Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія



Економічні інтереси — це усві­домлені економічні потреби окремих людей, соціальних верств, груп та класів, що є формою відносин економічної власності, і, у свою чергу, знаходять свій вияв у поставлених цілях, конкрет­них завданнях та діях щодо їх досягнення.

Види економічних інтересів:

- Особисті інтереси виражають необхідність задоволення різно­манітних потреб окремої людини; колективні потреби (передусім, матеріальні) — трудових колективів, а суспільні — сукупних потреб суспільства.

- Колективні інтереси також існують у двох основних формах: 1) трудові колективні інтереси, тобто інтереси працівників, які викупили підприємство.

 

Питання для самоконтролю.

1. Які існують потреби?*

2. У чому полягає сутність економічних потреб?**

3. Які проблеми вирішує закон зростання потреб?**

4. Суть та види економічних інтересів.**

5. Як економічні потреби взаємопов’язані з інтересами?***

Тема. Гроші

1. Сутність і функції грошей.

2. Грошові системи.

3. Інфляція.

Література:

3.Ст. 128 - 148

На ранніх етапах розвитку людства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Гроші з’явились в зв’язку з розвитком форм вартості:

1)П роста або випадкова форма, коли один товар А обмінювався на інший товар Б випадково, епізодично. Це було пов’язано з першим поділом праці.

2) Повна, або розгорнута. Коли один товар знаходився у відносній формі, а багато товарів в еквівалентній, тобто один товар А можна обміняти на товар Б, або В або інший. З`явилась з другим поділом праці (з появою ремесла).

3) З третім поділом праці виникла третя форма вартості, загальна або грошова форма. Коли багато товарів знаходилось у відносній формі, а один товар знаходився в еквівалентній, роль еквіваленту виконували різні товари (худоба, риба, рис, хутро, зброя, раби, золото).

Поступово роль грошей закріпилась за золотом та сріблом, дорогоцінним камінням. Вони (благородні метали) є товаром, так як мають вартість і споживну вартість. Для їх видобутку необхідно затратити певну працю. З металів почали карбувати монети.

Золото в якості грошей використовувалось до 1978 р. Проте золото продовжує залишитись особливими товаром, який легко конвертується в будь – яку валюту.

Гроші – це товар, що є еквівалентом вартості усіх інших товарів.

Види грошей:

1. Товарні гроші.

2. Символічні гроші (паперові гроші, казначейські білети, розмінна монета), вони є неповноцінні.

3. Кредитні гроші (товарні і грошові векселя, чеки, банківські депозити).

4. Електронні гроші (комп`ютерна система безготівкових, символічних грошей, кредитні картки).

Гроші виконують такі функції:

1. Міра вартості, визначає вартість всіх товарів. Для цього існує масштаб цін, тобто гривна має певну визначену вартість та розмінну монету.

2. Засіб обігу - виконують в процесі купівлі – продажу, коли товар міняють на гроші(продають), а потім на гроші купують інший товар..

3. Засіб накопичення – коли гроші залишають сферу обігу, накопичують для купівлі дорогих товарів, створюють скарб (злитки золота, срібла, дорогоцінне каміння).

4. Засіб платежу – здійснюють у сфері товарного обігу(продаж товарів у кредит), так і поза ним – сплата зарплати, податків, комунальних послуг.

5. Світові гроші - використовуються в міжнародних розрахунках у вільноконвертованій валюті (долар, євро).

На сучасному етапі економісти вказують (Кривенко, Філіпченко), що існує три функції:

1. Міра вартості.

2. Засіб обігу, платежу, світові гроші.

3. Засіб нагромадження, створення скарбів.

Кількість грошей, необхідних для обігу, та форми грошей визначають певні закони.

Закони грошового обігу – закони, що виражають внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між кількістю грошей і швидкістю їх обігу, цінами товарів і вартістю грошей.

Загальний закон кількості грошей в обігу з урахуванням перших двох функцій грошей виражається формулою: К = Ц / О,

де К – кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році,

Ц – сума цін товарів,що реалізуються в певному році,

О – середнє число оборотів за рік грошової одиниці.

З розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула набуває складнішого вигляду: К = (СЦ- Кр +П-ВВ) / О,

де СЦ – сума товарних цін,

Кр – сума цін товарів,проданих в кредит,

П – сума платежів за борговими зобов’язаннями,

ВВ – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів,

О - середня кількість оборотів грошової одиниці.

Коли функціонували повноцінні гроші, в обігу перебувала лише необхідна кількість грошей. Функція грошей як засобу нагромадження скарбів була регулятором грошового обігу, адже коли потреба в грошах зменшувалась, частина їх випадала із обігу, перетворюючись на скарб.

З появою в обігу паперово – кредитних грошей почав діяти закон обігу паперових грошей, який передбачає, що кількість грошей в обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого.

