Основний категоріальний Апарат курсу

ВСТУП ДО ПРАВА ЄС

ЗМІСТ

Передмова ……………………………………………………………………………………………..6

Розділ 1. Право Європейського Союзу: загальні положення, поняття, принципи, система. 8

1.1. Передумови створення Європейського Союзу………………………………………………… 8

1.2. Географія Європейського Союзу………………………………………………………………..11

1.3. «Комунітарний метод» Монне-Шумана………………………………………………………...12

1.4. Етапи створення Європейського Союзу………………………………………………………...13

1.5. Структура Європейського Союзу………………………………………………………………..17

1.6. Структура Європейського Союзу (згідно до Лісабонського договору 2007 р.)……………....18

1.7. Цілі створення Європейського Союзу…………………………………………………………...20

1.8. Цілі діяльності Європейського Союзу…………………………………………………………...21

1.9. Загальний бюджет…………………………………………………………………………………22

1.10. Фінансовий рамковий план на 2007-2013 р. р.…………………………………………………23

1.11. Поняття права Європейського Союзу…………………………………………………………..25

1.12 Багатозначність поняття «право Європейського Союзу»……………………………………...26

1.13. Значення дослідження права Європейського Союзу…………………………………………..26

1.14. Співвідношення понять «право Європейського товариства», «право Європейських товариств», «право Європейського Союзу», «європейське право»………………………………...27

1.15. Правова природа Європейського Союзу (І): елементи міжнародно-правової організації в Європейському Союзі…………………………………………………………………………………29

1.16. Правова природа Європейського Союзу (ІІ): елементи державності в Європейському Союзі……………………………………………………………………………………………………31

1.17. Суб’єкти права Європейського Союзу…………………………………………………………33

1.18. Система права Європейського Союзу………………………………………………………….34

1.19. Методи правового регулювання в Європейському Союзі……………………………………36

1.20. Співвідношення права Європейського Союзу, міжнародного права і національного права держав-членів………………………………………………………………………………………….36

1.21. Принципи права Європейського Союзу……………………………………………………….37

1.22. Процедура прийняття нових держав-членів…………………………………………………..38

Розділ 2. Компетенція Європейського Союзу ……………………………………………………38

2.1. Види компетенції ЄС…………………………………………………………………………….38

2.2. Сфери здійснення компетенції…………………………………………………………………..39

2.3. Ознаки компетенції ЄС…………………………………………………………………………..40

2.4. Внутрішня компетенція ЄС……………………………………………………………………...40

2.5. Зовнішня компетенція ЄС………………………………………………………………………..40

2.6. Принципи компетенції Європейського Союзу………………………………………………….41

Розділ 3. Система джерел права Європейського Союзу …………………………………………41

3.1. Поняття «джерела права», основні складові……………………………………………………41

3.2. Джерела первинного права………………………………………………………………………41

3.3. Джерела вторинного права………………………………………………………………………43

3.4. Джерела договірного права……………………………………………………………………...44

3.5. Джерелами прецедентного права……………………………………………………………….46

Розділ 4. Права людини і громадянина в Європейському Союзі.............................................46

4.1. Принципи правового положення особистості в Європейському Союзі……………………...46

4.2. Правовий статус громадян Європейського Союзу…………………………………………….46

4.3. Класифікація прав і свобод в Хартії Європейського Союзу про основні права 2000р. …….47

