Методи правового регулювання в Європейському Союзі

Формування права Європейського Союзу здійснюється шляхом інтеграції правових систем різних держав, поряд із зазначеними вище для нього характерні специфічні методи впливу - методи уніфікації та гармонізації.

Метод уніфікації передбачає встановлення Союзом єдиних правил поведінки, які безпосередньо регулюють суспільні відносини на всій його території. Інструментом уніфікації служать регламенти – нормативні правові акти, подібні за своїми ознаками з федеральними законами.

Метод гармонізації означає видання Союзом основ законодавства, у відповідність з якими держави-​​члени наводять свої внутрішні закони і підзаконні акти. Шляхом гармонізації Союз «зближує» правові системи держав-членів один з одним, але не вводить повну одноманітність.

 

Специфічні методи права ЄС

Методи характерні для державного і міжнародного права

Методи правового регулювання

 

Гармонізації

Метод субординації, або імперативний

Метод заборони

Метод координації, або диспозитивний

Метод дозволу

Метод скоординованої субординації

Уніфікації

 

 

Співвідношення права Європейського Союзу, міжнародного права і національного права держав-членів

Право ЄС розвивається на стику міжнародного права і національного права держав-членів Союзу. Свої витоки право ЄС черпає із міжнародного права і має колосальний вплив на національне право держав-членів Союзу.

В свою чергу право ЄС відчуває вплив внутрішньодержавного права і в останній час – права міжнародного.

Принципи права Європейського Союзу

Принципи права Європейського Союзу – вихідні положення найбільш загального характеру, які визначають сутність, зміст і порядок застосування інших норм правової системи. Принципи права ЄС поділяються на функціональні і загальні.

До функціональних принципів відносяться принципи верховенства прямої діяльності права ЄС. Даний принцип означає пріоритет його норм над нормами національного законодавства держав-членів.

Принцип прямої діяльності ЄС означає безпосереднє застосування права ЄС на території держав-членів.

Принципи права Європейського Союзу

До загальних принципів права ЄС відносяться: принцип охорони прав і свободи особистості, принцип правової визначеності, принцип пропорційності, принцип недискримінації.

 

Принцип верховенства права Європейського Союзу

Принцип прямої дії права Європейського Союзу

Загальні принципи права Європейського Союзу

Принцип пропорційності

Принцип недискримінації

Група процесуальних принципів

Принцип охорони основних прав і свобод особистості

Принцип субсидіарності

Принцип правової визначеності

 

1. Держава-кандидат подає заявку до Ради

1.22. Процедура прийняття нових держав-членів

4. Укладається договір про приєднання держави-члена до Союзу

5. Договір повинен бути ратифікований згідно з власними ратифікаційними процедурами у всіх державах-членах і в державі-кандидаті

2. Рада одноголосно схвалює заявку

3. Європейський парламент абсолютною більшістю голосів дає згодуна приєднання держави-кандидата

 

 

Розділ 2. Компетенція Європейського Союзу

Види компетенції ЄС

Компетенція ЄС, залежно від співвідношення з компетенцією держав-членів, поділяється на такі види:

1. Виключна компетенція - охоплює питання, вилучені з відання держав-членів (наприклад, «митний союз», зокрема, встановлення єдиного митного тарифу в торгівлі з третіми країнами; грошова політика держав, грошовою одиницею яких є євро тощо).

2. Спільна компетенція, в межах якої держави-члени, поряд з ЄС, повноважні здійснювати власні заходи на національному рівні, зокрема, приймати правові акти; водночас, національні правові акти повинні відповідати законодавству ЄС, а у випадку колізій - законодавство ЄС має пріоритет (до цього різновиду компетенції належить переважна більшість сфер діяльності ЄС, наприклад, внутрішній ринок; соціальна політика; простір свободи, безпеки і правосуддя; сільське господарство тощо).

3. Допоміжна компетенція ЄС - обмежується підтримкою та координацією заходів, що здійснюються на національному рівні (наприклад, охорона здоров’я; промисловість; туризм; освіта, молодь та спорт; цивільна оборона тощо).