Види громадських організацій та їх місце у системі суб’єктів цивільного права 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Види громадських організацій та їх місце у системі суб’єктів цивільного права



Класифікація громадських організацій необхідна для їх впорядкування, відображення існуючої мережі громадських організацій та визначення сфер суспільного життя, де їх діяльність активніша. В науковій літературі зустрічаються різні критерії класифікації громадських організацій, а саме: порядок здійснення легалізації; організаційна структура та характер членства; суб’єкт діяльності; статус та територія дії; мета створення і діяльності; сфера суспільного життя, в якій діє відповідна організація, спосіб обліку членів та ін. На нашу думку, громадські організації можна поділяти за наступними критеріями:

1) за суб’єктним складом (тобто, громадські організації поділяються за певною ознакою, що об’єднує їх членів – вік, професія, стать та ін., зокрема: дитячі, молодіжні, жіночі організації, організації інвалідів, ветеранів, підприємців і т.д.);

2) за сферою діяльності (правозахисні, освітні, культурні, творчі, спортивні, екологічні та ін.);

3) за статусом чи територією діяльності (на нашу думку, за статусом громадські організації повинні поділятися на місцеві, регіональні, всеукраїнські та міжнародні. Аналіз статті 9 Закону України „Про об’єднання громадян” дає можливість до всеукраїнських віднести ті громадські організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей, до міжнародних – діяльність яких поширюється на територію України і хоча б однієї іншої держави. Ми вважаємо, що місцевими повинні визнаватися організації, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району в місті, села, селища), а регіональними – організації, діяльність яких поширюється на області, місто Києв. Для цього необхідно внести відповідні зміни в статтю 9 Закону України „Про об’єднання громадян”.

В останні роки окремі науковці та представники громадських організацій обґрунтовують необхідність відмови від такого поділу, що на їх думку стимулюватиме розвиток громадських організацій та розширення їх діяльності. Проте, чинне законодавство України надає додаткові права та можливості для різних громадських організацій залежно від їх статусу (наприклад, ст. 8 Закону України „Про третейські суди” від 11 травня 2004 р. дозволяє створювати постійно діючі третейські суди при всеукраїнських громадських організаціях та ін.), тому скасування даного поділу громадських організацій обумовлює необхідність внесення змін до ряду нормативно-правових актів);

4) за способом обліку членів (відповідно до ст. 12 Закону України „Про об’єднання громадян” громадські організації можуть поділятися на такі:

а) що мають фіксоване індивідуальне членство;

б) що не мають фіксованого індивідуального членства);

5) за способом легалізації (аналіз статті 14 Закону України „Про об’єднання громадян” дає можливість громадські організації поділити на легалізовані шляхом реєстрації (набувають статусу юридичної особи) та повідомлення про заснування (не набувають прав юридичної особи);

6) залежно від мети створення та діяльності (можна виділити суспільнокорисні (створені і діють з різними суспільнокорисними цілями, зокрема: охорони прав людини, розвиток науки, мистецтва, культури, освіти, надання соціальних послуг та ін.) та приватнокорисні (створені і діють з метою досягнення цілей та в інтересах виключно своїх членів) громадські організації.

В європейських країнах закріплений саме цей підхід до класифікації, наприклад, у Франції асоціації можуть бути визнані суспільнокорисними, що розширяє їх можливості щодо набуття майна та коштів. В Україні поділ організацій на суспільнокорисні та приватнокорисні пропонується у відповідному законопроекті для непідприємницьких організацій.);

7) за кількістю членів (громадські організації можуть бути масові (наприклад, профспілки) та звичайні) та ін.

На нашу думку, більш правильною є класифікація об’єднань громадян В.Є. Чіркіна, який вважає, що у найбільш загальному виді прийнято розрізняти організації (зазвичай мають точно фіксоване членство, виборні керівні органи, статут, наприклад, профспілки, молодіжні, жіночі, творчі, релігійні та інші організації), рухи (не мають фіксованого членства або їх членами є інші об’єднання або організації, можуть і не мати статут, наприклад народні, національні, вітчизняні фронти в країнах тоталітарного соціалізму) та органи громадської самодіяльності (носять лише локальний характер, у них відсутнє членство, статут. До них відносять батьківські комітети в школах, вуличні й квартальні комітети, комітети мікрорайонів і т.д.). Окремо науковець виділяє масові громадські організації, до яких відносить профспілки, та відзначає, що у більшості країн у профспілки об’єднана меншість робітників та службовців (у Великобританії – біля третини, у США – менше чверті, у Кенії – менш десятої частини, в Індії – близько 5%), і тільки в країнах тоталітарного соціалізму переважна більшість працівників входить до профспілок.


 

РОЗДІЛ 2



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 121; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.54.111.228 (0.03 с.)