4.4.Трудові права найманих працівників в Європейському Союзі………………………………..49

Розділ 5. Інститути Європейського Союзу ………………………………………………………49

5.1. Поняття «інститут ЄС»…………………………………………………………………………..49

5.2. Елементи поділу і взаємодії влади у структурі ЄС…………………………………………….49

5.3. Основні органи Європейського парламенту……………………………………………………52

5.4. Комітети Європейського Парламенту…………………………………………………………..54

5.5. Внутрішня організація Ради Європейського Союзу…………………………………………...54

5.6. Структура Європейської комісії………………………………………………………………...54

5.7. Процес формування Комісії……………………………………………………………………..56

5.8. Повноваження Комісії…………………………………………………………………………...56

5.9. Головуючі Комісії………………………………………………………………………………..56

5.10. Судова система Європейського Союзу………………………………………………………..57

5.11. Внутрішня будова Суду………………………………………………………………………...57

5.12. Гарантії незалежності суддів Суду Європейського Союзу…………………………………..58

5.13. Юрисдикція Суду……………………………………………………………………………….59

5.14. Юрисдикція Трибуналу………………………………………………………………………...59

5.15. Палата аудиторів………………………………………………………………………………..60

5.16. Європейський інвестиційний банк…………………………………………………………….60

5.17. Бюджетна процедура…………………………………………………………………………....61

5.18. Структурні фонди……………………………………………………………………………….61

Розділ 6. Органи Європейського Союзу ………………………………………………………….62

6.1. Поняття «органи ЄС»…………………………………………………………………………….62

6.2. Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК), комітет регіонів…………………………….62

6.3. Поняття «установи ЄС»………………………………………………………………………….62

6.4. Європол…………………………………………………………………………………………....62

6.5. Євроюст…………………………………………………………………………………………...63

Розділ 7. Галузі і сфери правового регулювання Внутрішній ринок ………………………...63

7.1. Правові форми міжнародної економічної інтеграції…………………………………………..63

7.2. Принципи внутрішнього ринку…………………………………………………………………64

7.3. Вільне пересування товарів……………………………………………………………………....64

7.4. Вільне пересування осіб…………………………………………………………………………..65

7.5. Вільний рух капіталів……………………………………………………………………………..65

Розділ 8. Економічний і валютний союз …………………………………………………………..65

8.1. Економічний і валютний союз……………………………………………………………………65

8.2. Принципи економічного і валютного союзу…………………………………………………….65

8.3. Критерії зближення………………………………………………………………………………..66

8.4. Європейська система центральних банків…………………………………………………….....66

8.5. Європейський центральний банк…………………………………………………………………66

Розділ 9. Антимонопольна політика Європейського Союзу ……………………………………67

9.1. Правила конкуренції………………………………………………………………………………67

9.2.Діяльність, спрямована на запобігання, обмеження або порушення конкуренції……………..67

Розділ 10. Корпоративне право Європейського Союзу …………………………………………..68

10.1. Директиви, спрямовані на гармонізацію корпоративного права держав-членів……………..68

10.2. Європейські юридичні особи…………………………………………………………………….68

Розділ 11. Екологічна політика ЄС …………………………………………………………………69

11.1. Принципи екологічної політики ЄС……………………………………………………………..69

11.2. Цілі екологічної політики ЄС…………………………………………………………………….70

Розділ 12. Інші сфери правового регулювання.................................................................................70

12.1. Основні принципи і цілі енергетичної політики ЄС……………………………………………70

12.2. Основні напрями діяльності ЄС у сфері соціальної політики………………………………….71

12.3. Цілі політики ЄС у сфері освіти………………………………………………………………….71

12.4. Цілі політики ЄС у сфері професійної освіти…………………………………………………..71

12.5. Транспортна політика ЄС………………………………………………………………………...72

12.6. Цілі і принципи правового регулювання електронної торгівлі в ЄС………………………….72

12.7. Захист прав споживачів в ЄС…………………………………………………………………….73

12.8. Науково-технічна політика ЄС…………………………………………………………………..73

12.9. Шенгенські досягнення…………………………………………………………………………..74

12.10. Космічна політика ЄС…………………………………………………………………………..74

12.11. Заходи щодо створення «простору свободи, безпеки і правосуддя»………………………..75

ПЕРЕДМОВА

«Вступ до права ЄС» належить до спеціальних дисциплін для студентів, які навчаються за напрямом підготовки «Міжнародні відносини». Актуальність вивчення цього курсу зумовлена тим, що відтоді як Україна здобула незалежність, інтеграція до Європейського Союзу (ЄС) стала одним із пріоритетних напрямків вітчизняної зовнішньої політики. Весь цей час відносини нашої держави з ЄС розвивалися значною мірою через поглиблення та розширення двосторонньої співпраці на відповідній правовій основі. Керівництво нашої держави неодноразово заявляло про наміри отримати асоційоване, а згодом – і повноправне членство у цьому міждержавному об’єднанні.

