Особливості освітлення виробничих і складських будівель

Систему комбінованого освітлення слід, як правило, застосовувати для освітлення точних і особливо точних робіт:

у приміщеннях, де виконуються зорові роботи, що відносяться до розряду I, Ia та Iiб;

у приміщеннях, де виконуються зорові роботи, що відносяться до розряду Iiв, Iiг, III та IV і пов’язані:

 

 

а) з розрізненням об’ємних об’єктів спостерігання для створення на них сприятливого мікророзподілу яскравості, наприклад, при складанні приладів високої і середньої точності, на операціях ОТК і т. ін;

б) з роботами на блискучих поверхнях металів, скла та інших матеріалів, коли пристрій місцевого освітлення дозволяє знизити або виключити відображену блискість.

При цьому для місцевого освітлення повинні передбачатися світильники з непросвічуваними відбивачами, які мають захисний кут не менше 30°. Допускається застосування світильників місцевого освітлення з відбивачем, захисний кут якого 10-30°, при розташуванні їх на робочому місці нижче рівня очей працюючого.

Освітленість робочої поверхні, яка створена світильниками загального освітлення в системі комбінованого освітлення, повинна становити 10% нормованої для комбінованого освітлення при використанні тих джерел світла, які застосовані для місцевого освітлення, при цьому найбільша і найменша освітленість повинна прийматися згідно з табл. 1 (п.1). У приміщеннях без природного світла освітленість робочої поверхні створена світильниками загального освітлення в системі комбінованого освітлення, також повинна прийматися згідно з табл. 1 (п.2).

 

Таблиця 1 – Освітленість робочої поверхні створена світильниками загального освітлення в сиситемі комбінованого освітлення

 

Приміщення і розряд зорової роботи	Освітленість, лк, при лампах
розрядних	розжарювання
1. З природним світлом, (I-VIII) розряди	150-300	50-100
2. Без природнього світла, Iа, Iб, Iв, Iiа, Iiб Iiв, IIIа Iг, Iiг, IIIб, IIIв, IIIг, IV, Vа, Vб

 

У цехах з повною автоматизацією виробничих процесів слід передбачати освітлення для спостерігання за роботою обладнання (освітленість, створена цією частиною ОУ, повинна становити не більше 100 лк), а також додатково ввімкнені світильники загального й місцевого освітлення для забезпечення необхідної освітленості при ремонтно-наладочних роботах.

Загальне освітлення в системі комбінованого освітлення повинне забезпечувати підвищення рівномірності розподілу яскравості у приміщенні в цілому, а також освітлення робочих зон, включаючих, наприклад, органи керування верстатом, обладнанням. При цьому регламентовані для нього освітленості можуть бути підвищені, тобто становити вище 10% нормованої освітленості для системи комбінованого освітлення. Взагалі це передбачено в галузевих нормах.

Загальне освітлення в системі комбінованого виконують, як правило, рівномірним розміщенням світильників. У деяких випадках застосовують їх локалізоване розміщення, наприклад:

при наявності додаткових робочих поверхонь (пультів управління), не освітлюваних світильниками місцевого освітлення або затемнених конструктивними елементами технологічного обладнання (металообробні верстати, преси та ін.);

при наявності робіт з блискучими поверхнями, коли для зниження відображеної блискості рекомендовано розташовувати ряди світильників у проходах між обладнанням, розташованих уздовж лінії зору працюючих (збирання приладів та пристроїв у скафандрах, складальні цехи);

при завантаженості верхніх перекрить або стелі комунікаціями (вентиляція, опалення, стиснуте повітря, підвісні конвейєри та ін.), тобто коли рівномірне розташування світильників технічно не здійснено.

Система загального освітлення повинна використовуватися для освітлення приміщень, в яких виконують зорові роботи, що відносяться до V-VIII розрядів; при виконанні робіт інших розрядів, коли технічно не здійснено або економічно недоцільно установлення місцевого освітлення, наприклад, при довгих робочих місцях (прядильні й крутильні цехи у текстильній промисловості, прокатні цехи у металургії), а також у вибухонебезпечних приміщеннях.

Локалізоване розміщення світильників використовують, як правило:

при наявності обладнання, упорядженого в лінії з рядами однотипно розташованих робочих місць, з довгими робочими поверхнями (потокових збірок вузлів та механізмів, шиття взуттєвих виробів і т. п.);

при необхідності визначеного світлового потоку для підвищення видимості об’єктів розрізнення, наприклад, у прядильних, ткацьких та інших цехах текстильної промисловості, де лінії люмінесцентних світильників розташовують уздовж лінії зору працюючих, в намотувальних цехах кабельного виробництва і т. п.

У допоміжних приміщеннях звичайно застосовують систему загального освітлення з рівномірним розміщенням світильників.