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей і цін, основоположником якої є економіст Фішер, кількість грошей в обігу визначається за формулою:

К= P×Q/ О,

де Р – абсолютний рівень цін,

Q – реальний обсяг виробництва,

О – швидкість обігу грошей.

Ця формула виведена із рівняння Фішера: М×V=P×Q,

Де М – грошова маса,

V – швидкість обороту грошової одиниці.

Отже, у підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції, важливу роль відіграє грошова маса

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів в готівковій і безготівковій формі, що знаходиться в розпорядженні держави. В структурі грошової маси виділяється активна частина, до якої відносяться грошові засоби, що реально обслуговують господарський оборот, і пасивна частина, що включає грошові нагромадження, залишки на банківських рахунках.

Грошова маса повинна відповідати потребам обігу. В обігу повинно бути така кількість грошей, яка відповідає товарній масі, що знаходиться в обігу.

Грошова маса включає кілька агрегатів:

1. М0 - готівка (банкноти і розмінна монета).

2. М1 (готівка + поточні рахунки в банках).

3. М2 (це сума М1 + термінові строкові вклади в ощадних банках).

4. М3 (М2 + великі банківські страхові рахунки, державні цінні папери).

Порушення грошового обігу веде до незбалансованості грошової і товарної маси.

Інфляція – знецінення грошей внаслідок порушення законів грошового обігу та диспропорцій в суспільному виробництві, що проявляється через процес зниження їх купівельної спроможності та зростання загального рівня цін.

За умов інфляції виникає надлишок грошей, що приводить до їх знецінення.

Інфляція є небезпечним для економіки явищем, особливо при високому її рівні. Рівень інфляції вимірюється індексом цін, який визначається як співвідношення цін поточного періоду і базисного:

Іц = Цп/ Цб, або

Іц=∑Рпі×Qпі / ∑Рбі×Qпі

 

Темп інфляції показує швидкість зростання цін за певний період:

Ті= (Іц п- Іц б) /І ц п,

Де Цп, Цб – ціни поточного, базового року,

Рпі – ціна на певний товар в поточному році

Рбі - ціна на певний товар в базовому році

Qпі – обсяг виробництва певного продукту в поточному році.

За темпами інфляційного процесу розрізняють:

Повзучу(природна) інфляцію - до 10% в рік.

Галопуючу інфляцію - більше 10% в рік.

Гіперінфляція - понад 1000% в рік.

Існує також стагфляція – коли інфляція супроводжується значним падінням обсягів виробництва.

Інфляцію не можна пов’язувати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки. В умовах природного рівня інфляції деякі економісти вказують на її позитивне значення – стимулювання конкуренції, збалансування попиту та пропозиції та інші. Більшість вчених вказують на умовну позитивність інфляції або взагалі заперечують цей ефект.

Розрізняють 2 типи інфляції: відкриту і приховану.

Відкрита інфляція розгортається на вільному ринку і не руйнує механізму ціноутворення. Вона здійснюється у формах

інфляції попиту - коли зростають доходи покупців при нормальному функціонуванні виробництва, а це збільшує попит і як слідство – ціни за незмінного рівня виробництва)

інфляції витрат - зростають ціни через витрати виробництва – коли підвищується зарплата або вартість витрат на енергію, сировину.

Прихована інфляція виникає завдяки блокуванню цін з боку держави, тобто через неправильну економічну політику. При цьому виникає товарний дефіцит і процвітає «чорний ринок».

Перехід інфляційного процесу за природні межі має руйнівні наслідки, породжує гострі соціально – економічні проблеми. Серед основних негативних проявів інфляції слід зазначити:

1. переповнення каналів грошового обігу паперовими грошима, що приводить до їх знецінення.

2. підвищення цін на продукцію масового вжитку, що призводить до падіння купівельної спроможності національних грошей.

3. загальне тривале зниження реальних доходів усіх верст населення, особливо осіб з відносно фіксованими номінальними доходами.

4. знецінення грошових заощаджень населення.

5. хаотичність виробництва, затримка реалізації товарів внаслідок скорочення платоспроможності населення.

6. підрив грошової, фінансово – кредитної, податкової системи.

7. посилення тіньової економіки.

8. затримка інвестиційного процесу.

9. підвищення курсів іноземних валют, послаблення зовнішньоекономічних позицій країни.

10. спотворення економічної інформації, показників,

11. соціально – політичне напруження в суспільстві.

Інфляція створює небезпеку для економічного розвитку. Населення, що очікує зростання цін, збільшує свої закупівлі і не робить грошових заощаджень. Це веде до зростання сукупного попиту і підвищення рівня цін.

 

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте процес розвитку форм вартості.**

2. Як виникли гроші?**

3. Які функції виконують сучасні гроші?***

4. Чому виникає інфляція?**



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 137; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.201.173.244 (0.016 с.)