У зв’язку з цим, вивчення права ЄС є важливою та невід’ємною складовою правової освіти студентів юридичних вузів і факультетів. Особливого значення набуває знання права ЄС юристами міжнародно-правового профілю.

Право ЄС охоплює питання, пов’язані з процесом формування і розвитку його норм і принципів, їх змісту і особливостей, структури і джерел, а також покликане висвітлити специфіку співвідношення права ЄС з національним правом держав-членів європейських інтеграційних об’єднань та міжнародним правом. Оскільки становлення правової системи Європейських співтовариств і Європейського Союзу є головним елементом європейського права, курс включає знання про особливості створення і функціонування ЄС, що виступає міждержавним об’єднанням sui generis, і його інституційних структур, наділених правом приймати юридично-обов’язкові акти.

В рамках курсу «Право ЄС» вивчаються основи правового положення особи, правового регулювання Спільного ринку, свободи руху осіб в рамках Шенгенського простору та інших сфер діяльності ЄС, а також правові та інституційні механізми співробітництва ЄС з третіми країнами, у тому числі з Україною.

Метою курсу є формування у студентів науково обґрунтованого уявлення про право ЄС; висвітлення основних концептуальних підходів до його вивчення; ознайомлення студентів з правовими інструментами та інституційними механізмами, які діють в рамках ЄС; формування у студентів навички аналізу теоретичних положень, законодавства та судової практики, що сформувалися в рамках ЄС; вироблення творчого системного мислення у студента, спроможного застосувати отримані у процесі вивчення права ЄС знання у фаховій діяльності; створення оптимальних організаційних та методичних умов для самостійного вивчення деяких тем навчальної дисципліни.

 

У результаті вивчення курсу студенти повинні:

знати:

– поняття права ЄС, історію його формування та розвитку;

– юридичну природу та співвідношення основних компонентів права ЄС з міжнародним правом і національним правом держав-членів цього міждержавного об’єднання;

– організаційний механізм ЄС;

– особливості аналізу джерел права ЄС;

– основні сфери регулювання права ЄС.

вміти:

– на підставі різних доктринальних ресурсів давати обґрунтовану оцінку щодо існування тих чи інших понять та концепцій з матеріалу курсу;

– вести дискусію на належному теоретичному і методологічному рівні.

 

Загальний бюджет

Важливою «основою побудови» Союзу є загальний бюджет цієї інтеграційної організації. Бюджетна єдність Товариств було оформлене до середини 1970-х рр. і сьогодні базується на фінансових положеннях установчих договорів ЄС (наприклад, розділ ІІ частини V Договору про заснування ЄС), Договору про злиття 1965 р., а також на положеннях Бюджетних договорів 1970 р. і 1975 р. Як і будь-який бюджетний план, бюджет ЄС складається із статей доходів і статей витрат.

На відміну від бюджетів міжнародних організацій, бюджет Європейського Союзу фінансується не за кошти внесків держав-членів, а із власних коштів. Європейський Союз існує на основі самофінансування. Прибутки бюджету ЄС формуються із п’яти джерел: аграрні мита і відрахування, митні мита, податок на додану вартість (ПДВ), відсоткові відрахування від показника валового продукту, інші відрахування (податок на утримання персоналу, відсотковий дохід від капіталу, фіскальні санкції і т.д.).

Витрати бюджету ЄС поділяються на обов’язкові і необов’язкові. Обов’язкові витрати включають гарантійні виплати аграрному сектору, компенсації і фінансову допомогу державам-членам і виконання зобов’язань перед третіми країнами. Необов’язкові витрати включають адміністративні витрати, виплати в галузі енергетики, виплати в галузі науки і технологічних досліджень, а також виплати із структурних фондів.

