Поняття та види суміжних прав 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та види суміжних прав



Сумі́жні права́ (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) — тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу. Починаючи з 1994 p. цивільно-правовому регулюванню підлягають так звані суміжні права. Дані права виникають з відносин, які вже давно існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом з тим і необхідність їх правового захисту. Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права". Суб'єктів авторського права і суміжних прав об'єднує дух творчої діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що грунтом для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним шляхом розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які виконують музичний твір композитора, студія звукозапису, яка вперше здійснила запис компактного диску виконавця, телекомпанія, яка транслює свої програми. Розділ III вищезгаданого закону забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Отже, можна дати таке визначення суміжних прав.

 

Суміжні права — це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм та організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури і мистецтва, які охороняються авторським правом.

 

Згідно із Римською конвенцією строк охорони суміжних прав має складати щонайменше 20 років починаючи з останнього дня року, у якому відбулося виконання, було здійснено запис фонограми або було вперше сповіщено передачу мовлення.

 

Згідно із Угодою щодо торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) права виконавців та виробників фонограм охороняються протягом щонайменше 50 років починаючи із останнього дня року, у якому відбулося виконання або було здійснено запис фонограми, та протягом щонайменше 20 років, починаючи з останнього дня року, коли було вперше сповіщено передачу мовлення.

 

В Україні суміжні права на усі види об'єктів (виконання, фонограми, передачі мовлення) охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання, першого опублікування або запису фонограми та першого публічного сповіщення передачі мовлення. Закінчення речинців захисту настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законодавством строки захисту.

Суб’єкти суміжних прав

Стаття 450. Суб'єкти суміжних прав

 

Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі організації мовлення.

Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону.

1. Виробників фонограм та організації мовлення, як суб'єктів суміжних прав, об'єднує те, що їх діяльність спрямована на представлення творів широкій публіці. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів. Виконавцем може бути тільки фізична особа. Причому ні вік, ні обсяг дієздатності не впливають на здатність особи бути виконавцем і набувати статусу суб'єкта суміжних прав. Щодо реалізації цих прав — вона здійснюється відповідно до чинного законодавства. Так, особа у віці до чотирнадцяти років самостійно здійснює особисті немайнові права, а з чотирнадцяти років — також і майнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього). Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків. Виробником фонограми (відеограми) може бути як фізична, так і юридична особа. Ініціатива, про яку йдеться, може носити будь-який характер: пошук виконавців, оренда приміщення, наймання робітників, укладення договорів та інше. Фактично всі ці дії охоплюються поняттям «продюсерство», що у даному випадку синонімічно поняттю «виробництво фонограми (відеограми)». Проте визначення «виробництва фонограми (відеограми)» в законодавстві немає. Виходячи з практики, виробництво фонограми (відеограми) можна визначити як дії фізичної або юридичної особи, спрямовані на організаційне та фінансове забезпечення здійснення першого звукозапису (відеозапису) будь-яких звуків або виконань (зображень) на будь-якому матеріальному носії. Під відповідальністю слід розуміти перш за все подальше правомірне використання фонограми (відеограми) виробником. Про правомірність створення не йдеться, оскільки звукозапис (відеозапис), зроблений з порушенням прав авторів і (або) виконавців, взагалі не вважається фонограмою (відеограмою). Організація мовлення — організація ефірного мовлення чи організація кабельного мов­лення. Відповідно, організація ефірного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників), а організація кабельного мовлення — телера­діоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду). Організацією мовлення може бути виключно юридична особа. Діяльність в галузі телебачення і радіомовлення підлягає ліцензуванню.

 

2. Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону. До таких осіб належать спадкоємці фізичної особи — суб'єкта суміжних прав. Що стосується осіб, до яких такі права перейшли за договором, то слід зазначити, що до них мають перейти, по-перше, всі виключні права, по-друге, ці права мають бути або відчужені цій особі (наприклад, на підставі договору купівлі-продажу чи дарування), або перейти за ліцензійним договором на весь строк їх існування. Таким чином, особи, до яких певні суміжні права перейшли за ліцензійним договором на підставі невиключної ліцензії та на строк, менший ніж строк дії цих прав, не набувають статусу суб'єкта суміжних прав (наприклад, дистриб'ютори, або особи, яким майнові суміжні права передані за договором застави).

