Антиадренергічні засоби периферичної дії.

- гангліоблокатори

Препарати невибіркової дії, блокують вегетативні ганглії, знижують вплив симпатичної іннервації на серце й судини, що веде до зменшення роботи серця, розширення кровоносних судин, зниження АТ. Блокада парасимпатичних гангліїв веде до виникнення побічних ефектів (ортостатична гіпотензія, сухість в роті, ато­нія кишечнику, сечового міхура, запор, порушення акомодації).

Препарати короткої дії (гігроній, арфонад, імехін, триметофану камсилат) застосовують головним чином внутрішньовенно крапельно в анестезіології для керованої гіпо­тензії, інколи при тяжких гіпертонічних кризах, еклампсії, нефропатії вагітних. Препарати середньої і тривалої дії (бензогексоній, пентамін, димеколін, темехін, камфоній) застосовують парентерально для лікування гіпертонічних кризів, набряку легень на тлі гіпертонічного кризу, еклампсії, інколи всередину при гіпертонічній хворобі, токсикозі вагітних.

У зв’язку з появою нових лікарських засобів з більш ефективною і вибірковою дією застосування гангліоблокаторів при артеріальній гіпертензії стало обмеженим.

 

- α- адреноблокатори

Невибіркові α– адреноблокатори (фентоламін, тропафен, бутироксан, піроксан) виявляють судинорозширювальну дію переважно на периферичні судини, артеріоли, покращують кровообіг у тканинах і органах, знижують артеріальний тиск; застосовуються при підвищенні АТ, пов'язаному з вмістом в крові високих концентрацій адреналіну (при феохромоцитомі), в комплексному лікуванні гіпертонічних кризів.

Селективніα₁– адреноблокатори (празозин, доксазозин) володіють спазмо-літичними властивостями, під їх впливом розвивається периферична вазо-дилятація, виявляють одночасно артеріо- і венорозширювальну дію, зменшують периферичній опір судин, виявляють гіпотензивну дію; застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії.

Препарати групи можуть викликати ортостатичну гіпотензію, тахікардію, звикання, набряки, запаморочення, головний біль, для селективнихα₁– адреноблокаторів характерний “феномену першої дози” – різке зниження АТ після першої дози препарату.

 

- β- адреноблокатори

Послабляють силу та ритм сер­цевих скорочень, зменшують ударний та хвилинний об'єм серця, пригнічують секрецію реніну в нирках, пригнічують активацію системи ренін-ангіотензин, знижують АТ – гіпотензивний ефект; застосовуються для комплексного лікування артеріальної гіпертензії, гібридні β- адреноблокатори – при гіпертонічному кризі. Можливі побічні ефекти: нудота, блювота, пронос, брадикардія, слабкість, запаморочення, безсоння, бронхоспазм, синдром відміни (гіпертонічний криз).

- невибіркової дії (блокують β₁- і β₂ –адренорецептори) - анаприлін (пропранолол, обзидан, індерал), окспренолол (тразикор), піндолол (віскен), надолол (коргард), соталол (гілукор), бопіндолол;

- вибіркової дії (кардіоселективні) (блокують β₁– адренорецептори серця) – атенолол (атенова, атенобене, тенолол), талінолол (корданум), метопролол (вазокардин, спесикор, беталок), бісопролол (конкор), бетаксолол (локрен);

- гібридні (блокують [α +β] - адренорецептори) – лабеталол, карведилол.

- симпатолітики (октадин (гуанетидин, ізобарин), резерпін, раунатин, адельфан)

Зменшують виділення медіатору норадреналіну, його вплив на серце й судини, сприяють зменшенню роботи сер­ця, зниженню тонусу судин, розширюють кровоносні судини, знижують АТ – гіпотензивна дія; застосовують при гіпертоніч­ній хворобі. Можливі побічні ефекти: ортостатичний колапс, атонія травного каналу, диспепсичні розлади, набряк слизової оболонки носа.

 

3. Периферичні вазодилятатори.

- прямі вазодилятатори

Це препарати, які впливають безпосередньо на механізми скорочення клітин гладеньких м’язів венул та артеріол, що веде до їх розширення та зниження артеріального тиску.