Наявність загальносоюзних податків, порядок и принципи формування і прийняття бюджету Європейського Союзу також відображають державо-подібний характер цієї організації.

1.10. Фінансовий рамковий план на 2007-2013 рр.

Бюджет ЄС являє собою особливий вид законодавчого нормативного правового акту Союзу, що утримує річний фінансовий план, упорядкований згідно з бюджетними принципами ЄС, який надає прогнози на кожний фінансовий рік, оцінки майбутніх прибутків і витрат ЄС, їх детальний опис і обґрунтування.

За свою півстолітню історію Європейські товариства, а потім і Союз не раз стикались із проблемою розстановки пріоритетів і виділення найбільш важливих напрямів при розподілі бюджетних коштів. Це неодноразово призводило до конфліктів між органами бюджетної влади, до затримок в прийнятті чергових щорічних бюджетів, що породжувало нестабільність у розвитку загальних політик. Рішенням даної проблеми стало введення середньо термінового фінансового планування, здійснюваного за погодженням між Комісією, Радою ЄС та Європейським парламентом. На сьогоднішній день діє Міжінституційна угода (17 травня 2006 р.). ЇЇ невід’ємною частиною є фінансовий рамковий план на 2007-2013 рр. В ньому виділені шість основних пріоритетних напрямів для наднаціонального фінансування в межах існуючих загальних політик ЄС:

1) стійке економічне зростання. Даний напрям поділяється ще на два напрями:

1а – конкурентноспроможність для економічного зростання та зайнятості;

2b – згуртованість для економічного зростання та зайнятості;

2) збереження та управління природними ресурсами;

3) громадянство, свобода, безпека і правосуддя. Дані напрями також поділяються на два напрями:

3а – свобода, безпека і правосуддя;

3b – громадянство;

4) Європейський Союз як глобальний партнер;

5) адміністративні витрати;

6) компенсації.

В межах кожного напряму закладені граничні розміри його фінансування на вищевказаний період і граничне значення відхилення від них, котрі коливаються від 0,18% у 2007 р. до 0,3% у 2013 р. Ця різниця демонструє обмеженість можливості передбачення впливу різних економічних факторів на бюджет ЄС.

 

Види компетенції ЄС

Компетенція ЄС, залежно від співвідношення з компетенцією держав-членів, поділяється на такі види:

1. Виключна компетенція - охоплює питання, вилучені з відання держав-членів (наприклад, «митний союз», зокрема, встановлення єдиного митного тарифу в торгівлі з третіми країнами; грошова політика держав, грошовою одиницею яких є євро тощо).

2. Спільна компетенція, в межах якої держави-члени, поряд з ЄС, повноважні здійснювати власні заходи на національному рівні, зокрема, приймати правові акти; водночас, національні правові акти повинні відповідати законодавству ЄС, а у випадку колізій - законодавство ЄС має пріоритет (до цього різновиду компетенції належить переважна більшість сфер діяльності ЄС, наприклад, внутрішній ринок; соціальна політика; простір свободи, безпеки і правосуддя; сільське господарство тощо).

3. Допоміжна компетенція ЄС - обмежується підтримкою та координацією заходів, що здійснюються на національному рівні (наприклад, охорона здоров’я; промисловість; туризм; освіта, молодь та спорт; цивільна оборона тощо).

 

Ознаки компетенції ЄС

Компетенція Європейського Союзу характеризується трьома ознаками:

1) компетенція владна. Діють принципи владності і прямого впливу права ЄС;

2) компетенція делегована. Всі повноваження Союзу були передані йому державами-членами згідно договору;

3) компетенція загальна. Розповсюджується на всі галузі суспільних відносин в межах ЄС.