Об’єкти суміжних прав

Стаття 449. Об'єкти суміжних прав

Об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

1. Суміжні права — це права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення. Запровадження інституту суміжних прав до законодавства України відноситься до 1994 року, коли набув чинності прийнятий 23 грудня 1993 року Закон України «Про авторське право і суміжні права». В законодавстві різних англомовних країн зустрічається використання двох термінів: «геїаіед гі§Ьіз» — суміжні права та «пеі§ЬЬог-іп§ ГІ£ПІ5» — сусідні права. Якщо перший термін фактично означає підпорядкованість, залежність цих прав від авторських, то другий передбачає паралельність, незалежність їх існування від авторських. В більшості вицадків суміжні права тісно пов'язані з авторськими та підпорядковані останнім, хоча можуть існувати незалежно від авторських.

До об'єктів суміжних прав відносяться виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення.

а) Виконання слід розуміти у вузькому та широкому значенні. У вузькому значенні — це творча діяльність виконавця, спрямована на подання творів шляхом Гри, співу, танцю, декламації тощо. Саме у цьому вузькому розумінні виконання є підставою для виникнення суміжних прав фізичної особи — виконавця. Щодо широкого розуміння виконання, то законодавство містить поняття «публічне виконання» як подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Проте щодо фонограм, відеограм та програм (передач) організацій мовлення, то виконання може бути їх складовою частиною, а щодо виконання зазначених об'єктів, все ж таки скоріше слід говорити про публічну демонстрацію або публічний показ.

б) Фонограма — звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Оскільки фонограмою вважається звукозапис виконання або будь-яких звуків, то у разі, коли йдеться про звуки, це має бути будь-який звуковий ряд. Звукозапис одного звуку не може вважатися фонограмою. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій). в) Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із

звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій. Що стосується фонограм та відеограм, то слід зауважити, що сам запис (звукозапис, відеозапис) в законодавстві трактується як фіксація за допомогою спеціальних технічних засобів (у тому числі й за допомогою числового представлення) на відповідному матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою. Предметом звукозапису при виробництві фонограми є не тільки виконання, а й будь-які звуки (наприклад, шум моря, спів птахів та ін.). Тобто походження звуку, що зафіксований на фонограмі, а також його характер, якість та художні достоїнства не мають значення для вирішення питання щодо надання охорони. Те ж саме стосується й зображень, зафіксованих у відеограмі. Оскільки ключового фігурою, бенефіціаром правової охорони є саме виробник фонограми (відеограми), визначення цих об'єктів суміжних прав має розглядатися у контексті із законодавчим визначенням виробника фонограми (відеограми) як фізичної або юридичної особи, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис (відеозапис) виконання або будь-яких звуків (зображень). Таким чином фонограмою (відеограмою) буде вважатися виключно перший звукозапис (відеозапис), і фонограма (відеограма) завжди існує в єдиному екземплярі (оригіналі). Особа, що буде у подальшому виготовлювати копії цього запису, не набуває прав виробника фонограм (відеограм), а ці копії будуть вважатись не фонограмами (відеограмами), а лише копіями, причому ці копії можуть бути зроблені як з оригіналу (безпосередньо), так і з інших копій (опосередковано). Знищення оригіналу також не тягне автоматично припинення прав виробника фонограми (відеограми).

г) Програма (передача)організацій мовлення — власний продукт організації мовлення, змістовно завершена частина програми (телерадіопрограмн), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. Частиною телерадіопрограми є аудіовізуальний твір, який визначається в цьому зв'язку як об'єкт авторського права, який має певну тривалість, авторську назву і власну концепцію, складається з епізодів або цілісних авторських творів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними чи звуковими засобами, та є результатом спільної діяльності автора, виконавців та виробників.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 196; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.87.200.112 (0.012 с.)