Тема. Кругооборот і оборот капіталу

1. Сутність капіталу.

2. Стадії кругообігу капіталу

Література:

6. ст. 143

Капітал – це вартість, що в процесі руху приносить більшу вартість, тобто зростає. Капітал – «головний».

Першу спробу наукового аналізу капіталу зробив Аристотель, який вбачав безмежне накопичення капіталу, багатства метою торгівельної діяльності. Класики політичної економії А.Сміт та Д.Рікардо ототожнювали капітал з запасом або тією частиною багатства, що задіяна у виробництві. Вони звертають увагу лише на речову форму капіталу, не враховують грошовий капітал, людський капітал. Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів (Ж.Б.Сей). Сучасні вчені пов’язують капітал з різними факторами виробництва. У цьому вони наблизились до розуміння сутності капіталу Марксом. Маркс розглядав матеріально – речову структуру капіталу з точки зору зростання його вартості. Він поділяється на 2 частини:

1. Постійний капітал - уречевлений у засобах виробництва, вартість якого в процесі виробництва залишається не змінною.

2. Змінний капітал, представлений робочою силою, вартість якого в процесі виробництва змінюється, зростає.

Виходячи з цього, структуру вартості капіталу, виробленого із застосуванням найманої праці, можна подати так: w = c+v+m, де c – вартість постійного капіталу,

v – вартість змінного капіталу, m – додаткова вартість.

Усі ці підходи можна охарактеризувати як макроекономічні. З погляду простого підприємця капітал є сумою вартісної оцінки майна і коштів, які він може використати на господарські потреби. Капітал підприємства складається з таких частин:

Знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо,

Готова продукція,

Гроші та грошові документи.

Джерелами коштів для збільшення капіталу можуть бути додаткова вартість, накопичена за певний проміжок часу, тобто фонд нагромадження, фонд амортизації, банківський кредит, розпродаж майнових паїв підприємства.

Для нового підприємства капітал починає свій рух у сфері обігу як грошовий капітал, функцією якого є придбання елементів виробничого капіталу. За наявності засобів виробництва і робочої сили можна починати виробничий процес. Капітал тут виступатиме як виробничий, функцією якого є виробництво товару і додаткової вартості.

Для одержання вартості та додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукт, тобто доставити товар на ринок і знайти покупців. При цьому капітал набуває форми товарного капіталу, функцією якого є реалізація товарів і одержання вартості у грошовій формі. Отже, капітал в процесі виробництва здійснює свій кругообіг.

Кругообіг капіталу – це такий рух капіталу, коли він послідовно проходить три стадії і повертається до першої стадії з прибутком:

1. Гроші – Товар < робоча сила, засоби виробництва

2. Виробництво...Товар`.

3. Товар` - Гроші`.

Перша та третя стадії, проходять в сфері обігу, друга – головна, в сфері виробництва. Кругообіг капіталу це безперервний процес, і затримка капіталу в одній із форм може привести до його знецінення.

Кругообіг промислового капіталу відображає формула: Г – Т…В…Т` - Г`

Однак існує фіктивний капітал, що уречевлений у цінні папери. Якщо підприємство стає банкрутом, реальний капітал можна продати за борги, тоді як цінні папери ніхто не купуватиме.

Безперервний рух капіталу в сфері виробництва,послідовне повторення стадій кругообігу становить обіг капіталу.

Для характеристики обігу капіталу використовують показник час обігу.

Час обігу – це період, протягом якого капітал здійснивши кругообіг повертається до свого власника в грошовій формі у певному обсязі, з прибутком.

Час обігу складається з часу виробництва і часу обігу.

Час виробництва включає:

Робочий період.

Період дії сил природи на майбутній продукт.

Технологічні простої виробництва.

Технологічні перерви.

Час перебування продукту у виробничих запасах.

Час обігу складається: час транспортування засобів праці й сировини до місця виробництва; готової продукції на ринок збуту; час перебування продукту в товарних запасах в сфері обігу; час купівлі – продажу товару.

З метою прискорення обороту капіталу, підприємці скорочують робочий період в наслідок технічного удосконалення, збільшення кількості змін та інтенсифікація праці.

Капітал поділяють на основний і оборотний.

До основного відносяться капітал, який бере участь в процесі виробництва і переносить свою вартість на продукт по частинам – це виробничі будинки, споруди, транспортні шляхи, машини, обладнання, механізми, інструменти.

