Висвітлітьстановище угорщинипід владою люксимбурської династії

39.Угорщина під час правління Матвія Корвіна. Матвій Корвін або Матяш Гуняді (угор. Hunyadi Mátyás; 23 лютого 1443, Коложвар, нині Клуж-Напока, Трансильванія — 6 квітня 1490, Відень, Австрія) — проголошений королем Угорщини 24 січня 1458. Угорською мовою його ім'я звучить як Hunyadi Mátyás або Mátyás király (король Матяш), латиною Matthias Corvinus («ворон»), словацькою Matej Korvín, чеською Matyáš Korvín, румунською Matei Corvin, сербо-хорватською Matija Korvin. У січні 1458 міщани та відносно небагате дворянство проголосили Матяша королем Угорщини, стоячи на дунайській кризі біля фортеці Буда. Одночасно дядько Матяша за материнською лінією Михай Сіладі з 15-тисячним ополченням прибув на збори в Ракошмезе і примусив землевласників-баронів затвердити Матьяша Гуняді в якості короля. Сам новопроголошений правитель в цей час ще знаходився в увязненні у Празі до лютого 1458, поки його мати Ержебет Сіладі не заплатила викуп за сина, а корона Святого Іштвана залишилась в руках Фрідріха III Габсбурга (Австрійського).Однак і сходження Матяша на престол не зупинило протистояння в суспільстві: за вплив над Гуняді розгорілась прихована боротьба між угрупуваннями Михая Сіладі (барони) та естергомського архиєпископа Яноша Вітеза, мислителя-гуманіста та вихователя нового короля. Переможцем в ній виявився Янош Вітез, що вступив у переговори с Їржи (Георгом) Подебрадом, минулим гуситом-чашником, що став королем Чехії 1458 року. Завдяки посиленню позицій Яноша Вітеза, він став новим канцлером, а донька Їржи Подебрада Катерина Подебрад стала першою дружиною Матьяша Гуняді в 1461 р. У свою чергу, Мігай Сіладі, котрий вимагав для себе звання і владу регента, був відсторонений від державного управління і відправлений у похід проти турків, з котрого не повернувся. Був позбавлений влади і могутній род Гараї, підтримуваний Сіладі. Великі землевласники виступили проти таких рішень короля і спонукали Фрідріха III до вторгнення до Західної Угорщини. Заворушення баронів тривали до 1463 р. Внутрішня політика На початку правління Матяша Корвіна його політика визначалася Яношем Вітезом. Зовнішня політика Завдяки реорганізації армії та податкової системи Матяш Корвін проводив активну завойовницьку політику в Чехії, Сербії, Австрії.Боротьба з Османською імперією В 1464 Матяш Гуняді за закликом папи Пія II виступив у военний похід проти турок-осман, котрі у 1459 фактично підкорили собі Сербію, і захопив боснійську фортецю Яйце.Матяш Гуняді і культура Блиск королівського двору в Буді, «Перлині Дунаю» притягав до себе вчених, діячів культури, гуманистів і просто освічних людей зі всієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті. В 1476 Матяш після смерті першої жінки одруживя на доньці неаполітанского короля Фердинанда I Арагонського Беатрисі, і Угорщина прилучилась до культури італійського Ренессансу. Міста на півдні королівства, в тому числі й ті, що знаходяться на території сучасної Словаччини, стали центрами Відродження, а Угорщина здійснила значний вплив на ряд сусідніх держав, аж до Великого князівства Литовського. При Матяші Гуняді в 1488 вийшла «Chronica Hungarorum» Яноша Турочі, в котрій угорці проголошувались потомками гуннів, а Корвін — «другим Аттілою».Значення правління В історіографії період правління Матяша Корвіна прийнято вважати часом останнього піднесення незалежного Угорського королівства.