Вибір типу ДС для приміщень виробничих будівель повинен виконуватися залежно від технічних вимог та обмежень, що мають місце для конкретного виробничого процесу, при обов’язковому врахуванні особливостей передбачуваного до використання СП на основі техніко-економічних зіставлень світлотехнічно рівноцінних варіантів освітлення. Перевагу слід віддавати тим типам ламп, які забезпечують у заданих умовах найменші приведені річні витрати на освітлення та (або) мінімум витрат електроенергії.

При виборі типу ДС для приміщень різної висоти необхідно враховувати наступне: у низьких приміщеннях (не вище 6-8м) найбільш економічні ОУ з ЛЛ; у приміщеннях середньої висоти (від 6 до 8-15м) та дуже високих (більше 20м) найбільш вигідні ОУ з ДРІ; у високих приміщеннях (від 8-10 до 20м) найменші витрати мають місце для ОУ з ДРЛ, хоча енергетично вони менш вигідні, оскільки установлена потужність в ОУ з ДРЛ більше, ніж в ОУ з ДРІ.

Оскільки ОУ з НЛВТ створюють високу пульсацію освітленості, їх слід застосовувати при двох-, три- та чотирирядних схемах розміщення світильників тільки в приміщеннях, висота яких не менш 6-8м та при умовах виконання зорових робіт не вище IV розряду.

Ксенонові лампи для освітлення приміщень виробничих будівель допускаються в разі обов’язкового узгодження з Мінздравом.

Вибір типу ДС за кольоровими характеристиками виконують з урахуванням вимог технологічного процесу щодо кольоророзрізнення, а також до комфортності світлового середовища. Так, для створення кольорових контрастів використовують монохроматичне світло, яке посилює одні кольори й послаблює інші.

При проектуванні ОУ необхідно забезпечити рівномірний розподіл яскравості як на робочих поверхнях, так і в навколишньому середовищі. Безпосередня регламентація допустимого співвідношення яскравостей в полі зору працюючого неможлива в даний час через відсутність інженерного методу розрахунку цього параметру ОУ. Тому для обмеження нерівномірності розподілу яскравості в полі зору працюючого при проектуванні загального освітлення (незалежно від системи освітлення) на підставі техніко-економічних розрахунків з урахуванням збереження електроенергії слід приймати мінімальну нерівномірність освітленості в зоні розміщення робочих місць, при цьому відношення максимальної освітленості до мінімальної не повинно перевищувати 1,3 для робіт I-III розрядів при ЛЛ, 1,5-при інших джерелах світла і відповідно 1,5 та 2 (при ЛЛ та інших ДС) для робіт IV-VII розрядів. Крім того, світле пофарбування стелі, стін та виробничого обладнання сприяє рівномірному розподілу яскравості в полі зору.

На робочих поверхнях повинні бути відсутні різкі тіні. Особливо шкідливі рухомі тіні. Тому тіні треба пом’якшувати, застосовуючи, наприклад, світильники з світлорозсіюючим молочним склом.

Коефіцієнт пульсації освітленості повинен знаходитись у межах 10-20% залежно від розряду зорових робіт і системи освітлення при використанні розрядних ламп. Нижча припустима межа К_п визначена з урахуванням його технічної реалізації, а верхня встановлена з того, що при більш високих значеннях коефіцієнта може бути стробоскопічний ефект.

Стробоскопічний ефект – явище викривлення зорового сприйняття обертових, рухомих прямолінійно або змінюючих один одного об’єктів у пульсуючому світлі, яке виникає при кратності частоти руху об’єктів та зміни світлового потоку в часі в ОУ, виконаних з РЛ, що живляться змінним струмом.

На механізованих складах та в інших приміщеннях, де може виникати стробоскопічний ефект, коефіцієнт пульсації не повинен перевищувати 20%.

Припускається підвищення коефіцієнта пульсації освітлення до 30% у приміщеннях, де виконуються роботи VI та VIIIа розрядів, при відсутності в процесі роботи умов для виникання стробоскопічного ефекту.

Показник засліпленості для світильників загального освітлення в приміщеннях (незалежно від системи освітлення) не повинен перевищувати наступні значення.

 

Таблиця 2 – Значення показника засліплення для різних розрядів зорової роботи

 

Показник засліпленості в приміщенні при перебуванні людей:	Розряд зорової роботи
I, II	III, IV, V, VII	VI, VIIIа
Постійному
Періодичному	-

 

Показник засліпленості не обмежується:

а) для приміщень, довжина яких не перевищує подвійної висоти установки світильників над підлогою;

б) для приміщень, висота яких не більше 2,5м при виконанні робіт VI та VIIIа розрядів (при часовому перебуванні людей незалежно від розряду робіт), а також для площадок, призначених для проходу людей або обслуговування обладнання при використанні:

світильників з лампами розжарювання потужністю не більше 150Вт, лампами ДРЛ потужністю не більше 80Вт, якщо захисний кут цих світильників не менше 15°;

світильників з розсіювачами з молочного скла без відбивачів та ЛР потужністю не більше 100Вт;

відкритих ЛР потужністю не більше 60Вт в колбі з молочного скла та ЛЛ потужністю не більше 40Вт.

