Вимоги до виконання контрольної роботи

Згідно навчального плану підготовки бакалаврів спеціальності 6104 заочної форми навчання передбачено виконання письмової контрольної роботи з дисципліни „Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”.

Контрольна робота повинна відповідати вимогам щодо змісту та оформленню. Сторінки контрольної роботи нумеруються, цитати та цифрові матеріали супроводжуються посиланнями із зазначеним джерел даних, що наводяться в роботі. В кінці роботи вміщується перелік використаних джерел інформації.

Питання контрольного завдання повинні викладатися по суті, формулюватися чітко, в логічній завершеності. В кінці роботи обов’язкова наявність підпису та дати подання роботи до інституту. Контрольна робота повинна надійти до деканату у суворій відповідності термінам.

Отримавши перевірену роботу, студент зобов’язаний усунути недоліки і перед іспитом захистити її. Без захисту контрольної роботи студент до здачі іспиту не допускається. Даними методичними вказівками передбачено виконання контрольної роботи, яка містить 4 завдання.

Питання 1-2 – теоретичні. Їх викладення вимагає вивчення лекційного матеріалу, додаткової літератури, використання періодичних джерел інформації, статистичних даних. Питання викладаються повно, висновки обґрунтовуються.

Практичне завдання №1 передбачає самостійне поглиблене опрацювання матеріалів (питань) теми “Формування власного капіталу”, які винесені на самостійне вивчення.

Практичне завдання №2 вимагає від студентів знань методики розрахунку грошового потоку, показника операційного Cash-flow, порядку та методів нарахування амортизації, коефіцієнта виплати дивідендів.

Варіант контрольної роботи студент обирає згідно номера в академічному журналі групи.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ:

Практичного завдання №1

Для виконання практичного завдання необхідно самостійно спробувати скласти проспект емісії акцій підприємства на підставі даних, що публікуються в періодичних виданнях (вибір об’єкту для дослідження та вибір джерела для виконання завдання узгоджується з викладачем, який веде практичні заняття) та вимог, що висуваються до проспекту емісії згідно чинного законодавства - Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій, затв. Наказом ДКЦПФБ України від20.09.2001р.№210.

Інформаційна основа:

Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій, затв. Наказом ДКЦПФБ України від20.09.2001р.№210

Інформація про випуск акцій підприємствами, що публікується у періодичних виданнях – “Інвестиційна газета”, “Цінні папери України”.

 

Вказівки до виконання практичного завдання:

Необхідно розробити концепцію емісійної політики та скласти проспект емісії акцій для підприємств виходячи з умов:

а) вже існуючого раніше приватизованого підприємства;

б) для заново створюваного акціонерного товариства відкритого типу.

Для того, щоб пропонувати концепцію для вже існуючого підприємства необхідно за даними періодичних видань обрати підприємство, при чому враховувати наявність найбільш повної інформації про діяльність підприємства, що найбільш прийнятна для виконання завдання.

Для визначення концепції емісії та складання в подальшому проспекту емісії акцій необхідно вивчити існуючу інформацію та змоделювати у разі необхідності відсутню інформацію у напрямках:

- вид діяльності та галузева приналежність підприємства;

- основні види продукції, що випускається;

- стан ринкового попиту на акції;

- їх ринкову і номінальну вартість;

- структура власників (у %);

- розподіл контролю;

- види випущених раніше акцій;

- найбільші інвестиційні проекти, очікувані до впровадження;

- мета емісії;

- види акцій, що планується розмістити;

- способи розміщення;

- необхідність залучення та найменування андерайтера;

- реалізація переважного права;

- витрати та надходження на емісію;

- чистий доход емітента;

- законодавчі особливості та пільги;

- інша інформація.

