До розділу іі. Авторське право і суміжні права

Задача 1.

У одному з епізодів твору М. Носова «Пригоди Незнайки та його друзів» Незнайка склав вірші про своїх друзів наступного змісту:

«Знайка шел гулять на речку,

Перепрыгнул через овечку.»

***

«Торопыжка был голодный,

Проглотил утюг холодный.»

***

«У Авоськи под подушкой

Лежит сладкая ватрушка.» [1]

Коли Незнайка вигадав вірші про друзів, він вирішив їх публічно обнародувати. Після проголошення віршів про Знайку, Торопижку та Авоську друзі були обурені тим, що він заради рими складає неправду. Інші вимагали припинити це знущання, але Знайка, Торопижка та Авоська вважали, що якщо про них вірші прочитані, то хай й про інших читає. Почувши образу друзів, Незнайка заявив, що йде читати вірші до сусідів, на що одноголосно всі зажадали від нього припинити соромити їх перед іншими та були проти обнародування інших творів та розповсюдження вже обнародуваних.

Проаналізуйте обґрунтованість вимог Знайки, Торопижки та Авоськищодо припинення розповсюдження обнародуваних творів? Чи обґрунтовані вимоги інших друзів стосовно заборони обнародування творів, складених про них? У яких випадках особа, що є персонажем твору має право вимагати припинення його розповсюдження? Чи висуваються чинним законодавством спеціальні вимоги до змісту твору?

 

 

Задача 2.

У одному з епізодів твору М. Носова «Пригоди Незнайки та його друзів» Незнайка вирішив намалювати друга Гуньку. Йому хотілося зобразити Гуньку більш красивим і він намалював йому червоний ніс, зелені вуха, сині губи, помаранчеві очі, фіолетові вуса. Гунька вважав, що це поганий портрет та вирішив його порвати. Інші друзі, що прибігли, почувши шум бійки між Гунькою та Незнайкою також підтвердили, що це не Гунька, а «пугало огородное». Незважаючи на всі вимоги Гуньки Незнайка повісив цей портер на стіну для загального ознайомлення та не дозволив його знищити. Вночі Незнайка зобразив своїх друзів у смішному та безглуздому вигляді.

«Пончика нарисовал таким толстым, что он даже не поместился на портрете. Торопыжку нарисовал на тоненьких ножках, а сзади зачем-то пририсовал ему собачий хвост. Охотника Пульку изобразил верхом на Бульке. Доктору Пилюлькину вместо носа нарисовал градусник. Знайке неизвестно для чего нарисовал ослиные уши. …

К утру он развесил эти портреты на стенах и сделал под ними надписи, так что получилась целая выставка. [2]»

Надайте юридичний аналіз діям Незнайки по створенню таких художніх творів. Визначить особливості правової охорони карикатур як особливого виду творів саркастичного характеру. Чи можна вважати створені Незнайкою твори карикатурами? Чи порушуються у даному випадку права та інтереси осіб, що зображені на картинах?

 

 

Задача 3.

В одному з епізодів твору М. Носова «Пригоди Незнайки та його друзів» художник Тюбик вирішив здійснити раціоналізацію у портретній справі обумовлену значною кількістю клієнток, які вимагали зображувати їх типовими: з великими очима, довгими віями, бровами дугою, маленьким ротом.

«…Поскольку всем требовалось одно и то же, Тюбик решил сделать так называемый трафарет. Взяв кусок плотной бумаги, он прорезал в ней пару больших глаз, длинные, изогнутые дугой брови, прямой, очень изящный носик, маленькие губки, подбородочек с ямочкой, по бокам парочку небольших, аккуратных ушей. Сверху вырезал пышную прическу, снизу – тонкую шейку и две ручки с длинными пальчиками. Изготовив такой трафарет, он приступил к заготовке шаблонов.

Что такое шаблон, сейчас каждому станет ясно. Приложив трафарет к куску бумаги, Тюбик мазал красной краской то место, где в трафарете были прорезаны губы. На бумаге сразу получался рисунок губ. После этого он прокрашивал телесной краской нос, уши, руки, потом темные или светлые волосы, карие или голубые глаза. Таким образом получались шаблоны.

Этих шаблонов Тюбик наделал несколько штук. Если у малышки были голубые глаза и светлые волосы, он брал шаблон с голубыми глазами и светлыми волосами, добавлял немножечко сходства, и портрет был готов. Если же у малышки были волосы и глаза темные, то у Тюбика и на этот случай имелся шаблон.

…

Но сам Тюбик не был доволен своей работой и называл ее почему-то халтурой…» [3]