Правові норми: поняття, ознаки та структура

 

Особливим видом соціальних норм є норми права, які є первинним елементом системи права. Відмінність правових норм від усіх інших соціальних норм характеризують такі ознаки:

1) державно-владна природа, тобто норми права або встановлюються державою (наприклад, шляхом прийняття закону), або санкціонуються (визнаються) нею (наприклад, шляхом ратифікації міжнародного договору). Крім того, виконання норм права забезпечується силою державного примусу;

2) загальнообов'язковий характер, тобто норми права поширюються на всіх учасників суспільних відносин незалежно від їх волі і бажань;

3) формальна визначеність, тобто у правовій нормі однозначно закріплюються права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також санкції, що застосовуються у випадках порушень настанов норми;

4) системність, тобто кожна правова норма має особливу структуру, вона нерозривно пов'язана з іншими, утворюючи цілісну систему національного чи міжнародного права.

Норми права - це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою і спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам юридичних прав і покладення на них юридичних обов'язків.

Норми права мають певну структуру. Структура правової норми - це її внутрішня побудова, що характеризується наявністю в ній нерозривно пов'язаних одна з одною складових частин.

У юридичній науці переважає концепція тричленної структури правової норми, згідно з якої елементами норми є гіпотеза, диспозиція та санкція.

Гіпотеза - це складова частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких суб'єкти права мають здійснювати свої права та обов'язки, вказані в диспозиції цієї норми.

Диспозиція - це складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки суб'єкта при наявності вказаних у гіпотезі обставин.

Санкція - це складова частина норми права, яка передбачає юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, вказаного У диспозиції.

Такий чином, всі елементи норми права логічно випливають один з одного, утворюючи цільну упорядковану систему.5. Правові відносини. Юридичні факти

Суспільні відносини регулюються різними нормами: релігійними, моральними, економічними та іншими відносинами. Значна частина суспільних відносин будується на підставі норм права і тому їх називають правовими відносинами, або правовідносинами. У межах правовідносин життєдіяльність суспільства набуває цивілізованого, стабільного і передбаченого характеру.

Правові відносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Структуру правовідносин становлять такі елементи: суб'єкти; об'єкти; зміст правовідносин.

Суб'єкти правовідносин - це учасники правових відносин, які мають суб'єктивне право та здатні виконувати юридичні обов'язки. Суб'єктів правовідносин повинно бути як мінімум два. Один з них є управомоченою особою (носієм права), інший - зобов'язаною особою (носієм обов'язку).

До суб'єктів правовідносин належать:

1) фізичні особи (громадяни, іноземні громадяни чи піддані, особи без громадянства);

2) юридичні особи (підприємства, організації та установи різних форм власності);

3) державні та громадські організації;

4) соціальні спільності (народ, нація, населення відповідного регіону, територіальні громади та інші).

Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов'язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну відповідальність за свої дії. Правосуб'єктність - це складна юридична властивість, яка містить два елементи: правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це здатність особи мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Дієздатність - це здатність особи своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права і виконувати юридичні обов'язки.

Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки (дії).

Правоздатність і дієздатність, як правило, поєднується в одній особі. Правоздатність та дієздатність є абстрактними можливостями, оскільки особа може і не скористатись своїми правами, не набути обов'язків.

Виникнення та обсяг правоздатності і дієздатності дещо різні у фізичних і юридичних осіб.

Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження і припиняється її смертю. Правоздатність фізичної особи може бути обмежена за рішенням суду (позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення батьківських прав).

Дієздатність фізичної особи залежить від її віку та стану психічного здоров'я. За загальним правилом повна дієздатність настає з досягненням повноліття (18 років). Особа, що страждає психічною хворобою або недоумством, за рішенням суду може бути визнана недієздатною. Недієздатні особи можуть бути носіями прав і обов'язків, але їх реалізацію здійснюють інші особи.

Правоздатність і дієздатність юридичної особи виникають одночасно, з моменту державної реєстрації і припиняються з її ліквідацією. Обсяг правоздатності і дієздатності юридичної особи носить спеціальний характер. Вона вправі здійснювати тільки ті дії, що зафіксовані в його установчих документах.

Об'єкти правовідносин - це певні матеріальні, духовні та інші соціальні блага, з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.

Інакше кажучи, об'єкти правовідносин - це те, на що спрямовані суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів правових відносин.

Розрізняють такі види об'єктів правовідносин:

1) матеріальні блага (речі, кошти, цінності, земля, надра та інші матеріальні цінності);

2) духовні блага (творча діяльність людини та її результати);

3) дії суб'єктів правовідносин (будь-які юридично значимі вчинки людей);

4) результат діяльності суб'єктів правовідносин (конкретні акти юридично значимої поведінки).

Суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин складають зміст правовідносин. Зміст правовідносин мас двоякий характер. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.

Юридичний зміст правовідносин - це зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Фактичний зміст правовідносин - це сама поведінка суб'єктів, їхня діяльність, в якій реалізується суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін.

Юридичний і фактичний зміст нетотожні. Перший - значно ширший другого і містить невизначену кількість можливостей, які складають зміст суб'єктивного права.

Зміст суб'єктивного права включає в собі такі можливості:

1) здійснювати певні дії;

2) вимагати певних дій від зобов'язаного суб'єкта;

3) вимагати відновлення порушеного права.

Юридичні обов'язки - це передбачена правовою нормою і забезпечена можливістю державним примусом міра належної поведінки зобов'язаного суб'єкта, яку він повинен здійснювати в інтересах уповноваженого суб'єкта.

Зміст юридичних обов'язків включає:

1) здійснювати певні дії на користь уповноваженого суб'єкта;

2) утриматися від певних дій;

3) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених правовою нормою дій.

Таким чином, юридичний зміст правовідносин визначає те, як правовідносини повинні відбуватися, а фактичний зміст правовідносин показує те, як вони відбулися у реальній дійсності.

Підставами для виникнення, зміни чи припинення правовідносин є юридичні факти.

Юридичні факти - це передбачені гіпотезою правової норми конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів:

1) за вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні події та юридичні дії.

Юридичні події - це обставини або явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких настають певні правові наслідки.

Юридичні дії - це обставини, настання яких залежить від волі суб'єктів правовідносин. Вони поділяються на правомірні і неправомірні.

2) за правовими наслідками юридичні факти поділяються на правостворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.