство з нею винним, володіння останнім відповідною інформацією.

Відповідальність за особливо тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 152) настає тоді, коли винний передбачав їх можливість або міг і повинен був їх передбачати.

За спрямованістю умислу замах на зґвалтування, за якого винна особа діє з метою вчинення природного статевого акту і саме для цього застосовує фізичне і психічне насильство, потрібно відмежо­вувати від суміжних злочинів, передбачених зокрема ст. ст. 121, 122, 125, 153, 156.

Кваліфікуючими ознаками зґвалтування є вчинення його: 1) повторно; 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, пере­дбачених ст. ст. 153‒155 (ч. 2 ст. 152), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення його групою осіб; 2) зґвалтування неповнолітньої особи (ч. З ст. 152); 3) спричинення особливо тяжких наслідків; 4) зґвал­тування малолітньої особи (ч. 4 ст. 152).

 

4. Актуальні проблеми насильницького задоволення статевої пристра­сті неприродним способом

Об'єкт цього злочину аналогічний об'єкту злочину, передба­ченого ст. 152.

Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера вин­ного. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за ст. 156.

Об'єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного на­сильства, погрози його застосування або з використанням безпо­радного стану потерпілої особи.

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь‒які дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро‒або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чолові­ка або жінки. Це, зокрема, мужолозтво, лесбіянство, орогенітальний контакт жінки з чоловіком або чоловіка з чоло­віком, аногенітальний контакт чоловіка з жінкою, сурогатні форми статевих зносин, які імітують природний статевий акт, садистські дії сексуального характеру (наприклад, проникнен­ня у піхву жінки певним предметом), сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевої пристрасті винного відбувається в про­цесі заподіяння потерпілій особі фізичних мордувань.

Під мужолозтвом розуміють один із різновидів чоловічого гомо­сексуалізму -аногенітальний сексуальний контакт чоловіка з чо­ловіком. Лесбіянство (жіночий гомосексуалізм) - це форма задо­волення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різнома­нітних дій сексуального характеру з особою жіночої статі (напри­клад, мастурбація, орально-генітальні контакти, вплив на ерогенні зони партнерші за допомогою штучних пристосувань).

Поняття фізичного насильства, погрози його застосування та використання безпорадного стану потерпілого у коментованому складі злочину за своїм змістом є такими ж, як і при зґвалтуванні.

Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру, спрямованої на задоволення статевої при­страсті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

Суб'єктом злочину е особа чоловічої або жіночої статі (зале­жно від змісту вчинюваних дій сексуального характеру), якій ви­повнилось 14 років. Якщо особа, використовуючи фізичне насиль­ство або погрозу його застосування, бере безпосередню участь у подоланні опору потерпілого або приводить останнього у безпорад­ний стан і при цьому сама у безпосередній сексуальний контакт з потерпілим не вступає, вона повинна визнаватись співвиконавцем насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним спо­собом. Дії такого учасника групи кваліфікуються за ч. 2 ст. 153 без посилання на ст. 27.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми­слом. За спрямованістю умислу даний склад злочину потрібно від­різняти від інших посягань, наприклад, від замаху на зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень. Мотиви даного злочину можуть бути такі самі, як і мотиви зґвалтування.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) по­вторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із зло­чинів, передбачений ст. ст. 152 або 154; 4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої); 2) спричи­нення особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 153). За своїм змістом ці ознаки аналогічні кваліфікуючим ознакам зґвалтування.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-19; просмотров: 262; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.144.81.21 (0.023 с.)