Оборотний капітал – це такий капітал, який поступає в обіг і повністю переносить свою вартість після кожного виробничого циклу - це сировина, матеріали, паливо, електроенергію, вартість робочої сили.

В процесі виробництва проходить зношення основного капіталу. Буває фізичне і моральне зношення.

Фізичне - це втрата фондами своєї споживчої вартості. Чим довше функціонує основний капітал, тим вища його фізична зношеність. Основний капітал може зношуватись в наслідок дії сил природи і в наслідок бездіяльності.

Моральне зношення відбувається в двох випадках:

Коли в результаті зростання продуктивності праці такі машини виробляються з меншими витратами.

2. Коли створюються машини, нові конструкції, більш продуктивні, дешевші в розрахунку на одиницю потужності.

Перенесення вартості основного товару на продукт називається – амортизація.

Амортизаційні відрахування йдуть на ремонт або на заміну нового обладнання. Відношення щорічної суми амортизації до початкової вартості основного капіталу називають нормою амортизації.

 

 

Питання для самоконтролю.

1. В чому суть капіталу?*

2. Які існують види капіталу?**

3. Що означає кругообіг капіталу, які стадії?**

4. Суть амортизації капіталу.**

 

Тема. Ціна, ціноутворення

1. Суть та види цін.

2. Процесс ціноутворення: методи.

Література:

1.Розд. 17

2. Тема 13

Ціна – це грошовий вираз вартості товару або кількість грошей, що сплачується або одержується за товар.

Ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, силу конкуренції, державного контролю та інші суб’єктивні моменти.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Крім того, до складу ціни можуть входити: акцизний збір, ПДВ, націнки збутових організацій, торговельні надбавки або знижки.

Залежно від особливостей процесу купівлі продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:

1. Гуртові (відпускні) – ціни підприємств-виробників

2. Закупівельні – в сільському господарстві

3. Кошторисні – в будівництві

4. Роздрібні – для продажу товарів населенню.

5. Тарифи – на транспортні та за платні послуги

6. Світові – за якими реалізують товари на світовому ринку.

За способом встановлення ціни поділяються на:

- державні – на продукцію державних підприємств, соціально значимі товари, ресурси;

- договірні – встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару;

- вільні – встановлюються підприємствами самостійно, орієнтовані на економ. зацікавленість виробників, враховують попит і пропозицію.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів.

Використовують такі методи ціноутворення:

1) Метод «витрати + прибуток»: Ц = С + П

Прибуток встановлюється у відсотках до собівартості.

2) Забезпечення беззбитковості: Ц = Взм + (Впост + П / N), де

N – обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

Взм, Впост – витрати постійні, змінні.

3) Пропорційне ціноутворення – метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, скільки з цін конкурентів.

4) Оцінка споживчої вартості – метод, що ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від товару.

Існують ще інші методи ціноутворення, але при використанні будь-якого з них у подальшому ціна коригується, використовується рід знижок і доплат до ціни. Практично фірми встановлюють цілу систему цін, щоб продавати свій товар на різних ринках.

Так виділяють такі типи цін:

1. Територіальні – різні по регіонам.

2. Ціни зі знижками – сезонні, за обсяг покупки.

3. Ціни стимулюючі – щоб привернути увагу.

4. Пільгові ціни – для деяких категорій.

5. Ціни на нові товари – або дуже високі, або дуже низькі.

Формування цінової політики на конкретному підприємстві охоплює наступні основні етапи:

1. Вибір визначальних цілей формування цінової політики здійснюється за допомогою;

а) орієнтира на покупця,

б) орієнтира на поточні витрати,

в) орієнтира на прибуток.

2. Оцінка споживчого ринку здійснюється в процесі аналізу кон'юнктури ринку на підставі трьох видів можливостей:

- диференціацією цін на товари в рамках сформованого "конкурентного полю" чи на даному сегменті;

- диференціацією цін на окремі товари в розрізі окремих категорій покупців з урахуванням диференціації рівня їхнього торгового обслуговування;

- розширенням обсягу продажу за рахунок зниження цін.

 

Питання для самоконтролю.

1. Суть ціни, її види.*

2. Що означає процес ціноутворення?**

3. Які методи ціноутворення існують?**

4. Охарактеризуйте формування цінової політики.***