40.Формування валаської і молдавської народностей. В етногенезі молдован виділяються два етапи: формування етнічної спільноти волохів — предків усіх східнороманських народів — і утворення молдавської народності. Волохи сформувалися в ареалі, що охоплював північ Балканського півострова і Карпатські гори, на основі групи фракійських племен, які у перших ст. н.е. зазнали романізації, а потім, починаючи з VI ст., встановили контакти з розселеним у цьому регіоні слов’янами. Молдавський етнос почав формуватися у Східному Прикарпатті внаслідок етнічної взаємодії волохів і східних слов’ян, які там проживали. Територія розселення молдован у ХІV ст. увійшла до складу Молдавського князівства: в його межах завершилося формування молдавського етносу. У ХVI ст. Молдова опинилася під владою Османської імперії. Наприкінці ХVIII ст. лівобережжя Дністра, а пізніше землі між річками Прут та Дністер (Бессарабія) були відвойовані у Туреччини й приєднані до Росії. На кін. ХІХ — поч. ХХ ст. серед молдован, які населяли в Росії Бессарабську, частково Подільську й Херсонську губернії, відбувалася подальша консолідація. У 1918 р. Бессарабія була приєднана до Румунії, а в лівобережних районах Дністра, заселених молдованами, у 1924 р. була створена Молдавська АРСР (у складі України). У 1940 р., після включення Бессарабії до складу СРСР на частині території Молдавської АРСР і більшій частині Бессарабії була створена Молдавська РСР, з 1991 р.— Республіка Молдова. Основні традиційні заняття — тваринництво, із сер. ХІХ ст.— хліборобство, виноградарство, садівництво. Усна народна творчість представлена календарною та родинною обрядовою поезією, казками, героїчним епосом, історичними і ліричними піснями, прислів’ями та приказками. Молдовани в Україні. На початок 1994/95 навчального року в Одеській області функціонувало 11 денних загальноосвітніх навчальних закладів із молдавською мовою викладання, які відвідувало 7 087 учнів. Крім того, працювало 7 змішаних російсько-молдавських шкіл, які відвідувало 3 146 учнів. У загальноосвітніх навчально-виховних закладах України молдавську мову як предмет вивчає 1 435 учнів, факультативно або в гуртках — 303 учні. Педагогічні кадри для шкіл, де навчання ведеться молдавською мовою, готують Чернівецький університет і педагогічні училища — Білгород-Дністровське Одеської області, Чернівецьке та Уманське. Інтереси молдован в Україні представляють такі товариства: Обласна національно-культурна асоціація (м. Одеса) та Обласний християнсько - демократичний альянс молдован (м. Ізмаїл).

41.Виникнення Молда́вське князі́вство (рум. Principatul Moldovei, Ţara Moldovei) — держава, що існувала в XIV — XIX століттях.Займала територію історичних земель Буковини, Бесарабії та теперішнього румунського краю Молдова (землі від Східних Карпат на заході до ріки Прут на сході), що входили до складу Київської Руси та, пізніше, Галицько-Волинського князівства. Згідно з легендою, яка вперше зустрічається у молдавському літописі «Cronica Anonimă a Moldovei» (Анонімна хроніка Молдови), походження назви «Молдова» має наступну історію. Воєвода Марамурешу, Драґош (Dragoş) вполював якось на зубра. Ця тварина була незвичайною тим, що мала зірку на лобі. Драґоша супроводжував його улюблений пес на ім'я Молда. Полювання завело воєводу на береги невідомої річки.На її берегах він і наздогнав зубра та вбив його, проте в боротьбі загинув і пес. Згідно з легендою, Драґош назвав річку Молдова в пам'ять про нього. З того часу герб Молдови має зображення голови зубра із зорею на лобі. Драґош став першим володарем Молдови в 1352–1353 після об'єднання феодально роздроблених воєводств.