 

Внутрішня компетенція ЄС

Складові Внутрішньої компетенції ЄС:

- Внутрішній ринок;

- Вільний рух товарів;

- Сільське господарство і рибальство;

- Вільний рух осіб, послух і капіталів;

- Простір свободи, безпеки і правосуддя;

- Транспорт;

- Загальні правила конкуренції,оподаткування;

- Економічна і грошова політика;

- Зайнятість;

- Соціальна політика;

- Європейський соціальний фонд;

- Освіта, професійне навчання і спорт;

- Культура;

- Охорона здоров’я;

- Захист споживачів;

 

Зовнішня компетенція ЄС

Складові Зовнішньої компетенції ЄС:

- Загальна торгівельна політика;

- Співпраця з іншими країнами і гуманітарна допомога;

- Міжнародні угоди;

- Стосунки Союзу з міжнародними організаціями і іншими країнами;

- Умови солідарності;

- Обмежувальні заходи;

- Загальна зовнішня політика і політика безпеки.

 

Джерела первинного права

Джерела первинного права ЄС - це акти основоположного, установчого характеру, які наділені вищою юридичною силою в правовій системі ЄС. Джерела первинного права ЄС включають: установчі договори про заснування ЄС; договори, що вносять зміни і доповнення до них; протоколи і додатки до установчих документів; договори про приєднання, що укладаються з державами-кандидатами на вступ до ЄС.

Головною складовою системи джерел первинного права ЄС є установчі договори, за допомогою яких свого часу були засновані Європейські співтовариства і ЄС. Нині ці акти діють в редакції Лісабонського договору 2007 р. (набув чинності 1 грудня 2009 р.), яким внесено до них деякі зміни, а саме: Договір про заснування Європейського співтовариства 1957 р. перейменовано в Договір про функціонування ЄС; Договір про заснування Євратому 1957 р. виведено з системи джерел права ЄС, оскільки сам Євратом більше не входить до структури ЄС як складова його першої опори. Назва Договору про ЄС не змінилася, але до його змісту Лісабонським договором були внесені певні зміни і доповнення. Крім того, до цієї категорії джерел первинного права Лісабонський договір відніс Хартію ЄС про основні права 2000 р.

Отже, на сьогодні до установчих актів ЄС належать:

1. Договір про ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р., який закріплює базові принципи устрою ЄС.

2. Договір про функціонування ЄС в редакції Лісабонського договору 2007 р., який визначає межі компетенції ЄС у різних галузях і правові засади функціонування його інститутів та інших органів.

3. Хартія ЄС про основні права 2000 в редакції Лісабонського договору 2007 р., яка визначає основні права, свободи і принципи правового статусу громадян ЄС.

Важливою складовою джерел первинного права ЄС є також договори про внесення змін і доповнень до установчих актів. Їх особливість полягає у тому, що вони не мають самостійного значення, а можуть діяти і застосовуватися тільки через відповідні установчі договори, до яких вони вносять поправки. До таких договорів належать: Єдиний Європейський Акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. та Ніццький договір 2001 р., а також Лісабонський договір 2007 р., в редакції якого діють на сьогодні установчі акти. Схематично систему джерел первинного права ЄС можна зобразити наступним чином:

Джерела вторинного права

Джерела вторинного права ЄС – це нормативні й інші правові акти, що ухвалюються його керівними інститутами.

Згідно зі ст. 288 Договору про функціонування ЄС, до джерел вторинного права ЄС належать:

а) регламент – акт загальної дії, що є обов’язковим у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах (за своїми ознаками є подібним до закону; виступає інструментом уніфікації національного права);

б) директива є актом, обов’язковим для кожної держави-члена, якій вона адресована, щодо результатів, яких треба досягти, залишаючи при цьому національній владі свободу вибору форм і засобів досягнення цих результатів (за своїми ознаками є подібною до основ законодавства; виступає інструментом гармонізації національного права);

в) рішення є актом, обов’язковим для його адресатів, якими можуть виступати як держави-члени, так і фізичні й юридичні особи;

г) рекомендації й висновки - акти, що не мають обов’язкової сили, так звані акти «м’якого права» (за допомогою яких інститути ЄС висловлюють пропозиції або офіційні позиції з різних питань).