Якщо студент обирає розробку концепції для заново створюваного підприємства, він самостійно моделює основні параметри діяльності підприємства, вид його діяльності, цілі діяльності і цілі емісії, розмір статутного капіталу, визначає (моделює) пропорції в розподілі власності і контролю, можливу номінальну і ринкову ціну акцій, визначає види (типи) акцій та способи їх розміщення, умови оподаткування; розмір та форми визначення дивідендів за привілейованими акціями, кількість емісій та найбільш оптимальні пропорції та умови її проведення тощо.

Форма надання проспекту емісії:

Проспект емісії надається скріпленим на окремих аркушах і повинен містити основні положення згідно вказівок і положень нормативного документу.

Типова форма проспекту емісії, яка може бути використана як зразок, наведена в дод. А.

 

Практичного завдання №2

Для виконання практичного завдання необхідно знати певні показники. Показник операційного Cash-flow означає ту частину грошових коштів, яка залишається у суб’єкта господарювання до подальшого їх розподілу. Він розраховується за формулою:

 

CF = А + ЧП, (1)

 

де CF - показник операційного чистого грошового потоку;

А - сума амортизації;

ЧП – сума чистого прибутку.

Спрощену систему розподілу чистого прибутку можна представити наступним чином: частина прибутку виплачується у вигляді дивідендів, при цьому для оцінки ефективності дивідендної політики доцільно розрахувати показник дивідендних виплат, який визначається за формулою:

 

Сума прибутку виплачена у вигляді дивідендів

К _дв = Сума чистого прибутку (2)

 

Частина, що залишається, реінвестується в активи підприємства. Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування діяльності підприємства.

Амортизація відповідно до П(С)БО 7 - це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів впродовж періоду терміну їх корисного використання (експлуатації). Отже виходячи з визначення амортизації, все питання полягає тільки в тому, як розподіляти, яким методом.

Нагадаємо, що П(С)БО 7 передбачає такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний

2. Зменшення залишкової вартості

3. Прискореного зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивний

5. Виробничий

6. Податковий

Розрахунок за кожним з методів нарахування амортизації доцільно проводити в два етапи:

І етап – визначення річної норми амортизації (РНА);

ІІ етап – визначення річної суми амортизації (РСА).

Метод 1

Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається розподілом вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта

основних засобів.

Визначення РНА проводиться за формулою:

 

РНА = 100%: n, (3)

 

де n – термін корисного використання об’єкта амортизації,

Річна сума амортизації визначається як:

 

РСА = АВ * РНА, (4)

 

де АВ – вартість, що амортизується, розрахована за формулою:

 

АВ = ПВ - ЛВ, (5)

 

де ПВ – первісна вартість (або залишкова вартість на момент початку застосування цього методу), об’єкта, що амортизується;

ЛВ - ліквідаційна вартість об’єкта, що амортизується.

Метод 2

Зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею і результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату розподілу ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

Значення РНА за цим методом визначається:

 

РНА = (1 - ⁿ√ ЛВ / ПВ) * 100%, (5)

 

РСА_і = ПВ (ЗВ) * РНА, (6)

 

де ЗВ - залишкова вартість об'єкта амортизації, розрахована за формулою:

 

ЗВ = ПВ - РСА_і-1, (7)

 

де РСА_і-1 - річна сума амортизації, нарахована у періоді, що передував звітному.

Метод 3

Прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, що обчислюється виходячи з терміну корисного використання об'єкту та подвоюється.

В цьому випадку РНА визначається як:

 

РНА = 2 * (100% / n), (8)

 

Оскільки цей метод передбачає нарахування амортизації від первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, а потім на від залишкової вартості скласти таблицю амортизаційних відрахувань за роками, що має наступний вигляд:

 

Таблиця 1

Розрахунок амортизації

 

Роки	Первісна вартість (залишкова вартість)	РСА
…
Усього нарахованої амортизації

 

Метод 4

Кумулятивний. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

У цьому методі в ролі річної норми амортизації виступає кумулятивний коефіцієнт, який розраховується для кожного року окремо за такою формулою:

 

К_к = n_зал / n_сум, (9)

 

де К_к - кумулятивний коефіцієнт,

n_зал – кількість років, що залишається до кінця терміну корисного використання об’єкта амортизації,

n_сум - сума кількості років корисного використання об’єкта амортизації.