Історія заснуванняВ другій половині XIII — першій половині XIV століття південно-східна частина Дністровсько-Карпатських земель входила в склад Золотої Орди. Райони карпатських передгірь беспосередньо не входили в володіння Орди, але, знаходились в васальній залежності від неї. Молдавське князівство в часи правління Штефана чел Маре (бл. 1500)В XIV столітті Золотя Орда почала занепадати. В середині 1340-х років угорці розгромили золотоординське війско. Землі в басейні ріки Молдова опинилась під владою угорських королів. На цій території утворилось Молдавське князівство — спочатку як васальне князівство Угорського королівства.Першим намісником Молдови (бл. 1351–1353) був Драгош, волоський воєвода з Мармарощини, з іменем якого пов'язують виникнення Молдавського князівства. Після Драгоша Молдовою управляли його сини — Сас (1354–1358) і Балк (1359).У 1359 році, в результаті повстання проти угорського панування, князівство стало незалежним. Першим правителем незалежного Молдавського князівста став Богдан I (1359–1365), який до того був воєводою в Марамуреші і васалом угорського короля.Невдовзі після цього у татар було відвойовано міжріччя Прута і Дністра.Герб Молдови, висічений на стіні церкви у монастирі Четацуя (Mãnãstirea Cetatuia) в Яссах.Роман I Мушат (1392–1394) відсуває кордони на півдні до гирла Дунаю і Чорного моря; південна частина території між Лозиною і Дністром, названа Бессарабією за ім'ям першого її власника — представника династії Басарабів з Валахії, разом з фортецями Килія і Четатя Албе входить у природні кордони історичної Молдови. Сам Роман І гордо називав себе великим господарем, єдиним владикою Землі Молдови від гір до моря.У 1400 році до князівства була включені і фортецця Білгород (сучасний Білгород-Дністровський). Східним кордоном князівства була ріка Дністер. Західний кордон проходив по вершинах Карпатських гір, південний — по Чорному морю, рікам Дунай, Серет и Мілків. На півночі природнього кордону не було, Покуття довший час було спірною територією, через яку велись війни Молдавське князівство й Польща.Таким чином, історична Молдова охоплювала територію між Східними Карпатами (лісистими Карпатами), Дністром, Чорним морем і Дунаєм. Те, що Молдова знаходилася на перетині інтересів Австрії, Росії і Туреччини, які змагалися за першість у Південно-Східній Європі, значною мірою пояснює подальші територіальні захоплення великих імперських держав.Незважаючи на перемоги, здобуті над турецькими і татарськими, угорськими і польськими полчищами, що нападали одне за одним на Молдову, Стефан III Великий (Штефан чел Маре), національний герой Молдови, змушений був зрештою поступитися султану Баязіду II влітку 1484 р. південною частиною Молдови — Бессарабією — разом з Килією і Четатя Албе.У 1513 р., через кілька років після смерті Стефана III, Молдова змушена прийняти режим отоманського сюзеренітету. Цей режим був закріплений серією двосторонніх договорів, що передбачали взаємні зобов'язання і якими Молдова визнавалася не завойованою силою зброї, а такою, яка «підкорилася» туркам. Так, замість того, щоб виплачувати султану данину, Молдова мала право жити за власними законами, проводити власну зовнішню політику, обирати власного господаря, використовувати молдавську мову в школі і церкві, а Отоманська імперія зобов'язувалася захищати цілісність Молдови.З цього моменту і до 1711 р. (останнє антиосманське повстання Кантемира) господарі Молдови, проте, як і Валахії, намагаються звільнитися від сюзеренітету Порти і повернути незалежність як військовим, так і дипломатичним шляхом.У травні 1600 р. господар Волощини (Мунтенії) Михайло Хоробрий (Міхай Вітязул) також на короткий час стає господарем Молдови, об'єднавши таким чином три князівства: Волощину, Трансильванію і Молдову.У договорі, підписаному в Москві 7 травня 1654 р. господарем Молдови Георге Штефаном і великим князем московським Олексієм Михайловичем, Росія зобов'язувалася «шанувати честь і порядки Молдови… тобто жодним чином не втручатися у політику й управління», відвоювати фортеці Четатя Албе, Тігина і Килію разом з регіоном Буджака, які були захоплені і безпосередньо управлялися Високою Портою, і «повернути їх Молдавському князівству назавжди».