Джерела договірного права

Джерела договірного права ЄС – це міжнародні угоди ЄС з третіми країнами та міжнародними організаціями, а також міжінституційні угоди. ЄС може укладати угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями на підставі ст. 216 Договору про функціонування ЄС. Такі угоди є обов’язковими для інститутів ЄС і його держав-членів. Міжнародні угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями можуть укладатися ЄС одноособово (коли предмет договору повністю входить до компетенції ЄС), або спільно з державами-членами (т.з. «змішані угоди», коли предмет договору частково належить до компетенції ЄС, а частково – підвідомчий державам-членам).

Міжнародні угоди ЄС з третіми країнами та міжнародними організаціями можна поділити на такі види:

а) комплексні – положення яких охоплюють декілька сфер співробітництва;

б) галузеві - угоди у конкретних сферах співробітництва (культура, довкілля, дослідження і технологічний розвиток тощо). Процедура укладання міжнародних угод ЄС закріплена у ст. 218 Договору про функціонування ЄС.

Міжінституційні угоди - договори внутрішнього характеру, які укладаються на підставі ст. 295 Договору про функціонування ЄС інститутами (Європейським парламентом, Радою ЄС і Європейською комісією) з метою уточнення та доповнення окремих положень установчих договорів - як правило, процедурних норм.

 

Основні зобов’язання

(за Хартією Європейського Союзу про основні права 2000 р.):

- обов’язок поважати і захищати людську гідність інших людей

- обов’язок враховувати думку дитини;

- право і обов’язок отримання безкоштовної обов’язкової освіти;

- обов’язок захисту і підвищення якості навколишнього середовища;

- загальний обов’язок – «заборона зловживання правом»

До особливостей Хартії поряд з унікальною систематизацією основних прав і свобод можна віднести визнання в цій якості «права на цілісність особистості» і «права на хороше управління». Перше захищає людину від можливих посягань на його тіло і душу з використанням досягнень науково-технічного прогресу (медичні та біологічні досліди, євгеніка, клонування, торгівля частинами людського тіла), друге - від зловживань з боку інститутів і органів Союзу.

Право на гідне управління

Право бути почутим

Право особи на доступ створення на нього досьє

Обов’язок адміністрації мотивувати свої рішення

Право на компенсацію збитків, заподіяних органами Союзу

Право направляти звернення органам Союзу і отримувати від них відповідь

 

 

Поняття «інститут ЄС»

Інститути Європейського Союзу – підрозділи апарату ЄС, які беруть участь у здійсненні його задач і функцій, діють від його імені і по його дорученню, мають компетенцію і структуру. Основні рішення Союзу приймаються інститутами.

Поняття «інститути ЄС»

Відокремлений підрозділ апарату ЄС

Бере участь в реалізації задач та функцій ЄС

Діє від імені і за дорученням ЄС

Має власну компетенцію і структуру

Наділений владними повноваженнями

 

 

Використовує характерні йому форми і методи діяльності

 

 

Процес формування Комісії

Процес формування Комісії

1. Висунення кандидатури Голови Комісії Радою більшості голосів Ради

 

2. Обрання Голови Європейським парламентом

3. Голова, Верховний представник союзу з іноземних справ і політики безпеки та інші члени Комісії представляють себе в якості колегії на голосуванні Європейського парламенту для отримання схвалення

 

4. Схвалення всього складу Комісії загалом зі сторони Європейського парламенту

5. Призначення Голови та інших членів Комісії Європейською Радою

 

Повноваження Комісії

Ø право правотворчої ініціативи

Ø розпорядчі повноваження

Ø здійснення перевірок та інспекцій

Ø повноваження збору інформації

Ø виконання бюджету

Ø розслідування протиправних дій держав-членів

Ø Представлення ЄС на міжнародній арені

Ø Повноваження з видавництва актів делегованого законодавства

Ø Проведення тристоронніх переговорів з представниками працівників і роботодавців на європейському рівні

Ø Накладання штрафу

Ø Повноваження у сфері антимонопольної політики

Головуючі Комісії

1. Вальтер Хальштейн (ЄЕС) 1958-1967 рр.

2. Жан Рей (Бельгія) 1967-1970рр.

3. Франко Марія Мальфатті (Італія) 1970-1972 рр.

4. Сико Мансхолт (Нідерланди) 1972-1973 рр.

5. Франсуа-Ксавьер Кртоли (Франція) 1973- 1977 рр.

6. Рой Денкинс (Великобританія) 1977-1981 рр.

7. Кастон Торн (Люксембург) 1981-1985 рр.

8. Жак Делор (Франція) 1985-1994 рр.

9. Жак Сантер (Люксембург) 1994-1999 рр.

10. Романо Проди (Італія) 1999-2004 рр.

11. Жозе Мануель Баррозу (Португалія) 2004-2009 рр.

Внутрішня будова Суду

Суд складається з 27 суддів і 8(11) генеральних адвокатів, які призначені урядами держав-членів за загальною згодою, після консультацій із спеціальним комітетом, який дає висновок про придатність кандидатів. В даний комітет складається із семи осіб, які обираються з колишніх членів Суду і Трибуналу, членів верховного національного суду та юристів із загальновизнаною компетенцією, одного з яких пропонує Європейський парламент.

Судді призначаються на 6 років при частковій ротації складу кожні 3 роки.

Щодо генеральних адвокатів, то часткове оновлення їх складу проводиться кожні 3 роки і кожного разу торкається 5-6 адвокатів. Серед генеральних адвокатів 5 постійно є громадянами великих держав-членів: Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Великобританія.

У внутрішній організації повідну роль відіграє Головуючий Суду. Його обирають судді Суду із свого складу на 3 роки, однак може переобиратися необмежену кількість разів. Координацією діяльності генеральних адвокатів займається Перший генеральний адвокат, який обирається суддями на 1 рік.

Суд 27суддів 11 генеральних адвокатів

Голова Суду

 

Перший генеральний адвокат

Апарат Суду

Палати

Велика палата

Пленум

 

Юрисдикція Суду

 

Суперечки між комісією і державами-членами

Суперечки між державами-членами

Юрисдикція Суду

Робочі суперечки

Громадянсько-правові суперечки

Преюдиціальні запити національних судів

 

 

Відмова від посади у ЄС

Контролювання не вступивши в силу міжнародних договорів

Позови про оскарження дій і рішень органів і посадовців Союзу

Позови про анулювання

Позови про бездіяльність

Позови про відшкодування збитків

Позови про оскарження санкцій

Додаткова підсудність

 

Юрисдикція Трибуналу

Трудові суперечки

Позови фізичних і юридичних осіб до органів ЄС

Юрисдикція Трибуналу

Суперечки з особисто-правових і публічно-правових контрактів, укладених після 1 серпня 1993 р.

Позови, що подаються до інститутів Союзу іншими інститутами або державами-членами

 

Палата аудиторів

Палата аудиторів Голова + 26 аудиторів

 

- Здійснює аудиторські перевірки; - Сприяє контролю за виконанням бюджету; - Надає Раді і Європейському парламенту розрахункову відомість; - Консультує Раду та інші органи при прийнятті деяких рашень - Може звертатись до Суду з позовами про анулювання і про бездіяльність.

Обирає Голову з кола своїх членів

Призначається Радою після консультацій з парламентом ЄС

 

 

Бюджетна процедура

Бюджетна процедура

Комісіярозроблює тимчасовий проект бюджету не пізніше 1 вересня кожного року

Європарламент (протягом 42 днів) схвалює позицію Ради і затверджує бюджет

Рада займає свою позицію по проекту бюджету не пізніше 1 жовтня

 

Протягом 14 днів схвалюють проект або не приймають ніякого рішення – бюджет прийнято

Європарламентприймає зміни стосовно положення Ради, і як наслідок до початку погоджувальної процедури

