Загальні відомості про текстильні волокна. Класифікація волокон.

Текстильні волокна - це протягнені, міцні тіла з малими поперечними розмірами конкретної довжини, які використовуються для виготовлення ниток і деяких текстильних виробів.

Натуральні волокна.

Бавовна – це волокна, які покривають насіння рослини бавовник. Бавовник це однорічна рослина висотою 0,8 –1,7 м росте в районах з жарким кліматом.

Кількість волокна залежіть від ступеню його зрілості. Довжина 1 - 55мм.

Недоліки: дуже мнеться, низька стійкість до кислот.

Бавовна приміняється для виробництва тканин різного призначення, гардин, тюлевих і кружевних виробів, швейних ниток, шнурків. Бавовняний пух приміняють у виробництві медичної вати.

Льон – це волокна, які отримують із стебел, листків або плодів рослин які називають луб’яними (льон, пенька, койр). Льон це трав’яниста рослина яка має дві різновидності: льон-довгунець, льон-кудрявець Льняне волокно має товсті стінки, вузькі канали, які закрити з обох сторін, поверхня волокна більш рівна і гладка тому льняні тканини менш ніж бавовняні забруднюються, Їх легко прати. Ці властивості особливо важливі для білизни.

Недоліки: важко відбілюється, сильно мнеться.

Шерсть – це волокно знятого волосяного покрову овець, кіз, верблюдів, кролів. Шерстяні волокна мають велику пружність, а отже менше мнуться. Шерсть достатньо міцне і тверде волокно, але у вологому вигляді втрачає 30% міцності.

Недоліки: мала термостійкість, при температурі 100-110Со волокна стають жорсткими, знижається їх міцність.

Пух кози в основному приміняють для виготовлення хусток, шерсть верблюдів – для виробництва ковдр.

Натуральний шовк - за своїми властивостями і собівартості - цінна текстильна сировина. Отримують його розмотуванням коконів, утворених гусеницями шовкопрядами. Найбільш розповсюдженим і цінним є шовк тутового шовкопряда, на долю якого припадає 90% світового виробництва. Батьківщина шовку це Китай.

Хімічні волокна - отримують методом хімічної переробки природних або синтетичних речовин. Основними матеріалами для їх отримання є деревина, відходи бавовни, скло. Технологічний процес виготовлення хімічних волокон складається з 3-х основних стадій:

1. Отримання прядильного розчину.

2. Формування з нього волокон.

3. Обробка волокон.

Отриманий прядильний розчин поступає в металеві фільтри (металеві ковпачки) з металевими отворами і витікає з них у вигляді неперервних струменів які твердіють і перетворюються в нитки. В залежності від виду обробки отримують волокна білі, пофарбовані, з блиском і матові.

Штучні волокна - отримують з природних з’єднань. Найбільш розповсюдженим штучним волокном є віскозне волокно, яке виготовляється з целюлози. Для виготовлення целюлозного волокна використовують деревину. Деревину розчіплюють, обробляють, перетворюють у прядильний розчин – віскозу. Віскозне волокно гігієнічне. Вироби з віскози добре поглинають вологу, мають високу термостійкість.

Недоліки: вироби з віскози сильно мнуться, у вологому стані втрачають міцність, вироби не рекомендується терти та викручувати.

Волокна, які містять метал: алюніт (люрекс) – металева нитка із алюмінієвої фольги, яка покрита захисною плівкою.

Синтетичні волокна – капронові волокна, які отримують із полімеру капролактаму. Тканини з цих волокон не мнуться, не збігаються, але гігієнічні властивості не дуже високі.

 

Поняття про тканини.

Тканини – це текстильний виріб, виготовлений на текстильному верстаті методом переплетення взаємно перпендикулярних систем ниток: основних в довжину тканини і поперечних (уточні) ниток. Споживчі властивості тканини залежать не тільки від сировини, але й від переплетення.

Переплетення – це порядок взаємного перекриття ниток основи нитками утка.

Dизначають 4 класи ткацьких переплетень:

1. Прості (полотняні, саржеві, сатинові, атласні)

2. Дрібно візерункові

3. Крупно візерункові

4. Складні переплетення утворені з 3-х і більше систем ниток.

Малюнок ткацького переплетення, який повторюється називається – рапорт.

1) Прості: рапорт по основі дорівнює рапорту по утку. В межах рапорту кожна основна нитка перетинається з уточною тільки один раз.

Полотняні – найпростіші і найбільш розповсюджені, в яких основні і уточні нитки чергуються через одну. При цьому переплетенні лицьова сторона і ізнанка однакові (льняні, шерстяні, ситець).

Саржеве - переплетення характеризується наявністю діагональних смуг, які йдуть знизу вверх. Таким переплетенням виробляють бавовняні, льняні тканини.

Сатинове і атласне переплетення надають тканині гладку поверхню.

2) Дрібно візерункові – такі переплетення створюють нескладні малюнки у вигляді квадратів, ромбів, ялинок. Розміри малюнків не перевищують 1 см.

3) Крупно візерункові – малюнки цих переплетень різноманітні по формі, тематиці, розмірам: геометричні, різноманітні орнаменти. Застосовуються для виготовлення серветок, скатертин, рушників, портьєр, меблево-декоративних виробів.

4) Складні: найбільш розповсюджені двохслойні, ворсові.

Двохслойні переплетення застосовують для виготовлення драпів, ряду шерстяних тканин, бавовняної байки. Додаткові системи ниток вводяться для збільшення товщини, покращення теплозахисних властивостей.

Ворсове – переплетення отримують із системи ниток: одна - ворсова і дві – корінні, основна і уточна.

Махрове – переплетення являється різновидом ворсового. Таким переплетенням виготовляють махрові тканини для рушників, халатів, білизни і деяких меблево-декоративних тканин.

Обробка тканин – це комплекс хімічних і фізико-хімічного впливу на тканину для покращення її споживчих властивостей. При фарбуванні тканина профарбовується наскрізь і рівномірно. Такі тканини називаються гладко фарбованими. Таку тканину можна отримати при використанні пофарбованих волокон, тоді тканина має рівномірне забарвлення не тільки на поверхні, але і по товщині.

Друкування – це процес нанесення і закріплення фарбника на окремих ділянках матеріалу.

Друкування здійснюється різними способами:

1. Машинним

2. Сітчатим

3. Шаблонним

Тканини після попередньої обробки фарбування і друкування не мають товарного вигляду для кращого оформлення тканини і покращення їх естетичних властивостей необхідно заключна обробка. Спеціальні види обробок виконують для знищення або усунення недоліків, для надання їм важливих властивостей (водонепрникненість і др.)