Поема Данте Аліг’єрі «Божественна комедія» - філософсько-художній синтез середньовічної культури

Поему «Комедія» Данте писав 14 років, з 1307-1321. І до 1360 р. вона була відома під такою назвою. Цю назву Д. пояснив тим, що в його творі похмурий початок і світлий фінал, а стиль не «високий»,а «середній».

Дж.Бокаччо (перший біограф Д. і видатний письм.Відродження) назвав «Божественною комедією» («божественна» -означало високу оцінку твору. Але у всесвітній літ-рі неодноразово обігрувалося і первісне значення цього слова – «твір про Бога та його оточення».

Поема була задумана як жанр клерикальної (релігійно-церковної) літ-ри – видіння. Поет уві сні (протягом Великоднього тижня 1300року) неначе мандрує по загробному христ.світу: спочатку потрапляє до Пекла, потім – до Чистилища, потім – до Раю. 3 частини твору назив.відповідно.

Д. добре знав традицію зображення потойбічного світу в світовій міфології та літ-рі, і, за влучним визначенням дослідників, дуже яскраво втілив те, що досить фрагментарно і пунктирно вже було розроблено його античними та середньовічними попередниками, при цьому врахувавши досягнення сучасної йому філософської та естетич.думки. саме тому «Б.к.» часто називають філософсько-художнім синтезом середньовічної культури.

У «Божественній комедії», яку справедливо називають синтезом середньовічної культури і пролом культури Ренесансу, з усією повнотою відбився складний і суперечливий світогляд Данте.

Задум поеми, її композиція визначені системою тогочасних знань, містико-теологічними концепціями, характерними для духовного життя поета, і середньовічною поетикою. Дія в «Божественній комедії» відбувається на фоні всесвіту, картину якого Данте створює за космологічною системою грецького вченого Птоломея (II ст. н. є.), інтерпретованою в дусі середньовічної філософії. В уявленні поета космос поділяється на землю, пекло, чистилище й небесні сфери раю. Пекло нібито знаходиться в північній частині Землі і має форму конуса, основа якого розташована близько земної кори, а гострий кінець упирається в центр Землі. Всередині конуса, один за одним, спускаючись все нижче, йдуть дев'ять уступів, що звуться колами. В них, залежно від міри земних провин, караються пекельними муками душі грішників.

Чистилище розташоване на поверхні землі. На березі Світового океану знаходиться передчистилище, а далі підіймається освітлена сонцем і вкрита буйною рослинністю висока гора (за формою - зрізаний конус), оточена водою. На ній - сім уступів, де поступово очищаються душі. Вершина гори - це земний рай.

Найбільшу частину всесвіту займають десять небесних сфер, у яких перебувають душі тих людей, що заслужили вічне блаженство. Десята сфера неба - емпірей - є місцем божества.

Зміст «Комедії» становить розповідь Данте про те, як він пройшов цим потойбічним світом.

Літературними джерелами поеми були середньовічні й античні твори. На величний задум поета особливий вплив мала «Енеїда» Вергілія з її гострополітичним звучанням, містичними тенденціями, поєднанням реального й міфологічного змісту.

Сюжетна канва «Комедії» цілком відповідає поширеному на той час уявленню про історію людської душі. Данте заблудився в темно лісі й уже знемагав під тягарем пристрастей і пороків, які з'являлися в образах пантери, лева і вовчиці. На допомогу йому прийшов Вергілій. Він показав поетові дорогу з лісу, повів за собою через пек; і чистилище. А далі Данте в супроводі Беатріче в сяйві світла підноситься в рай. Увесь зміст алегоричний. Данте є втіленням душі, Вергілій - розуму, Беатріче - найвищої мудрості; подорож по загроб ному світу означає шлях душі до спасіння, пекло-це символ зла, рай - добра й доброчесності, чистилище - переходу від одного стану до другого.

Відомо, що античній, а особливо середньовічній літературі властиве містичне й символічне викорис тання чисел. Священний, магічний смисл вкладали в числа 3, 7, 9, 10 та ін. Такі числа нерідко клалися в основу композиції художніх творів. У поемі Данте вони визначають і будову всесвіту, і композиції Так, поема поділяється на три частини (кантики): «Пекло», «Чистилище» і «Рай». Кожна частина м, 33 пісні, а вся поема, таким чином, разом із вступом складається із 100 пісень.