Процес написання есе: рекомендований варіант

Процес написання есеможна уяви­ти як ланцюжок, послідов­ність певних елементів, етапів, процесів. Для студентів важливими є такі процеси та елементи.

Конспектування, особливо при читанні, є стратегічним інте­лектуальним вмінням, а не механічним спрощеним викладенням авторської думки, позиції. Конспектуючи, студент відбирає від­по­відний матеріал та розвиває своє розуміння теоретичних по­ложень, емпіричних даних, тобто факти такого роду, які або підтверджують, або спростовують. При читанні текстів студент робить помітки та порівнює одне з другим, відзначає те, що буде корисним в подальшій роботі або є більш цікавим, змістовним з теоретичного чи емпіричного підходів.

Можна конспектувати, поділивши аркуш зошита на два стовп­чики. В лівому стовпчику студент напрацьовує конспект того матеріалу, який читає, а в правому, в той же час або пізніше, – порівнює зміст цього конспекту з іншими фактами, про які він чи­тав раніше, чув на лекціях, які обговорювалися в нефор­маль­них умовах, а також з власними коментарями та критичними за­уваженнями.

Іншими словами, студент формує свої нотатки для побудови перехресного посилання, виходячи з власних позицій, а також враховуючи власноручні коментарі відносно проголошеного ін­ши­ми.

Що читати? Важливим є підбір матеріалу для читання: з кожної конкретної теми потрібно спочатку прочитати дві або три ключові статті, книги, в яких подаються зрозумілі концептуальні рамки або теоретична аргументація чи наводяться всебічні емпі­рич­ні дані. Таке стратегічне читання сформує певні основні орі­єн­тири щодо теми (враховуючи різні судження, інтерпретації), слугу­ва­тиме фундаментом для цілеспрямованого подальшого читання.

Залежно від тематики важливим є включення до списку літе­ра­тури для читання одного або двох тематичних досліджень, що мають протилежні спрямування. Ефективне використання те­матичних матеріалів та даних допоможуть студенту попередити типову помилку – надмірне використання узагальнень в есе.

Тема есе. Аналіз протиріч, розгляд тематичних досліджень, формування проблеми дозволяють студенту визначити тему есе. Тема, питання та завдання, що постали перед студентом в процесі розмірковування над есе потребують аналітичних відповідей, тоб­­то пошуку пояснення: чому щось відбувається / з якої причи­ни / як це відбувається / процеси, механізми.

При виборі теми перш за все студент має переконатися, що він правильно сформував та зрозумів її. Оскільки тема може бути інтер­претована по-різному, для її висвітлення існує кілька під­ходів. Отже, студенту потрібно обрати один варіант інтер­пре­тації або підходу, аби мати можливість обґрунтувати своє бачення проб­леми.

При цьому зміст теми може охоплювати широке коло питань та потребувати залучення великого обсягу літератури. В цьому випадку студент має можливість сформулювати гіпотезу, відпо­від­но до якої в есе (головній її частині) будуть проілюстровані тіль­ки певні аспекти цього проблемного питання. Студент по­збав­ляється зайвих труднощів, якщо він не буде виходити за рам­ки окресленого кола. Вибір, бачення студента потрібно аргу­мен­тувати відповідними доказами. Виходячи з рішення студента про те, якою є гіпотеза роботи, потрібно скласти план відповіді та структуру есе.

Структура есе

Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.

1. Титульний аркуш (заповнюється за рекомендованим зразком);

2. Вступ: місія [3] студента щодо розгляду теми есе, його авторське бачення [4] — гіпотеза [5] або сутність та обґрунтування вибору цієї теми. Мета та завдання роботи — очікуваний резуль­тат роботи в цілому та конкретні результати, які будуть отриму­ватися в ході розкриття теми. На цьому етапі дуже важливо пра­вильно сформулювати питання, на які ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на наступні питання: «Чи потрібно давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?», «Чому те­ма, яку я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Які по­няття будуть залучені в мої міркування?», «Чи можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?» і т. д.

3. Основна частина: теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання. Ця частина припускає розвиток аргу­ментації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з на­яв­них даних, інших аргументів і позицій щодо питання. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здій­снюється структурування аргументації; саме тут необхідно об­ґрун­тувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану тезу. Там, де це необхідно, як аналітичний інстру­мент можна використати графіки, діаграми й таблиці. Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій: причина — наслідок, загальне — особливе, форма — зміст, частина — ціле, сталість — мінливість. У процесі побудо­ви есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений гра­фіч­ним або ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи розділи аргументацією, необхідно в межах параграфа об­ме­жити себе розглядом однієї головної думки. Добре перевірений спо­сіб побудови есе – використання підзаголовків для позна­чення в головній частині ключових моментів аргументо­ваного викладен­ня. Сукупність підзаголовків допомагає побачити те, що пропо­нує зробити студент (чи є добрим його бачення). Ефективне використання підзаголовків – не тільки визначення основних пунктів, які студент бажає висвітлити, це також наявність логіч­ності у висвітленні теми есе.

4. Висновок: узагальнення й аргументовані висновки до те­ми й т. д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, під­кріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Мето­ди, що рекомендують для складання висновка: повторення, ілю­страція, цитата. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе, елемент як вказівка на застосування досліджен­ня, на розвиток взаємозв'язків з іншими проблемами.