Для приміщень, де виконуються роботи I-IV розрядів, слід передбачати обмеження відбитої блисковості робочих поверхонь.

 

2.2. Особливості освітлення житлових, громадських і допоміжних будівель

Для освітлення приміщень громадських будівель передбачають робоче, аварійне, чергове, евакуаційне та охоронне освітлення.

Для забезпечення нормованої освітленості в приміщеннях I, II, III та IV груп громадських будівель, як правило, застосовують систему загального освітлення, при цьому розміщення світильників-переважно рівномірне. Локалізоване розміщення світильників застосовують у торговельних залах крамниць, прасувальних майстернях та сортувальних пунктах, архівах, книгосховищах, виставочних приміщеннях з постійно фіксованими площинами експозиції і т. п.

У виробничих приміщеннях громадських будівель (конструкторських, креслярських, машинописних та машинорахувальних бюро, читальних залах, майстернях з ремонту одягу, взуття, годинників, металовиробів, у хімчистці та т. п.) передбачають систему комбінованого освітлення. У зв’язку з цим біля робочих місць передбачають мережу штепсельних розеток для освітлювальних приладів місцевого освітлення.

Для освітлення житлових кімнат рекомендується застосовувати систему комбінованого освітлення. Для світильників загального освітлення має бути передбачена можливість встановлення його на стелі серед кімнати. Освітлення зони відпочинку може бути виконано настінними або підлоговими світильниками, а робочої зони – різними настільними лампами, для яких передбачають штепсельні розетки із розрахунком не менше однієї на кожні 6м² площі кімнати. У відпочивальних кімнатах повинні бути встановлені штепсельні розетки для підключення світильників місцевого освітлення, призначених для читання. Слід передбачати не менше однієї штепсельної розетки на 10м² коридору та не менше чотирьох розеток побутового електрообладнання та місцевого освітлення на кухні.

Для освітлення приміщень громадських, житлових та допоміжних будівель передбачають, як правило, люмінесцентні лампи.

Лампи розжарювання слід використовувати в приміщеннях технічного призначення без постійного перебування людей, а також у приміщеннях піонерських таборів, які використовуються тільки у літній час, в ювілейних крамницях, в крамницях з продажу кришталю й художнього скла, бо вони викликають гру світла, що сприяє кращому сприйняттю товару. Освітлення артистичних та гримерних також повинне виконуватись світильниками з ЛР.

У приміщеннях (I та II груп) з підвищеними вимогами до сприйняття інтер’єру можуть бути використані одночасно ЛР та ЛЛ у різних сполученнях, наприклад, стельні світильникі з ЛЛ можуть сполучатися з підвісними світильниками, що оснащені ЛР. Змішане освітлення, виходячи з підвищених вимог до архітектурно-художнього оформлення інтер'єру, слід передбачати для залів ресторанів, кафе, барів та деяких приміщень готелів і житлових будівель.

Показник дискомфорту регламентується, як правило, в основних приміщеннях громадсько-адміністративних та житлових будівель, тобто в приміщеннях I-III груп.

Не нормується показник дискомфорту для приміщень, довжина яких не перевищує подвійної висоти установки світильників над підлогою.

Конкретні значення показників дискомфорту визначають біля торцевої стіни на центральній осі приміщення на висоті 1,5м над підлогою.

У громадських будівлях важливу роль відіграє сприймання освітлення завдяки зменшенню контрастів яскравості в полі зору, тому коефіцієнти відбиття відгороджуючих поверхонь та меблів повинні мати наступні значення: стелі – 0,7-0,75; стін – 0,4-0,5; підлоги – 0,3; меблів – 0,4. Виняток складають приміщення навчальних закладів, де коефіцієнти відбиття стелі, стін, підлоги та парт повинні бути не менше 0,7; 0,5; 0,4; 0,3; відповідно. Крім того, щоб уникнути відображеної блискості не слід застосовувати блискуче пофарбування. При вказаних значеннях коефіцієнтів відбиття коефіцієнт використання ОУ на 10-15% вище, ніж при темному пофарбуванні.

У зв’язку з підвищеними умовами до якості освітлення в приміщенні I-III груп регламентується також циліндрична освітленість, яка є характеристикою відчуття насиченості приміщення світлом.

При використанні ЛР нормовані рівні циліндричної освітленості слід знижувати на два ступені шкали освітленості.

При освітленні архітектурних елементів інтер’єру слід враховувати, що залежно від способу освітлення архітектурна форма сприймається по-різному. Так, рівна поверхня сприймається рівною тільки тоді, коли вона освітлюється рівномірно. Зменшення яскравості у центрі стелі створює враження його провисання, а стеля, яка має підвищену яскравість у центрі, сприймається у вигляді зводу. Для освітлення настінного декору пропонується створювати нерівномірний розподіл яскравості, що знижується зверху до низу.

Коефіцієнт пульсації освітленості приймають відповідно до галузевих норм. У приміщеннях III-IV груп коефіцієнт пульсації не регламентується.