Сфери здійснення компетенції

До сфер, у яких ЄС повноважний здійснювати свою компетенцію (так званих «сфер політики» ЄС) належать:

· внутрішній ринок;

· сільське господарство і рибальство;

· простір свободи, безпеки і правосуддя, в т.ч. боротьба зі злочинністю;

· транспорт;

· конкуренція;

· оподаткування;

· економічна і фінансова політика;

· зайнятість;

· соціальна політика;

· освіта, молодь і спорт;

· культура;

· охорона здоров’я;

· захист споживачів;

· транс’європейські мережі;

· промисловість;

· наукові дослідження, технологічний розвиток і космос;

· довкілля;

· енергетика;

· туризм;

· цивільна оборона;

· співробітництво в адміністративній сфері;

· спільна зовнішня політика (в тому числі встановлення і розвиток відносини ЄС з третіми країнами та міжнародними організаціями) та політика безпеки тощо.

ЄС здійснює свою компетенцію через систему власних органів.

Ознаки компетенції ЄС

Компетенція Європейського Союзу характеризується трьома ознаками:

1) компетенція владна. Діють принципи владності і прямого впливу права ЄС;

2) компетенція делегована. Всі повноваження Союзу були передані йому державами-членами згідно договору;

3) компетенція загальна. Розповсюджується на всі галузі суспільних відносин в межах ЄС.

 

Внутрішня компетенція ЄС

Складові Внутрішньої компетенції ЄС:

- Внутрішній ринок;

- Вільний рух товарів;

- Сільське господарство і рибальство;

- Вільний рух осіб, послух і капіталів;

- Простір свободи, безпеки і правосуддя;

- Транспорт;

- Загальні правила конкуренції,оподаткування;

- Економічна і грошова політика;

- Зайнятість;

- Соціальна політика;

- Європейський соціальний фонд;

- Освіта, професійне навчання і спорт;

- Культура;

- Охорона здоров’я;

- Захист споживачів;

 

Зовнішня компетенція ЄС

Складові Зовнішньої компетенції ЄС:

- Загальна торгівельна політика;

- Співпраця з іншими країнами і гуманітарна допомога;

- Міжнародні угоди;

- Стосунки Союзу з міжнародними організаціями і іншими країнами;

- Умови солідарності;

- Обмежувальні заходи;

- Загальна зовнішня політика і політика безпеки.

 

Принципи компетенції Європейського Союзу

Принципи компетенції:

1) принцип наділення компетенцією;

2) принцип субсидіарності;

3) принцип пропорційності.

 

Принцип субсидіарності. Даний принцип означає, що в галузях,які не потрапляють під виключну компетенцію Союзу, ЄС здійснює діяльність, якщо цілі не можуть бути досягнуті державами-членами самостійно.

Принцип пропорційності. Даний принцип означає відповідність цілей конкретних мір засобів, обраних для їх досягнення.

 

Розділ 3. Система джерел права Європейського Союзу

Поняття «джерела права», основні складові

Джерела права ЄС – це зовнішні форми виразу його правових норм.

Система джерел права ЄС включає такі складові:

1. джерела первинного і вторинного права;

2. джерела договірного права;

3. джерела прецедентного права;

4. загальні принципи права.

Джерела первинного права

Джерела первинного права ЄС - це акти основоположного, установчого характеру, які наділені вищою юридичною силою в правовій системі ЄС. Джерела первинного права ЄС включають: установчі договори про заснування ЄС; договори, що вносять зміни і доповнення до них; протоколи і додатки до установчих документів; договори про приєднання, що укладаються з державами-кандидатами на вступ до ЄС.

Головною складовою системи джерел первинного права ЄС є установчі договори, за допомогою яких свого часу були засновані Європейські співтовариства і ЄС. Нині ці акти діють в редакції Лісабонського договору 2007 р. (набув чинності 1 грудня 2009 р.), яким внесено до них деякі зміни, а саме: Договір про заснування Європейського співтовариства 1957 р. перейменовано в Договір про функціонування ЄС; Договір про заснування Євратому 1957 р. виведено з системи джерел права ЄС, оскільки сам Євратом більше не входить до структури ЄС як складова його першої опори. Назва Договору про ЄС не змінилася, але до його змісту Лісабонським договором були внесені певні зміни і доповнення. Крім того, до цієї категорії джерел первинного права Лісабонський договір відніс Хартію ЄС про основні права 2000 р.

Отже, на сьогодні до установчих актів ЄС належать:

1. Договір про ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р., який закріплює базові принципи устрою ЄС.

2. Договір про функціонування ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р., який визначає межі компетенції ЄС у різних галузях і правові засади функціонування його інститутів та інших органів.

3. Хартія ЄС про основні права 2000 в редакції Лісабонського договору 2007 р., яка визначає основні права, свободи і принципи правового статусу громадян ЄС.

Важливою складовою джерел первинного права ЄС є також договори про внесення змін і доповнень до установчих актів. Їх особливість полягає у тому, що вони не мають самостійного значення, а можуть діяти і застосовуватися тільки через відповідні установчі договори, до яких вони вносять поправки. До таких договорів належать: Єдиний Європейський Акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. та Ніццький договір 2001 р., а також Лісабонський договір 2007 р., в редакції якого діють на сьогодні установчі акти. Схематично систему джерел первинного права ЄС можна зобразити наступним чином: