Сформувати власну аргументовану позицію щодо оцінок ролі діяльнісного та системного підходів у педагогічній творчості.

Діяльнісний підхід у вихованні зростаючої людини в безпосередньо практичному аспекті своїми витоками сягає в глибину історії.

Основна ідея діяльнісного підходу у вихованні пов'язана не з самою діяльністю як такої, а з діяльністю, як засобом становлення та розвитку суб'єктно дитини. Тобто в процесі і результаті використання форм, прийомів і методів виховної роботи народжується не робот, навчений і запрограмований на чітке виконання певних видів дій, діяльностей, а Людина, здатний вибирати, оцінювати, програмувати і конструювати ті види діяльності, які адекватні її природі, задовольняють його потреби в саморозвитку, самореалізації. Таким чином, в якості спільної мети бачиться Людина, здатний перетворювати власну життєву діяльність у предмет практичного перетворення, ставитися до самого себе, оцінювати себе, вибирати способи своєї діяльність, контролювати її хід і результати.

Проаналізувати власну мотивацію до творчості та виокремити види своїх мотивів до творчості.

На мою думку, кожна людина має робити те, що їй подобається. Але так не завжди виходить. Буває, що людина проти своєї волі робить якусь роботу, яка не приносить їй задоволення. Але в неї є якась мотивація, наприклад грошова винагорода. Я навчаюсь на педагога і мені це подобається. Я ще ні разу не пожалкувала про вибір своєї майбутньої професії. Для мене є мотивацією те, що якщо я не буду з якихось причин навчатись зараз, то чому ж я зможу навчити своїх майбутніх учнів. Адже це головна задача педагога.Головним спонукальним мотивом творчості, виступає прагнення реалізувати себе, проявити свої можливості. Під цим прагненням слід розуміти спрямовуюче начало, що проявляє себе у всіх формах життя, - прагнення до розвитку, вдосконалення, зрілості, тенденції до вираження і прояви всіх здібностей організму і “Я”.

 

Вибрати з біографії видатних особистостей факти прояву «трагедії

Творчості» і дати їм інтерпретацію.

Підібрати історичні приклади вирішального прояву уяви в процесі

Творчих відкриттів.

Незважаючи на складність визначення етапів розвитку уяви у людини, можна виділити певні закономірності в його формуванні. Так, перші прояви уяви тісно пов'язані з процесом сприйняття.

Уява відіграє істотну роль у кожному творчому процесі. Його значення особливо велике в художній творчості. Кожен художній твір, гідний цього імені, має ідейний зміст, але на відміну від наукового трактату воно виражає його в конкретно - образній формі. Якщо художник змушений вивести ідею свого твору в абстрактних формулах так, що ідейний зміст художнього твору виступає поряд з його образами, не отримуючи адекватного і досить яскравого вираження всередині їх, його твір втрачає свою художність. Наочно - образний зміст художнього твору, і тільки воно, має бути носієм його ідейного змісту. Сутність художньої уяви полягає насамперед у тому, щоб уміти створити нові образи, здатні бути пластичним носієм ідейного змісту. Особлива міць художньої уяви полягає в тому, щоб створити нову ситуацію не шляхом порушення, а за умови збереження основних вимог життєвої реальності.
У корені помилковим є те уявлення, що чим химерніше і рідше твір, тим про більшу силу уяви воно свідчить. Уява Льва Толстого не слабкіше, ніж уява Едгара По. Це лише інше уяву. Для того щоб створити нові образи і намалювати на великому полотні широку картину, максимально дотримуючись умов об'єктивної дійсності, потрібні особлива оригінальність, пластичність і творча самостійність уяви. Чим реалістичніше художній твір, тим суворіше в ньому дотримується життєва реальність, тим потужнішим має бути уяву, щоб зробити наочно - образний зміст, яким оперує художник, пластичним вираженням його художнього задуму