Радаприймає модифікації і (або) схвалює уточнення і приймає бюджет

 

 

Відхилення проекту– Комісія зобов’язана розробити новий проект бюджету

Схвалює проект – проект вноситься одночасно до Ради і Парламенту

Погоджувальний комітет (представники Комісії, Ради і Парламенту)

 

 

Якщо обидва інститути відхилять проект або один відхиляє, а інший не приймає ніякого рішення – бюджет відхилено

Парламент відхиляє, Рада підтримує – бюджет відхилено

Рада відхиляє, Парламент підтримує – Парламент має змогу здолати вето Ради більшістю голосів протягом 14 днів і прийняти бюдже

 

 

Структурні фонди

Структурні фонди:

Ø Європейський фонд регіонального розвитку (фінансування заходів, спрямованих на розвиток відсталих регіонів Союзу);

Ø Фонд згуртування (фінансування заходів з охорони навколишнього середовища і розвитку інфраструктури);

Ø Європейський сільськогосподарський фонд (матеріальна допомога фермерству, інвестування у сільське господарство);

Ø Європейський соціальний фонд (фінансування соціальних програм).

Поняття «органи ЄС»

Органи ЄС – це інстанції, що здійснюють допоміжні та консультативні функції. Головними органами ЄС є: Економічний і соціальний комітет (ЕКОСОК) та Комітет регіонів.

Європол

Європол – установа ЄС, що здійснює координацію і надає допомогу діяльності поліцейських служб держав-членів. До складу Європолу входять по одному представнику від кожної держави-члена ЄС («офіцери зі зв’язку»). Європол має повноваження з попередження і розслідування тяжких злочинів, передусім, шляхом інформаційної підтримки заходів боротьби з транснаціональною організованою злочинністю (збір, передача та обробка відповідних даних).

Євроюст

Євроюст - установа ЄС з функціями прокуратури, що здійснює координацію слідчих заходів прокуратур та інших правоохоронних органів держав-членів відносно особливо тяжких злочинів.

До складу Євроюсту входять по одному представнику («національному члену») від кожної держави-члена ЄС в ранзі прокурора, судді або офіцера поліції. Євроюст уповноважений клопотати перед компетентними органами держав-членів про початок розслідування або кримінального переслідування, а також самостійно порушувати кримінальні розслідування, зокрема, по фактах злочинних діянь, які зазіхають на фінансові інтереси ЄС.

Згідно з положеннями Лісабонського договору 2007 р. (ст. 86), для боротьби зі злочинними діяннями фінансового характеру, Рада ЄС в перспективі може ухвалити регламент про заснування на основі Євроюсту Європейської прокуратури.

Розділ 7. Галузі і сфери правового регулюванняВнутрішній ринок

Принципи внутрішнього ринку

Внутрішній ринок – це простір без внутрішніх кордонів, в якому згідно положення Договорів забезпечується свобода переміщення товарів, осіб, послуг і капіталів.

Концепція внутрішнього ринку складається з 3-х компонентів:

1) чотири економічні свободи;

2) загальні політики, напрямок діяльності ЄС, що наповнюють ці принципи конкретним змістом;

3) митний союз, із загальним митним тарифом, а також проведення загальної торгівельної політики по відношенню до інших країн.

Свобода руху товарів

Свобода руху осіб

Свобода руху послуг

Свобода руху капіталів

Внутрішній ринок

 

 

 

Вільне пересування товарів

Згідно положення Договору про функціонування ЄС вільне пересування товарів включає в себе три основні компоненти:

1) відміна митних мит і зборів, що мають рівноцінний ефект;

2) заборона дискримінації внутрішньодержавного оподаткування, як прямого так і посереднього;

3) заборона кількісних обмежень на експорт та імпорт.

Держави-члени можуть вводити обмеження в товарообігу у виняткових випадках:

1. З точки зору суспільної моралі;

2. З метою захисту життя і здоров’я людей, тварин, рослин;

3. З погляду на громадський порядок або гр