Річна сума амортизації відповідно до К_к буде розраховуватися як:

 

РСА = АВ * К_к, (10)

 

Метод 5

Виробничий. Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) за використанням об’єкта основних засобів.

У цьому методі необхідно розрахувати виробничу ставку амортизації за формулою:

 

ВСА = АВ / ЗО, (11)

 

де ВСА – виробнича ставка амортизації,

ЗО - загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виготовити (виконати) з використанням об’єкту основних засобів.

Сума амортизації буде розраховуватися як:

 

СА = ФМОП * ВСА, (12)

 

де СА - сума амортизації,

ФМОП – фактичний місячний обсяг продукції (послуг, робіт).

Виробничий метод нарахування амортизації вкрай незручний, мало прийнятний, тому розрахунок за ним не проводиться в індивідуальній роботі.

 

Метод 6

Податковий. У податковому обліку почав діяти порядок нарахування амортизації об’єктів згідно з ст. 8 нової редакції Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається:

Б_а * Н,

А = 100% (13)

 

де А – сума амортизаційних відрахувань,

Б_а - балансова вартість відповідної групи основних фондів на початок звітного періоду,

Н - норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних фондів.

До першої групи згідно з податковим законодавством (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини) застосовується норма амортизації у розмірі 8%.

До другої групи (автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, устаткування та приладдя до них) встановлена норма амортизації - 40%.

До третьої групи (будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4 застосовується норма амортизації - 24%.

До четвертої групи згідно із змінами відносяться електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) та визначена норма амортизації у розмірі 60%.

Рівень самофінансування підприємства оцінюється за допомогою наступних коефіцієнтів:

Ø Коефіцієнта ліверіджу;

Ø Коефіцієнта самофінансування;

Ø Коефіцієнта стійкості процесу самофінансування;

Ø Коефіцієнту рентабельності процесу самофінансування.

Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується за формулою:

Кфс = Власний капітал / Позиковий капітал (14)

 

Значення коефіцієнта фінансової стійкості, що характеризує співвідношення власних коштів до запозичених повинно бути якомога вищим, що буде характеризувати стійкий фінансовий стан підприємства.

Наступний коефіцієнт самофінансування:

 

К_с = (Прибуток + Амортизація) / Позичковий капітал (15)

 

Він показує співвідношення джерел фінансових ресурсів, тобто у скільки разів власні джерела фінансових ресурсів перевищують залучені кошти.

Оскільки величина (Прибуток + Амортизація) являє собою кошти, спрямовані на фінансування розширеного відтворення, то даний коефіцієнт показує, у скільки разів ці власні кошти перевищують запозичені, залучені з цією метою.

Коефіцієнт самофінансування характеризує певний запас фінансової міцності господарюючого суб’єкта. Чим вища величина даного коефіцієнта, тим вище рівень самофінансування.

Коефіцієнт стійкості процесу самофінансування, що показує питому вагу власних коштів, які спрямовуються на фінансування розширеного відтворення розраховується за формулою:

 

К_спс = (Нерозподілений прибуток + Амортизація) / Власний капітал (16)

 

Чим вища величина даного коефіцієнта, тим є стійкішим процес самофінансування в господарюючого суб’єкта, тим ефективніше використовується цей метод ринкової економіки.

Рентабельність процесу самофінансування є не, що інше як грошова окупність. Рівень грошової окупності процесу самофінансування показує величину сукупного чистого грошового потоку, який отримується з однієї гривні вкладених власних фінансових коштів, яка потім може бути використана на самофінансування. Формула розрахунку даного показника має наступний вигляд:

 

К_Р = (Чистий прибуток + Амортизація) / Власний капітал (17)